Рішення

від 22.01.2020 по справі 922/3194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3194/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПІРИТ" 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 40725510 до Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код 03361715 про стягнення 212 706,26 грн. за участю представників:

позивача - Шморгун Р.М. за договором 57/19 від 12.09.2019

відповідача - Хом`як Р.В. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "КОМПАНІ СПІРИТ" (позивач) до КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (відповідач) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 200 000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 11/11-ПЦ/18 від 05.11.2018 р., 8 333,66 грн. інфляційних втрат та 4 372,60 грн. річних.

Судові витрати у розмірі 5 000,00 грн. на правову допомогу та 3 190,61 грн. судового збору просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 04.10.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №25020 від 18.10.2019), який долучено судом до матеріалів справи.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. №26413 від 04.11.2019), яку долучено судом до матеріалів справи.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №27719 від 15.11.2019), які долучено судом до матеріалів справи.

Позивачем надано до суду відповідь на заперечення відповідача (вх. №29717 від 06.12.2019), яку долучено до матеріалів справи.

Відповідач звернувся до суду з клопотаннями :

- вх. № 29721 від 06.12.2019 про призначення по справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи,

- вх. № 29720 від 06.12.2019 про витребування доказів у позивача.

В підготовчому засіданні 09.12.2019 представник відповідача зазначив, що відповідачем не підтримується клопотання про витребування доказів та просив залишити його без розгляду, оскільки, документи, які він просив витребувати, надані позивачем до його відповіді на заперечення.

Враховуючи, що клопотання про витребування доказів не підтримується відповідачем, воно не вирішується судом по суті та залишено без розгляду протокольною ухвалою від 09.12.2019.

Ухвалою суду від 09.12.2019 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача вх. № 29721 від 06.12.2019 про призначення комплексної економічної та товарознавчої експертизи, закрито підготовче провадження у справі № 922/3194/19 та призначено справу до розгляду по суті на "23" грудня 2019 р.

17.12.2019 відповідачем було подано клопотання вх. № 30675 в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині зарахування зустрічних грошових вимог в сумі 63 270,69 грн. у зв`язку з відсутністю в даній частині предмету спору.

20.12.2019 відповідачем були подані пояснення до відповіді на заперечення вх. № 31067, згідно яких відповідач просить суд відмовити в долученні до матеріалів справи поданої позивачем відповіді на заперечення та відмовити в долученні до матеріалів справи сертифіката якості № 7172.

Стосовно зазначених в клопотанні відповідача вх. № 31067 від 20.12.2019 обставин, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, нормами ст. 42 ГПК України, передбачено, що, крім іншого, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення. Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, вказану відповідь на заперечення (вх. № 29717 від 06.12.19) про яку вказує відповідач та до якої було додано сертифікат якості вже було долучено до матеріалів справи та стосовно такого долучення у відповідача, представник якого був присутній в усіх судових засіданнях, в тому числі і 09.12.2019, не виникало заперечень до цього часу.

23.12.2019 позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 24 000,00 грн., яку було прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті було оголошено перерву до 22.01.2020 року.

13.01.2020 до суду надійшла заява позивача вх. № 664 про збільшення позовних вимог.

Відповідачем надані заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.01.2020 було залишено без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Також, позивачем були надано заяву вх. № 1394 від 21.01.2020, зі змісту якої вбачається, що вона є запереченнями на заяву відповідача про закриття провадження у справі та заяви відповідача про проведення взаємозаліку між сторонами.

Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "СПІРИТ" в повному обсязі, виходячи з наступного.

05 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СПІРИТ (Позивач) та Комунальним підприємством ХАРКІВВОДОКАНАЛ (Відповідач) було укладено договір поставки № 11/11-ПЦ/18 товару (Договір).

Умовами договору (п. 1.1) передбачено, що Позивач (Постачальник) зобов`язується передати у власність Відповідачу (Покупцеві) товар, а Покупець - прийняти та здійснити оплату товару за фактично поставлений товар, в порядку та на умовах встановлених цим Договором.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором № 11/11-ПЦ/18 від 05 листопада 2018 року, та в повному обсязі поставив і передав у власність Відповідачу товар на суму 251 075,22 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець здійснює оплату товару за фактично поставлену партію товару протягом 21 календарного дня з моменту його отримання, на підставі рахунку-фактури, наданого та сформованого Постачальником згідно видаткової накладної, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією 04 липня 2019 року. Згідно відповіді на претензію від 12.07.2019 року Відповідач стверджує, що претензія суперечить нормам законодавства і відмовляється її розглядати. 29 липня 2019 року Позивач звернувся до Відповідача з повторною претензією, на яку Відповідачем було надано 22.08.2019 року аналогічну відповідь.

Таким чином, вимоги Позивача щодо оплати отриманого товару, залишені Відповідачем без задоволення.

Станом на день подачі позову Відповідач не сплатив Позивачу за поставлений товар - 200 000,00 грн., чим порушив пункт 4.3 укладеного Договору. Вказана заборгованість підтверджується видатковою накладною № 229 від 06.12.2018 року, довіреністю № 0001199/1 від 06.12.2018 року, платіжним дорученням № 6993 від 29.03.2019 року та відповідно випискою від 29.03.2019 року, платіжним дорученням № 7490 від 04.04.2019 року та відповідно випискою від 04.04.2019 року, платіжним дорученням № 17938 від 22.08.2019 року та відповідно випискою від 22.08.2019 року, (копії видаткової накладної, довіреності, платіжних доручень та виписок додані позивачем до матеріалів справи).

Надаючи правову кваліфакацію обставинам спірних правовідносин, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу Україниправо кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем за отриманий товар, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий Позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Щодо заперечень Відповідача стосовно того, що Позивач повинен був надати рахунок фактуру після погодження з покупцем видаткової накладної та або у день погодження, суд зазначає, що відповідно до п. 4.3 Договору Покупець здійснює оплату товару за фактично поставлену партію товару протягом 21 календарного дня з моменту його отримання, на підставі рахунку-фактури, наданого та сформованого Постачальником згідно видаткової накладної, яка підписана уповноваженими представниками сторін. Вказаним пунктом Договору не передбачено будь-яке погодження видаткової накладної з Відповідачем, тому Позивачем не порушено умови договору в даному випадку. Крім того, отримання самого рахунку-фактури № 505 та його часткову оплату Відповідачем не заперечується.

Щож до заперечень Відповідача про те, що відсутній акт приймання товару, накладна підписана не уповноваженою особою Відповідача, а також не надано сертифікат відповідності та інш., суд звертає увагу, що Відповідачем не надано доказів в підтвердження цих заперечень, матеріалами справи підтверджується прийняття ним товару від Позивача, первинними документами, які підтверджують факт отримання товару є саме накладна, а не акт прийняття - передачі товару, претензій щодо якості та кількості товару Відповідачем не заявлялося, а копія сертифікату була надана самим Відповідачем до своїх заперечень.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Розглянувши клопотання відповідача вх. № 30675 в якому останній просить суд закрити провадження у справі в частині зарахування зустрічних грошових вимог в сумі 63 270,69 грн. у зв`язку з відсутністю в даній частині предмету спору, суд зазначає наступне.

В обгрунтування свого клопотання, відповідач вказує, що відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про зарахування однорідних вимог від 12.12.2019 року № 01-01-23/6937-19 згідно якої, на підставі приписів ст. 601 Цивільного кодексу України, КП «Харківводоканал» було зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 63270,69 грн., а саме:

- відповідно до п. 6.2 договору № 11/11-ПЦ/18 від 05.11.2018 у разі порушення Постачальником строків поставки відповідної партії Товару Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого Товару, за кожен день прострочення. На підставі вищенаведеного та з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сума пені, яку повинен сплатити виконавець за порушення умов договору складає: 251 075,22 * (182*0,1 % ) = 45695,69 гри.

- відповідно до умов п.6.3 Договору, за прострочення поставки відповідної партії Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого Товару. На підставі зазначеного вище, розмір штрафу складає: 251 075,22 * 7 % = 17 575,27 грн.

Відповідно до статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Такі положення містить і стаття 601 Цивільного кодексу України.

Приписи постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (далі - ПВГСУ № 14). У п. 1.14 ПВГСУ № 14 зазначено, що вимоги про оплату пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань слід розглядати як міру відповідальності.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання заліком, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

З наданих до суду доказів, вбачається, що позивач у відповіді на заяву відповідача повідомив відповідача, що вказана заява законодавчо невмотивована та містить недостовірну інформацію і аргументи, а тому не може бути задоволена позивачем, заявлено про порушення строків позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій та з інші підстави з яких позивач заперечує проти зарахування вимог відповідача.

Враховуючи відсутності судового рішення, яким установлено такі нарахування, і за наявності між сторонами спору з приводу цих нарахувань, ці вимоги не можуть бути зараховані судом як зустрічні в порядку ст. 601 ЦКУ.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в цій частині та, відповідно, задоволення клопотання відповідача.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Крім витрат по сплаті судового збору, Позивачем було заявлено до стягнення з Відповідача витрат, понесених

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як визначено у пункті 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7 відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Між Позивачем та ТОВ Юридична компанія Альянс правової допомоги 12 вересня 2019 року було укладено договір № 57/19 про надання правової допомоги, відповідно до якого ТОВ Юридична компанія Альянс правової допомоги бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (юридичні послуги) з питань вивчення документів, підготовки та направлення до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 11/11-ПЦ/18 від 05.11.2018 року укладеного Клієнтом з Комунальним підприємством ХАРКІВВОДОКАНАЛ .

У зв`язку з розглядом справи за правилами загального провадження між Позивачем та ТОВ Юридична компанія Альянс правової допомоги 27 вересня 2019 року було укладено ще один договір № 61/19 про надання правової допомоги, відповідно до якого ТОВ Юридична компанія Альянс правової допомоги бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (юридичні послуги) з питань представлення інтересів Клієнта в суді з приводу розгляду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 11/11-ПЦ/18 від 05.11.2018 року укладеного Клієнтом з Комунальним підприємством ХАРКІВВОДОКАНАЛ та інші послуги (вивчення документів, підготовка та направлення відповідачу та до суду, відповіді на відзив, відповіді на заперечення, мирової угоди та інші документи, надання юридичних консультацій).

У пункті 3.3.5 вищевказаного договору визначено, що для виконання передбачених Договором зобов`язань Компанія призначає адвоката Шморгуна Романа Миколайовича, який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2427 від 15.12.2005 року. Пунктами 5.1 та 5.3 даного договору встановлено, що вартість послуг щодо надання правової допомоги становить 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп., за одну годину роботи Адвоката. Розмір суми вартості послуг наданих Компанією зазначається у відповідному рахунку-фактури та акті приймання - передання наданих послуг.

Відповідно до рахунків-фактури, актів приймання-передання наданих послуг, платіжних доручень та виписок про надходження коштів, на день подання заяви до суду, Позивачем було сплачено:

28.10.2019 року - 4 600,00 грн., за підготовку та направлення відповідачу та до суду відповіді на відзив з приводу розгляду позовної заяви;

07.11.2019 року - 9 700,00 гри., за представлення інтересів Клієнта в господарському суді Харківської області 11 листопада 2019 року;

19.12.2019 року - 9 700,00 грн., за представлення інтересів Клієнта в господарському суді Харківської області 09 грудня 2019 року.

Загальна сплачена сума позивачем за надану правову допомогу, по вказаному договору, які і просить позивач стягнути з Відповідача, станом на 23.12.2019 року, становить - 24 000 грн.

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу суд встановив, що вони є достатніми доказами в розумінні статей 79 та 126 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обсяг наданих послуг з детальним їх описом, між позивачем та адвокатською фірмою підписані акти здачі-прийняття робіт із зазначенням їх вартості в загальному розмірі 24 000,00 грн., та дійшов висновку, що ці витрати заявлені у розумному розмірі у відношенні до характеру спірних правовідносин та розміру позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що судом було задоволено позов повністю, суд дійшов висновку про покладення цих витрат на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПІРИТ" до Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПІРИТ" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 40725510) 200 000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 11/11-ПЦ/18 від 05.11.2018 р., 8 333,66 грн. інфляційних втрат та 4372,60 грн. річних.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача - Комунальне підприємство "ХАРКІВВОДОКАНАЛ".

Стягнути з Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПІРИТ" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 40725510) 3190,61 грн. судового збору та 24 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПІРИТ" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 40725510).

Відповідач - Комунальне підприємство "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код 03361715).

Повне рішення складено "30" січня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров