Рішення

від 22.01.2020 по справі 922/3171/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3171/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум" 61144, м. Харків, вул. Бучми, 10, код 39523925 про стягнення 57 798 234,25 грн за участю представників:

позивача - Кеда А.В. (в режимі відеоконференції) за довіреністю №01/01/07-558/д від 02.09.2019р.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум" 57 005 700,00 грн. з яких 57 000 000,00 грн. - сума основного боргу; 5 700,00 грн. - штраф за порушення строку поставки згідно з договорами купівлі-продажу № 07.2/1508/1165-НП від 15.07.2015 та № 07.2/1507/1164-НП від 15.07.2015. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача умов договору та неповерненням коштів попередньої оплати.

Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 01.10.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Від представника позивача 31.10.2019 надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 13.11.2019 в режимі відеоконференції (вх. №26192).

Ухвалою суду від 04.11.2019 клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 13.11.2019 в режимі відеоконференції задоволено та доручено Дніпровському районному суду м. Києва забезпечити його проведення.

05.11.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №26640).

Протокольною ухвалою 13.11.2019 вказана заява прийнята судом та врахована при подальшому розгляді справи, крім того підготовче засідання відкладено до 09.12.2019 для надання часу відповідачу подати свої заперечення на заяву про збільшення позовних вимог .

Ухвалою суду від 13.11.2019 було продовжено строк підготовчого провадження до 29.12.2019 р.

03.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 09.12.2019 в режимі відеоконференції (вх. №29333).

Ухвалою суду від 06.12.2019 клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 09.12.2019 в режимі відеоконференції задоволено та доручено Касаційному господарському суду у складі Верховного суду забезпечити його проведення.

Ухвалою суду від 09.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.12.2019 на 12:30.

18.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 23.12.2019 в режимі відеоконференції (вх. №30782).

Ухвалою суду від 19.12.2019 клопотання позивача про проведення судового засідання 23.12.2019 в режимі відеоконференції задоволено та доручено Касаційному господарському суду у складі Верховного суду забезпечити його проведення.

У зв`язку з неявкою відповідача, а також відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, протокольною ухвалою 23.12.2019 судове засідання відкладено до 22.01.2020 для виклику відповідача.

14.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 22.01.2020 в режимі відеоконференції (вх. №786).

Ухвалою суду від 15.01.2019 клопотання позивача про проведення судового засідання 22.01.2020 в режимі відеоконференції задоволено та доручено Касаційному кримінальному суду у складі Верховного суду забезпечити його проведення.

Представник позивача, який приймав участь в режимі відеоконференції, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкриття провадження у справі, виклики в судові засідання та закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті за адресою, вказаною у позовній заяві.

Проте копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2019 та копії ухвал про виклики в судові засідання призначені на 21.10.2019, 13.11.2019, 09.12.2019, 22.01.2020, які направлялися на адресу відповідача, повернуті без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, копія ухвали суду про виклик в судове засідання призначене на 23.12.2019, а також копія ухвали суду про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті, які направлялись на адресу відповідача зазначену в позовній заяві, також повернулись до суду не врученими з відмітками поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.10.2019, 12.11.2019, 23.12.2019, 21.01.2020, місцезнаходження відповідача - 61144, м. Харків, вул. Бучми, 10, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил).

Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , які не вручені адресату під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше п`яти календарних днів підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Під час розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення позивача, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

15 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Укрнафта та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтапетроліум укладено два договори купівлі-продажу:

- Договір купівлі-продажу №07.2/1507/1164-НП від 15.07.2015 на поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу С1 згідно ДСТУ 4839:2007 у кількості 1100,00 тонн на загальну вартість 30 005184,00, (ціна за тонну 22731, 20 грн.);

- Договір купівлі-продажу №07.2/1508/1165-НП від 15.07.2015 на поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу А згідно ДСТУ 4839:2007 у кількості 1001,00 тонн на загальну вартість 27 304717,44, (ціна за тонну 22731, 20 грн.).

Відповідно до умов зазначених договорів ПАТ Укрнафта є покупцем, а ТОВ Нафтапетроліум - продавцем. Усі Договори укладено за типовою формою, їх предметом є купівля-продаж нафтопродуктів. Відповідно до п.10.1 Договорів - строк дії договорів до 31.12.2015р.

Асортимент, кількість та якість нафтопродуктів сторонами визначено у додатках № 1 до кожного договору.

Як передбачено п. 3.1. Договорів поставки нафтопродуктів, а також п. 2 додатку № 1 до кожного Договору, поставка відбувається на умовах: ЕXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать останньому на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (Інкотермс- 2010).

У пункті 3.2 Договорів сторони визначили строк поставки нафтопродуктів: протягом вересня-грудня 2015 (щодо договору № 07.2/1508/1165-НП від 15.07.2015) та протягом жовтня - грудня 2015р. (щодо договору № 07.2/1507/1164-НП від 15.07.2015).

Додатковими угодами № 2 від 24.11.2015р. до кожного договору сторони продовжили строк їх дії до 31.12.2018р. (а в частині розрахунків - до їх повного завершення), а також продовжили строк для поставки нафтопродуктів - до 31.12.2018р. (виклавши п. 3.2 кожного договору в новій редакції).

Відповідно до п.3.3 Договорів купівлі-продажу поставка пального оформлюється актами прийому-передачі, в яких вказуються найменування, кількість, ціна, вартість і умови поставки переданого товару.

Згідно з п. 2.1, 4.1, 4.2 Договорів, порядок розрахунків за Договором передбачає проведення покупцем попередньої оплати за нафтопродукти в розмірі 100 % їх вартості, що визначена у додатках до кожного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.07.2015 р.. Остаточний розрахунок здійснюється по завершенню передачі нафтопродуктів, виходячи з їх вартості та розміру здійсненої попередньої оплати.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання обов`язку передбаченого п. 4.1 Договору, Позивачем в установлений Договорами строк сплачено Відповідачу 57 000 000,00 гривень (п`ятдесят сім мільйонів грн 00 коп.) попередньої оплати за поставку 2 089,639 тонн вищенаведених нафтопродуктів, що підтверджується платіжними дорученнями №10862-ПБ15 та №10863-ПБ15 від 20.07.2015 та оборотно-сальдовими відомостями з контрагентом ТОВ "Нафтапетроліум" з 01.07.2015 по 31.07.2015 р..

Як вбачається з наданої копії вимоги № 01/01/12/01/01/03-01/4-845 від 12.12.2018 року, ПАТ Укрнафта з метою досудового врегулювання спору, просило продавця виконати свої договірні зобов`язання з поставки товару. Однак, вимога ПАТ Укрнафта залишена без відповіді та будь-якого реагування.

Незважаючи на перерахування повної суми попередньої оплати у строки, визначені Договорами, Відповідачем поставку нафтопродуктів не здійснено. Тобто, зобов`язання у погоджений договорами строк - до 31 грудня 2018р. Відповідачем не виконано.

Відповідно до листа №01/01/07-1221 від 24.07.2019, ПАТ "Укрнафта" повідомило відповідача про відмову від прийняття у ТОВ «Нафтапетроліум» нафтопродуктів, поставку яких прострочено, а також вимагало повернути суму попередньої оплати в розмірі 57 000 000,00 гривень на рахунок ПАТ «Укрнафта» протягом семи днів з дати отримання листа.

Станом на дату звернення до суду, кошти попередньої оплати позивачу не повернуто.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.3 Договорів сторони погодили, що у випадку порушення Продавцем строку поставки, Покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01 % від вартості товару щодо якого порушено строк поставки.

З огляду на те, що ТОВ Нафтапетроліум (продавець) порушено строки поставки нафтопродуктів, вартість яких складає 57 000 000,00 грн., сума штрафу, що підлягає сплаті Відповідачем на користь ПАТ Укрнафта , складає 5 700,00 гривень.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду (стаття 222 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням викладеного вище, загальна сума заборгованості ТОВ Нафтапетроліум перед ПАТ Укрнафта становить 57 005 700 ,00 гривень, з яких 57 000 000,00 гривень - сума основної заборгованості, сформованої за рахунок попередньої оплати за нафтопродукти згідно з договорами купівлі-продажу, яку не повернуто Відповідачем та 5 700,00 гривень - штраф за порушення Відповідачем строку поставки нафтопродуктів.

Щодо об`єднання позивачем у позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 173 ГПК України передбачено право Позивача в одній позовній заяві об`єднати кілька вимог, зв`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як визначено в п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів). Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тіш самим способом захисту прав і законних інтересів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2019р. у справі № 914/2191/18, де під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявлені позовні вимоги передбачають один і той самий спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ Укрнафта - стягнення з Відповідача коштів - боргу з попередньої оплати, і в той же час, вимоги виникають як з одних і тих самих так і з аналогічних підстав. Усі договори купівлі-продажу, на підставі яких у Відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати, укладені внаслідок прийняття виконавчим органом - Правлінням ПАТ Укрнафта одного рішення, яке оформлене протоколом № 18/1 від 23.07.2015р. З огляду на те, що вартість нафтопродуктів до поставки перевищувала 10 мільйонів гривень, на виконання умов п.п. 11 п. 9.3.7. Статуту Правлінням ПАТ Укрнафта прийнято єдине рішення про затвердження договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених між ПАТ Укрнафта та, в тому числі, ТОВ Нафтапетроліум (пункт 4.19. протоколу № 18/1 від 23.07.2015р.).

Тобто, рішення Правління ПАТ Укрнафта є основним юридичним фактом на підставі якого Товариство набуло право участі у цивільно-правових відносинах з ТОВ Нафтапетроліум , які оформлені договорами купівлі-продажу нафтопродуктів. Вказане Рішення Правління є тим єдиним доказом правомірності правочинів, що застосовується і до договору № 07.2/1508/1165-НП від 15.07.2015 і до договору № 07.2/1507/1164-НП від 15.07.2015.

Варто також зазначити, що заявлені за цим позовом вимоги виникли і з аналогічних підстав - договорів купівлі-продажу, укладених між тими ж сторонами, умови яких є типовими (однаковими) та стосуються поставки одного типу товару - бензину автомобільного підвищеної якості A-95-Євро (обидва договори стосуються поставки саме цього типу пального). Договори є однаковими за предметом, обсягом зобов`язань, умовами та строками його виконання.

Об`єднані вимоги ПАТ Укрнафта підтверджуються також й іншими поданими доказами - вимогами до ТОВ Нафтапетроліум № 01/01/12/01/01/03-01/4-845 від 12.12.2018р. та від 24.07.2019р. № 01/01/07-1221, платіжними дорученнями, платежі за якими проведено в одну дату, оборотно-сальдовими відомостями щодо одних і тих самих платежів. Відтак їх сумісний розгляд в межах одного провадження - унеможливить винесення різних рішень за однакових обставин.

В подальшому, 05.11.2019 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму індексу інфляції -399 000,00 грн. та трьох процентів річних-393 534, 25 грн., яка прийнята судом в підготовчому засіданні.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 399 000,00грн. - інфляційних нарахувань та 393 534,25 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умовами Договорів розмір процентів не встановлений, Позивач керувався приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (Постанова ВСУ від 26.04.2017 у справі № 918/329/16)

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором та перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум" (61144, м. Харків, вул. Бучми, 10, код 39523925) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) 57 798 234,25 грн. з яких 57 000 000,00 грн. - сума основного боргу; 5 700,00 грн. - штраф за порушення строку поставки згідно з договорами купівлі-продажу №07.2/1508/1165-НП від 15.07.2015 та № 07.2/1507/1164-НП від 15.07.2015, 393 534,25 грн. 3% річних та 399 000,00 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум" (61144, м. Харків, вул. Бучми, 10, код 39523925) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) 672 350,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум" (61144, м. Харків, вул. Бучми, 10, код 39523925).

Повне рішення складено "30" січня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров