Ухвала

від 31.01.2020 по справі 908/1102/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1102/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі Господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Профі"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСК"

про визнання наказу частково недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях (далі - Відповідач) звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у цій справі.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зі змісту оскаржуваного рішення та касаційної скарги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Профі" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про: визнання недійсним наказу № 474 від 27.08.2002 "Щодо узагальнення результатів інвентаризації об`єктів нерухомого майна ВАТ "Запоріжбуд", які при приватизації не увійшли до його статутного фонду та виявлені в результаті вибіркової перевірки", прийнятого відповідачем, в частині оформлення права державної власності на об`єкти нерухомого майна, зазначених у пункті 8 та пункті 22 Додатку до наказу РВ від 27.08.2002 № 474, а саме в частині оформлення права державної власності на об`єкти: "склад цементу, літера Л" та "навіс, літера Л1"; визнання за позивачем права власності на об`єкт наступного нерухомого майна: склад цементу літ. Л, навіс літ. Л1, розташованого у місті Запоріжжя, по вул. Південне шосе, 77А, (реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 555153623101).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019, зокрема, апеляційну скаргу позивача задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019 у справі № 908/1102/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, оскаржувана постанова ухвалена з порушенням приписів статті 86 ГПК України стосовно всебічного, повного і об?єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а тому підлягає скасуванню.

Однак, зміст касаційної скарги зводиться до неврахування судом апеляційної інстанції доводів скаржника та посилання на порушення приписів статті 86 ГПК України, проте не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення приписів цієї норми судом апеляційної інстанції, які саме докази не були досліджені та оцінені ним і яким чином це вплинуло на ухвалення оскаржуваної постанови.

Також доводи скаржника стосуються оцінки доказів, в той час як відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, скаржнику необхідно обґрунтувати, в чому, на його думку, полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій і Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі №908/1102/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 17.02.2020.

Суддя К. М. Пільков