Ухвала

від 31.01.2020 по справі 315/112/20

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/112/20

Номер провадження № 2/315/182/20

У х в а л а

31 січня 2020 року м. Гуляйполе

Суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подану через їх представника ОСОБА_3 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування , -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подану через їх представника ОСОБА_3 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання у порядку спадкування права постійного користування земельними ділянками площею 23,4641 га, кадастровий номер 2321881000:08:006:0007 та площею 32,4765 га, кадастровий номер 2321881000:08:009:0013 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП 06-501588, виданого 14.02.1997 року на підставі розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації Запорізької області № 3 від 15.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 56, які розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, та які належали на праві постійного користування ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ціна позову позивачами не визначена, зазначили, що їх вимоги мають немайновий характер. Відповідно до п. 6 позовної заяви позивачі навели попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вони понесли та очікують понести, як того вимагають положення, визначені п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК та ч. 1 ст. 134 ЦПК України. Зокрема ними було визначено, що судовий збір за даним позовом повинен складати 840,80 грн..

Вивчивши позовну заяву, приходжу до висновку, що її подано з порушенням вимог чинного законодавства і має бути залишено без руху з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Незважаючи на те, що позивачами у позовній заяві вказано суму понесених ними витрат у вигляді сплати судового збору, при цьому при подачі позову до суду ними не зазначено про долучення до нього як оригіналу, так і копії квитанції про його сплату, що підтверджується наведеним у позові переліком документів відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Також, не було виявлено квитанцій про сплату судового збору і відповідальною особою при реєстрації справи у суді.

Додатково вважаю за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 року (зі змінами).

Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах роз`яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету ( Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), № 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір .

Позивачами визначено, що позов містить вимоги немайнового характеру, тому і попередній розрахунок судових витрат, зокрема судового збору обчислений відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону, а саме - ставки судового збору встановлюються за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З визначенням позовної заяви як такої, що має немайновий характер погодитися не можна виходячи з такого.

Земля в Україні відповідно до ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку. Отже, право постійного користування земельними ділянками є специфічним речовим правом.

Відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право постійного користування визначається як речове право, що є похідним від права власності.

Відповідно до позовної заяви позивачами заявлено вимогу про визнання права постійного користування двома земельними ділянками. Дана вимога є вимогою майнового характеру оскільки є вимогою на визнання речового права на майно (земельну ділянку). Судовий збір з даної позовної заяви повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна - земельних ділянок.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставки судового збору встановлюються за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102 гривні (ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України ).

Проте, позивачами взагалі не надано квитанції про сплату будь-якої суми судового збору, при цьому до позову також не додано доказів в підтвердження вартості спірного майна (ціни позову).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 року (зі змінами) у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року № 10 (зі змінами) у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом.Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один із позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума збору зменшується пропорційно до заявлених ним вимог. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір за подання позову немайнового характеру.

Отже, з урахуванням вищевикладеного за подання даного позову до суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі визначеному пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору встановлюються за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначені недоліки не дають можливості суду підготувати та розглянути справу у суді першої інстанції в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, подана позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подану через їх представника ОСОБА_3 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування - залишити без руху.

Надати позивачам та їх представнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. О. Романько