Ухвала

від 11.06.2020 по справі 315/112/20

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/112/20

Номер провадження № 2/315/182/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді Романько О.О.

за участю секретаря судового засідання Сухової С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

прокурора Іванченка І.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 подану через їх представника ОСОБА_2 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Гуляйпільського районного суду Запорізької області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 подану через їх представника ОСОБА_2 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування, а саме земельними ділянками площею 23,4641 га, кадастровий номер 2321881000:08:006:0007 та площею 32,4765 га, кадастровий номер 2321881000:08:009:0013 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 06-501588, виданого 14.02.1997 року на підставі розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації Запорізької області № 3 від 15.01.1997 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 56, які розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, та які належали на праві постійного користування ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ухвали судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 13.02.2020 року за даною справою було відкрито провадження.

Відповідно до ухвали суду від 02.04.2020 року було вирішено питання про перехід від справи у спрощеному позовному провадженні до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання на 28.04.2020 року та роз`яснено сторонам вимоги ст. ст. 178-179 ЦПК України, яке було відкладено за клопотанням представника позивача на 19.05.2020 року.

10.03.2020 року до суду надійшла заява від першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Русанова О.В. про вступ прокурора у цивільну справу № 315/112/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 подану через їх представника ОСОБА_2 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування.

В обґрунтування заяви було зазначено, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання їх у власність чи користування.

Повідомили, що на теперішній час, знаходиться справа у провадженні Центрального апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою СФГ Прилуки на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2019 року у справі 908/1578/19 за позовом першого заступника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні в спірних правовідносинах Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про витребування із незаконного володіння нерухомого майна.

Далі в заяві зазначено, що відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Спірні земельні ділянки були надані у постійне користування голові СФГ Прилуки Приходку В.М. для ведення фермерського господарства, згідно відповідного державного акту про право постійного користування землею від 14.02.1997 року серії ЗП № 06-501588. Вказана особа померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому вважають, що з його смертю припинилися правовідносини щодо постійного користування земельними ділянками. Разом з тим, СФГ Прилуки продовжує користування зазначеними землями для здійснення своєї підприємницької діяльності та отримання доходів, що підтверджується повідомленням Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області та Статутом господарства.

Враховуючи викладене, загроза порушень інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що подання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 позову про визнання в судовому порядку за ними права постійного користування на земельні ділянки у порядку спадкування створює умови для порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю та зачіпає інтереси держави щодо володіння та розпорядження землею сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене, вважають, що прокуратурою здійснюються конституційні повноваження з представництва інтересів держави. Відповідно до ст. ст. 56, 57 ЦПК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру просили залучити Токмацьку місцеву прокуратуру до справи у якості третьої особи на боці відповідача та повідомити про це сторони у справі.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Гуляйпільського відділення Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Іванченко О.І., надавши посвідчення № 054544 від 18.12.2019 р., надану раніше заяву підтримав повністю та просив її задовольнити з тих підстав які у ній викладені. Вказав на те, що прокурор має право на вступ до будь-якої справи щодо якої було відкрите провадження для захисту прав та інтересів держави. Вважав оскільки прокурор був допущений до розгляду у справі, яка знаходилася у провадженні Господарського суду Запорізької області за позовом останнього, тому за даною справою також наявні всі підстави для його участі. Самопредставництво Воздвижівської сільської ради, на його думку, не забезпечить повного та всебічного захисту інтересів держави. В своїй промові також послався на загальні засади ролі прокуратури, які викладені як у Рекомендаціях Європейської комісії, та і в Рішенні Конституційного суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 року.

У підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 щодо порушеного питання передала слово своєму представнику - адвокату Сивоненко О.В..

Представник позивача адвокат Сивоненко О.В. у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви прокурора про вступ у справу. В обґрунтування своєї позиції послалася на те, що з наданої заяви не вбачається визначена позиція прокурора саме в якості якої особи та з яким процесуальним статусом останній бажає вступити до даної цивільної справи, що позбавляє сторону позивача визначитися з лінією захисту та порушує його права. Додатково висвітлила свою позицію, яка викладена в заяві від 11.06.2020 року в обґрунтування порушення з боку прокуратури порядку та підстав звернення з заявою про вступ та просила їх врахувати.

Представник відповідача ОСОБА_3 заяву прокурора підтримала та вважала її такою, яка підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення прокурора, учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу ,заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, ч. 3 ст. 56 ЦПК України визначає чіткі часові рамки можливості здійснення прокурором представництва держави в суді шляхом вступу за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, але до початку розгляду справи по суті.

Частина 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Як вбачається із матеріалів справи, заяву про вступ прокурора у справу подано до початку розгляду справи по суті.

При цьому також з`ясовано, що заява про вступ підписана першим заступником керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Русановим О.В.. Назва заяви містить посилання на положення ст. ст. 56, 57 ЦПК України, а прохальна частина заяви (резолютивна) сформулювала таким чином, що вбачається про ініціювання питання про залучення прокурора у якості третьої особи на стороні відповідача. Додатків доданих до заяви не зазначено.

Так, з 2016 року на конституційному рівні на прокуратуру вже було покладено представництво в суді лише інтересів держави (п. 3 ст. 131-1 Конституції України). Ці конституційні положення мають фундаментальний характер для правової регламентації діяльності прокурора в суді господарської, цивільної та адміністративної юрисдикції.

Положення ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 56 ЦПК України надають прокурору право на звернення до суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, поруч з органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та брати участь у справі в інтересах цих осіб (ч. 3 ст. 41 ГПК, ч. 4 ст. 42 ЦПК, ч. 2 ст. 42 КАС).

Інститут прокурорського представництва відрізняється від інших процесуальних інститутів, перш за все завданнями, які перед ним ставляться, обсягом повноважень представників та формами їх участі у справі, юридичною силою джерел, де вони закріпляються, тощо. Тому, законодавець у цих нормах проводить диференціацію правового становища прокурора й інших учасників судового процесу, що є цілком логічним, адже статус прокурора в суді (поза межами кримінальної юстиції) визначений конституційно, і він (прокурор) повинен здійснювати представництво вказаних інтересів відокремлено від інших органів та осіб.

Законодавча тенденція зумовлює форми представництва прокурором інтересів держави в суді, якими по суті є дві: 1) звернення прокурора до відповідного суду інстанційної юрисдикції з позовною заявою, скаргою, заявою; 2) вступ прокурора у справу, відкриту в суді за його зверненням (або іншої особи) з метою підтримання поданого позову, скарги, заяви. Так, пред`явлення прокурором до суду першої інстанції позову й подання апеляційної скарги на рішення цього суду розглядається законодавцем як дві самостійні форми представництва прокурора, але вони характеризують не дві самостійні форми, а одну - звернення прокурора до суду, яке можливе у будь-якому судовому провадженні.

Поряд із зазначеним, слід звернути увагу й на ті обставини, що за новими процесуальними положеннями здійснення прокурором представницької функції в суді вже не пов`язується з конституційною дефініцією у виключних випадках . Відтепер, прокурор може представляти інтереси держави в суді у визначених законом випадках . Окрім того, за положеннями ч. 3 ст. 56 ЦПК прокурор може вступити в справу за своєю ініціативою провадження в якій відкрито за позовами інших осіб. Таким чином, із введенням вказаних змін процесуальне законодавство закріпило по суті необмежене право прокурора на вступ у справу, що формально не відповідає вимогам п. 3 ст. 131-1 Конституції України, яка передбачає можливість здійснення прокуратурою представницької функції лише у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Ці конституційні вимоги залишаються не врегульованими в нормах цивільного процесу.

Під виключними випадками можна розуміти як конкретні ситуації, що прямо визначені в законі, так і сукупність загальних критеріїв, які дадуть прокурору можливість самостійно визначити певну представницьку ситуацію як виключну. Поняття виключні випадки може бути динамічним та визначатися відкритим переліком , тобто перелік виключних випадків не може бути сформований заздалегідь, а повинен визначатися ситуативно, відповідно до порушених публічних інтересів, які потребують захисту в конкретному випадку чи в конкретний період.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор зобов`язаний обґрунтувати в позовній чи іншій заяві, скарзі визначені законом підстави для свого звернення до суду. Встановлення та обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді встановлено в ч. 4 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 року No 1697-VII Про прокуратуру як імперативною нормою, відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів у суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Так, згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Словосполучення не належне здійснення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави є суто оціночним критерієм.

Вимагає конкретизації зміст дефініції інтереси держави , внаслідок чого на практичному рівні виникають складнощі при вирішенні питання: чи дійсно предметом судового розгляду та об`єктом прокурорського представництва в справі виступають порушенні інтереси держави.

Поняттям інтереси держави , як об`єктом прокурорського представництва в суді слід розуміти коло специфічних інтересів держави (політичних, економічних, екологічних, соціальних, воєнних, тощо), що входить до предмета ведення (компетенції) органів державної влади, органів місцевого самоврядування (яким законом надано повноваження органу виконавчої влади) і потребують ініціювання судового захисту з боку прокуратури у випадках їх порушення. Такими випадками можуть бути: як захист державних інтересів у сфері земельних відносин, охорони довкілля, захист державних і комунальних майнових прав, забезпечення законності в сфері проведення публічних закупівель за бюджетні кошти тощо.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції від 31.03.2005).

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Обґрунтовуючи необхідність вступу у справу, прокурор вказує, що Воздвижівська сільська рада у випадку самопредставництва не у повній мірі зможе захистити права та інтереси держави, зокрема і з огляду на те, що справа за позовом саме прокурора розглядається в Центральному апеляційному господарському суді, де і було повідомлено відповідну раду щодо необхідності вступу прокурора у справу.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для вступу прокурора у справу, вищевказані обставини має бути досліджені судом.

У системі прокурорських представницьких заходів нормами процесуального законодавства передбачено те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній та іншій заяві, скарзі, обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для свого звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 56 ЦПК). Слід зазначити, що невиконання прокурором цих вимог має наслідком застосування суддею положень, передбачених (визначених), зокрема ст. ст. 183, 185 ЦПК України.

Відповідно до ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Після дослідження письмової заяви прокурора було встановлено, що в ній не зазначене повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення), зокрема документів, які підтверджують підписання заяви уповноваженою особою.

Додатково суд, врахувавши вищезазначені приписи законодавства вважає, що підстави заяви прокурора підлягають конкретизація та уточнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Частина 3 ст. 189 ЦПК України передбачає, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ухвали суду від 02.04.2020 року було призначено перше підготовче судове засідання, на теперішній час, строки підготовчого провадження спливають, тому суд вважає за необхідне строки такого провадження продовжити на 30 днів, тобто до 10.07.2020 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадку коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Взявши до уваги порушені питання з боку позивачів щодо їхнього звернення з відповідним клопотанням щодо зупинення провадження у справі, яка перебуває у Центральному апеляційному господарському суду, а також ухвалу цього суду від 18.05.2020 року, де зазначено, що дане питання відкладено до з`ясування певних обставин, але без конкретизації останніх, також те, що питання щодо вступу інших осіб у справу залишається актуальним, тому суд вважає, що є всі підстави для відкладення підготовчого судового засідання в межах строків, визначених даною ухвалою.

Додатково судом враховано те, що у відповідності до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, які визначені цим Кодексом підлягають продовженню.

Керуючись ст. ст. 56 , 57, 182-183, 189, 197 , 198, 258 , 260 , 261, 353 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву першого заступника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області про вступ прокурора в дану справу - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає її повторному внесенню після усунення умов, що були підставою для такого рішення.

Продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 подану через їх представника ОСОБА_2 до Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування, на 30 днів, тобто до 10 липня 2020 року.

Враховуючи період введеної надзвичайної ситуації на території держави відкласти підготовче судове засідання на 25 червня 2020 року о 13 год. 30 хв., яке відбудеться в приміщенні Гуляйпільського районного суду Запорізької області (70200, м. Гуляйполе, вул. Велика, 31, зал судових засідань № 12).

В судове засідання викликати учасників судового процесу.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет inbox@gp.zp.court.gov.ua.

Ухвала в частині залишення заяви без розгляду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд протягом 15 днів з моменту її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. О. Романько