Рішення

від 16.01.2020 по справі 593/1095/19

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/18/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Музики Я.М.

при секретарі Лещук Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Бережанської міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про захист права власноті,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Бережанського районного суду із позовом до Бережанської міської ради, вказавши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 і уточнивши позовні вимоги просить: скасувати рішення Бережанської міської ради Тернопільської області №331 від 10.08.2016 року Про затвердження акту постійної комісії міської ради ; визнати протиправним та скасувати рішення Бережанської міської ради Тернопільської області №1237 від 14.02.2019 року; стягнути із відповідача понесені позивачем судові витрати. В обгрунтування позову зазначено, що рішенням Бережанської міської ради №250 від 22 квітня 1997 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач, вказуючи, що з метою виготовлення документації із землеустрою він разом із спеціалістами землевпорядної організації прибув на дану земельну ділянку для виконання робіт із землеустрою, однак від громадянина ОСОБА_3 дізнався, що дана земельна ділянка Бережанською міською радою передана йому в оренду. З метою врегулювання ситуації, що склалася та вирішення земельного спору, він звернувся до Бережанської міської ради, однак, замість врегулювання спору, йому вручили Акт постійної комісії міської ради з питань приватизації, продажу та оренди землі і Рішення міської ради за № 331 від 10 серпня 2016 року «Про затвердження акту постійної комісії міської ради» . Оскільки діями Бережанської міської ради порушуються його права, як власника земельної ділянки, він звернувся до суду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 не з`явилася, надіслала на адресу суду письмове клопотання про слухання справи у їх відсутності, оскільки позивач ОСОБА_1 є особою пенсійного віку і прибути не може, а вона перебуває у декретній відпустці. Позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити у повному обсязі. Крім цього представником позивача було надіслано письмовий відзив, у якому зазначено, що відповідач безпідставно посилається на рішення Бережанської міської ради від 31.03.1994 р. та зазначає, що воно не було реалізовано і втратило свою силу, оскільки в позові вони посилались на інше рішення-рішення Бережанської міської ради від 22.04.1997 р.

В судове засідання представник відповідача Бережанської міської ради - Загнійна І.В. не з`явилась, просить слухати справу у її відсутності, оскільки перебуває на лікуванні. Нею було подано суду письмове заперечення, у якому, посилається на те, що позивач втратив право на користування наданою йому земельною ділянкою, оскільки він понад 19 років не користувався нею за її цільовим призначенням; не проводив будівельних робіт; не платив земельного податку; не провів виносу межових знаків зазначеної земельної ділянки, тобто не вчинив жодних дій, що підтверджували би добросовісність, відкритість та законність користування наданою йому земельною ділянкою, а тому із зазначених вище підстав просила відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його вимог за їх безпідставністю.

В судове засідання не з`явилася третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 просить слухати справу без його участі, прибути у судове засідання не може, оскільки зайнятий на роботі. Крім цього просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням сесії Бережанської міської ради від 31 березня 1994 року позивачу ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку для індивідувального будівництва в АДРЕСА_1 , а рішенням Бережанської міської ради № 250 від 22 квітня 1997 року йому вищевказану земельну ділянку площею 0,07 га було передано у приватну власність.

У 2016 році позивач з метою виготовлення технічної документації із землеустрою для здійснення будівництва звернувся до відповідного суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, та у визначений суб`єктом господарювання час прибув разом із відповідними спеціалістами на дану земельну ділянку для виконання робіт із землеустрою (встановлення меж та ін.), однак від громадянина ОСОБА_3 , який мешкає по сусідству (вул АДРЕСА_2 ), дізнався про те, що дана земельна ділянка передана Бережанською міською радою Тернопільської області йому, ОСОБА_3 , в оренду.

З метою врегулювання ситуації, що склалася, він 8 липня 2016 року звернувся до Бережанської міської ради Тернопільської області із заявою про врегулювання земельних відносин та вирішення земельного спору, і, зокрема, просив вжити заходів щодо усунення перешкод у користуванні ним спірною земельною ділянкою.

У відповідь 10 вересня 2016 року отримав поштовим відправленням Акт від 2 серпня 2016 року постійної комісії міської ради з питань приватизації, продажу, оренди землі та природокористування і рішення Бережанської міської ради № 331 від 10 серпня 2016 року Про затвердження акту постійної комісії міської ради .

З Акту постійної комісії вбачається, що земельна ділянка площею 0,07 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , передана громадянину ОСОБА_3 , який мешкає по сусідству, та що рішення Бережанської міської ради № 250 від 22 квітня 1997 року, яким земельну ділянку позивачу передано у приватну власність, втратило свою дію. Дана земельна ділянка законно передана в оренду, а тому його вимоги про врегулювання земельних відносин щодо усунення перешкод у користуванні нею є безпідставними.

Даний Акт затверджено рішенням Бережанської міської ради Тернопільської області за №331 від 10 серпня 2016 року.

І хоч в судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені та уточнені позивачем позовні вимоги та посилаючись на практику, викладену у Постанові Верховного Суду України № 6-31цс12 від 30 травня 2012 року, просить їх задоволити, однак суд вважає, що зазначені доводи позивача не заслуговують на увагу, і в цьому суд переконали наступні докази.

Поскільки земельна ділянка позивачу була передана у приватну власність згідно рішення Бережанської міської ради за № 250, яке було прийнято 22 квітня 1997 року, тому до спірних правовідносин слід застосувати діюче на той час законодавство, а саме: Земельний кодекс України № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Земельного Кодексу України 1990 року ( який існував на той час) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Судом встановлено, що хоч рішенням Бережанської міської ради № 250 від 22 квітня 1997 року позивачу було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,07 га в АДРЕСА_1 , однак останній з 1997 року ( з дати прийняття міською радою рішення про передачу йому у приватну власність земельної ділянки) не приступив до її використання і не звертався до Бережанської міської ради з питанням щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Згідно будівельного паспорта ( реєстраційний номер 1937) позивач зобов»язаний був протягом трьох років розпочати будівництво, однак зазначених вимог законодавства він не виконав. Також в будівельному паспорті було передбачено перенесення лінії електропередачі, що також не було проведено. Всі вищеперелічені факти свідчать про те, що рішення Бережанської міської ради за № 250 позивачем не було реалізовано і воно втратило свою дію.

Судом також встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0.07га, на яку претендує позивач, знаходиться в оренді ОСОБА_3 .. До 2013 року ОСОБА_3 орендував земельну ділянку площею 0,04га, яку він за погодженням міської ради привів у належний стан шляхом ліквідації звалища. Він вивіз сміття, завіз родючий шар грунту, очистив та виправив водостічні канали. Пізніше ним протягом кількох років за власний рахунок і за погодженням міської ради було розчищено від сміття ще 0.03га та впорядковано лінії електропередач. Протягом трьох років ОСОБА_3 , уклавши із міською радою договір оренди, використовував зазначену земельну ділянку, і завдяки останньому вона на даний час окультурена, обсаджена плодовими кущами та деревами.

Відповідно до ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 « Про приватизацію земельних ділянок» встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Такого висновку дійшов суд касаційної інстанції в рішенні № 6-31цс12 від 30 травня 2012 року, на яке посилається позивач, однак, посилаючись на зазначені у вищевказаному рішенні норми, позивач не представив суду у якості доказу інформації про те, що запис про передачу йому у приватну власність спірної земельної ділянки було внесено у земельно-кадастрові документи.

Крім цього, ст. 27 Земельного Кодексу України 1990 року передбачені підстави припинення користування земельною ділянкою одна з яких є: систематичне невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України та невикористання протягом одного року земельної ділянки сільськогосподарського призначення та протягом двох років земельної ділянки для несільськогосподарських потреб.

Разом з тим із п. 3 представленого позивачем рішення сесії Бережанської міської ради від 31 березня 1994 року, яким ОСОБА_4 було виділено вищевказану земельну ділянку для індивідуального будівництва, видно, що позивач був попереджений, що у випадку неосвоєння земельної ділянки протягом встановленого строку з часу відведення в натурі або при грубому порушенні «Правил забудови» він втрачає право на користування земельною ділянкою і вона повертається у фонд міськвиконкому.

Під час розгляду справи по суті судом не здобуто доказів про те, що позивач користувався вищевказаною земельною ділянкою та сплачував за користування нею земельний податок та що інформація про приватизацію зазначеної земельної ділянки була внесена у земельно-кадастрову документацію з видачею йому державного акта на право приватної власності на землю, а навпаки, судом встановлено, що позивач понад 19 років не користувався наданою йому земельною ділянкою за її цільовим призначенням, не проводив будівельних робіт; не сплачував земельного податку; не провів виносу межових знаків зазначеної земельної ділянки, тобто встановлено, що він не вчинив жодних дій, що підтверджували би добросовісність, відкритість та законність користування наданою йому земельною ділянкою. І хоч у судовому засіданні представник позивача стверджував, що позивач не сплачував земельного податку, бо він звільнений від його сплати, однак не представив суду про це жодних доказів.

Враховуючи вищенаведене і у відповідності до ст. 27 Земельного Кодексу України 1990 року суд прийшов до висновку, що позивач втратив право на зазначену земельну ділянку, у зв»язку з чим Бережанською міською радою підставно, відповідно до вимог діючого законодавства вищевказана спірна земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_3 .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 19, 41, 55 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 27 Земельного кодексу № 361-ХІІ від 18 грудня 1990 року, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст. ст. 13, 12, 81, 141, 235 , 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 до Бережанської міської ради Тернопільської області, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про захист права власності, залишити без задоволення за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Музика Я.М.