Постанова

від 27.01.2020 по справі 758/16546/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 758/16546/18

провадження № 51-620 кмо 19

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

адвоката ОСОБА_11 ,

розглянулау відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї адвоката ОСОБА_10 захисника підозрюваного ОСОБА_12 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року та касаційну скаргу адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110060002990.

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження

№ 12013110060002990 старший слідчої групи заступник начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів у цьому кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013110060002990 і на яке накладено арешт на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року та від 24 жовтня 2018 року, право власності на яке зареєстровано за фізичними та юридичними особами зазначеними в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва

від 28 березня 2019 року задоволено клопотання слідчого та визначено порядок зберігання вказаних у клопотанні речових доказів у кримінальному провадженні

№ 12013110060002990 шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку і на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013110060002990 і на яке накладено арешт на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року та від 24 жовтня 2018 року, право власності на яке зареєстровано за фізичними та юридичними особами зазначеними в рішенні суду.

На зазначене судове рішення адвокат ОСОБА_10 захисник підозрюваного ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу. Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) відмовлено у відкритті провадження за цією апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді, оскільки законом не передбачена можливість апеляційного оскарження рішень слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема майна на яке накладено арешт, шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку і на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Крім того, адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за якими зареєстровано право власності на майно на яке накладено арешт, також подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року. Київський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті провадження за цією апеляційною скаргою.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_10 захисник підозрюваного

ОСОБА_12 порушує питання про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року та призначення нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, оскільки ухвала слідчого судді про арешт майна відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК підлягає апеляційному оскарженню,

а передача майна в управління є складовою частиною арешту майна у кримінальному провадженні або принаймні похідною від арешту майна, тому ухвала про визначення порядку зберігання речових доказів також підлягає апеляційному оскарженню. Крім того, зазначає, що можливість оскарження ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ст. 173 КПК, підозрюваним, обвинуваченим і третіми особами прямо передбачена ч. 7 цієї статті і є складовою порядку розгляду клопотання про арешт майна, а приписи ч. 7 ст. 100 КПК повністю без будь-яких застережень відсилають до цього порядку.Також захисник вказує, що під час розгляду подання слідчого суд першої інстанції був упереджений, а тому судді було заявлено відвід, який не було розглянуто в установленому законом порядку, що є порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У доповненнях до касаційної скарги адвокат ОСОБА_10 вказує, що встановлена КПК процедура вирішення питання про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів має самостійні умови прийнятності, відмінні від критеріїв застосування арешту майна, та по суті становить окреме більш обтяжливе порівняно з арештом втручання в право мирного володіння майном. Тому, на думку адвоката, вказана процедура обов`язково повинна передбачати ефективний засіб юридичного захисту власника майна шляхом доступу до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , за якими зареєстровано право власності на майно, яке арештовано, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, не дотримався вимог статей 24 та 309 КПК, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність прав у третіх осіб власників нерухомого майна, права на апеляційне оскарження, що порушує гарантоване Конвенцією та Конституцією України право власників нерухомого майна на вільне володіння, користування та розпорядження ним. На його думку, у разі неможливості оскарження такого судового рішення власниками арештованого майна, права власників будуть зазнавати необмеженого та непропорційного втручання з боку держави.

Від прокурора надійшли запереченнях на касаційну скаргу адвоката

ОСОБА_10 , в яких прокурор просить ухвалу Київського апеляційного суду

від 26 квітня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу адвокат ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_12 без задоволення.

Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 25вересня 2019 року кримінальне провадження за вказаними касаційними скаргами на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі об`єднана палата Верховного Суду) у зв`язку з необхідністю відступу від висновку сформульованого в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 22 жовтня 2018 року у справі

№ 760/15798/18 провадження № 51-9372ск19, згідно з яким ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів, зокрема про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів, в управління майна, на яке накладено арешт, враховуючи вимоги ст. 309 КПК, апеляційному оскарженню не підлягає.

Однак колегія суддів з таким висновком не погодилася, оскільки вважає, що клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів у цьому кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, підлягає розгляду в порядку, передбаченому для вирішення клопотань про арешт майна, при цьому будь-яких застережень щодо незастосування положень, які зазначені у статтях 171173 КПК, у тому числі щодо неможливості оскарження прийнятих рішень за результатами розгляду такого клопотання, не міститься у КПК. Частиною п. 7 ст. 173 КПК прямо передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб на оскарження судового рішення щодо арешту майна. Колегія суддів вважає, що передача майна в управління є складовою частиною арешту майна у кримінальному провадженні або принаймні похідною від арешту майна, а тому можливість апеляційного оскарження ухвали про визначення порядку зберігання речових доказів також підлягає апеляційному оскарженню відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309КПК. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді, постановлена відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК щодо передачі речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, підлягає апеляційному оскарженню відповідно до положень ч. 7 ст. 173 КПК.

Крім того, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своєму рішенні зазначає й ухвалу Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі

№ 755/16396/16-к (провадження №51-10208 ск18).

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_10 захисник підозрюваного ОСОБА_12 , підтримав свою касаційну скаргу та доповнення до неїна ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року, надавши відповідні пояснення.

Адвокат ОСОБА_11 , який представляє інтереси ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтримав свою касаційну скаргуна ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, надавши відповідні пояснення.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг адвокатів, вважав судові рішення законними, а доводи, наведені у скаргах, необґрунтованими.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, об`єднана палата Касаційного кримінального судуВерховного Суду установила таке:

З матеріалів провадження вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12013110060002990ухвалами слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 та 24 жовтня 2018 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та накладено арешт на нерухоме майно право власності, зареєстроване за фізичними та юридичними особами, зазначеними в рішенні суду.

Старший слідчої групи заступник начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України звернувся до суду з клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110060002990 шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі-Закон), а саме нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013110060002990 і на яке накладено арешт на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 та 24 жовтня 2018 року, і право власності на яке зареєстровано за фізичними та юридичними особами, зазначеними в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110060002990 шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку і на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а саме нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013110060002990 і на яке накладено арешт на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 та 24 жовтня 2018 року, і право власності на яке зареєстровано за фізичними та юридичними особами, зазначеними в рішенні суду.

На зазначене судове рішення адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а такожадвокат ОСОБА_10 захисникпідозрюваного ОСОБА_12 подали апеляційні скарги.

Київський апеляційний суд ухвалами від 11 та 26 квітня 2019 року на підставі

ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті провадження за апеляційними скаргами адвокатів на ухвалу слідчого суддіПодільського районного суду міста Києва

від 28 березня 2019 року про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110060002990 шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Обґрунтовуючи прийняті рішення, суд вказав, що ухвалу слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не може бути оскаржено в апеляційному порядку, оскільки вона не входить до переліку ухвал слідчого судді, зазначених у ст. 309 КПК.

У цьому кримінальному провадженні на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду винесено питання застосування норм кримінального процесуального закону при перегляді в касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження за апеляційними скаргами на ухвали слідчих суддів про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів в управління майна, на яке накладено арешт.

Для висновку об`єднана палата Верховного Суду враховує таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У частині 1 цієї статті міститься загальна норма про те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому однією з основних засад судочинства за п. 8 ч. 1 ст. 129 Основного Закону є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Порядок кримінального провадження на території України відповідно до положень ч. 1 ст. 1 КПК визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Так, у ч. 1 ст. 392 КПК встановлений перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. При цьому в ч. 3 цієї статті зазначено, що в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування регламентовано у главі 26 КПК, зокрема, у параграфі 2 встановлено порядок оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, у тому числі законодавець у ст. 309 КПК вказав чіткий їх перелік. Так, у ч. 1 цієї статті зазначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 51) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 111) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев`ятої статті 284 цього Кодексу.

Крім того, у ч. 2 ст. 309 КПК встановлено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.91 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Отже, системний аналіз зазначених положень КПК свідчить про те, що законодавець у ст. 309 КПК вказав вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку,постановлених під час досудового розслідування. До таких ухвал відповідно до п. 9 цієї статті віднесено і ухвалу про арешт майна або відмову у ньому, оскільки арешт майна у кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Проте зовсім іншу правову природу має ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Так, речові докази відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК, та умовою дотримання прав осіб, права котрих було обмежено, у тому числі й майнові, щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт.

Тобто це судове рішення вирішує інше питання, яке перебуває поза межами розділу ІІ КПК, що визначає заходи забезпечення кримінального провадження та підстави їх застосування, у тому числі й глави 17 КПК, яка регламентує порядок накладення арешту на майно у кримінальному провадженні. Зокрема, така ухвала слідчого судді, якою визначається порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,встановлює спосіб їх (речових доказів) зберігання.

Таким чином, потрібно розрізняти підстави для арешту майна від передачі такого майна на зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні, у тому числі передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а їх ототожнення є помилковим.

Чинний кримінальний процесуальний закон у ст. 100 чітко передбачає порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Зокрема, у ч. 2 цієї статті регламентовано, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі порядок). Так, забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна врегульовано у п. 27 вказаного Порядку, де зазначено, що схоронність такого майна забезпечується згідно з пунктами 126 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно. При цьому за п. 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у КПК, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 1726 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 100 КПКречові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Також згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Крім того, вказано, що зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону).

Отже, кримінальне процесуальне законодавство передбачає спеціальну процедуру (особливий спосіб) визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Зокрема, звернення до суду з клопотанням щодо визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, а слідчий суддя, керуючись положеннями ст. 100, 171-173, ч. 3 ст. 309 КПК та п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», розглядає таке клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів, у тому числі й майна, на яке накладено арешт, у кримінальному провадженні. Тобто при розгляді питання про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженніслід керуватися як загальними нормами, зокрема щодо порядку розгляду подання слідчого, так і спеціальними, зокрема частинами 2, 6 та 7 ст. 100 КПК щодо порядку зберігання речових доказів, а також ч. 1 ст. 309 КПК щодо переліку судових рішень слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

У нормативному приписі ч. 3 ст. 309 КПК імперативно вказано, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Саме до таких рішень належить і рішення слідчого судді, яким визначається порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні.Так, питання про порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженніна стадії досудового розслідування може бути вирішено в ухвалі слідчого судді лише у випадках, визначених ч. 7 ст. 100 КПК, за клопотанням слідчого, погодженим із прокурором, або за клопотанням прокурора, яке розглядається відповідно до вимог статей 171173 КПК, а також коли відсутня згода власника на передачу речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Проте в наведеному у ст. 309 КПК переліку судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування кримінального провадження, відсутня така ухвала, яка визначає порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і це свідчить про те, що таке рішення слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. При цьому згідно з ч. 3 зазначеної статті сторона кримінального провадження у разі незгоди з такою ухвалою слідчого судді може подати свої заперечення під час підготовчого провадження в суді.

Тобто з цих підстав апеляційний суд і відмовив у відкритті провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у справі № 758/16546/18 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року, які подані на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Таким чином, немає підстав вважати, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті кримінального провадження, не дотримався вимог кримінального провадження щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень.

Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що ухвала слідчого судді за наслідком розгляду клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110060002990 шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», нерухомого майна, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт на підставі ухвал слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 та 24 жовтня 2018 року, право власності на яке зареєстровано за фізичними та юридичними особами, зазначеними в рішенні суду, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З огляду на зазначене вище колегією суддів Об`єднаної палати не можуть бути оцінені доводи адвоката ОСОБА_10 в частині порушення права підозрюваного на захист під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, оскільки предметом перевірки цього касаційного розгляду є судове рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Доводи адвокатів про те, що неможливість оскарження власниками арештованого майна ухвали слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів потягне порушення прав цих осіб, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачено право підозрюваного або власника майна звернутися з клопотанням про скасування арешту майна або про зміну порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвали Київського апеляційного суду від 11 та 26 квітня 2019 року є законними та обґрунтованими, а тому підстав для задоволення касаційних скарг не вбачає.

Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата Верховного Суду дійшла такого висновку про застосовування норми права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати.

Висновок:

Ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів

у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів майна, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає відповідно до вимог ст. 309 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, об`єднана палата Верховного Суду

у х в а л и л а:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 рокута ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадженняу справі № 758/16546/18 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні

№ 12013110060002990залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_6

ОСОБА_7