Постанова

від 13.01.2020 по справі 910/4922/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Справа№ 910/4922/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Савченко Ю.О. довіреність від 18.01.19, Волкодав І.Ю. ордер серія АА №1008460 від 22.10.2019

від відповідача: Сіренко Ю.Є. ордер серія КВ №22099

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Волкодав І.Ю. ордер серія АА №1008460 від 22.10.2019

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 (повний текст складено 03.10.2019)

у справі №910/4922/19 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест", м. Київ

про визнання зобов`язань припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (далі - ТОВ "МЖК "Оболонь", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк", відповідач) про визнання зобов`язання припиненим.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту прав та інтересів позивача у зв`язку з тим, що останній є боржником перед відповідачем за кредитним договором від 13.06.2008 № 448, а банк за договором банківського вкладу від 10.06.2014 № 1735.002 є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест" (далі - ТОВ "ФК "ПрімІнвест"), яке виступило майновим поручителем позивача. Позивач та його майновий поручитель повідомили банк про залік зустрічних однорідних вимог, проте банк відповів відмовою, посилаючись на те, що учасники позивача та майнового поручителя є ті ж самі фізичні особи, що свідчить про те, що позивач і його майновий поручитель фактично є однією і тією ж особою за практикою Європейського суду з прав людини (справа 21156/93 G.H. vs Luxembourg). Вказуючи на однорідність грошових вимог учасників, позивач звернувся до суду з цим позовом відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4922/19 у позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог місцевим господарським судом зазначено, що припинення зобов`язань банку перед третьою особою за договором банківського вкладу та припинення зобов`язань позивача перед банком за кредитним договором суперечить вимогам ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також місцевим господарським судом зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зобов`язання за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 боржником були виконані в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "МЖК "Оболонь" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4922/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "МЖК "Оболонь" до ПАТ "Діамантбанк" про визнання зобов`язань припиненими задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо недотримання позивачем усіх умов для наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог. Зокрема, судом першої інстанції помилково зазначено про те, що лист ТОВ "ФК "ПрімІнвест" №298 від 12.07.2017 та лист ТОВ "МЖК "Оболонь" №20 від 12.07.2017 за своїм змістом не є правочинами про зарахування зустрічних однорідних вимог. За твердженням позивача, з тексту листів ТОВ "ФК "ПрімІнвест" 298 ВІД 12.07.2017 та ТОВ "МЖК "Оболонь" №20 від 12.07.2017 вбачається пропозиція щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4922/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4922/19 та призначено справу до розгляду на 13.01.2019.

Позиції учасників справи

02.12.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що боржник за кредитним договором та кредитор за договором банківського вкладу є різними юридичними особами. Крім того, позивач є лише боржником банку за кредитним договором і не є його кредитором, а тому в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зарахування однорідних вимог неможливо. Відповідач наголошує, що правовідносини в даній справі склались між самостійними юридичними особами, а не між їх засновниками. Також відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист ТОВ "ФК "ПрімІнвест" №298 від 12.07.2017 та лист ТОВ "МЖК "Оболонь" №20 від 12.07.2017 не є правочином про зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивач є боржником відповідача та не є одночасно кредитором відповідача.

Явка представників сторін.

У судове засідання 13.01.2020 з`явився представник позивача, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "МЖК "Оболонь" до ПАТ "Діамантбанк" про визнання зобов`язань припиненими задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2020 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник ТОВ "ФК "ПрімІнвест" у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "МЖК "Оболонь" до ПАТ "Діамантбанк" задовольнити в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.06.2008 між Акціонерним банком "Діамант" (кредитодавець) та Закритим акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 448 (далі - Кредитний договір).

В подальшому, до Кредитного договору неодноразово вносилися зміни, зокрема щодо строків надання кредиту та суми кредитування.

Додатковою угодою від 19.04.2016 №28 до Договору кредитної лінії №448 від 13.06.2008 були внесені зміни до п. 1.2. Кредитного договору, яким було передбачено, що в межах періоду, вказаного у п. 1.1. цього договору, кредитна лінія відкривається позивачу у розмірі 14850000,00 гривень.

Додатковою угодою від 08.06.2016 №29 до Договору кредитної лінії №448 від 13.06.2008 були внесені зміни до п. .1.1. Кредитного договору, яким було передбачено, що відповідач з 13.06.2008 по 06.06.2018 включно відкриває позивачу відновлювальну кредитну лінію у гривні.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позивача за Кредитним договором (згідно п. 2.1 Кредитного договору), 13.06.2008 між Акціонерним банком "Діамант" (заставодержатель) та ТОВ "ФК "ПрімІнвест" (заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав №448/1, згідно з яким, ТОВ "ФК "ПрімІнвест" в забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов`язання за кредитним договором передає заставодержателю в заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права за договором банківського вкладу, що укладений між заставодавцем та боржником (п. 1.1 договору застави). Предметом застави є право вимоги, що належить заставодавцю за договором банківського вкладу та полягає у праві вимоги від боржника повернення частини грошових коштів в сумі 15700000,00 грн, розміщених заставодавцем на термін до 08.06.2018 на вкладному рахунку № НОМЕР_1 в ПАБ "Діамантбанк" за договором банківського вкладу № 384/4 від 17.01.2008, укладеним між заставодавцем та боржником (згідно договору застави в редакції додаткової угоди № 24 від 08.06.2016).

10.06.2014 між ПАТ "Діамант" (банк) та ТОВ "ФК "ПрімІнвест" (вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "Раціональний" № 1735.002, відповідно до умов якого, банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 (вкладний рахунок) у національній валюті України для розміщення вкладником банківського вкладу.

Сума вкладу за договором банківського вкладу № 1735.002 від 10.06.2014 з урахуванням укладених додаткових угод становить 15700000,00 грн.

Згідно банківської виписки станом на 30.04.2017 на рахунку НОМЕР_1 у ПАТ "Діамантбанк", що належить ТОВ "ПрімІнвест" обліковувались грошові кошти у розмірі 15700000,00 грн.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.04.2017 № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Вказаним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк") з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Діамантбанк", визначені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 23.06.2017 №2663, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк") з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк", визначені, зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

18.07.2017 ТОВ "ФК "ПрімІнвест" звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідатора ПАТ "Діамантбанк" із заявою № 297 від 12.07.2017 про включення до реєстру кредиторів, відповідно до якої, просив включити вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ПрімІнвест" на суму 34318017,88 грн. до акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", а саме 19241810,51 грн. до реєстру вимог фізичних осіб відносно яких ТОВ "ФК "ПрімІнвест" виступає як управитель (кошти фізичних осіб перераховані до Фонду фінансування будівництва (ФФБ)), 15076207,37 грн. до реєстру вимог юридичних осіб та просив кошти фізичних осіб перерахувати на рахунки фондів фінансування будівництва, а кошти, які належать юридичній особі ТОВ "ФК "ПрімІнвест" на рахунок у ПАТ КБ "Приватбанк".

27.07.2017 третя особа звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 309 (доповнення до листа № 297 від 12.02.2017), в якому зазначила, що у разі прийняття банком обґрунтованого рішення щодо неможливості включення частини вимог кредитора до реєстру вимог фізичних осіб, ТОВ "ФК "ПрімІнвест" просила включити до реєстру вимог юридичних осіб усі вимоги на суму 34318017,88 грн.

18.07.2017 ТОВ "МЖК "Оболонь" звернулося до відповідача із листом №20 від 12.07.2017 про неможливість обслуговування кредиту та пропозицією щодо розв`язання проблеми. Позивач пропонував за згодою припинити договір кредитної лінії № 448 від 13.06.2008 та договір застави майнових прав № 448-1 та погасити заборгованість ТОВ "МЖК "Оболонь" перед банком по кредиту шляхом зарахування відповідної суми коштів з предмету застави - коштів на депозитному рахунку ТОВ "ФК "ПрімІнвест" № НОМЕР_1 - основна заборгованість 14300000,00 грн. та відсотки по кредиту.

Лист аналогічного змісту був поданий і ТОВ "ФК "ПрімІнвест", як поручителем за кредитним договором (лист від 12.07.2017 № 298 адресований відповідачу).

Отже, вказаними вище листами, як вважає позивач, він та третя особа повідомили ПАТ "Діамантбанк" про здійснення заліку зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу та кредитним договором, в порядку, передбаченому ст. 601 ЦК України.

Листом №331/01л від 20.07.2017 відповідачем було повідомлено позивача про відсутність правових підстав для проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідач звернувся до позивача за вимогою про усунення порушення зобов`язань від 16.11.2017 № 2078/25.1/2Л (отримана 30.11.2017 № 335), в якій просив погасити заборгованість за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 на загальну суму 15606796,70 грн.

Листом від 01.02.2018 № 7/бт-Л позивачу було надано довідку, згідно якої станом на 31.01.2018 заборгованість позичальника за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 складає 14300000,00 грн за основним боргом, 1249780,40 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами, 514168,49 грн - штрафні санкції.

У зв`язку з відмовою відповідача у проведенні заліку зустрічних однорідних вимог позивач звернувся з цим позовом до суду, зазначаючи про наявністю всіх визначених ст. 601 ЦК України та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" умов для припинення зобов`язання позивача з повернення кредиту в розмірі 14 300 000,00 грн. та сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 249 780, 40 грн. за договором кредитної лінії №448 від 13.06.2008.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволені позовних вимогу зв`язку з тим, що припинення зобов`язань банку перед третьою особою за договором банківського вкладу та припинення зобов`язань позивача перед банком за кредитним договором суперечить вимогам ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

За твердженням позивача, шляхом направлення до банку листів від 12.07.2017 № 20 та від 12.07.2017 № 298 були припинені зобов`язання останнього за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі договору застави майнових прав № 448-1 від 13.06.2008 та договору банківського вкладу № 1735.002 від 10.06.2014.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

З укладених між сторонами справи договорів вбачається, що ТОВ "МЖК "Оболонь" є боржником ПАТ "Діамантбанк" за договором кредитної лінії № 448 від 13.06.2008. Разом з тим, ТОВ "ФК "ПрімІнвест" є кредитором банку за договором банківського вкладу від 10.06.2014 № 1735.002.

Враховуючи вищевикладене, боржник та кредитор за кредитним договором та договором банківського вкладу є різними юридичними особами, а тому зарахування вимог не є зустрічним. В зв`язку з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в силу ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зарахування вимог третьої особи до банку та вимог банку до позивача заборонено.

Щодо твердження апелянта в частині поєднання боржника та кредитора в одній особі, з урахуванням того, що учасниками ТОВ "МЖК "Оболонь" та ТОВ "ФК "ПрімІнвест" є одні і ті ж фізичні особи, які є власниками істотної участі цих підприємств та мають вирішальний вплив на управління та господарську діяльність, що, в свою чергу, вказує на те що вимоги за кредитним договором та договором банківського вкладу являються зустрічними, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" є ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 0,00 грн; кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ФК "ПрімІнвест" є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення " істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

Згідно ст. 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що юридичні особи (товариства з обмеженою відповідальністю) самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями, самостійно здійснюють свою господарську діяльність, а тому бенефіціарні власники не є особами, що уклали кредитний договір та договір банківського вкладу, в зв`язку з чим кредитор та боржник у даних правовідносинах не є однією особою. Особи, що є бенефіціарними власниками юридичних осіб не являються самими цими юридичними особами, хоч і отримують прибуток та збитки від діяльності відповідних юридичних осіб, проте вони не можуть ототожнюватися.

Оскільки, боржник та кредитор за кредитним договором та договором банківського вкладу є різними юридичними особами, а тому зарахування вимог не є зустрічним. В зв`язку з цим, в силу ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зарахування вимог третьої особи до банку та вимог банку до позивача заборонено.

Щодо твердження позивача в частині помилковості висновків місцевого господарського суду відносно не визнання листів ТОВ "ФК "ПрімІнвест" №298 від 12.07.2017 та ТОВ "МЖК "Оболонь" №20 від 12.07.2017 правочинами про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту листа позивача від 12.07.2017 № 20 адресованому Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів ліквідатору ПАТ "Діамантбанк", останній пропонує за згодою сторін припинити договір кредитної лінії № 448 від 13.06.2008 та договір застави майнових прав № 488-1; погасити заборгованість ТОВ "МЖК "Оболонь" перед банком по кредиту шляхом зарахування відповідної суми коштів з предмету застави - коштів на депозитному рахунку ТОВ "ФК "ПрімІнвест" № НОМЕР_1 - основна заборгованість 14300000,00 грн та відсотки по кредиту. Третя особа у своєму листі, адресованому Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів ліквідатору ПАТ "Діамантбанк", не заперечує проти погашення всієї суми кредиту ТОВ "МЖК "Оболонь" перед ПАТ "Діамантбанк" (14300000,00 грн) за рахунок заставленого майна (майнових прав на депозит у сумі 15700000,00 грн).

Як зазначалось апеляційним господарським судом, зарахованими можуть бути однорідні зустрічні вимоги контрагентів, за зобов`язаннями, в яких один контрагент є боржником за одним зобов`язанням та кредитором за іншим зобов`язанням, а інший контрагент є також відповідно і кредитором та боржником за цими зобов`язаннями. Зарахування між контрагентами не є зустрічним, якщо зобов`язаними особами є треті особи. Отже заява про зарахування вимог кредитора і боржника, адресована третій особі не є правочином по зарахуванню зустрічних однорідних вимог, в розумінні ст. 601 ЦК України.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте Позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.

Враховуючи наведене вище, з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для припинення зобов`язання позивача перед відповідачем з повернення кредиту в розмірі 14 300 000,00 грн. та сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 249 780, 40 грн. за договором кредитної лінії №448 від 13.06.2008, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов 'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов 'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, усі інші твердження та доводи позивача не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення місцевого господарського суду прийняте з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/4922/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4922/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/4922/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4922/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03 . 02.2020 .

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова