Постанова

від 23.01.2020 по справі 910/7164/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа№ 910/7164/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: адвокат Дзюбко М.П. довіреність № 009894/19 від 14.08.2019 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року (дата складення повного тексту 23.10.2019 року)

у справі № 910/7164/19 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма"

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - відповідач) про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що одностороння відмова відповідча від договору на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання № 36226451 від 25.07.2016 року, укладеного з позивачем, є незаконною. За твердженням позивача, відповідач необґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем. Окрім того, позивач зазначив, що відповідач не вживав жодних заходів з метою зменшення виявлених ризиків та не повідомляв позивача про необхідність здійснення додаткової перевірки.

Господарський суд міста Києва в задоволенні позову відмовив своїм рішенням від 09.09.2019 року (повний текст складено 23.10.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема не застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду від 16.10.2018 року по справі №910/2130/17, відповідно до якої вирішальним питанням, яке підлягає встановленню судами при розгляді таких правовідносин є питання наявності підстав та обґрунтованості встановлення неприйнятно високого ризику. Таким чином, за твердженням скаржника, у випадку необґрунтованого встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику, відмова від підтримання ділових відносин є незаконною.

Крім того, скаржник вказав, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з будь-якими запитами, листами, тощо з приводу фінансових операцій позивача, репутації останнього. Доказів звернення до інших органів та відповідно виконання передбаченого законодавством обов`язку відповідачем не надано.

Разом з цим, скаржник вказав, що скаржник не має жодного відношення до кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, не ухвалено жодного обвинувального вироку суду, а посилання відповідача на пункти програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу ПАТ Альфа-Банк не може бути підставою для встановлення відповідних фактів, оскільки доказів (самої програми) відповідачем не надано.

Також, скаржник зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для припинення правовідносин сторін у зв`язку зі встановленням клієнту неприйнятного високого ризику. Оскільки, неприйнятно високий ризик позивачу було встановлено безпідставно, необґрунтовано та незаконно, з порушенням відповідного порядку, що вказує на невідповідність правочину положенням ст. 203 Цивільного кодексу України та в силу норми ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 року справу № 910/7164/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі № 910/7164/19 своєю ухвалою від 09.12.2019 року.

08.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/7164/19 - без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що в результаті негативної інформації щодо позивача службою фінансового моніторингу відповідача і було прийнято рішення про встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, на основі чого було в односторонньому порядку відмовлено від договору банківського обслуговування. Відповідач розірвав відносини з клієнтом, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансування моніторингу, покладені на нього в силу приписів ст. 11 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

23.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшла заява про розгляд справи без участі скаржник, яке було задоволено судом.

Представник відповідача 23.01.2020 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27.07.2016 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-банк" (Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (Клієнт) уклали договір на комплексне банківське обслуговування суб`єктів господарювання № 36226451 (далі - договір), відповідно до умов якого останній регламентує порядок надання Банком, зокрема, таких послуг: відкриття Клієнту поточних рахунків та/або спеціальних рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта за ними, в тому числі з застосуванням електронних платіжних засобів, визначених у тому числі у Загальних умовах банківського обслуговування суб`єктів господарювання; відкриття Клієнту рахунків ЕПЗ, випуск корпоративних електронних платіжних засобів - корпоративних платіжних карток МПС, здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунків ЕПЗ; відкриття Клієнту вкладних рахунків для розміщення Клієнтом депозитних вкладів, зокрема, строкових вкладів, вкладів на вимогу, вкладів овернайт, умови нарахування та сплати процентів за відповідними депозитними вкладами тощо; дистанційного обслуговування за допомогою системи Клієнт-Банк "iFOBS" із застосуванням різноманітних програмно-технічних засобів; надання короткострокового кредиту у формі овердрафт на поточний рахунок Клієнта; обслуговування зарплатного проекту Клієнта; приймання платежів на користь Клієнта для фізичних та/або юридичних осіб через ПТКС Банку.

25.10.2017 року Банк надіслав Клієнту лист, яким повідомив останнього про те, що керуючись чинним законодавством України, а саме:

- ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

- ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

- п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року,

прийняв рішення про відмову Клієнту у підтриманні ділових відносин.

Як зазначено в листі від 25.10.2017 року, договори вважаються припиненими, а рахунки закриті починаючи з 25.10.2017 року.

У відповідь на звернення позивача з проханням надати пояснення щодо закриття рахунків, відповідач надіслав позивачу лист від 06.02.2018 року № 10560-23.1-б/б, в якому зазначив, що на основі наявної у Банку інформації, останнім було встановлено позивачу неприйнятно високий рівень ризику згідно зі ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та видано розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що скаржник не має жодного відношення до кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, не ухвалено жодного обвинувального вироку суду, а посилання відповідача на пункти програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу ПАТ Альфа-Банк не може бути підставою для встановлення відповідних фактів, оскільки доказів (самої програми) відповідачем не надано, колегія суддів відзначає наступне.

Так, по кримінальному провадженні за № 32016250000000051: в ході досудового розслідування встановлено, що одним з основних користувачів протиправної схеми (з метою прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації сплати податків в бюджет іншими суб`єктами господарювання реального сектора економіки), є ТОВ Компані Плазма (код ЄДРПОУ 36226451), якому в червні-серпні 2016 року був сформований податковий кредит за рахунок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Селма Груп (код ЄДРПОУ 40261448), ТОВ Сокте (код ЄДРПОУ 40443251).

Також, по кримінальному провадженні № 42017000000001760: досудове розслідування за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, отриманими в результаті вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння шляхом легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Група осіб, використовуючи підконтрольні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на конвертацію безготівкових коштів у готівку, в період 2016-2017 рр. відкрила в ПАТ КБ Приватбанк поточні банківські рахунки ряду суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких і ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА - для обготівкування коштів, отриманих внаслідок незаконно проведених фінансово- господарських операцій з підприємствами-контрагентами, легалізації таких коштів, проведення з ними фінансових операцій.

Крім того, по кримінальному провадженні № 42017000000001760: встановлено, що службові особи, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю Компані Плазма (код ЄДРПОУ 36226451) діючи за попередньою змовою з групою осіб та іншими невстановленими особами використовують розрахункові рахунки для переведення грошових коштів в адресу фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності. Протиправна діяльність полягає в тому, що службові особи ТОВ Компані Плазма (код ЄДРПОУ 36226451) внаслідок проведення псевдогосподарських операцій з ФСПД формують податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов`язань та/або формують податкові зобов`язання внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти, без проведення операцій в системі РРО, відображення в бухгалтерському і податковому обліку.

При цьому, колегія суддів відзначає, що 23.01.2020 року в судовому засіданні представник позивача надав суду для ознайомлення копію витягу з протоколу управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу ПАТ Альфа-Банк , яка була досліджена судом, проте копія витягу не була залучена до матеріалів справи, оскільки остання за твердженням представника відповідача є внутрішнім документом Банку з питань фінансового моніторингу, а отже є документом з обмеженим доступом.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач при прийнятті рішення про відмову Клієнту (позивачу) у підтриманні ділових відносин, зокрема керувався Листом НБУ від 26.05.2017 року № 25-0008/37888 Щодо фінансових операцій з ознаками фіктивності .

Так, у ч. 12 цього Листа йдеться про рекомендацію НБУ у випадках, якщо банк встановив, що клієнт здійснив фінансові операції, які містять ознаки фіктивності - встановити такому клієнту неприйнятно високий ризик та використати законодавчо закріплене право відмови в підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) на підставі ст. 10 Закону про запобігання легалізації доходів з наданням відповідної інформації до Державної служби фінансового моніторингу України.

В Додатку до вищевказаного Листа наведений перелік критеріїв для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності. Серед таких критеріїв:

1) Основний вид діяльності - оптова торгівля: 1. Основний вид діяльності клієнта згідно з установчими документами - неспеціалізована оптова торгівля, та/або наявний широкий перелік зареєстрованих видів діяльності, які характеризуються окремою специфікою діяльності. 2. Клієнт найчастіше не є виробником товару, а виступає посередником, зокрема, здійснює купівлю та продаж різних груп товарів.

3) Місцезнаходження: 1. Місцезнаходження клієнта відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є адресою, яка є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб, та/або такий суб`єкт господарювання не знаходиться за місцем державної реєстрації.

9) Негативна інформація: 1. Наявність стосовно клієнта та/або його керівників/представників/власників щодо кримінальних проваджень з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, отриманої банком від: - правоохоронних органів; - Державної служби фінансового моніторингу України; - Єдиного державного реєстру судових рішень; - засобів масової інформації, в тому числі мережі Інтернет; - юридичних осіб / державних органів.

Так, за твердженням відповідача, Службою фінансового моніторингу останнього було виявлено, що позивав відповідає вищенаведеним трьом критеріям, а саме, основним видом діяльності є оптова торгівля; за вказаною в анкеті клієнтом (позивачем) адресою - знаходиться квартира у жилому будинку, в якій працюють 22 співробітника; негативна інформація по клієнту - вищевказана інформація щодо фігурування у кримінальних провадженнях та здійснення незаконної діяльності (інформація щодо виду діяльності, адреси, кількості співробітників - взята з анкети-опитувальника).

Водночас, колегія суддів приймає як належне твердження відповідача, що дані які були відомі при встановленні відносин з позивачем , а саме: основний вид діяльності - оптова торгівля; місцезнаходження - квартира у жилому будинку - самі по собі не слугували підставою для встановлення високого рівня ризику, однак при сукупності таких критеріїв з критерієм щодо наявності арештів відповідач і прийняв рішення відмовити позивачу в обслуговуванні та розірвати відносини.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що у відповідача були відсутні підстави для припинення правовідносин сторін у зв`язку зі встановленням клієнту неприйнятного високого ризику. Оскільки, неприйнятно високий ризик позивачу було встановлено небезпідставно та без порушення відсутні підстави стверджувати про невідповідність правочину положенням ст. 203 Цивільного кодексу України та в силу норми ст. 215 Цивільного кодексу України та наявність підстав для визнання його недійсним.

При цьому, твердження скаржника, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з будь-якими запитами, листами, тощо з приводу фінансових операцій позивача, репутації останнього. Доказів звернення до інших органів та відповідно виконання передбаченого законодавством обов`язку відповідачем не надано не спростовує висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 Цивільного кодексу України), суть якої розкрита у ст. 627 Цивільного кодексу України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Одним і проявів свободи договору є не лише вільне укладення договору, а й розірвання та зміна його умов.

Зміна умов договору є правом сторони, яке є елементом прояву свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, зокрема, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Враховуючи положення ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 10 Закону, відповідач наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від підтримання договірних відносин з позивачем шляхом розірвання договору, зокрема, у випадку обґрунтованого встановлення позивачем неприйнятно високого ризику.

Водночас, цивільні правовідносини виникають, змінюються або припиняються тільки з настанням певних життєвих обставин, що визначаються законодавством, тобто з настанням певних юридичних фактів. Юридичними фактами, як фактами реальної дійсності, є лише ті, з якими норми законодавства пов`язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Саме юридичні факти є умовою виникнення і динаміки (зміни та припинення) цивільних правовідносин.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є видом юридичних актів у цивільно-правовій сфері. За вольовою ознакою правочин, як юридичний факт, відноситься до юридичних правомірних дій, що спрямовані на досягнення правового результату (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Для виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин може бути передбачена необхідність не одного, а кількох юридичних фактів, тобто їх сукупність. У такому випадку підставою для виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин необхідна наявність юридичного складу.

Виходячи зі змісту ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 10 Закону, настання такого юридичного акту як одностороння відмови від договору зумовлена наявністю складу з послідовним накопиченням елементів з певним порядком появи кожного з елементів складу. Відсутність цих елементів свідчитиме про відсутність такого юридичного складу як припинення договору та, відповідно, правових наслідків такого припинення.

Правовим наслідком припинення договору є припинення правовідношення між сторонами, тобто припинення зобов`язання сторін (ст. 653 Цивільного кодексу України). Юридична спроможність такої односторонньої дії як відмова від договору може бути підставою для виникнення такого юридичного факту як припинення договору, тобто бути підставою для зміни динаміки існуючих цивільних відносин, зумовлена наявністю передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" обставин, тобто певних попередньо накопичених фактів, що мають юридичне (правове) походження. Відсутність цих обставин не надає такій дії як відмова від договору правової сили та не тягне правих наслідків.

Оскільки спір у справі стосується юридичної спроможності такої дії як відмова від договору бути підставою для припинення зобов`язань сторін, чинність цих зобов`язань, тобто їх обов`язковість для сторін є предметом дослідження у цій справі. Отже, відсутність зумовлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" обставин свідчитиме тільки про відсутність у такій односторонній дії правової сили та правих наслідків і, відповідно, свідчитиме про чинність самого зобов`язання.

Спір про недійсність є спором про встановлення у наявного юридичного факту певних недоліків (дефектів). Водночас, відмова від виконання зобов`язання є підставою для спонукання до примусового виконання обов`язку в натурі, в рамках розгляду якого підлягає встановленню наявність чи відсутність зумовлених законом життєвих обставин як юридичних фактів, що є складовими елементами такого юридичного факту (юридичного складу) як припинення договору. Відсутність цих елементів свідчить про відсутність відповідного юридичного факту (припинення (розірвання) договору), а їх наявність - підставою для примусового виконання обов`язку в натурі як самостійного способу захисту цивільних прав та інтересів. Саме в рамках вирішення спору про примусове викання договору слід встановлювати наявність чи відсутність юридичного факту його припинення, оскільки в разі неправомірного присвоєння ТОВ "Компані "Плазма" неприйнятно високого рівня ризику не настають правові наслідки, передбачені законом, у тому числі і щодо припинення (розірвання) договору на вимогу однієї із сторін.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, оцінка дій осіб при виконанні договору повинна здійснюватись сторонами в рамках вирішення спору про виконання, що носить ефективний характер.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 Цивільного кодексу України), способи якого визначенні ст. 16 Цивільного кодексу України та не є вичерпними.

Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на це, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 року по справі №910/2130/17 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

З огляду на викладене, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/7164/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/7164/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 03.02.2020 року.