Рішення

від 30.01.2020 по справі 565/107/19

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/107/19

Провадження № 2/565/125/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

за участю секретарів судового засідання Бірюк Л.М., Данилко Л.П.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

співвідповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідачів ОСОБА_5 ,

співвідповідача ОСОБА_6

представника співвідповідача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 565/107/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Вараської міської ради про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Вараської міської ради, у якій з урахуванням уточнень просить встановити позивачу, власнику земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, земельний сервітут, який полягає у праві безоплатного, постійного, безособового та вільного проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі (в тому числі вантажному, великогабаритному) з вулиці до її земельної ділянки і у зворотному напрямку через одну або одразу декілька земельних ділянок з кадастровими номерами 5610700000:01:001:0142, 5610700000:01:001:0160, 5610700000:01:001:0141, 5610700000:01:001, які розташовані по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РВ №00228, виданого 18.02.1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №107, позивач є власником земельної ділянки загальною площею 0,10 гектарів, яка розташована на території м. Вараш Рівненської області. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5610700000:01:001:0078. Однак із земельної ділянки позивача відсутній будь-який прохід чи проїзд до земель загального користування (вулиці, проїзду) в зв`язку з тим, що з усіх боків по периметру конфігурації зареєстровано право власності на суміжні земельні ділянки, без доступу проходу чи проїзду до неї. Разом з тим земельна ділянка позивача розташована поряд, тобто межує з земельними ділянками, зокрема ОСОБА_3 , який є відповідачем у справі ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 . При тому до часу, коли власником сусідньої земельної ділянки стала вищевказана ОСОБА_4 , до земельної ділянки позивача існував прохід, проїзд через землю ОСОБА_4 до земель загального користування (вулиці). Однак з часу завершення будівництва будинку ОСОБА_4 на своїй земельній ділянці та встановлення по периметру ділянки паркану, позивач втратила можливість проходу та проїзду до найближчої вулиці. Наявна на той час дорога від землі позивача до вулиці стала частиною земельної ділянки ОСОБА_4 . Таким чином позивач позбавлена можливості ефективно, повноцінно користуватися своєю земельною ділянкою за її цільовим призначенням та здійснювати її господарсько-функціональне використання.

При тому на даний час існує можливість проходу та проїзду від землі позивача до вулиці через земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 , а саме по середині його земельної ділянки. Таким проходом на даний час інколи користується позивач з дозволу відповідача. При тому вільного проходу та проїзду вона не має.

Разом з тим відповідач створює перешкоди позивачу для вільного проходу чи проїзду через свою земельну ділянку. Добровільно вирішити таке питання відповідачі не бажають.

20 лютого 2019 року Кузнецовським міським судом Рівненської області до справи залучені співвідповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та Вараська міська рада Рівненської області.

Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 посилаючись на те, що він повністю заперечує проти викладеного у позовній заяві так як факти викладені в позові не відповідають дійсності, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, трактування у позові викладені маніпулятивно та у діях позивачки проглядаються ознаки процесуальних зловживань. Позов вважає безпідставний, а надані суду матеріали жодним чином не підтверджують посилання та твердження позивача викладені в заяві. Також позивач не звертався до відповідача в договірному порядку з пропозицією обговорити реальні технічні можливості і потреби такого сервітутного користування та умови користування земельною ділянкою відповідача. Крім того ОСОБА_3 вказав, що відповідно до норм Цивільно-процесуального кодексу України саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в іншій спосіб, що відповідно до частини третьої статті 402 ЦК він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, що встановлення такого способу сервітутного використання ділянки відповідача є для нього найменш обтяжливим.

Від відповідача ОСОБА_6 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому вона просить відмовити позивачу в задоволенні позову вказуючи на те, що факти, викладені в позові, не відповідають дійсності, не підтверджені доказами, позов ОСОБА_1 безпідставний. Позивач не звертався з пропозицією в договірному порядку обговорити реальні технічні можливості встановлення сервітуту, не обґрунтовував потреби сервітутного користування та не надав пропозицій щодо умов користування сервітутом. Позивач не надав жодних доказів про наявність у власності чи володінні транспортних засобів (в тому числі вантажних та великогабаритних), право проїзду якими вимагає задовільнити. Встановлення сервітуту позбавить ОСОБА_6 , як власника земельної ділянки, права використовувати частину власної земельної ділянки за цільовим призначенням. Твердження позивача про намагання вирішити питання проходу/проїзду до власної ділянки із сусідами безпідставне. Таких переговорів не провадилось, з боку позивача та її родини були тільки ультимативні вимоги викупити її ділянку за необґрунтовано завищеними цінами. Позивач, як власник ділянки, мала вживати належних дій та заходів для забезпечення ділянки проходом і такі можливості вона мала, проте не реалізувала. Внаслідок бездіяльності позивача виник даний судовий спір.

Також від відповідача ОСОБА_4 надійшов до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення сервітуту в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на наявність встановленого постійного земельного сервітуту на її земельній ділянці, вищевказані фактичні дані вказують на те, що встановлення ще одного земельного сервітуту щодо ділянки співвідповідача є надзвичайно обтяжливим. Також вказує, що позивач не зверталася до співвідповідача в договірному порядку з пропозицією обговорити реальні технічні можливості і потреби такого сервітутного користування та умови користування земельною ділянкою співвідповідача. Доказів такого звернення позивач не надав. ОСОБА_4 повністю заперечує проти викладеного у позовній заяві твердження, що до часу, коли власником сусідньої земельної ділянки стала вищевказана ОСОБА_4 , до земельної ділянки позивача існував прохід, проїзд через землю ОСОБА_4 так як факти викладені в позові не відповідають дійсності, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Жоден документ, поданий позивачем не підтверджує існування будь-коли дороги через ділянку ОСОБА_8 (попередній власник ділянки співвідповідача ОСОБА_4 ). Так само як жоден документ не підтверджує наявний проїзд/прохід через ділянку співвідповідача, що є обов`язковою умовою при вирішенні питання щодо встановлення сервітуту.

Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та дали пояснення аналогічні за змістом обставин, якими обґрунтований позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні дав пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтовував відзив на позов. Додатково повідомив, що на його ділянці ведуться роботи із спорудження будинку та визнав обставину про те, що його земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1

Співвідповідач ОСОБА_4 також позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі та дала пояснення аналогічні до пояснень викладених у відзиві на позов. Просила в задоволенні позову відмовити повністю. Додала, що ділянку придбала у 2015 році. На ній ріс сад. На межі її земельної ділянки та земельної ділянки позивача знаходився старий паркан. Визнала обставину, що 11.08.2016 року міська рада запрошувала усіх сусідів по вулиці та обговорювалось питання про те, що у позивачки немає проїзду, проходу до її ділянки, проте чим це закінчилось не пам`ятає. На день розгляду справи у суді не надає дозволу на проїзд-прохід позивачці через свою земельну ділянку.

Представник відповідачів ОСОБА_5., який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вступному слові послався на обставини, якими обґрунтовані відзиви відповідачів. Додатково пояснив, що думка про те, що проїзд-прохід посередині ділянки ОСОБА_3 є найменш обтяжливим є хибною. Вказав, що варіанти запропоновані експертом суперечать вимогам ДБН.

Також вказав, що жодними доказами не підтверджено порушення права позивача ефективно користуватися власною земельною ділянкою, суду таких доказів не надано, а тому воно є безпідставним та не доведеним.

Співвідповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі та дала пояснення аналогічні до пояснень викладених у відзиві на позов. Просила в задоволенні позову відмовити повністю. Додатково надаючи пояснення повідомила, що сервітут позбавить її права користування земельною ділянкою. Паркану між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_3 немає, однак вона та ОСОБА_3 є родичами, ведуть спільне господарство, а тому встановлення сервітуту на межі їх ділянок обмежить їхні права.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши обставини справи та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії РВ № 00228 від 18 лютого 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №107, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,10 гектарів, яка розташована на території міста Кузнецовської міської ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.11.2015 року підтверджується, що вказаній земельній ділянці позивача присвоєно кадастровий номер 5610700000:01:001:0078.

Зі змісту показань позивача ОСОБА_1 допитаної як свідка доводиться те, що між АДРЕСА_1, Рівненської області та її ділянкою розміщені ділянки відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Будь-яких проходів чи проїздів від вище вказаної вулиці до її земельної ділянки немає. До своєї ділянки вона завжди проходила по дорозі, яка розміщувалась на межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Близько 1-2 років назад вказана дорога була перегороджена парканом, у зв`язку з чим вона позбавлена доступу до своєї земельної ділянки. Після цього домовлялась із ОСОБА_3 і він її пропускав через свою земельну ділянку. Вказала, що пропонувала ОСОБА_3 надати їй проїзд взамін на частину своєї земельної ділянки, або викупити у нього частину ділянки для проїзду. На ці пропозиції ОСОБА_3 не погоджувався.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_1 більше 50 років обробляла свою земельну ділянку, до якої доїжджала машиною по дорозі, яка знаходилась орієнтовано на межі між ділянками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Проте, коли земельні ділянки почали приватизовувати, дорогу перегородили заборами і ОСОБА_1 втратила можливість добратись до своєї земельної ділянки. Приблизно 1-2 роки назад ділянку ОСОБА_1 обгородили парканами з усіх сторін по периметру. Відповідаючи на поставлені питання показала, що ОСОБА_1 через ділянку ОСОБА_6 не ходила. Земельна ділянка ОСОБА_1 найближче розташована до АДРЕСА_1 .

ОСОБА_10 як свідок показала, що постійно допомагала обробляти земельну ділянку сестрі ОСОБА_1 . Постійно добирались до ділянки по дорозі, у тому числі з кіньми. Останній раз позивачка обробляла землю на своїй ділянці у 2018 році, тоді їх до земельної ділянки пустив сусід через свій двір, оскільки дорогу загородили. Якою саме дорогою ходили не змогла конкретизувати у своїх показаннях. Стверджує, що на даний час ОСОБА_1 не може вільно дійти до своєї земельної ділянки. Позивач має у своїй власності лише одну ділянку у м. Вараш, інших ділянок у власності немає.

Свідок ОСОБА_11 показала, що її мама ОСОБА_1 близько 50 років працювала у колгоспі і постійно, приблизно з 1975 року, користувалась земельною ділянкою, з приводу доступу до якої вирішується спір. Вона щороку приїздила допомагати матері обробляти земельну ділянку. Позивач постійно заходила на свою земельну ділянку по дорозі, яка була розташована на сьогодні орієнтовно на межі між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після того, коли дорога була перегороджена парканами приблизно 2-3 роки назад, ОСОБА_3 пропускав їх через свою земельну ділянку. Декілька раз, а саме один раз 3 роки назад та інший раз 2 роки назад, у тому числі коли останній раз збирали врожай у 2018 році вона пропонувала ОСОБА_3 різні варіанти щодо викупу у нього частини земельної ділянки або обміну частини його земельної ділянки на частину земельної ділянки ОСОБА_1 для влаштування проходу шириною 3 м, проте останній відмовився.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що була виконавцем земельно-кадастрових робіт, а саме для проведення експертизи робила зйомку GPS, щоб переконатись чи є доступ до земельної ділянки, з приводу якого вирішується спір. Підтвердила, що вільного доступу до ділянки ОСОБА_1 не було, оскільки з трьох сторін, вона огороджена парканами, а з четвертої власник земельної ділянки відмовив у тому, щоб ходити через його ділянку. Показала, що потрапила на земельну ділянку ОСОБА_1 через суміжну земельну ділянку, належну ОСОБА_13 , шляхом часткового розбирання його паркану. Здійснила топографічну зйомку проходів до АДРЕСА_1. Комунікації на ділянках не визначала і зйомку будівель на сусідніх ділянках не проводила, оскільки не було дозволів власників цих земельних ділянок. Під час проведення робіт ОСОБА_3 та його дружина заборонили їй проводити зйомку їхньої земельної ділянки. Вказала, що земельна ділянка ОСОБА_1 огороджена по периметру парканами. Лише на межі між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відсутній паркан. Між АДРЕСА_1 та ділянкою ОСОБА_4 кам`яний мур, а між ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 металева огорожа.

В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_14 підтримала висновки проведеної нею експертизи та показала, що наданих їй матеріалів експертизи вистачило для відповідей на поставлені питання, визначені ухвалою суду. Вказала, що нею у висновку експерта було враховані вимог ДБН. Проводячи експертизу здійснювала огляд місцевості. Вказала, що до земельної ділянки ОСОБА_1 пройшла через земельну ділянку ОСОБА_6 , з дозволу останньої. Будь-яких вільних проходів або проїздів до земельної ділянки ОСОБА_1 немає. На земельну ділянку ОСОБА_4 не потрапила, оскільки калітка до її огороду була закрита.

Вказала, що розташування септику на ділянці, яка може бути визначена як проїзд, не перешкоджає встановленню сервітуту. Звернула увагу, що така обставина може лише стверджувати на те, що облаштування проїзду в такому випадку буде більш затратним, оскільки прийдеться укріпляти місце розташування септику. Визнала, що встановлення сервітуту на ділянці ОСОБА_4 є найбільш затратним порівняно з іншими двома варіантами, які вона запропонувала у висновку експерта.

Найбільш прийнятним на її думку є варіант облаштування проїзду через земельну ділянку ОСОБА_3 , оскільки завдається найменше шкоди власнику, немає споруд і будівель.

Вказала, що у висновку експерта на сторінці 6 вона помилково вказала, що з північно-західної сторони земельна ділянка ОСОБА_1 межує з землями ОСОБА_6 . У дійсності потрібно вказати, що з північно-східної сторони.

Пояснюючи більш детально межі встановлення земельного сервітуту пояснила, що варіант № 1 слід визначати як частину земельної ділянки ОСОБА_4 шириною 3,5 м від межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по усій її довжині.

Варіант № 2 необхідно визначати як частину земельної ділянки ОСОБА_3 шириною 3,5 м від межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по усій її довжині.

Варіант № 3 необхідно визначати як сукупність частин земельних ділянок ОСОБА_3 шириною 2,44 м від межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по усій її довжині та ОСОБА_6 шириною 1,06 м від межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по усій її довжині.

Отже, в судовому засіданні показаннями свідків та експерта доведено те, що позивач ОСОБА_1 не має можливості користуватись належною їй земельною ділянкою кадастровий номер 5610700000:01:001:0078, яка належить їй на праві власності, у зв`язку з відсутністю у неї доступу до земельної ділянки будь-яким іншим способом ніж встановлення сервітуту.

Ця ж обставина також підтверджується висновком експерта від 24.10.2019 року № 3779-3780 (а.с. 119 т.2), а також копією схеми розташування земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 15 т.1). Доказів про наявність у позивача можливості іншим чином користуватись земельною ділянкою, окрім як встановлення сервітуту не подано.

Згідно з вимогами ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Копією протоколу від 11.08.2016 року засідання комісії з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства, яка була створена рішенням Кузнецовської міської ради 28.04.2016 року № 240, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 зверталась із заявою для врегулювання питань доступу на свою земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

За змістом вказаного протоколу, на засідання комісії, з метою добровільного досягнення домовленості щодо встановлення сервітуту для використання та обслуговування ОСОБА_1 земельної ділянки за призначенням, на засідання викликались, серед інших відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Комісією встановлено, що вищезазначена земельна ділянка ОСОБА_1 , немає доступу до земель загального користування (вулиці, проїзду) у зв`язку з тим, що з усіх боків по периметру конфігурації зареєстровано право власності на суміжні земельні ділянки, без доступу проходу чи проїзду на ділянку ОСОБА_1 . Цим же протоколом підтверджується, що добровільно досягти домовленостей з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вдалось.

Обставина заявлення пропозиції відповідачу ОСОБА_3 щодо добровільного вирішення питання про облаштуванню проїзду позивачем до її земельної ділянки доводиться також показаннями свідка ОСОБА_11 та позивача ОСОБА_1 , допитаної як свідка.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем доведена обставина про те, що вона, відповідно до ч.3 ст. 402 ЦК України, вживала заходів для добровільного вирішення спору щодо надання їй проїзду до її земельної ділянки та не змогла досягнути з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовленості про встановлення сервітуту, про його умови, а тому набула право на розгляд спору судом.

Визначаючи вид та спосіб встановлення сервітуту, судом враховані наступні обставини.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації трубопроводів (газопроводів) тощо. Згідно зі ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Висновком експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено, що є технічна можливість (на одній чи одразу на декількох) земельних ділянках з кадастровими номерами 5610700000:01:001:0078; 5610700000:01:001:0142; 5610700000:01:001:0160; 5610700000:01:001:0141, встановлення земельного сервітуту, який полягає у праві проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі, з найближчої вулиці до земельної ділянки позивача за кадастровим номером 5610700000:01:001:0078 та суду запропоновані наступні три варіанти встановлення земельного сервітуту для влаштування вказаного проїзду (проходу) на земельну ділянку позивача.

Варіант №1 - встановлення земельного сервітуту, який полягає у праві проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на земельній ділянці гр. ОСОБА_4 (кадастровий номер 5610700000:01:001:0160) шириною 3,5 метрів на площі 0,0079 га.

Варіант №2 - встановлення земельного сервітуту, який полягає у праві проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на земельній ділянці гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер 5610700000:01:001:0142) шириною 3,5 метрів на площі 0,0077 га.

Варіант №3 - встановлення земельного сервітуту, який полягає у праві проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на двох земельних ділянках гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер 5610700000:01:001:0142) га гр. ОСОБА_6 (кадастровий номер 5610700000:01:001:0141) шириною 3,5 метрів на площі 0,0076 га.

Оскільки до суду подані докази на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 вживала заходи для добровільного встановлення сервітуту та не змогла досягнути з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд розглядає лише варіанти пов`язані із встановленням сервітуту за рахунок частини земельних ділянок цих відповідачів. Суд не бере до уваги варіант пов`язаний з використанням земельної ділянки відповідача ОСОБА_6 , оскільки позивачем не доведена обставина про вживання заходів досягнення домовленостей щодо встановлення сервітуту з відповідачем ОСОБА_6 , як то передбачено ч.3 ст. 402 ЦК України.

З показань свідка ОСОБА_12 та експерта ОСОБА_14 випливає, що для облаштування проїзду (проходу) до земельної ділянки позивача через земельну ділянку ОСОБА_4 необхідно демонтувати частину кам`яного муру на межі з АДРЕСА_1 та частину металевої огорожі в ділянці примикання до земельної ділянки ОСОБА_1 . Крім того, в межах можливого облаштування проїзду розміщений септик. Експерт ОСОБА_14 вказала на те, що цей варіант облаштування проїзду (проходу) найбільш затратний. В той же час для забезпечення проїзду (проходу) до земельної ділянки позивача через земельну ділянку ОСОБА_3 , необхідно лише демонтувати частину огорожі зі сторони АДРЕСА_1 довжиною 3,5 м. Зі слів експерта ОСОБА_14 цей варіант встановлення сервітуту найбільш вигідніший учасникам справи.

Відповідно до копії схеми забудови земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 58 т.1), частина земельної ділянки ОСОБА_3 , що межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 не зайнята будівлями чи іншими спорудами.

Відповідно до ч.4 ст. 98 ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Відповідно до змісту ч.1 ст. 103, ст. 104 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Враховуючи викладені обставини, суд забезпечуючи найбільш раціональне використання земельних ділянок доходить висновку, що найменш обтяжливим способом, який завдасть найменше незручностей, буде встановлення сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_3 відповідно до варіанту № 2 запропонованого у висновку експерта від 24.10.2019 року № 3779-3780, у виді частини земельної ділянки ОСОБА_3 , шириною 3,5 м та довжиною 21,86 м, довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142 та земельної ділянки ОСОБА_6 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.

Право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142, підтверджується інформаційною довідкою № 150860880 від 22.12.2018 року (а.с. 18 т.1), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.05.2013 року (а.с. 60 т.1) та учасниками справи не оспорюється.

Відповідно до п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7 встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 , а також відповідач ОСОБА_6 , клопотали про визнання висновку експерта № 3779-3780 від 24.10.2019 року недопустимим, недостовірним та неналежним. Клопотання обґрунтовували тим, що під час проведення експертизи порушені права відповідачів на участь в огляді. Так, вказали, що співвідповідачі зі змісту повідомлення направленого їм судом довідались те, що у разі надання експерту матеріалів топографічного знімання огляд буде проводитись 29.09.2019 року при цьому звернули увагу на те, що до одержання таких матеріалів експертиза проводитись не буде. На підставі цього вони розраховували, що експерт та позивач будуть дотримуватись такої вимоги. Далі вказують, що з матеріалів справи їм стало відомо, що позивач не надав експерту відповідні матеріали, а тому вони розраховували, що 29.09.2019 року експертом не буде проводитись огляд, участь у якому вони мали намір взяти. Оцінюючи таку поведінку відповідачів суд бере до уваги те, що з часу направлення судом вимоги відповідачам про необхідність задоволення клопотання експерта до 29.09.2019 року відповідачі з матеріалами справи не ознайомлювались, а тому не могли знати про обсяг матеріалів поданих позивачем експерту. Відповідно до п.2 та п.7 ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати процесуальні обов`язки встановлені судом.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.05.2019 року, якою призначено судову земельно-технічну експертизу зобов`язано відповідача ОСОБА_3 , співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 не чинити перешкод огляду їхніх земельних ділянок під час проведення призначеної експертизи.

Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не будучи обізнаними про обсяг наданих експерту позивачем матеріалів, зобов`язані були діяти добросовісно та розраховувати на те, що огляд відбудеться 29.09.2019 року. Всупереч цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не з`явившись для проведення огляду ухилились від виконання покладених на них обов`язків. Крім того, зі змісту показань свідка ОСОБА_12 , яка з метою проведення земельно-технічної експертизи проводила GPS зйомку на місцевості, відповідач ОСОБА_3 та його дружина заборонили їй здійснити зйомку його земельної ділянки та наявних споруд. Такі обставини спростовують доводи представника відповідачів ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_6 про порушення прав відповідачів на участь у проведенні експертизи.

Доводи представника відповідачів ОСОБА_5 про те, що експерт провів на підставі неповних та неналежних даних суд не бере до уваги, оскільки в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 показала, що наданих їй матеріалів вистачило для проведення експертизи та формування висновків. Суд також враховує те, що за змістом п.2 ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, проте відповідачі не подавали клопотань про проведення додаткової земельно-технічної експертизи і суд не обмежував їх у поданні таких клопотань. Крім того, відповідачами не подано доказів, які давали б підстави для сумніву у достовірності висновків експертизи.

Крім того, представник відповідачів ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 доводили про те, що вказаний висновок експерта є недопустимим у зв`язку з тим, що у ньому відсутні печатки на кожному аркуші експертизи, посилаючись на недотримання вимог п. п.4.17 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

Так, відповідно до п.4.17 вказаної Інструкції, висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.

З викладеного випливає, що підписи експерта повинні бути засвідчені печаткою лише на кожній сторінці заключних висновків, а не усього висновку експерта, як то вказували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За результатами дослідження висновку експерта від 24.10.2019 року встановлено, що заключні висновки містяться на 11 та 12 аркушах такого висновку. На 12 аркуші підпис експерта посвідчено печаткою експертної установи та відповідає вимогам п. 4.17 вказаної Інструкції. Саме на цьому аркуші міститься висновок експерта щодо варіанту № 2 встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_3 , який взятий до уваги судом та визнаний таким, що найменш завдає незручностей відповідачу. Крім того, в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтримала повністю свої висновки, викладені у висновку експерта від 24.10.2019 року. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відсутність печатки експертної установи на 11 аркуші висновку експерта не може бути істотною обставиною, яка впливала б на визнання усього висновку експерта недопустимим доказом.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідачів ОСОБА_5 про те, що суд не перевірив чи не має іншого проїзду чи проходу до ділянки позивача через інші земельні ділянки, які межують з ділянкою позивача. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Зважаючи на те, що позивач звернулась з позовом лише до відповідачів, які беруть участь у цій справі, у суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог та досліджувати обставини, які не стосуються позовних вимог. Крім того, до суду не подано будь-яких доказів про те, що позивач ОСОБА_1 може будь-яким іншим чином користуватись належною їй земельною ділянкою, ніж як встановлення сервітуту.

Також суд визнає неспроможними доводи представника відповідачів ОСОБА_5 про те, що позивач сама своїми діями обмежила себе у праві користування земельною ділянкою. Таку обставину представник відповідачів та відповідачі доводили копією заяви ОСОБА_1 , яка міститься у технічній документації по складанню державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 10 т.1) та у якій записано те, що вона не має претензій до існуючих границь з суміжними землевласниками. Проте, суд враховує те, що така заява не містить підпису позивача та дати її складання. Враховуючи, що вона міститься у вище вказаній технічній документації, яка датована 1998 роком, суд допускає, що вона могла бути складена у 1998 році. Проте до суду не подано доказів коли саме позивач ОСОБА_1 погоджувала межі суміжних ділянок і чи взагалі погоджувала. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказувала, що дійсно погоджувала межі із ОСОБА_3 , проте під час цього стверджував, що їй прохід залишиться. Також суд бере до уваги похилий вік ОСОБА_1 , якій на час розгляду справи виповнилось 83 роки, її доводи про те, що вона є юридично необізнана та наявність доступу позивача до її земельної ділянки протягом тривалого часу після погодження меж із ОСОБА_3 . Викладені обставини дають підстави стверджувати, що у суду відсутні докази про свідоме створення позивачем обставин, які позбавили її доступу до земельної ділянки.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення .

На підставі викладеного суд не вбачає можливості застосувати до розглядуваного спору наслідки спливу позовної давності, про застосування яких подана заява відповідачем ОСОБА_3 , оскільки у суду відсутні докази про те, що у позивача ОСОБА_1 припинилось право власності на земельну ділянку, право доступу до якої намагається встановити позивач у цьому спорі або про те, що припинилось порушення права позивача на доступ до її майна.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

З огляду на вище вказане, оскільки у позивача відсутній інший прохід та проїзд до належної їй земельної ділянки, сторонам не вдалося домовитися з приводу встановлення земельного сервітуту у позасудовому порядку, враховуючи необхідність захисту прав та свобод, передбачених та гарантованих Конституцією України осіб, зокрема щодо користування та розпорядження майном, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, шляхом встановлення на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої на території м. Вараш Рівненської області, з кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, безоплатний, безстроковий, безособовий земельний сервітут для проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на земельній ділянці ОСОБА_3 з кадастровим номером 5610700000:01:001:0142, площею 0,0077 га, відповідно до варіанту №2 висновку експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а саме у виді частини вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 , шириною 3,5 м та довжиною 21,86 м, довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142 та земельної ділянки ОСОБА_6 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст. 141 ЦПК України, бере до уваги, що позивач поніс судові витрати у сумі 768,40 грн на сплату судового збору (а.с. 20 т.1) та 6 594,00 грн як оплату за проведення експертизи (а.с. 108 т.2), і позов задоволено повністю за рахунок інтересів відповідача ОСОБА_3 , тому доходить висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат у сумі 7 362,40 грн. із відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 401-404 ЦК України, ст. ст. 98, 99, 100-104 ЗК України, ст. ст. 13, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Вараської міської ради про встановлення земельного сервітуту задовольнити.

Встановити на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої на території м. Вараш Рівненської області, з кадастровим номером 5610700000:01:001:0078, безоплатний, безстроковий, безособовий земельний сервітут для проходу та проїзду на велосипеді і будь-якому транспортному засобі на земельній ділянці ОСОБА_3 з кадастровим номером 5610700000:01:001:0142, площею 0,0077 га, відповідно до варіанту №2 висновку експерта №3779-3780 від 24.10.2019 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а саме у виді частини вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 , шириною 3,5 м та довжиною 21,86 м, довша сторона якої розташована на межі земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0142 та земельної ділянки ОСОБА_6 , кадастровий номер 5610700000:01:001:0141.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7 362 (сім тисяч триста шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 ;

Співвідповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 ;

Співвідповідач: ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 ;

Співвідповідач: Вараська міська рада, місце знаходження: Рівненська область, м. Вараш, м-н Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612.

Повне рішення суду складене 03.02.2020 року

Головуючий суддя І.Ю. Зейкан