Рішення

від 23.01.2020 по справі 822/1250/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1250/17

РІШЕННЯ

іменем України

23 січня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. представників позивача: Костишена О.В., Малькута О.О. представника відповідача: Казарець О.А. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Вектор-М" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 року №0000661401, №0000671401, №0000651401,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вектор-М" (далі - ПП "Вектор-М" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 року №0000661401, №0000671401, №0000651401.

Ухвалою від 03.05.2017 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018, позовні вимоги задоволено частково. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, апеляційну скаргу ПП "Вектор-М" задоволено повністю, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ПП "Вектор-М" задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000661401 від 08.02.2017 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231 грн 00 коп. (форми "Р"); № 0000671401 від 08.02.2017 р. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2284824 грн 00 коп (форми "Р"); № 0000651401 від 08.02.2017 р. на зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1325413 грн (форми "П"). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на користь ПП "Вектор-М" сплачений судовий збір у розмірі 174992,56 грн.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задоволено частково, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №822/1250/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 09.10.2019 прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ПП "Вектор-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 №0000661401, №0000671401, №0000651401 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Приватне підприємство "Вектор-М" з урахуванням уточнень до позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 08.02.2017 форми "Р" №0000661401 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231,00 грн, від 08.02.2017 року форми "Р" №0000671401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658,00 грн, від 08.02.2017 року форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Вектор-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016. За результатами перевірки складено акт від 30.12.2016 № 0119/22-01-14-01/31792293.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вони базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Від представника відповідача на адресу суду 25.10.2019 надійшов відзив в якому останній зазначає, що Верховний Суд направив справу на новий розгляд оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи (належно оформлені копії) по взаємовідносинах позивача з контрагентами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс".

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 форми "Р" №0000671401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2284824,00 грн, відповідач зазначає наступне.

В даній справі позивачем для перевірки не надано будь-яких документів, що посвідчують якість або технічні показники товарів, придбаних за документами з реквізитами ПМП "Верінея", що не дало можливості встановити джерело їх походження, виробників/імпортерів та підтвердити легальність руху товарів до кінцевого споживача - ПП "Вектор-М".

Крім того, ПП "Вектор-М" для перевірки не надано документів щодо підтвердження якості чи технічної характеристики продукції - асфальтної суміші або будь-яких інших документів, що ідентифікують джерело її походження. Згідно з базами даних ДФС встановлено, що ТОВ "АТД-Сервіс" перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ, основний вид діяльності - виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, стан платника - визнано банкрутом. Відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік у ТОВ "АТД-Сервіс" відсутні основні засоби, згідно з податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1-2 квартали 2015 року чисельність працюючих становила 1 особа, у III та IV кварталах 2015 року - 2 та 3 особи.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "АТД-Сервіс" задіяне у схемах ухилення від сплати податків. У проваджені слідчого управління фінансових розслідувань ТУ ДФС у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №32016020000000007 від 15.01.2016, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Відповідач стверджує, що правомірними є податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 форми "Р" №0000661401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1056231,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 форми "П" №0000651401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1325413,00 грн.

Зазначає, що оскільки у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (робіт) від ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" та ідентифікують джерела походження активів, їх виробників/імпортерів та фактичних виконавців робіт, тому отримані від зазначених суб`єктів господарювання товари та роботи в загальній сумі 3098715,00 грн. є такими, що безоплатно отримані.

Також, надходження товарів та будівельних робіт загальною вартістю 3098715,00 грн призвело до зростання власного капіталу ПП "Вектор-М", тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 3098715,00 грн є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 "Доходи".

Враховуючи викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Вектор-М" про скасування податкових повідомлень-рішень.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що у ході перевірки було фактично здійснено перекваліфікацію частини отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) із таких, що отримані позивачем на платній основі, у статус таких, що є безоплатно отриманими.

Перевіркою визнано наступні факти: наявність, використання у господарській діяльності, підтвердження даними регістрів бухгалтерського обліку всіх тих товарів, робіт, послуг (у акті перевірки їм надано статус "дентичних"), що отримані нами від ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс".

Водночас всі ці господарські операції з придбання саме у цих постачальників саме цих товарів (робіт, послуг) перевіркою визнано такими, що не відбулися у дійсності.

Для проведення перевірки позивачем були надані всі первинні документи та документи зведеного бухгалтерського обліку по взаємовідносинах із від ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс" та ПП "Будмаксплюс". Факт наявності таких документів на підприємстві перевіркою не заперечується.

Позивач наголошує, що безпосередньо в акті перевірки детально проаналізовано всі можливі документи, що можуть засвідчувати здійснені господарські операції, а саме: договори поставки та договори надання будівельних робіт, що укладені нами з ПМП "Верінея", ПП "Будмаксплюс", ТОВ "АТД-Сервіс", видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт від вказаних постачальників, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на перерахування коштів, дані документів зведеного бухгалтерського обліку, таких як аналіз рахунків 205 "Будівельні матеріали", 209 "Інші матеріали", 79 "Фінансові результати"; картки рахунків 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", 1521 "Придбання (виготовлення) основних засобів", 1522 "Виготовлення та модернізація основних засобів", 10 "Основні засоби", 23 "Виробництво", 13 "Знос".

Зазначені документи свідчать, що всі товари, роботи, послуги, які у розділі 3.1.1 акту перевірки визнані як такі, що отримані позивачем безоплатно, фактично були придбані на платній основі у конкретних визначених постачальників із відповідним формуванням витрат за правилами бухгалтерського обліку та відображенням їх у Звіті про фінансові результати (форма №2).

Позивач вважає, що всі висновки перевірки контролюючим органом зроблені на підставі припущень та суб`єктивних оціночних суджень, та стосуються тих елементів господарських правовідносин, оцінку яких може надавати виключно суд після належного збору доказів та проведення всебічного дослідження питання, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 03.12.2019 подав до суду заперечення, в яких останній зазначає, що до перевірки не надано товарно-транспортних документів, що підтверджують факт перевезення товарів на виробничі площі ПП "Вектор-М", що не дало можливості ідентифікувати фактичне місце зберігання товарів до дати їх поставки покупцю - ПП "Вектор-М".

У видаткових накладних у графах "отримав" та "відпустив" зазначені лише підписи. Не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій з поставки товарів від продавця - ПМП "Верінея" до покупця - ПП "Вектор-М" та їх прізвища, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів.

Декларація з податку на прибуток підприємства за 2015 рік ПМП "Верінея" до податкового органу за місцем обліку не подана, дохід від операцій з продажу товарів покупцям, у т. ч. ПП "Вектор-М" - не задекларований.

Вказане свідчить про відсутність активів у ПМП "Верінея" для здійснення будь- якої господарської діяльності.

Крім того, перевіркою встановлено, у проваджені слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області, перебуває кримінальне провадження за №32016050000000049 від 30.06.2016 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 невстановлені особи, здійснюючи контроль за діяльністю ряду підприємств "транзитно-конвертаційної" направленості, у т. ч. ПМП "Верінея", діючи умисно, з метою отримання неконтрольованого прибутку, сприяли ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Аналогічні дії встановлені у господарській діяльності з контрагентами ТОВ "АТД- Сервіс" та ПП "Будмаскплюс", які також не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки відсутні необхідні реквізити на первинних документах, та є фігурантами у кримінальних справах.

Враховуючи наведене вище, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з урахуванням їх уточнень підтримали, просили їх задовольнити. Також додатково зазначили, що зменшення від`ємного значення станом на 01.01.2015 за результатами попередньої перевірки з врахуванням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №822/99/16 складає 773777,00 грн, а отже сума підтвердженого від`ємного значення станом на 01.01.2015 складає 1835509,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що господарські операції з відповідними контрагентами первинними документами не підтверджуються, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що приватне підприємство "Вектор-М" зареєстровано 27.04.2016 та знаходиться за адресою: (м. Хмельницький, вул.Свободи, 6А, код ЄДПРОУ 31792293).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Вектор-М" з 05.12.2016 тривалістю 10 робочих днів.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства "Вектор-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року" від 30.12.2016 № 0119/22-01-14-01/31792293.

Згідно акту за результатами перевірки посадовими особами відповідача встановлені наступні порушення:

- статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХIV, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, пунктів 5, 8, 21, 20 П(С)БО № 15 "Доходи", пункту 20 П(С) БО № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 року № 318, пунктів 44.1. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 967025 грн, (в т.ч.: завищення у 2015 році в сумі 788613 грн, заниження у 1 кварталі 2016 року на суму 251457 грн; заниження у півріччі 2016 року в сумі 173017 грн; заниження за 9-ть місяців 2016 року в сумі 178412 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 9-ть місяців 2016 року на суму 1325415 грн.);

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 16.07.2015 року № 643-VIII, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 1 523 216 грн. (в т.ч.: за березень 2015 року в сумі 16 555 грн., за липень 2015 року в сумі 1 523 216 грн., за серпень 2015 року в сумі 261 083 грн., за жовтень 2015 року в сумі 308 429 грн., за листопад 2015 року в сумі 173 179 грн., за грудень 2015 року в сумі 580 739 грн., за червень 2016 року в сумі 2 613 грн., за липень 2016 року в сумі 5 827 грн., за серпень 2016 року в сумі 1 473 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, пункту 189.1 статті 189, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого завищено залишок р. 24 за червень 2015 року на суму 15020 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з частиною 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України на суму 15020 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.12.2017, форми "Р" № 0000671401 про сплату грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 2284824,00 грн (в т.ч. 1523216,00 грн - основний платіж та 761608,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); форми "Р" № 0000661401 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1056231,00 грн (в т.ч. 967025,00 грн - основний платіж та 89206,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); форми "П" № 0000651401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1325413,00 грн; форми "ПС" № 0000681401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в сумі 1502,00 грн.

Згідно акту перевірки суд встановив, що основною підставою для наведених вище висновків послугували факти визнання перевіркою частини первинних документів такими, що з певних причин не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку та факти визнання перевіркою задекларованих господарських операцій такими, що не відбулися у дійсності, по трьох контрагентах-постачальниках ПМП "Верінея" (код ЄДРПОУ 30190561), ТОВ "АТД-Сервіс" (код ЄДРПОУ 31406015), ПП "Будмаксплюс" (код ЄДРПОУ 35954852).

Відповідач в акті перевірки зазначає, що в порушення вимог підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПП "Вектор-М" завищило податковий кредит на суму 1454438,00 грн, в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з поставки контрагентами позивача - ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" товарів та послуг, оскільки у постачальників для здійснення постачання в такому обсязі відсутні активи та трудові ресурси, за реквізитами даних суб`єктів господарювання оформлено податкові накладні з метою легалізації будівельних робіт та введення в товарообіг товарів невідомого походження та виробників шляхом маніпулювання податковою звітністю з податку на додану вартість на етапах постачання.

Згідно акта перевірки відповідач встановив відображення в бухгалтерському та податковому обліках ПП "Вектор-М" операцій з придбання у 2015 році товарів та будівельних робіт на загальну суму без податку на додану вартість 5973856,00 грн, податок на додану вартість в сумі 1194771,00 грн, згідно документів, виписаних за реквізитами ПМП "Верінея" (код ЄДРПОУ 30190561).

До перевірки не надано товарно-транспортних документів, що підтверджують факт перевезення товарів на виробничі площі ПП "Вектор-М". Таким чином, перевіркою не ідентифіковано фактичних місць зберігання товарів до дати їх поставки покупцю - ПП "Вектор-М".

Зокрема, відповідач зазначив, що згідно наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що в графах "отримав" та "відпустив" зазначені лише підписи. Посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій з поставки товарів від продавця - ПМП "Верінея" до покупця - ПП "Вектор-М" та їх прізвища не зазначені. Відсутність таких обов`язкових реквізитів у первинних документах не дало змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів та підтвердити відповідність видаткових накладних для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, перевіркою встановлено, що Декларація з податку на прибуток підприємства за 2015 рік ПМП "Верінея" до податкового органу за місцем обліку не подана, дохід від операцій з продажу товарів покупцям, в т.ч. ПП "Вектор-М" не задекларований.

Відповідач в акті вказує, що згідно баз даних ДФС України ПМП "Верінея" не є імпортером товарних позицій зокрема, машина заглаж. P 600, віброплита WIBER UGMS-16.600 х 650, нарізчик швів бензиновий WERK CS-500H.

Також, ПМП "Верінея" також не є виробником продукції, зазначеної у видаткових та податкових накладних (машина заглаж. P 600, віброплита WIBER UGMS-16.600 х 650, нарізчик швів бензиновий WERK CS-500H (коди УКТ ЗЕД 8479100000), цвяхи, фарба, саморіз, дюбель, цемент М 500, мастика, праймер бітумно - каучуковий).

Згідно із даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ПМП "Верінея" в інших контрагентів вказаних товарів.

Податковий кредит ПМП "Верінея" в 2015 році сформований ТОВ "Укрторгцентр".

Відповідач у акті відзиві вказує, що ТОВ "Укрторгцентр" податковий кредит по придбанню товарів, реалізованих ПМП "Верінея" не формувало та власного виробництва таких товарів не здійснювало. Основний вид діяльності ТОВ "Укрторгцентр" - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Таким чином, на етапі постачання ТОВ "Укрторгцентр" шляхом маніпулювання показників податкової звітності провело заміну товарних позицій та ввело в законний товарообіг - легалізувало продукцію невідомого джерела походження та виробника на суму 6609,8 грн, яка в подальшому за реквізитами ПМП "Верінея" поставлена ПП "Вектор-М".

ПП "Вектор-М" для перевірки не надано будь-яких документів, що посвідчують якість або технічні показники товарів, придбаних за документами з реквізитами ПМП "Верінея", що не дає можливості встановити джерело їх походження, виробників/імпортерів та підтвердити легальність руху товарів в ланцюгу постачання від виробника/імпортера до кінцевого споживача - ПП "Вектор-М".

Як встановлено з акту, до перевірки наданий договір надання послуг № 1-пос від 01.07.2015 укладений ПП "Вектор-М" з ПМП "Верінея", предметом якого є надання послуг з підготовки будівельного майданчика до будівництва, договірна ціна за цим договором складає 1660500,00 грн.

Відповідач зазначає, що згідно умов даного договору встановлено, що він оформлений формально, оскільки у ньому не зазначені конкретні об`єкти та їх місцезнаходження, де виконавець ПМП "Верінея" мав намір надати послуги з підготовки будівельного майданчика до будівництва.

Як зазначає відповідач, ПМП "Верінея" залучене в схемах ухилення від сплати податків. В проваджені слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області, перебуває кримінальне провадження за № 32016050000000049 від 30.06.2016 року за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року невстановлені особи, здійснюючи контроль за діяльністю ряду підприємств "транзитно-конвертаційної" направленості, в т.ч. і ПМП "Верінея" (ЄДРПОУ 30190561) діючи умисно, з метою отримання неконтрольованого прибутку, сприяли ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Також стосовно контрагента ТОВ "АТД-Сервіс" у акті вказано, що відповідно до договору купівлі - продажу від 09.11.2015 № 09-11 за реквізитами ТОВ "АТД-Сервіс" на адресу ПП "Вектор-М" виписані видаткові накладні, та податкові накладні на поставку суміші асфальтної. Відповідно до договору купівлі - продажу від 09.11.2015 № 09-11 транспортування товару здійснюється силами покупця - ПП "Вектор-М".

Відповідно до видаткових та податкових накладних, виписаних за реквізитами ТОВ "АТД-Сервіс", до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) віднесені у 2015 році витрати в сумі 833333,00 грн, до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 166667,00 грн, в т.ч. у листопаді 2015 року - 50000,00 грн, у грудні 2015 року - 116667,00 грн.

Згідно видаткових накладних встановлено, що в графах "отримав" зазначені лише підписи. Посада особи, що відповідальна за здійснення господарських операцій з поставки товарів від покупця - ПП "Вектор-М" не зазначена. Відсутність такого обов`язкового реквізиту первинного документу не дало змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з придбання товарів та підтвердити відповідність видаткових накладних для цілей бухгалтерського обліку.

В товарно-транспортних накладних, замовником перевезень зазначено ПП "Будмаксплюс" перевізником - ТОВ "Укрексбуд", вантажовідправником - ТОВ "АТД-Сервіс", пункт навантаження - ТОВ "Головчинецький гранітний кар`єр", номенклатура товару - асфальтобетонна суміш.

Відповідач зазначає, що згідно баз даних ДФС України не встановлено взаємовідносин між перевізником - ТОВ "Укрексбуд" та замовником - ПП "Будмаксплюс" у 2015 році по наданню транспортних послуг. ТОВ "Укрексбуд" з 01.01.2015 до податкового органу за місцем обліку податкову звітність не подає та податкових накладних на адресу покупців не реєструє.

Оперативним Управлінням ГУ ДФС у Хмельницькій області надісланий запит № 8086/8/22-01-21-12 від 06.07.2016 року посадовим особам ТОВ "Головчинецький гранітний кар`єр", що зазначене у графах "пункт навантаження" в товарно-транспортних накладних.

ТОВ "Головчинецький гранітний кар`єр" листом №525 від 08.07.2016 повідомляє про те, що в продовж жовтня-листопада 2015 року товариство не виготовляло та не відвантажувало асфальтобетонну суміш на замовлення ПП "Будмаксплюс". Кому належать транспортні засоби, вказані в товарно-транспортних накладних їм невідомо.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ПП "Вектор-М" для перевірки не надано будь-яких документів щодо підтвердження якості чи технічної характеристики продукції - асфальтної суміші або будь-яких інших документів що ідентифікують джерело її походження. Таким чином, перевіркою не встановлено виробника даної продукції та не досліджено рух активу на етапах постачання від виробника до кінцевого споживача ПП "Вектор-М".

Згідно баз даних ДФС України встановлено, що ТОВ "АТД-Сервіс" перебуває на податковому обліку в Вінницькій ОДПI, юридична адреса - м. Вінниця, вул. Стеценка, буд. 75А. Основний вид діяльності - виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, податковий стан платника - визнано банкрутом.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік у ТОВ "АТД-Сервіс" відсутні основні засоби, згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, за 1-2 квартал 2015 року чисельність працюючих становила 1 особа, у 3 - 4 кварталі 2015 року - 2 та 3 особи.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "АТД-Сервіс" залучене в схемах ухилення від сплати податків. У проваджені слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32016020000000007 від 15.01.2016, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

Відповідач стосовно взаємовідносин ПП "Вектор-М" з ПП "Будмаксплюс" вказує наступне.

У відповідності до договору субпідряду № 01/10 від 01.10.2015 та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2) № 1 за грудень 2015 року та № 2 за січень 2016 року ПП "Будмаксплюс" виконано робіт з улаштування асфальтно-бетонного покриття при реконструкції легкоатлетичного ядра на спортивному комплексі "Поділля" ДЮСШ №1 по вул. Проскурівській , 81 в м. Хмельницькому на суми 500000 грн. та 300000 грн.

ПП "Вектор-М" залучено ПП "Будмаскплюс" в якості субпідрядника для виконання умов договорів про закупівлю робіт за державні кошти, укладеного з ДП "Хмельницька обласна служба єдиного замовника", а саме реконструкцію легкоатлетичного ядра на спортивному комплексі "Поділля" ДЮСШ №1 по вул. Проскурівській, 81 в м. Хмельницькому.

Згідно листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.10.2007 року № 7/10-598 встановлено норми тривалості робочого часу в годинах та кількість робочих днів в місяці, які необхідно враховувати при визначенні вартості будівельних робіт.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2015 року (типова форма № КБ-2в) у графі № 10 "витрати праці робітників на обсяг робіт, людино/годин" всього витрати робочого часу склали 2160,94 людино/годин. При 23-х робочих днях у грудні 2015 року та 8-ми годинному робочому дні такий обсяг робіт змогли б виконати 12 працівників.

В акті приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2016 року витрати праці робітників зазначені в кількості 967 людино/годин. При 18-ти робочих днях у січні 2016 року та 8-ми годинному робочому дні такий обсяг робіт змогли б виконати 7 працівників.

Згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ІV квартал 2015 року та за І квартал 2016 року численність працюючих ПП "Будмаксплюс" 3 особи. Дохід фізичним особам за цивільно-правовим договорами у цих звітних періодах не виплачувався.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ПП "Будмаксплюс" будівельні роботи у інших суб`єктів господарювання - субпідрядників не придбавало.

Згідно довідок про вартість виконаних робіт (КБ - 3), перелік яких наведений на стр. 37 - 38 акту перевірки, ПП "Будмаксплюс" для виконання робіт залучав 13 одиниць техніки та механізмів.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік у ПП "Будмаксплюс" станом на 31.12.2015 вартість власних основних засобів складає 22500,00 грн. Згідно звітності, поданої ПП "Будмаксплюс" до податкового органу за місцем обліку та Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено взаємовідносин ПП "Будмаксплюс" з іншими суб`єктами господарювання щодо оренди будівельної техніки.

При цьому, як вказує відповідач перевіркою встановлено, що ПП "Будмаксплюс" залучене в схемах ухилення від сплати податків. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ПП "Будмаксплюс" є фігурантом у кримінальній справі № 1-281/12 з ознаками злочину частини 5 статті 27, частини 2 статті 212 КК України, як пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в схему оподаткування, введених в установленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах; частини 2 статті 358 КК України, як підроблення документів, що видаються підприємством, які надають права та звільняють від обов`язків, з метою їх подальшого використання, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, перевіркою не встановлено джерело походження, виробника товарів, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" та не підтверджено легальність руху товарів в "ланцюгу" постачання від виробників/імпортерів до ПП "Вектор-М".

Позивач не погоджуючись з винесеними податковими рішеннями форми від 08.02.2017 №0000661401, №0000671401, №0000671401, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

Частиною 3 розділу 1 Загальних вимоги до фінансової звітності визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно частини 1 розділу 2 Загальних вимог до фінансової звітності визначено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Відповідно до ч. 8 р. 2 Загальних вимог до фінансової звітності, у Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318.

Пункт 5 Положення передбачає, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.6 Положення, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно пункту 20 Положення, до інших операційних витрат включаються, зокрема інші витрати операційної діяльності.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до пункту 2.4, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.15 Положення, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення даної справи.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, необхідно оцінити документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Суд встановив, що між позивачем та його контрагентами зокрема, ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" укладено різні види договорів, а саме: договори поставки товарів, №1 від 16.03.2015, №1/10 від 01.10.2015, №2/10 від 01.10.2015, договором про надання послуг №1-пос від 01.07.2015, договори купівлі-продажу від 01.08.2015, №1 від 01.10.2014, №09-11 від 09.11.2015, №09-11 від 09.11.2015, договір субпідряду №01/10 від 01.10.2015, які містяться в матеріалах справи.

Дійсність господарських операцій згідно вказаних вище договорів між позивачем та його контрагентами підтверджуються видатковими накладними №12 від 23.03.2015, №115 від 26.10.2015, №68 від 31.08.2015, №116 від 26.10.2015, №162 від 31.12.2015, №161 від 31.12.2015, №163 від 31.12.2015, №158 від 25.11.2015, №57 від 31.07.2015, №АТ-000548 від 30.12.2015, №АТ-000543 від 25.12.2015, №АТ-000542 від 22.12.2015, №АТ-000529 від 11.12.2015, №АТ-00410 від 09.11.2015, довідками про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2015 року, за січень 2016 року, актами виконаних робіт №23 від 31.08.2015, №1 за грудень 2015 року, №2 за січень 2016 року, відомостями витрачених ресурсів витрат підрядника, товарно-транспортними накладними №031533 від 26.11.2015, №031565 від 27.11.2015, №031852 від 30.11.2015, №031927 від 01.12.2015, №031539 від 27.11.2015, №031422 від 26.11.2015, №030453 від 27.10.2015, №030259 від 18.10.2015, №030441 від 27.10.2015, №030830 від 06.11.2015, №030839 від 07.11.2015, №031312 від 14.11.2015, №031399 від 24.11.2015, №031411 від 25.11.2015, №030249 від 18.10.2015, №030314 від 16.10.2015, № 030274 від 19.10.2015, №031919 від 30.10.2015, №030117 від 31.10.2015, №030803 від 05.11.2015, №030806 від 05.11.2015, №030828 від 06.11.2015, №030829 від 06.11.2015, №030309 від 16.10.2015, платіжними дорученнями на перерахування коштів №717 від 15.09.2016 на суму 19818,00 грн, №468 від 06.07.2016 на суму 30000,00 грн, №442 від 24.06.2016 на суму 10000,00 грн, №321 від 20.05.2016 на суму 30000,00 грн, №292 від 13.05.2016 на суму 20000,00 грн, №239 від 26.04.2016 на суму 20000,00 грн, №56 від 01.02.2016 на суму 20000,00 грн, №14 від 12.01.2016 на суму 33100,00 грн, №1243 від 30.12.2015 №33000,00 грн, №1022 від 16.11.2015 на суму 161970,00 грн, №1014 від 12.11.2015 на суму 55060,00 грн, №908 від 21.10.2015 на суму 124133,00 грн, №826 від 02.10.2015 на суму 50000,00 грн, №701 від 01.09.2015 на суму 94979,00 грн, №227 від 27.04.2015 на суму 13800,00 грн, №50 від 05.03.2015 на суму 25200,00 грн, №43 від 30.01.2015 на суму 14417,00 грн, №17 від 22.01.2015 на суму 15000,00 грн, №66 від 04.02.2016 на суму 100000,00 грн, №41 від 22.01.2016 на суму 200000,00 грн, №1046 від 19.11.2015 на суму 200000,00 грн, №974 від 04.11.2015 на суму 150000,00 грн, №964 від 30.10.2015 на суму 150000,00 грн, №997 від 09.11.2015 на суму 300000,00 грн, №1139 від 08.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1142 від 08.12.2015 на суму 50000,00 грн №1146 від 10.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1149 від 11.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1190 від 22.12.2015 на суму 50000,00 грн, №1215 від 25.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1236 від 30.12.2015 на суму 200000,00 грн, а також даними зведених бухгалтерських документів, таких як аналіз рахунків 205 "Будівельні матеріали", 209 "Інші матеріали", 79 "Фінансові результати", картки рахунків 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг", 1521 "Придбання (виготовлення) основних засобів", 1522 "Виготовлення та модернізація основних засобів", 10 "Основні засоби", 23 "Виробництво", 13 "Знос".

Крім того, господарські операції підтверджуються податковими накладними №210 від 31.12.2015, № 209 від 31.12.2015, № 207 від 31.12.2015, № 184 від 25.11.2015, № 173 від 26.10.2015, № 172 від 26.10.2015, № 97 від 31.08.2015, № 95 від 31.08.2015, № 82 від 31.07.2015, № 15 від 23.03.2015, № 4 від 17.02.2016, № 3 від 04.02.2016, № 28 від 11.12.2015, № 26 від 04.11.2015, № 25 від 30.10.2015, № 49 від 30.12.2015, № 41 від 25.12.2015, № 30 від 22.12.2015, № 12 від 11.12.2015, № 10 від 10.12.2015, № 9 від 08.12.2015, № 4 від 09.11.2015, .

Суд вважає, що вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Досліджуючи господарські операції з ПМП Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс", суд зазначає стосовно відсутності сертифікатів на придбаний товар, що сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не містить відомості про господарську операцію, а містить інформацію про товар та його якість, а відтак відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Також, посилання відповідача на те, що позивачем не надано перевізних документів, що свідчили б про транспортування товарів не може бути враховано, оскільки відповідно до умов договору поставки та догорів купівлі-продажу поставка здійснюється на склад покупця за адресою за погодженням сторін. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення. При цьому, Суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Разом з цим, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 13.11.2018 у справі №822/6312/15, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, оскільки є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Щодо не зазначення у видаткових накладних посад та даних осіб, які вчинили підписи, необхідно врахувати, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №816/1118/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, укладені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що позивачем сплачено кошти за придбаний у ПМП Верінея" товар, що спричинило зміни у власному капіталі позивача.

Наявність факту про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій. Зазначеним спростовується твердження відповідача про отримання позивачем безоплатних товарів для подальшої їх реалізації та отримання прибутку.

Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку укладених договорів з контрагентами.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.03.2018 у справі №805/10886/13-а, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, він спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентом є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. Також свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового, що також підтверджено відповідачем під час проведення перевірки платника податків.

Стосовно твердження відповідача про те, що на етапі постачання ТОВ "Укрторгцентр", шляхом маніпулювання показників податкової звітності провело заміну товарних позицій та ввело в законний товарообіг - легалізувало продукцію невідомого джерела походження та виробника на суму 6609,8 тис. грн, яка в подальшому за реквізитами ПМП "Верінея" поставлена на адресу ПП "Вектор-М" суд зазначає наступне.

У податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди.

Водночас, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає реальними операції між позивачем та ПМП "Верінея". Крім того, враховує, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а отже, господарської діяльності. Тому, безпідставним є посилання відповідача на здійснення ТОВ "Укрторгцентр" нетипової для нього діяльності та тим самим легалізацією продукції невідомого джерела походження та виробника, яка в подальшому ПМП "Верінея" поставлена на адресу ПП "Вектор-М".

Щодо посилання відповідачем на те, що контрагенти позивача, зокрема ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" залучені в схемах ухилення від сплати податків, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок по вищезазначеним контрагентам надано не було.

При цьому, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, чинне законодавство України не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу відповідача на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 09 січня 2007 року у рішенні "Інтерсплав проти України", а також Верховний Суд України, зокрема у постанові № 21-1578 від 13.01.2009 року. Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушені законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. А також сплачувати штраф. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені контролюючим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів.

Також, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, відповідачем не доведено неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами, або укладення контрагентами договорів перевезення з іншими підприємствами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також суд звертає увагу відповідача, що позивачем було надано докази про подальший збут матеріалів та надання відповідних послуг контрагентам ТОВ "Україна 2001", ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", ПСП агрофірма "Горинь", ПраТ "Зернопродукт МХП", ДП "Хмельницька обласна служба єдиного замовника стадіон" що підтверджується наявними в матеріалах справи належними первинними документами зокрема: платіжними дорученнями №30312 від 05.02.2016 на суму 67860,00 грн, №29194 від 30.12.2015 на суму 421975,60 грн, №26004 від 08.03.2015 на суму 66000,00 грн, №7063 від 06.05.2015 на суму 200000,00 грн, №7122 від 02.06.2015 на суму 100000,00 грн, №7258 від 26.06.2015 на суму 300000,00 грн, № 194 від 17.07.2015 на суму 300000,00 грн, №7797 від 01.09.2015 на суму 163514,00 грн, №10362 від 26.07.2016 на суму 30000,00 грн, №3486 від 24.12.2015 на суму 456500,31 грн, №3369 від 10.12.2015 на суму 300000,00 грн, №2830 від 16.11.2015 на суму 490391,26 грн, №2795 від 12.11.2015 на суму 500000,00 грн, №2625 від 21.10.2015 на суму 960578,51 грн, №2594 від 09.10.2015 на суму 500533,54 грн, № 2515 від 01.10.2015 на суму 381526,86 грн, №2509 від 30.09.2015 на суму 140000,00 грн, №2465 від 25.09.2015 на суму 200000,00 грн, №2227 від 18.08.2015 на суму 500000,00 грн, № 1793 від 13.07.2015 на суму 1000000,00 грн, №1648 від 02.07.2015 на суму 104860,00 грн, №1646 від 02.07.2015 на суму 595539,59 грн, №1430 від 10.06.2015 на суму 97282,16 грн, № 1429 від 10.06.2015 на суму 690636,01 грн, №1175 від 14.05.2015 на суму 1500000,00 грн, № 963 від 24.04.2015 на суму 500000,00 грн, №682 від 12.03.2015 на суму 1500000,00 грн, № 191596004 від 15.07.2015 на суму 300000,00 грн, №224855010 від 13.10.2015 на суму 152215,00 грн, №224855009 від 13.10.2015 на суму 39461,10 грн, №261457001 від 29.01.2016 на суму 200000,00 грн, №261457002 від 29.01.2016 на суму 113828,00 грн, № 228016001 від 21.10.2015 на суму 200000,00 грн, №1 від 30.10.2015 352800,00 грн, №3 від 30.10.2015 на суму 967840,74 грн, №6 від 06.11.2015 на суму 687511,66 грн, № 11 від 16.11.2015 на суму 1416476,40 грн, № 31 від 28.12.2015 на суму 87208,09 грн, договорами підряду №18 від 02.07.2012, №2 від 15.03.2012, №28 від 25.06.2015, банківськими виписками, картками рахунку 361.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів та подальшу реалізацію товарів та надання відповідних послуг за договорами підряду, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи копії яких містяться в матеріалах справи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000671401 про сплату грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 2181658 грн 00 коп, в тому числі : 1090829 грн 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 1090829 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 форми "Р" № 0000661401 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток та форми "П" № 0000651401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.

На визначення грошових зобов`язань по цих податкових повідомленнях-рішеннях вплинуло те, що позивачем у період з 01.01.2015 по 30.09.2016 в порушення вимог пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 21 П(С)БО 15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" занижено інші доходи (р. 2240 звіту про фінансові результати) в загальній сумі 3937331 грн, в тому числі: у 2015 році в сумі 2931096 грн., за 9 місяців 2016 року в сумі 1006235 грн.

Також перевіркою повноти відображення витрат відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 встановлено їх завищення позивачем всього в сумі 119036,00 грн в тому числі: завищення у 2015 році в сумі 137515,00 грн, заниження у 9-ти місяцях 2016 року в сумі 18479,00 грн.

Такі порушення відбулись в результаті не віднесення позивачем до їх складу безоплатно отриманих активів (товарів, робіт) та доходу в розмірі амортизації, нарахованої на основні засоби, які створені з безоплатно отриманих активів, оскільки у постачальників ПП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" для здійснення постачання в таких обсягах були відсутні активи, основні засоби та трудові ресурси.

Однак, як було встановлено з матеріалів справи, міститься розрахунок, який враховує результати попередньої перевірки в частині перенесення збитків.

Основною причиною донарахування податку на прибуток по даній перевірці є: безпідставне з точку зору контролюючого органу перенесення позивачем у декларацію за 2015 рік збитків за 2014 рік у сумі 2609286,00 грн (згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року у справі №822/99/16 ця сума зменшена до 773777,00 грн.

Суд зазначає, що у попередньому акті відповідач зменшив витрати позивача на суму операцій з придбання, які визнав такими, що не відбулись, однак в поточному акті відповідач збільшив доходи позивача, визнавши за останнім безоплатно отримані товари та послуги на суму операцій з придбання, які визнав такими, що не відбулись.

При цьому, ПМП "Верінея", який зазначався у попередньому акті був зазначений і у поточному акті, однак сума операцій з ним вже не знімається з витрат, а включається у доходи.

Відповідач не надав належних підтверджуючих доказів на спростування того чому при описі аналогічних порушень в одному акті перевірки суми знімаються з витрат, а в наступному включаються у доходи.

Крім того, судом встановлено, що оскільки ПП "Вектор-М" правомірно віднесено на витрати суму 3098715 грн по операціях з придбання ТМЦ, робіт та послуг у ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс", а тому ті самі операції не можуть бути визнані такими, що безоплатно отримані позивачем та підлягають повторному включенню у доходи.

Суд звертає увагу, що від`ємне значення станом на 30.09.2016 що задеклароване платником складає 1325415,00 грн, а не 1328835,00 грн, що було станом на 31.12.2015. При цьому зменшення від`ємного значення станом на 01.01.2015 за результатами попередньої перевірки з врахуванням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №822/99/16 складає 773777,00 грн, а тому сума підтвердженого від`ємного значення станом на 01.01.2015 складає 1835509,00 грн.

Отже не підтверджене вказаною вище постановою суду зменшення об`єкта оподаткування станом на 01.01.2015 в сумі 773777,00 грн вплине на зменшення донарахування податку на прибуток всього у сумі 330392,00 грн, а отже сума підтвердженого від`ємного значення складає 1835509,00 грн.

Суд вважає за необхідне врахувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року по справі № 822/99/16, що набрала законної сили 07 грудня 2017 року.

Суд встановив, що сума в розмірі 773777,00 грн впливає на формування податкового повідомлення - рішення форми "Р" № 0000661401 від 08.02.2017 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1056231,00 грн, яке також є предметом оскарження у даній справі.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагенів для одержання ПП "Вектор-М" незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 08.02.2017 року форми "Р" №0000661401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231,00 грн, від 08.02.2017 форми "Р" №0000671401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658,00 грн, від 08.02.2017 року форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256,00 грн, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов`язки.

У цьому випадку не досягнуто "справедливого співвідношення", оскільки не відображення фактичних обставин спричинило покладення на позивача додаткового тягаря сплати відсутнього податкового зобов`язання, чим також порушено вимоги статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) Європейський суд з прав людини визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідачем не спростовано, а позивачем підтверджено позовні вимоги, а тому, наявні підстави для їх задоволення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994 визначено, що статтю 6 пункт 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Що стосується судових витрат по даній справі суд зазначає, що оскільки судом було видано 06.08.2018 виконавчий лист по справі №822/1250/17 відповідно за яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на користь приватного підприємства "Вектор-М" сплачений судовий збір у розмірі 174992,56 грн, а позивачем під час розгляду справи повернутої на новий розгляд відповідно до постанови Верховного Суду від 27.08.2019 не надано належних доказів не стягнення з відповідача судового збору за відповідним виконавчим листом, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Вектор-М" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 року №0000661401, №0000671401, 0000651401- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 08.02.2017 року форми "Р" №0000661401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять одна ) грн. 00 коп., в тому числі : 967025 ( дев`ятсот шістдесят сім тисяч двадцять п`ять) грн. 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 89206 ( вісімдесят дев`ять тисяч двісті шість ) грн. 00 коп., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 08.02.2017 року форми "Р" №0000671401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658 (два мільйони сто вісімдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят вісім ) грн. 00 коп., в тому числі : 1090829 ( один мільйон дев`яносто тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 1090829 ( один мільйон дев`яносто тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 08.02.2017 року форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256 ( один мільйон сто сімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 лютого 2020 року

Позивач:Приватне підприємство "Вектор-М" (вул. Свободи, 8б,Хмельницький,Хмельницька область,29017 , ідентифікаційний код - 31792293) Відповідач:Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 43142957)

Головуючий суддя О.П. Шевчук