Ухвала

від 28.01.2020 по справі 911/2672/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2672/17

за заявою ліквідатора ТОВ Кузьминецький цегляний завод арбітражного керуючого Гусара І.О.

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника

у справі № 911/2672/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Профіт Капітал Плюс (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11; код ЄДРПОУ 42831952) - Кредитор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кузьминецький цегляний завод (09232, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57; код ЄДРПОУ 32167115) - Боржник/Банкрут

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Абрамової В.Д.

За участю представників учасників у справі:

від ТОВ Кузьминецький цегляний завод : адвокат Леонов К.Ю.;

від ОСОБА_2 : адвокат Лайтаренко О.В.;

від ТОВ Профіт Капітал Плюс : адвокат Грабовий А.М.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2672/17 за заявою ТОВ Профіт Капітал Плюс про банкрутство ТОВ Кузьминецький цегляний завод за загальною процедурою в порядку ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду Київської області від 12.02.2019 визнано банкрутом ТОВ Кузьминецький цегляний завод та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.; вирішено інші процедурні питання у справі.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

11.11.2019 до суду надійшла заява ліквідатора Банкрута від 11.11.2019 б/№ (вх. № 21510/19) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сумі 1001510813,63 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2019 розгляд вказаної заяви ліквідатора призначено в судовому засіданні на 14.01.2020; зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати суду письмові пояснення по суті заяви арбітражного керуючого Гусара І.О. від 11.11.2019 б/№ (вх. № 21510/19) про покладення субсидіарної відповідальності.

14.01.2020 до суду надійшли письмові заперечення кредитора у справі TML Investment, s.r.o. від 13.01.2020 № 13/01/20 (вх. № 745/20) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Крім цього, 14.01.2020 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 від 10.01.2020 б/№ (вх. № 746/20) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Також 14.01.2020 до суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_2 від 13.01.2020 № 1301/2 (вх. № 748/20) по суті заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалою суду від 14.01.2020 розгляд вказаної заяви ліквідатора відкладено на 28.01.2020.

28.01.2020 в судове засідання з`явились представники Боржника, кредитора ТОВ Профіт Капітал Плюс та ОСОБА_2 ОСОБА_1 в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Детально дослідивши заяву ліквідатора ТОВ Кузьминецький цегляний завод арбітражного керуючого Гусара І.О. від 11.11.2019 б/№ (вх. № 21510/19) про покладення субсидіарної відповідальності на засновників Боржника та матеріали справи в цілому, а також заслухавши пояснення представників учасників у справі судом встановлено наступне.

В заяві ліквідатор Банкрута просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника на засновників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сумі 1001510813,63 грн.

В обґрунтування заяви ліквідатор зазначає, що вказані особи як засновники Боржника були обізнані щодо всієї фінансово-господарської діяльності Боржника, фінансової звітності товариства, неплатоспроможності Боржника, брали активну участь в управлінні та прийнятті важливих для діяльності Боржника рішень, отже ліквідатор вважає, що банкрутство Боржника виникло саме через незаконні дії засновників.

Зокрема ліквідатор вказує на те, що підприємство не здійснює діяльність з 2015 року та у 2015 році двічі ініціювало процедуру банкрутства у зв`язку з прийнятим рішенням засновників про припинення товариства від 15.01.2015, однак обидва рази судом було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

В той же час, як стверджує ліквідатор, засновником Боржника ОСОБА_1 було створено фіктивного кредитора у даній справі TML Investment, s.r.o., засновником якого також є ОСОБА_1 , та після визнання кредиторських вимог TML Investment, s.r.o. вказаним кредитором вчиняються дії, спрямовані на затягування ліквідаційної процедури та перешкоджання її проведенню, зокрема ігнорування засідань зборів кредиторів та комітету кредиторів, оскарження процесуальних документів у даній справі, зловживання процесуальними правами.

Також ліквідатор зазначає, що засновник Боржника ОСОБА_1 ухилився від передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації Банкрута, а також майна Боржника, що перебувало на зберіганні засновника, у зв`язку з чим ліквідатор звертався до правоохоронних органів з відповідним повідомленням про кримінальне правопорушення.

Крім цього ліквідатор зазначає, що засновник Боржника ОСОБА_2 неодноразово ігнорував вимоги про повернення транспортного засобу Volkswagen Touareg, який належить Боржнику та перебуває в користуванні ОСОБА_2 .

Також ліквідатор вказує на те, що колишнім керівником/ліквідатором Боржника Юринцем А.В. вчинялись дії, спрямовані на погіршення матеріального становища Боржника, в інтересах засновників, зокрема неповністю здійснена інвентаризація майна Боржника у 2015 році при зверненні до суду із заявою про банкрутство, невжиття заходів щодо повернення майна підприємства, яке перебувало в користуванні засновників, ігнорування вимог арбітражного керуючого у даній справі на стадії розпорядження майном щодо передачі бухгалтерської та іншої документації Боржника, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.

Отже ліквідатор стверджує, що відповідно до ст. 61 КУзПБ наявні підстави для покладення на засновників Боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням Боржника до банкрутства.

Заперечуючи проти вказаної заяви ліквідатора кредитор у справі TML Investment, s.r.o. зазначає, що матеріали справи № 911/2672/17 не містять доказів банкрутства Боржника саме з вини його засновників; ліквідатором Банкрута не проводився аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника, з якого вбачалася б наявність ознак з доведення до банкрутства; в матеріалах справи наявний звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, який було здійснено на стадії розпорядження майном Боржника, та відповідно до якого не виявлено ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства чи дій з приховування банкрутства. Таким чином кредитор TML Investment, s.r.o. вважає відсутніми підстави для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника.

Заперечуючи проти заяви ліквідатора ОСОБА_1 у відзиві на заяву зазначає, що обов`язковою умовою для притягнення засновників боржника до субсидіарної відповідальності є встановлений факт вини засновників. При цьому доведення вини засновників можливе за наявності наступних обставин: вироку про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 219 ККУ Доведення до банкрутства ; рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164-15 Приховування стійкої фінансової неспроможності , ст. 166-17 Фіктивне банкрутство КУпАП; на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та інших документів, що прямо свідчать про банкрутство боржника за вини його засновників.

При цьому ОСОБА_1 зазначає, що жоден із засновників Боржника до кримінальної відповідальності за ст. 219 ККУ та до адміністративної відповідальності за ст. 164-15, 166-17 КУпАП стосовно Боржника не притягувався.

Крім цього ОСОБА_1 вказує на те, що на стадії розпорядження майном Боржника арбітражним керуючим Левицьким А.О. було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника, за наслідком якого складено звіт від 22.01.2018, відповідно до висновків якого не виявлено ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства чи дій з приховування банкрутства. В той же час ОСОБА_1 зазначає, що ліквідатором Банкрута не було здійснено аналізу фінансово-господарського становища Боржника, та не встановлено ознак доведення Боржника до банкрутства.

Заперечуючи проти заяви ліквідатора ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначає, що заява ліквідатора та матеріали справи в цілому не містять доказів вини засновника Боржника ОСОБА_2 в банкрутстві підприємства.

Поміж іншого ОСОБА_2 вказує на те, що його частка в статутному капіталі товариства становить 20%, що унеможливлює будь-який вплив на прийняття рішень зборами учасників та управління товариством, зважаючи на те, що у іншого учасника ОСОБА_1 розмір частки складає 80%, а згідно положень п. 10.4.1. Статуту збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють в сукупності більш як 60% голосів.

ОСОБА_2 зазначає, що протягом значного періоду часу він був позбавлений доступу до інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, отримував відмови від керівництва підприємства щодо надання інформації щодо діяльності підприємства, у зв`язку з чим звертався до суду з позовною заявою про зобов`язання вчинити дії, яка була залишена без задоволення, відповідно інформація так і не була надана.

Крім цього ОСОБА_2 зазначає, що у 2015 році при прийнятті рішення про припинення товариства шляхом ліквідації він голосував проти такого рішення, а також в подальшому проти рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу підприємства, отже відповідне рішення було фактично прийняте одноособово засновником ОСОБА_1 Додатково ОСОБА_2 вказує на те, що він оскаржував у судовому порядку рішення зборів засновників від 15.01.2015 про припинення товариства та у задоволенні позову було відмолено, оскільки кількість голосів ОСОБА_2 не могла істотно вплинути на прийняття оскаржуваного рішення.

Також ОСОБА_2 зазначає, що він не має жодного відношення до юридичної особи TML Investment, s.r.o.

Крім цього ОСОБА_2 пояснив, що транспортний засіб Volkswagen Touareg було передано статутного капіталу підприємства мажоритарним засновником ОСОБА_1 у якості внеску під час формування статутного капіталу. Вказаний автомобіль постійно перебував у власності ТОВ Кузьминецький цегляний завод та використовувався уповноваженими особами підприємства, у користуванні ОСОБА_2 вказаний автомобіль не перебуває, у зв`язку з чим відповідні вимоги ліквідатора щодо передачі транспортного засобу були залишені без задоволення. ОСОБА_2 зазначає про відсутність будь-яких доказів, які свідчили б про те, що зазначений автомобіль перебуває в його користуванні.

Таким чином кредитор у справі TML Investment, s.r.o., засновники Боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують про відсутність доказів протиправної діяльності засновників Боржника та недоведеність обставин щодо доведення Боржника до банкрутства внаслідок дії засновників, отже вважають, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство на даний час визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду в постанові від 30.10.2019 у справі 906/904/16, що викладена з посиланням на правову позицію Верховного Суду в постанові від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Разом з тим, одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

З наведеного можна дійти до висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи .

Враховуючи викладене вище суд зазначає, що встановлення обставин щодо наявності/відсутності ознак доведення підприємства до банкрутства, а також обов`язок доведення вини та наявність протиправної поведінки осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, покладений на ліквідатора.

При цьому обставини щодо наявності чи відсутності ознак доведення підприємства до банкрутства встановлюються відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором Банкрута не подавався до суду звіт за наслідком аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника (відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства), який свідчив би про наявність ознак з доведення ТОВ Кузьминецький цегляний завод до банкрутства.

Разом з тим суд зазначає, що на стадії розпорядження майном Боржника арбітражним керуючим Левицьким А.О., який виконував повноваження розпорядника майна у даній справі про банкрутство, подано звіт від 22.01.2018 за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Кузьминецький цегляний завод , відповідно до якого встановлено відсутність ознак дій з доведення Боржника до банкрутства.

Суд зазначає, що доводи заяви ліквідатора Банкрута щодо незаконних дій засновників підприємства у зв`язку з прийняттям загальними зборами рішення від 15.01.2015 про припинення товариства, жодним чином не свідчать про вчинення умисних дій, спрямованих на доведення Боржника до банкрутства в розумінні Господарського кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

Також суд зазначає, що твердження ліквідатора про те, що кредитор у справі TML Investment, s.r.o. створений засновником ОСОБА_1 з метою зловживання процесуальними правами та затягування ліквідаційної процедури, не мають відношення до предмету доказування при розгляді заяви про притягнення засновника Боржника до субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства.

Інші доводи ліквідатора Банкрута щодо доведення підприємства до банкрутства, а саме ухилення ОСОБА_1 від передачі бухгалтерської документації Боржника, печаток, матеріальних цінностей, а також ухилення ОСОБА_2 від передачі транспортного засобу, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, та не свідчать про доведення ТОВ Кузьминецький цегляний завод до банкрутства внаслідок таких дій.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку, що ліквідатором Банкрута не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про доведення ТОВ Кузьминецький цегляний завод до банкрутства, не доведено вини засновників Боржника у банкрутстві підприємства, відтак суд вважає відсутніми підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином заява ліквідатора ТОВ Кузьминецький цегляний завод арбітражного керуючого Гусара І.О. від 11.11.2019 б/№ (вх. № 21510/19) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника залишається судом без задоволення.

Керуючись ст. 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ Кузьминецький цегляний завод арбітражного керуючого Гусара І.О. від 11.11.2019 б/№ (вх. № 21510/19) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на засновників Боржника.

2. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 03.02.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний