Ухвала

від 03.02.2020 по справі 924/198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"03" лютого 2020 р. Справа № 924/198/14

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали скарги на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Олійника Василя Івановича, м. Старокостянтинів Хмельницької області

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шевченка", с. Росолівці Красилівського району Хмельницької області

про стягнення 44567,92 грн. заборгованості, з них 28320,00 грн. - основна сума боргу, 3681,60 грн. - пеня, 1238,32 грн. - 3% річних, 11328,00грн. - 40% штрафу,

представники сторін:

позивача (скаржника): Грицай Л.М. - представник згідно ордеру ХМ №008112

відповідача: не з`явився

ДВС: Блажко М.В. - начальник відділу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014р. позов фізичної особи підприємця Олійника Василя Івановича до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шевченка" про стягнення 44567,92 грн. заборгованості, з них 28320,00 грн. - основна сума боргу, 3681,60 грн. - пеня, 1238,32 грн. - 3% річних, 11328,00грн. - 40% штрафу задоволено частково та стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шевченка" на користь фізичної особи-підприємця Олійника Василя Івановича 28320,00 грн. основного боргу, 34,92 грн. пені, 1237,41 грн. 3% річних, 1212, 95 грн. судового збору.

24.03.2014р. господарським судом Хмельницької області видано відповідний наказ.

20.01.2020р. на адресу суду надійшла скарга фізичної особи-підприємця Олійника В.І. у справі № 924/198/14, відповідно до якої останній просить поновити пропущений строк на оскарження постанови Красилівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області і вважати його пропущеним з поважних причин; визнати протиправними дії (бездіяльність) відділу ДВС Красилівського районного управління юстиції щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області у справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. на суму 30805,28 грн.; витребувати матеріали виконавчого провадження № 56749178 у Красилівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.

В обґрунтування поданої скарги представник скаржника зазначає, зокрема, що в черговий раз Красилівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження № 56749178 від 13.07.2018р. про стягнення боргу в сумі 30805,28 грн. з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шевченка", однак за період з 13.07.2018р. по 24.12.2019р. (винесення постанови про повернення виконавчого документа) відділ ДВС не вчинив усіх належних дій для примусового виконання судового рішення від 12.03.2014р. Представник скаржника вважає, що дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби не відповідають вимога чинного законодавства, оскільки останнім не проведено усіх належних розшукових дій щодо розшуку майна, яке може знаходитися у третіх осіб, не накладено арешт на грошові кошти, які можуть перебувати на рахунках в установах банків та арешт каси підприємства, не вчинено дій про заборону виїзду за кордон керівнику боржника, не виявлено майно, яке є в статутному фонді підприємства для покриття боргів юридичної особи, а також не надіслано стягувачу копії усіх виконавчих документів.

22.01.2020р. ухвалою суду скаргу фізичної особи-підприємця Олійника В.І. про визнання протиправними дії (бездіяльність) відділу ДВС Красилівського районного управління юстиції щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області у справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. на суму 30805,28 грн. призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 11:30 год. 03 лютого 2020 року.

Представник скаржника в судовому засідання скаргу на дії Красилівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області підтримав та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника в судове засідання не з`явився.

Представник ДВС в судове засідання з`явився, проти задоволення заяви заперечив, оскільки на думку ДВС останнім вчинено всі дії щодо виконання рішення суду, письмових пояснень не надав. .

Розглядом матеріалів скарги та виконавчого провадження встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014р. позов фізичної особи-підприємця Олійника Василя Івановича до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шевченка" про стягнення 44567,92 грн. заборгованості, з них 28320,00 грн. - основна сума боргу, 3681,60 грн. - пеня, 1238,32 грн. - 3% річних, 11328,00грн. - 40% штрафу задоволено частково та стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Шевченка" на користь фізичної особи-підприємця Олійника Василя Івановича 28320,00 грн. основного боргу, 34,92 грн. пені, 1237,41 грн. 3% річних, 1212, 95 грн. судового збору.

24.03.2014р. господарським судом Хмельницької області видано відповідний наказ.

08.06.2015р. відділом ДВС Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області відкрито виконавче провадження ВП № 47832130 по примусовому виконанню наказу господарського суду Хмельницької області.

Протягом 2015р., 2016р., 2017р. ФОП Олійник В.І. звертався до Красилівської ДВС з вимогою щодо виконання судового рішення.

У вересні 2017р. стягувач оскаржив бездіяльність відділу ДВС Красилівського районного управління юстиції до господарського суду.

19.09.2017р. господарським судом скаргу фізичної особи-підприємця Олійника Василя Івановича на дії відділу державної виконавчої служби Красилівського управління юстиції щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області по справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. та щодо зобов`язання здійснити відповідні дії, які забезпечать реальне виконання судового рішення від 12.03.2014р. задоволено частково та визнано неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Красилівського управління юстиції щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області по справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. В задоволенні скарги в частині зобов`язання відділу державної виконавчої служби Красилівського управління юстиції здійснити відповідні дії, які забезпечать реальне виконання судового рішення від 12.03.2014р. у справі № 924/198/14 на суму 32435,80 грн. відмовлено.

13.07.2018р. Красилівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56749178 з виконання наказу № 924/198/14 виданого господарським судом Хмельницької області 24.03.14р.

За заявою представника фізичної особи-підприємця Олійника В.І. від 05.06.2018р. останнім направлено Красилівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області оригінал наказу господарського суду Хмельницької області від 24.03.2014р. № 924/198/14.

22.02.2019р. начальником Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку р/р НОМЕР_1 , філія - Хмельницьке обласне управління АТ "Ощадбанк", код 315784, ЄДРПОУ 36212590 та всіх інших відкритих рахунках, що належать боржнику, СВК "Шевченка".

Красилівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області подано управлінню Державної казначейської служби України платіжну вимогу № 56749178 від 22.02.2019р. на суму 79417,90 грн. про стягнення коштів на підставі ВП № 56749178 та ВП № 57221194. Вказана платіжна вимога 01.03.2019р. повернута без виконання відповідно Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" № 22 п. 9.9, гл. 9 - зареєстровані кошти на рахунку передбачені для виконання іншого виконавчого документа.

Відповідно до наданих державним виконавцем витягів з ІС ДП "НАІС" (03) 05.06.2019р., 09.07.2019р., 26.11.2019р. в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспорті дані.

У відповідях № 1050969256 від 09.04.2019р., № 1052361633 від 15.05.2019р., № 1041716622 від 27.08.2018р., № 1046524468 від 02.01.2019р., № 1052370371 від 15.05.2019р. на запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичною особою (код ЄДРПОУ 36212590), вказано про відсутність результатів внаслідок обробки вказаних запитів по рахунку № НОМЕР_1 .

Красилівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області постановою від 24.12.2019р. ВП № 56749178 повернуто стягувачу наказ господарського суду Хмельницької області № 924/198/14 від 24.03.2014р. про стягнення 30805,28 грн. боргу з мотивів, що здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи розшуку та виявлення майна виявилися безрезультатними, про що складено відповідний акт державного виконавця. Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 24.03.2020р.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до наступних висновків.

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України „Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України „Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Як передбачено ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частиною 2 статті 36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

В свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14.

Однак, судом, дослідивши матеріали даної справи та надані державним виконавцем докази, не встановлено, чи були виконані державним виконавцем всі належні та необхідні дії згідно п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у відповідній редакції), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, спрямовані на виконання судового наказу від 24.03.2014р. № 924/198/14, в тому числі з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, витяги з ІС ДП "НАІС" (03) 05.06.2019р., 09.07.2019р., 26.11.2019р. із зазначенням, що у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, не підтверджують, що вказана інформація стосувалася саме боржника виконавчого провадження № 56749178.

Інші виконавчі дії державного виконавця, як, зокрема, направлення запитів до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичною особою (код ЄДРПОУ 36212590), винесення постанови про арешт коштів боржника від 22.02.2019р., надіслання платіжної вимоги від 22.02.2019р., зважаючи на правові висновки Верховного Суду, що наведені вище, не можуть свідчити про те, що державним виконавцем вчинено саме усі заходи по виконанню наказу, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень.

Зокрема, відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у відповідній редакції), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Також судом береться до уваги, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Усні доводи представника ДВС, що останнім вчинялися дії щодо електронного витягу з реєстру нерухомості, будь-якими доказами не підтверджено, разом з тим не всі (повні) відомості щодо нерухомого майна можна отримати саме з реєстру нерухомості, оскільки відповідно до п.2 ч.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації .

Судом враховується правова позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.07.2019р. по справі № 554/13475/15-ц, відповідно до якої державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, Красилівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області не надано доказів щодо надсилання фізичній особі-підприємцю Олійнику Василю Івановичу та сільськогосподарському виробничому кооперативу "Шевченка" документів виконавчого провадження, надсилання яких має здійснюватися саме рекомендованими поштовими відправленнями (у тому числі надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження), що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем дій щодо виконання наказу від 24.03.2014р. № 924/198/14. Наявність супровідних листів від 13.07.2018р. № 8014 та від 24.12.2019р. № 13833 не спростовує вищенаведене.

Водночас неаргументованими є твердження представника скаржника в частині вчинення державним виконавцем дій про заборону виїзду за кордон керівнику боржника, оскільки встановлення обмеження у праві виїзду боржника за кордон здійснюється на підставі ухвали суду (крім, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови), при цьому скаржником не доведено належними доказами виїзду або можливості такого виїзду керівника товариства за межі території України та яким чином невиїзд за кордон сприятиме виконанню наказу від 24.03.2014р. № 924/198/14.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження ВП № 56749178, згідно постанови від 13.07.2018р., до повернення виконавчого документу стягувачу, згідно постанови від 24.12.2019р., державний виконавець не виконав усіх можливих і необхідних виконавчих дій щодо надсилання документів виконавчого провадження боржнику та стягувачу, своєчасного виявлення грошових коштів, рухомого і нерухомого майна, їх арешту, опису, оцінки та реалізації з метою виконання рішення господарського суду у даній справі, що набрало законної сили та є обов`язковим на всій території України, проте так і не було виконано ( рішення суду) впродовж значного періоду часу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014, "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, встановивши, що державний виконавець не виконав всіх дій, спрямованих на розшук майна боржника, суд дійшов висновку, що вимога фізичної особи-підприємця Олійника Василя Івановича стосовно визнання протиправною бездіяльність Красилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суд Хмельницької області у справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. на суму 30805,28 грн. підлягає задоволенню. При цьому, резолютивна частина ухвали постановляється з врахуванням того, що згідно ст. 343 ГПК України, суд визнає бездіяльність неправомірною, а не протиправною, як просить заявник у прохальній частині скарги.

Постановляючи ухвалу при розгляді скарги на бездіяльність державної виконавчої служби від 17.01.2020р., судом також враховано правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.03.2019р. у справі № 21/303-08.

При цьому відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу фізичної особи-підприємця Олійника Василя Івановича на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Красилівського управління юстиції щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області по справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Красилівського управління юстиції щодо невжиття належних дій по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області по справі № 924/198/14 від 24.03.2014р. неправомірною.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, АДРЕСА_1);

4 - відповідачу, (31043, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Росолівці, вул. Шкільна);

5 - відділу ДВС Красилівського районного управління юстиції (31000, м. Красилів, Хмельницька обл., вул. Театральна, 1).

Всім рекоменд. з повідомленням.