Постанова

від 28.01.2020 по справі 905/1513/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1513/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Мачульського Г. М., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Перевозника П. М. (адвокат),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

відповідача 3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення Господарського суду Донецької області від 12.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до 1) Олександрівської районної державної адміністрації,

2) Відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області,

3) Державного підприємства "Донецька залізниця",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 № 409 та державного акта на право постійного користування землею від 26.10.2004 серії ЯЯ № 055787.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (згодом перейменоване на Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", наразі і далі - ПАТ "ДПЗКУ") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Олександрівської районної державної адміністрації (далі - Олександрівська РДА), відділу Держгеокадастру в Олександрівському районні Донецької області (далі - Держгеокадастр), Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- 3 - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", про визнання недійсним і скасування розпорядження голови Олександрівської РДА від 21.10.2004 № 409 "Про затвердження проекту землеустрою по інвентаризації та надання у постійне користування земельних ділянок Донецької залізниці" (далі - спірне розпорядження) та державного акта на право постійного користування землею від 22.10.2004 серії ЯЯ № 055787 (далі - спірний державний акт).

2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "ДПЗКУ" зазначило, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Донецька область, с. Іверське, вул. Елітна, 5, передано до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ". У подальшому позивач виявив, що в результаті технічної помилки згідно зі спірним розпорядженням частину земельної ділянки позивача площею 1,4726 га передано у постійне користування Донецькій залізниці. Згодом на підставі спірного розпорядження було видано спірний державний акт. На звернення позивача до ДП "Донецька залізниця" щодо приведення у відповідність технічної документації підприємство не відреагувало, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні із позовом до господарського суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. За результатами нового розгляду останнім рішенням Господарського суду Донецької області від 12.06.2019 у справі № 905/1513/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 закрито провадження у справі № 905/1513/16 за позовом ПАТ "ДПЗКУ" до Держгеокадастру про визнання недійсним та скасування спірного розпорядження голови Олександрівської РДА та спірного державного акта. Відмовлено у задоволенні позову ПАТ "ДПЗКУ" до Олександрівської РДА та ДП "Донецька залізниця" про визнання недійсним та скасування спірного розпорядження голови Олександрівської РДА та спірного державного акта.

5. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, навів такий висновок, ПАТ "ДПЗКУ", яке заявило позов про визнання недійсними і скасування спірного розпорядження та виданого на його підставі державного акта, не є власником майна, із користуванням яким пов`язана необхідність оформлення прав на землю. Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 у справі № 905/507/17, яке набрало законної сили, право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, розташований по вулиці Елітна , 5 с. Іверське, Олександрівський район, Донецька область , загальною площею 20619,3 кв.м, визнано за державою Україною в особі Кабінету Міністрів України. Виходячи з того, що саме до власника майна, зважаючи на положення статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), переходить право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташовано, ПАТ "ДПЗКУ" не є суб`єктом, уповноваженим звертатися до суду із позовом у цій справі.

Крім цього, беручи до уваги, що Держгеокадастр станом на час прийняття Господарським судом Донецької області рішення у справі № 905/1513/16 припинено як юридичну особу, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі № 905/1513/16 у частині позовних вимог до Держгеокадастру на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Донецької області від 12.06.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 905/1513/16, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Заявник касаційної скарги вважає, що матеріали справи підтверджують наявність у ПАТ "ДПЗКУ" законного права на володіння та користування спірною земельною ділянкою, адже згідно судовими рішеннями у справі № 905/507/17 встановлено, що об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, передані ПАТ "ДПЗКУ" не у власність, а у господарське відання для здійснення статутної діяльності. На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про наявність у позивача прав на володіння та користування спірною земельною ділянкою.

8. Скаржник наголошує на наявності у ПАТ "ДПЗКУ" права на судовий захист порушених прав і законних інтересів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, на підставі розпорядження від 26.04.2000 № 23/10-90 голови Олександрівської районної ради народних депутатів Легендарненському елеватору Донецького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України") 02.06.2000 було видано державний акт серії І-ДН №010435 на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,86 га на території Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області для розміщення об`єктів Легендарненського елеватора. Зазначений акт зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею 02.06.2000 за № 58.

11. 21.10.2004 голова Олександрівської РДА видав спірне розпорядження, згідно з яким передано у постійне користування ДП "Донецька залізниця" земельну ділянку загальною площею 353,4513 га для функціонування залізничного транспорту із земель транспорту та зв`язку.

12. Одночасно, було видано спірний державний акт серії ЯЯ № 055787 на право постійного користування земельною ділянкою площею 51,6832 га на території Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області для обслуговування об`єктів залізниці (кадастровий номер 1420383300:01:000:0083).

13. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" ліквідовано дочірні підприємства ДАК "Хліб України" (відповідно до переліку, наведеного у додатку до постанови), утворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та встановлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств, що ліквідуються, із подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.

14. Одним з дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, згідно з відомостями, наведеними у додатку до зазначеного акта вищого органу виконавчої влади, є Легендарненський елеватор (код ЄДРПОУ 02132220).

15. На виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 20.01.2011 комісія з ліквідації Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" передала Легендарненський елеватор, а Державне підприємство "Державна продовольча-зернова корпорації України" прийняло цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Легендарненський елеватор", про що свідчить акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Легендарненський елеватор" від 20.01.2011 № 4, затверджений Міністерством аграрної політки України.

16. Рішенням від 26.01.2011 № 3 виконавчого комітету Олександрівського району Донецької області Іверської сільської ради "Про оформлення права власності на нерухоме майно" погоджено визнати, оформити право власності та видати свідоцтво про право власності державі в особі Міністерства аграрної політики України (на праві господарського відання Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України") на об`єкт нерухомого майна "Легендарненський елеватор" по вулиці Елітна, 5, с. Іверське, Олександрівського району, Донецької області; Олександрівському бюро технічної інвентаризації доручено зареєструвати право власності на це нерухоме майно.

17. На виконання зазначеного рішення виконавчого комітету сільської ради 08.02.2011 внесено відповідні відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме власником об`єкта "Легендарненський елеватор", розташованого за адресою: Донецька область, Олександрівський район, с. Іверське, вул. Елітна, буд. 5 визначено державу в особі Міністерства аграрної політики України (на праві господарського відання Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 234265, витяг про державну реєстрацію прав серії ССУ № 433587).

18. Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Приватного підприємства "Крамземсервіс" для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (кадастровий номер 1420383300:01:000:0003) Філії Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Легендарненьский елеватор" (договір від 17.05.2011 № 1295).

19. 10.07.2011 Приватне підприємство "Крамземсервіс" звернулося до Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з листом від 10.07.2011 б/н, в якому повідомило замовника, що підготовлена підрядником технічна документація за договором від 17.05.2011 № 1295 направлена на перевірку обмінного файлу до Донецької регіональної філії Центру ДЗК; після перевірки з`ясувалося, що межі ділянки суміжного землекористувача -Державного підприємства "Донецька залізниця" (загальна площа 51,6836 га) частково накладаються на землі Філії Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Легендарненьский елеватор"; площа земельної ділянки, яка відійшла до земель ДП "Донецька залізниця", становить 1,4726 га, на якій розташоване нерухоме майно, що є власністю елеватора, а саме: житловий будинок ("КК", загальна площа - 99,4 кв.м), гараж ("Я", загальна площа - 91,9 кв.м) приймальна лабораторія з візувальною ("Б-2", загальна площа - 115,9 кв.м), під`їзна залізнична колія, вагова, XIV, загальна площа - 9,1 кв.м, під`їзна залізнична колія, ХІІІ. Крім того, у цьому листі зазначалося, що земельну ділянку Філії Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Легендарненьский елеватор", запроектовану до відведення у постійне користування, раніше було надавано Дочірньому підприємству ДАК "Хліб України" "Легендарненький елеватор" у постійне користування, що підтверджується, зокрема, державним актом серії І-ДН № 010435; площа земельної ділянки та каталог координат не змінювались.

20. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорації України" перетворено на Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольча-зернова корпорація України" та встановлено, що підприємство не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо (пункт 2 цієї постанови від 06.06.2011 № 593).

21. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольча-зернова корпорації України" від 07.07.2011 № 325 (далі - наказ № 325) вирішено реорганізувати державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) шляхом його перетворення на ПАТ "ДПЗКУ" та зазначено, що товариство є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

22. За змістом пункту 1.1 статуту товариства, ПАТ "ДПЗКУ" створено шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" та наказу № 325.

23. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України (пункт 1.4 статуту ПАТ "ДПЗКУ").

24. На виконання наказу № 325 комісія з реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" склала акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків ПАТ "ДПЗКУ" про те, що товариство приймає, а Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передає станом на 18.11.2011 майновий комплекс Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно з додатками, які є невід`ємними частинами цього акта.

25. За даними витягу із Переліку необоротних активів (у тому числі й нерухомого майна), що передаються як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" (додаток № 2 до зазначеного акта приймання-передачі), до статутного капіталу позивача передано об`єкти відповідно до переліку, розташовані за адресою: Донецька область, с. Іверське, вул. Елітна, буд. 5, Легендарненський елеватор.

26. На підтвердження прав власника зазначеного нерухомого майна ПАТ "ДПЗКУ" додало до матеріалів справи свідоцтво від 01.12.2011 серії САЕ №343565 про право власності на нерухоме майно та витяг про державну реєстрацію прав серії СЕА № 170302.

27. Суди попередніх інстанцій також установили, що ПАТ "ДПЗКУ" звернулося до відділу Держкомзему України в Олександрівському районі Донецької області з листом від 15.07.2011 № 129, в якому зазначило про допущену технічну помилку та просило внести зміни до правовстановлюючих документів ДП "Донецька залізниця", які підтверджують право користування земельною ділянкою на території Іверської сільської ради.

28. 19.04.2012 Філія ПАТ "ДПЗКУ" "Легендарненський елеватор" звернулася до ДП "Донецька залізниця" із листом від 19.04.2012 № 138, в якому зазначила, зокрема, що комісія Головного управління майнових та земельних ресурсів з питань розгляду звернень та матеріалів щодо розпорядження майновими об`єктами та відмови від користування земельними ділянками залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту 03.11.2011 (протокол 10/11) розглянула пакет документів про відмову Донецької залізниці від права постійного користування земельною ділянкою площею 1,48 га, визнала таку відмову доцільною та дозволила здійснити дії щодо неї відповідно до встановленого порядку.

29. Аналогічне за змістом звернення позивач скерував до Служби з управління майновими і земельними ресурсами ДП "Донецька залізниця".

30. Водночас зазначені листи позивача ДП "Донецька залізниця" залишило без задоволення, що зумовило звернення ПАТ "ДПЗКУ" до суду з позовом у цій справі.

31. Необхідно також зауважити, що згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.07.2017 у цій справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

32. У висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2018 № 1250 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судовий експерт зазначив про таке: беручи до уваги наявність будівель і споруд на досліджуваній ділянці, врахувавши їх належність Легендарненському елеватору Донецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України", зважаючи на правовстановлюючі документи на нерухоме майно, можна дійти висновку про наявність порушення меж земельної ділянки згідно правовстановлюючими документами на земельну ділянку загальною площею 6,86 га, надану у постійне користування на підставі державного акта від 02.06.2000 № 010435 на земельну ділянку загальною площею 51,6832 га, надану у постійне користування Донецькій залізниці відповідно до спірного державного акта має місце накладання (перетин) у північній частині цих двох земельних ділянок на площею 1,4855 га із конфігурацією складного багатокутника (див. додаток - Технічний звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкадастр"); нерухоме майно: житловий будинок (літ.КК, К`, п/д, п/д`,к, к1) загальною площею 791 кв.м, загальною площею забудови 194,4 кв. м, гараж (літ. Я) загальною площею 99.4 кв.м, загальна площа забудови 102,0 кв.м, приймальна лабораторія з визировкой (літ.Б-2,б,б1,б2) загальною площею 125,3 кв.м, загальна площа забудови 94,1 кв.м, підїзна залізнична колія (літ.XIV) протяжністю 417,3 м, вагова площею 9,1 кв. м, під`їзна залізнична колія (літ. XIII) протяжністю 385,0 м, розташоване у частині земельної ділянки площею 51,6232 га, наданої у постійне користування Донецькій залізниці відповідно до спірного державного акта.

33. Разом із тим, як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 у справі № 905/507/17, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги Прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі позивачів: Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України до відповідачів: виконавчого комітету Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області, Олександрівський район, Донецька область, ПАТ "ДПЗКУ", визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Іверської сільської ради Олександрівського району Донецької області від 30.11.2011 № 37 "Про оформлення права власності на нерухоме майно"; визнано недійсним і скасовано свідоцтво від 01.12.2011 серії САЕ № 343565 та САЕ № 343566 про право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - Легендарненський елеватор за ПАТ "ДПЗКУ"; визнано за державою Україною в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, розташований по вулиці Елітна, 5 с. Іверське, Олександівський район Донецької області, загальною площею 20619,3 кв.м .

34. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у цій справі, взяв до уваги викладені обставини, встановлені під час розгляду справи № 905/507/17 як такі, що відповідно до положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню. Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 у справі № 905/507/17 право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, розташований по вулиці Елітна , 5 с. Іверське, Олександівський район Донецької області , загальною площею 20619,3 кв. м, визнано за державою Україною в особі Кабінету Міністрів України.

35. Ураховуючи наведене суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "ДПЗКУ", яке заявило позов у цій справ, не є власником майна, із користуванням яким пов`язана необхідність оформлення прав на землю.

Позиція Верховного Суду

36. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

37. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

39. У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

40. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

41. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

42. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

43. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

44. З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) , а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

45. За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

46. Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

47. Водночас у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

48. Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

49. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

50. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

51. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

52. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

53. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

54. Крім того, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

55. Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

56 . Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, спір у цій справі виник стосовно визнання недійсним і скасування спірного розпорядження голови Олександрівської РДА та спірного державного акта .

57. При цьому, як уже зазначалося, в обґрунтування заявленого у цій справі позову ПАТ "ДПЗКУ" наголошує, що частину земельної ділянки позивача площею 1,4726 га було передано у користування Донецькій залізниці, що порушує права ПАТ "ДПЗКУ" на користування цією земельною ділянкою.

58. У статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

59. Відповідно до статей 1, 116 ЗК України (у редакції, чинній станом на 2011 рік) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

60. У статті 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

61. Землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом (стаття 65 ЗК України у відповідній редакції).

62. Згідно із статтею 92 цього Кодексу право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

63. Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

64. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

65. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 ЗК України).

66. Викладене свідчить, що перехід права власності на об`єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю в обсязі і на умовах, що існували у попереднього землекористувача, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку на належну особу - власника.

67. Як підтверджують матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2017 у справі № 905/507/17, яке набрало законної сили, право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, розташований по вулиці Елітній, 5, с. Іверське, Олександівський район, Донецька область , загальною площею 20619,3 кв.м, визнано за державою Україною в особі Кабінету Міністрів України.

68. Отже, з огляду на положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України саме до власника - держави України в особі Кабінету Міністрів України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташовано, в обсязі і на умовах, визначених для попереднього землекористувача.

69. За таких підстав колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що ПАТ "ДПЗКУ" у цьому разі не є суб`єктом, уповноваженим на звернення до суду із позовними вимогами, заявленими у цій справі.

70. Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, стосовно наявності у ПАТ "ДПЗКУ" законного права на володіння та користування спірною земельною ділянкою, адже згідно судовими рішеннями у справі № 905/507/17 встановлено, що об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, передані ПАТ "ДПЗКУ" не у власність, а у господарське відання для здійснення статутної діяльності, колегія суддів вважає безпідставними, адже зі змісту зазначеного судового рішення у справі № 905/507/18 позивачеві для здійснення статутної діяльності передано цілісний майновий комплекс "Легендарненський елеватор". При цьому, докази передання спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

71. Беручи до уваги наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ "ДПЗКУ" до Олександрівської РДА та ДП "Донецька залізниця" про визнання недійсним і скасування спірного розпорядження та спірного державного акта.

72. Крім того, колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі за позовом ПАТ "ДПЗКУ" в частині позовних вимог до Держгеокадастру на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України, з огляду на те, що Держгеокадастр станом на дату прийняття рішення Господарським судом Донецької області у справі № 905/1513/16 припинено як юридичну особу.

73. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновком, зокрема, суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що вже були предметом дослідження та оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

75. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

76. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

77. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 905/1513/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ