Постанова

від 30.01.2020 по справі 550/1253/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 550/1253/16-ц

провадження № 61-3946св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: відділ Держгеокадастру в Чутівському районі, товариство з обмеженою відповідальністю Зернятко-Полтава , Полтавська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Новицьким В`ячеславом Васильовичем, на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Ланни Я. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Триголова В. М., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

В грудні 2016 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: відділ Держгеокадастру в Чутівському районі, товариство з обмеженою відповідальністю Зернятко-Полтава (далі - ТОВ Зернятко-Полтава ), Полтавська регіональна філія державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480400:00:004:0054, 5325480400:00:004:0053, що розташовані на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області (далі - земельні ділянки).

В 2007 році між позивачами та ОСОБА_3 були підписані договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 5 років кожен. Актів прийому-передачі позивачі не підписували, договори було передано ОСОБА_3 для подальшої державної реєстрації. Державну реєстрацію договору відповідачем проведено не було.

У подальшому ОСОБА_3 незаконно уклав договір суборенди з ТОВ Зернятко-Полтава .

22 лютого 2016 року позивачі дізнались, що вони нібито у 2009 році підписали з відповідачем договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 49 років. Позивачі вважають, що упродовж 2013-2016 років ОСОБА_3 , користуючись без відповідних правових підстав отримав від ТОВ Зернятко-Полтава за користування спірними земельними ділянками грошові кошти в сумі 55 169, 69 грн. Внаслідок того, що ОСОБА_3 неправомірно використовував належні позивачам земельні ділянки, не сплачував кошти за користування ними, позивачі вважають, що їм завдано моральну шкоду.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 вказані земельні ділянки та повернути їм землю в натурі; стягнути з ОСОБА_3 отриману ним суму доходу за незаконне користування земельними ділянка на користь ОСОБА_1 в сумі 27 560 грн та на користь ОСОБА_2 у сумі 27 609,69 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь кожного з позивачів по 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі у розмірі 3 750 грн кожному в рахунок відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, а також витрати по оплаті судового збору по 1702,41 грн кожному.

Ухвалою суду від 20 березня 2017 року було залучено ТОВ Зернятко Полтава та Полтавську регіональну філію ДП Центр Державного земельного Кадастру до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Чутівського районного суд Полтавської області від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,46 га кадастровий номер 5325480400:00:004:0054, розташовану на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області та повернуто її в натурі власнику ОСОБА_1 .

Витребувано у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,46 га кадастровий номер 5325480400:00:004:0053, розташовану на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області та повернуто її в натурі власнику ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 551, 20 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору та 1237,50 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551,20 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору та 1237,50 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація спірних договорів оренди проведена в установленому законом порядку не була, а отже і правові підстави для виникнення між сторонами орендних прав і обов`язків відсутні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми отриманого ним доходу за незаконне користування земельними ділянками позивачів та стягнення з відповідача моральної шкоди, суд дійшов висновку про їх недоведеність.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Новицького В. В. залишено без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

22 лютого 2019 року адвокат ОСОБА_3. - Новицький І . Б. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути солідарно з позивачів на користь відповідача судовий збір за подання касаційної скарги.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи.

Судами не взято до уваги, що позивачами залучений неналежний відповідач, а саме замість належного відповідача приватного підприємця ОСОБА_3 , який здійснював всі істотні умови щодо укладення договорів оренди від 16 липня 2009 року на право користування, володіння земельними ділянками, зазначено фізичну особу ОСОБА_3 .

Також зазначено, що допущенні державним реєстратором помилки при реєстрації спірних договорів оренди, не можуть впливати на права та обов`язки осіб, яких вони стосується, оскільки відповідачем було виконано всі передбаченні істотні умови договору щодо укладення договорів оренди від 16 липня 2017 року.

Судом апеляційної інстанції, порушено норми процесуального права, а саме суд помилково перейшов до спрощеного порядку розгляду справи не врахувавши суспільний інтерес.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про витребування у ОСОБА_3 спірних земельних ділянок.

В іншій частині рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чутівського районного суду Полтавської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 038697 від 13 січня 2000 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 5325480400:00:004:0054, площею 4,46 га, що розташована на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 038696 від 13 січня 2000 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 5325480400:00:004:0053, площею 4,46 га, що розташована на території Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16 липня 2009 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_3 , як орендарем укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки строком на 49 років. Аналогічний договір щодо належної йому земельної ділянки того ж дня було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З договорів оренди вбачається, що державний реєстратор Нагорна Т. П. на примірниках договорів оренди поставила підпис, печатку державного органу та зазначила, що договір із ОСОБА_2 зареєстрований у Чутівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 20 липня 2009 року за № 040954500184, а із ОСОБА_1 за № 040954500185.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року по справі 550/417/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Чутівському районі Полтавської області, Полтавська філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про визнання права оренди відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідні записи розділу Книги 4АА 006470 записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Войнівській сільській раді відсутні. В даних книгах договори оренди землі на прізвище ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладені з ОСОБА_3 , не значаться. Державний реєстратор Нагорна Т. П . вимог закону та посадової інструкції не дотрималась, відомостей до відповідної книги про реєстрацію вищевказаних договорів не внесла.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статті 3 Цивільно процесуального Кодексу України (у редакції на час подачі позовної заяви) (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладення договорів оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи сторони спірних договорів дійшли згоди з усіх істотних умов договору оренди в наслідок чого, були укладені договори оренди землі ?від 16 липня 2009 року.

Відповідно до прикінцевих положень договорів оренди від 16 липня 2009 року сторони дійшли згоди, що договора оренди набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року по справі 550/417/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Чутівському районі Полтавської області, Полтавська філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про визнання права оренди відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що державна реєстрація спірних договорів оренди в установленому законом порядку проведена не була.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки державну реєстрацію спірних договорів оренди між позивачами та відповідачем не було здійснено, то і правові підстави для виникнення між сторонами орендних прав і обов`язків відсутні.

Виходячи з вищезазначеного, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок із незаконного володіння відповідача є правильними та обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_3 як фізична особа є неналежним відповідачем, оскільки договір був укладений з ним як з приватним підприємцем є необґрунтованими, оскільки фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізична особа - підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною-правовою дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18).

Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме суд помилково перейшов до спрощеного порядку розгляду справи не врахувавши суспільний інтерес, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою про апеляційне провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача Новицький В. В. та ОСОБА_3 були повідомлені про судове засідання 22 січня 2019 року, а також представник відповідача Новицький В. В. був присутній на даному засіданні.

Виходячи з зазначено судом апеляційної інстанції розглянуто справу та прийнято оскаржувану постанову з дотримання норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат:

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Новицьким В`ячеславом Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко