Рішення

від 22.01.2020 по справі 520/9160/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 січня 2020 р. № 520/9160/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Шевченко Д.С.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС України в Харківській області від 29 серпня 2019 року № 00001331412 та № 00001321412, винесених на підставі акту перевірки №2697/20-40-14-12-09/36456673 від 07.08.2019 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу Головного управлінням ДФС у Харківській області № 5231 від 23.07.2019 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки №2697/20-40-14-12-09/36456673 від 07.08.2019 року.

Ухвалою суду від 11.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП", код ЄДРПОУ - 36456673, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформлено у вигляді акту перевірки від 07.08.2019 року № 2697/20-40-14-12-09/36456673.

Відповідно до висновків акту від 07.08.2019 року № 2697/20-40-14-12-09/36456673 перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ "СДМ ГРУП":

- порушення вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 - занижено суму доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток, на загальну суму 2015179 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 45885 грн., за 2017 рік на суму 1653730 грн., за 2018 рік на суму 315564 грн.;

- порушення вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на загальну суму 362732 грн. у тому числі: - 2016 рік - 8259 грн.; 2017 рік - 297671 грн.; 2018 рік - 56802 грн.;

- пп. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 та п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 337311 грн., у тому числі на 3259 грн. за червень 2017 року, на 40792 грн. за серпень 2017 року, на 38813 грн. за вересень 2017 року, на 73543 грн. за жовтень 2017 року, на 60715 грн. за лютий 2018 року та на 120189 грн. за березень 2018 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 337311 грн., у тому числі на 3259 грн. за липень 2017 року, на 40792 грн. за серпень 2017 року, на 38813 грн. за вересень 2017 року, на 73543 гри. за жовтень 2017 року та на 180904 грн. за березень 2018 року.

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленим порушенням:

- пп. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 та п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001331412 від 29.08.2019 року, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) на суму 421638,75 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 337311,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 84327,75 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств;

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №00001321412 від 29.08.2019 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 453415,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 362732,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90683 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Згідно із п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов`язані з: договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов`язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів`я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час судового розгляду справи судом було витребувано від відповідача розрахунок до вказаних податкових повідомлень рішень.

Так, на виконання ухвали суду представником відповідача надано розрахунок штрафних санкцій за ППР № 00001331412 від 29 серпня 2019 року та № 00001321412 від 29 серпня 2019 року (т.4 а.с83), зі змісту якого вбачається, що контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання підприємству позивача за платежем податок на прибуток по господарським взаємовідносинам останнього із контрагентами ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ - 41077038), ТОВ ВОРКХОРС (код ЄДРПОУ - 40255902), ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ (код ЄДРПОУ 41253267), ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА (код ЄДРПОУ 41504299), ТОВ УРАН ГОРБУД (код ЄДРПОУ - 41685673) та за платежем податок на додану вартість по господарським взаємовідносинам останнього із ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ (код ЄДРПОУ 41253267), ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА (код ЄДРПОУ 41504299), ТОВ УРАН ГОРБУД (код ЄДРПОУ - 41685673).

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ - 41077038), ТОВ ВОРКХОРС (код ЄДРПОУ - 40255902), ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ (код ЄДРПОУ 41253267), ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА (код ЄДРПОУ 41504299), ТОВ УРАН ГОРБУД (код ЄДРПОУ - 41685673).

Судовим розглядом справи встановлено, що між ТОВ "СДМ ГРУП", в якості покупця, та ТОВ ВОРКХОРС , в якості постачальника, 01.06.2016 року укладено договір поставки №ВХ-661, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, в кількості та строки, передбачені цим договором та рахунками-фактури, виставленими та узгодженими між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, загальна сума, кількість та порядок розрахунків, а також строки та умови постачання товару визначаються виписаними рахунками-фактури або заявками, які є невід`ємною частиною даного договору, після узгодження їх між постачальником та покупцем. Згідно із п. 2.2 право власності на товар переходить до покупця в момент підписання товарних накладних обома сторонами. Сторонами узгоджено та зафіксованому п. 2.3 договору, що орієнтовна сума договору складає близько 1000000,00 з урахуванням ПДВ та визначається сумою відповідних рахунків-фактури, складених в рамках договору. Сторони у п. 6.3 договору узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов зазначеного договору на користь позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності.

Так, представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору подано копію видаткової накладної №ВХ-6601 від 01.06.2016 року.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних №ВХ-005601 від 01.06.2016 року.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за рахунок залученого перевізника водієм ОСОБА_1 на автомобілі Газель державний номер НОМЕР_1 .

Оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №119 від 07.06.2016 року.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, товар, придбаний у ТОВ ВОРКХОРС , позивачем було реалізовано кінцевим споживачам ТОВ НАРБУД (податковий номер 21258406), ТОВ РАДЕХІВСЬКИЙ ЦУКОР (податковий номер 36153189), на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: видаткових накладних № КА-000071 від 27.06.2017 року, РН-0000132 від 27.06.2017 року, КА-000072 від 27.06.2017 року, РН-0000133 від 27.06.2017 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ "СДМ ГРУП", в якості покупця, та ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС , в якості постачальника, 03.04.2017 року укладено договір поставки №КС-357, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, в кількості та строки, передбачені цим договором та рахунками-фактури виставленими та узгодженими між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, загальна сума, кількість та порядок розрахунків, а також строки та умови постачання товару визначаються виписаними рахунками-фактури або заявками, які є невід`ємною частиною даного договору, після узгодження їх між постачальником та покупцем. Згідно із п. 2.2 право власності на товар переходить до покупця в момент підписання товарних накладних обома сторонами. Сторонами узгоджено та зафіксованому п. 2.3 договору, що орієнтовна сума договору складає близько 1000000,00 з урахуванням ПДВ та визначається сумою відповідних рахунків-фактури, складених в рамках договору. Сторони у п. 6.3 договору узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов зазначеного договору, як вказано представником позивача під час розгляду справи на користь позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності.

Так, представником позивача до суду подано наступні первинні документи задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору, а саме: видаткові накладні від 06 квітня 2017 року № КС-4320, від 28 квітня 2017 року № КС-5112, №КС-5110, від 03 травня 2017 року № КС-5132, від 05 травня 2017 року №КС-5150, від 12 травня 2017 року №КС-5550, від 15 травня 2017 року №КС-5575, від 18 травня 2017 року № КС-5710, від 24 травня 2017 року № КС-6025, від 26 травня 2017 року № КС-6065, від 31 травня 2017 року №КС-7010.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних № КС-0000008 від 06.04.2017 року, № КС-0000011, № КС-0000012 від 28.04.2017 року, № КС-0000013 від 03.05.2017 року, № КС-0000014 від 05.05.2017 року, № КС-0000015 від 12.05.2017 року, № КС-0000016 від 15.05.2017 року, № КС-0000017 від 18.05.2017 року, №0000018 від 24.05.2017 року, № КС-0000019 від 26.05.2017 року, №КС-0000020 від 31.05.2017 року.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за рахунок залученого перевізника водієм ОСОБА_1 на автомобілі Газель державний номер НОМЕР_1 .

Оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: №183 від 07.06.2017 року, №178 від 02.06.2017 року, №180 від 06.06.2017 року, №139 від 03.05.2017 року, №150 від 12.05.2017 року, №153 від 17.05.2017 року, №163 від 19.05.2017 року, №164 від 22.05.2017 року, №168 від 23.05.2017 року, №170 від 25.05.2017 року, №175 від 30.05.2017 року, №109 від 07.04.2017 року.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та матеріалів справи встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбані позивачем у ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС було в подальшому реалізовано в рамках здійснення власної господарської діяльності кінцевим споживачам, а саме: ТОВ ПАК-ІНЖИНІРИНГ (податковий номер 41022104), ТОВ РЕДСЕРВІС Україна (податковий номер 38610110), ДП СОЛЕПРОМ (податковий номер 39434495), ТОВ ЕКВІВЕС (податковий номер 37502259), ПП БУД-МАШ (податковий номер 21701571), ТОВ ЕНЕРГОМЕХСНАБ (податковий номер 37366738), ТОВ СДМ-ГРУПП (податковий номер 32337105), ПП ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО (податковий номер 36077900), ТОВ ІМПУЛЬС СФ (податковий номер 30012738), ПрАТ ВО СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР (податковий номер 26209430), ТОВ НІКА-ТЕРА МСП (податковий номер 22439446), ТОВ ТБ ІНЖИНІРИНГ (податковий номер 40414498), ПП УКРАЇНСЬКА СЕРВІСНА БУРОВА К0МПАНІЯ-1 (податковий номер 36514677), ТОВ ВІТАН НВП (податковий номер 32128359), ТОВ ПТЕ (податковий номер 39692168), ПрАТ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ СИРЗАВОД (податковий номер 00448077), ТОВ ПРОММАШ (податковий номер 31635296), ТОВ ПРОММЕТСПЛАВ (податковий номер 25611992), ПрАТ ЄВРАЗ СУХА БАЛКА (податковий номер 00191329), ТОВ ТД ПРОМТЕХГРУП (податковий номер 36980862), ТОВ СЕВЕРОДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД ХНО (податковий номер 04643841), ПМС ЕНЕРГОПОСТАЧ (податковий номер 37458493), ТОВ БДМ ГРУП (податковий номер 41149442), ТОВ ГРАНІТ-ЦЕНТР (податковий номер 35388545), що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000061 від 11.04.17, КА-000041 від 11.04.17, РН-0000062 від 11.04.17, КА-000042 від 11.04.17, РН-0000065 від 14.04.17, РН- 0000067 від 13.04.17, КА-000044 від 13.04.17, РН-0000070 від 20.04.17, КА-000046 від 20.04.17, РН-0000079 від 11.05.17, РН-0000068 від 20.04.17, КА-000045 від 20.04.17, РН- 0000094 від 23.05.17, РН-0000082 від 15.05.17, РН-0000073 від 03.05.17, РН-0000096 від 24.05.17, РН-0000074 від 05.05.17, РН-0000078 від 11.05.17, РН-0000082 від 15.05.17, РН- 0000093 від 23.05.17, РН-0000080 від 12.05.17, РН-0000124 від 15.06.17, КА-000068 від 15.06.17, РН-0000098 від 25.05.17, КА-000057 від 25.05.17, РН-0000087 від 19.05.17, РН- 0000105 від 30.05.17, РН-0000103 від 30.05.17, РН-0000084 від 16.05.17, КА-000051 від 16.05.17, РН-0000086 від 19.05.17, КА-000054 від 19.05.17, РН-0000086 від 19.05.17, РН- 0000104 від 30.05.17, РН-0000102 від 29.05.17, РН-0000090 від 18.05.17, РН-0000095 від 24.05.17, РН-0000090 від 18.05.17, РН-0000097 від 24.05.17, РН-0000159 від 08.08.17, КА- 000086 від 08.08.17, РН-0000125 від 15.06.17, КА-000069 від 15.06.17, РН-0000117 від 13.06.17, КА-000066 від 13.06.17, РН-0000099 від 26.05.17, РН-0000108 від 03.06.17, КА- 000062 від 03.06.17, РН-0000100 від 26.05.17, КА-000058 від 26.05.17, РН-0000101 від 26.05.17, РН-0000108 від 03.06.17, КА-000062 від 03.06.17, РН-0000106 від 31.05.17, КА-000060 31.05.17.

Судовим розглядом справи встановлено, що між ТОВ "СДМ ГРУП", в якості покупця, та ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ , в якості постачальника, 09.06.2017 року укладено договір поставки №АП-1798, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, в кількості та строки, передбачені цим договором та рахунками-фактури виставленими та узгодженими між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, загальна сума, кількість та порядок розрахунків, а також строки та умови постачання товару визначаються виписаними рахунками-фактури або заявками, які є невід`ємною частиною даного договору, після узгодження їх між постачальником та покупцем. Згідно із п. 2.2 право власності на товар переходить до покупця в момент підписання товарних накладних обома сторонами. Сторонами узгоджено та зафіксованому п. 2.3 договору, що орієнтовна сума договору складає близько 1000000,00 з урахуванням ПДВ та визначається сумою відповідних рахунків-фактури, складених в рамках договору. Сторони у п. 6.3 договору узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов зазначеного договору на користь позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності.

Так, представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору подано копію видаткової накладної від 27.06.2017 року №АП-375.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №АП-0000001 від 27.06.2017 року.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за рахунок залученого перевізника водієм ОСОБА_1 на автомобілі Газель державний номер НОМЕР_1 .

Оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №166 від 28.07.2017 року.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента, позивачем в подальшому було реалізовано кінцевим споживачам: ТОВ НАРБУД (податковий номер 21258406), ТОВ РАДЕХІВСЬКИЙ ЦУКОР (податковий номер 36153189), що підтверджується копіями видаткових накладних: № КА-000071 від 27.06.2017 року, №РН-0000132 від 27.06.2017 року, №КА-000072 від 27.06.2017 року, №РН-0000133 від 27.06.2017 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ "СДМ ГРУП", в якості покупця, та ТОВ УРАН ГОРБУД , в якості постачальника, 01.03.2018 року укладено договір поставки №УГ-0144, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, в кількості та строки, передбачені цим договором та рахунками-фактури виставленими та узгодженими між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, загальна сума, кількість та порядок розрахунків, а також строки та умови постачання товару визначаються виписаними рахунками-фактури або заявками, які є невід`ємною частиною даного договору, після узгодження їх між постачальником та покупцем. Згідно із п. 2.2 право власності на товар переходить до покупця в момент підписання товарних накладних обома сторонами. Сторонами узгоджено та зафіксованому п. 2.3 договору, що орієнтовна сума договору складає близько 1000000,00 з урахуванням ПДВ та визначається сумою відповідних рахунків-фактури, складених в рамках договору. Сторони у п. 6.3 договору узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов зазначеного договору на користь позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності.

Так, представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору подано копію видаткової накладної від 19.03.2018 року №УГ-0170.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №УГ-0000001 від 19.03.2018 року.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за рахунок залученого перевізника водієм ОСОБА_1 на автомобілі Газель державний номер НОМЕР_1 .

Оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №85 від 16.04.2018 року.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента, останнім в подальшому було реалізовано кінцевому споживачу: ПМП ЕКСПРЕС (податковий номер 30253563), що підтверджується видатковими накладними: № КА-000027 від 19.03.2018 року, №РН-0000056 від 19.03.2018 року.

Судовим розглядом справи встановлено, що між ТОВ "СДМ ГРУП", в якості покупця, та ТОВ ТОРГОВА ГРУПА КАСТА , в якості постачальника, 01.02.2018 року укладено договір поставки №К-25, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, в кількості та строки, передбачені цим договором та рахунками-фактури виставленими та узгодженими між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, загальна сума, кількість та порядок розрахунків, а також строки та умови постачання товару визначаються виписаними рахунками-фактури або заявками, які є невід`ємною частиною даного договору, після узгодження їх між постачальником та покупцем. Згідно із п. 2.2 право власності на товар переходить до покупця в момент підписання товарних накладних обома сторонами. Сторонами узгоджено та зафіксованому п. 2.3 договору, що орієнтовна сума договору складає близько 1000000,00 з урахуванням ПДВ та визначається сумою відповідних рахунків-фактури, складених в рамках договору. Сторони у п. 6.3 договору узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов зазначеного договору на користь позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності.

Так, представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору подано копії видаткових накладних від 06.02.2018 року №К-568, від 05.03.2018 року №К-978, від 21.02.2018 року №К-910, від 15.02.2018 року №К-720, від 14.02.2018 року №К-670, від 06.03.2018 року №К-980, від14.03.2018 року №К-1013.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних №К-00000001 від 06.02.2018 року, №00000007 від 05.03.2018 року, №00000004 від 21.02.2018 року, №00000003 від 15.02.2018 року, №00000002 від 14.02.2018 року, №00000008 від 08.03.2018 року, №00000009 від 14.03.2018 року.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за рахунок залученого перевізника водієм ОСОБА_1 на автомобілі Газель державний номер НОМЕР_1 .

Оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень №43 від 23.02.2018 року, №54 від 07.03.2018 року, №57 від 14.03.2018 року, №63 від 22.03.2018 року, №86 від 17.04.2018 року, №108 від 17.05.2018 року

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента, останнім в подальшому було реалізовано кінцевим споживачам: ПП БУД-МАШ (податковий номер 01350191), ПП ЛУБНИМАШ (податковий номер 37504303), ПП ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО (податковий номер 36077900), ТОВ ЯБЛУНЕВИЙ ДАР (податковий номер 32475074), ТОВ ДЕНАСМАШ ТД (податковий номер 38803620), ТОВ ІННОВА ГРУПП (податковий номер 39286424), ПМП ЕКСПРЕС (податковий номер 30253563), ТДВ ПЕРЕЧИНСЬКИЙ ЛІСОХІМІЧНИЙ КОМБІНАТ (податковий номер 00274105), ТОВ ХМЕЛЬНИЦЬКХЛІБ ТД (податковий номер 38776215), ПП РЕДУКТОР НТЦ (податковий номер 23497612), ТОВ ПТЕ (податковий номер 36372997), ТОВ НІКА-ТЕРА МСП (податковий номер 22439446), ТОВ КРАСНИЙ ЗАБОЙЩИК АГРОФІРМА (податковий номер 30659929), ТОВ ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА) (податковий номер 33797665), ТОВ ІНФО КАР (податковий номер 36584168), ПАТ СУМИХІМПРОМ (податковий номер 05766356), ПрАТ ІНТЕРВИБУХПРОМ (податковий номер 31385850), ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ), ТОВ АЗІМУТ ВП (податковий номер 39249927), що підтверджується видатковими накладними: № КА-000013 від 07.02.18, РН-0000022 від 07.02.18, РН-0000027 від 09.02.18, РН-0000023 від 06.02.18, РН-0000030 від 15.02.18, РН-0000106 від 03.07.18, КА- 000023 від 23.02.18, РН-0000042 від 23.02.18, РН-0000035 від 19.02.18, КА-000016 від 16.02.18, РН-0000031 від 16.02.18, КА-000017 від 16.02.18, РН-0000032 від 16.02.18, КА- 000018 від 16.02.18, РН-0000032 від 16.02.18, КА-000019 від 16.02.18, РН-0000034 від 16.02.18, КА-000020 від 16.02.18, РН-0000034 від 16.02.18, РН-0000036 від 20.02.18, КА- 000022 від 21.02.18, РН-0000040 від 22.02.18, РН-0000052 від 07.03.18, РН-0000046 від 05.03.18, РН-0000047 від 05.03.18, РН-0000049 від 06.03.18, КА-000025 від 12.03.18, РН- 0000053 від 12.03.18, КА-000024 від 06.03.18, РН-0000051 від 06.03.18, ОУ-0000002 від 07.03.18, КА-000026 від 12.03.18, РН-0000054 від 13.03.18, РН-0000089 від 05.06.18, КА- 000028 від 22.03.18, РН-0000057 від 22.03.18, КА-000029 від 22.03.18, РН-0000058 від 22.03.18, КА-000042 від 24.05.18, РН-0000086 від 31.05.18.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ "СДМ ГРУП", в якості покупця, та ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ , в якості постачальника, 01.03.2018 року укладено договір поставки №СЗ-0258, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, за ціною, в кількості та строки, передбачені цим договором та рахунками-фактури виставленими та узгодженими між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, загальна сума, кількість та порядок розрахунків, а також строки та умови постачання товару визначаються виписаними рахунками-фактури або заявками, які є невід`ємною частиною даного договору, після узгодження їх між постачальником та покупцем. Згідно із п. 2.2 право власності на товар переходить до покупця в момент підписання товарних накладних обома сторонами. Сторонами узгоджено та зафіксованому п. 2.3 договору, що орієнтовна сума договору складає близько 1000000,00 з урахуванням ПДВ та визначається сумою відповідних рахунків-фактури, складених в рамках договору. Сторони у п. 6.3 договору узгодили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов зазначеного договору на користь позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності.

Так, представником позивача до суду задля підтвердження реальності виконання сторонами умов укладеного договору подано копії видаткових накладних від 15.08.2017 року №СЗ-1537, від 21.08.2017 року №СЗ-1572, від 05.09.2017 року №СЗ-1703, від 11.09.2017 року №СЗ-1745, від 14.09.2017 року №СЗ-1780, №СЗ-1822 від 19.09.2017 року, від 25.09.2017 року №СЗ-1920, від 04.10.2017 року №СЗ-1998, від 11.10.2017 року №СЗ-2020, від 12.10.2017 року №СЗ-2030, від 06.02.2018 року, від 17.10.2017 року №СЗ-2055.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних №СЗ-0000001 від 15.08.2017 року, №СЗ-0000002 від 21.08.2017 року, №СЗ-0000008 від 05.09.2017 року, №СЗ-0000009 від 11.09.2017 року, №СЗ-0000010 від 14.09.2017 року, №СЗ-0000011 від 19.09.2017 року, №СЗ-0000013 від 25.09.2017 року, №СЗ-0000014 від 04.10.2017 року, №СЗ-0000015 від 11.10.2017 року, №СЗ-0000016 від 12.10.2017 року, №СЗ-0000017 від 17.10.2017 року.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень встановлено, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося за рахунок залученого перевізника водієм ОСОБА_1 на автомобілі Газель державний номер НОМЕР_1 .

Оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень №194 від 28.08.2017 року, №195 від 29.08.2017 року, №211 від 20.09.2017 року, №229 від 12.10.2017 року, №238 від 27.10.2017 року, №243 від 31.10.2017 року.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента, останнім в подальшому було реалізовано кінцевому споживачу: ПрАТ ДНІПРОВАГОНМАШ (податковий номер 05669819), ТОВ ДЕКОРБЕТОН (податковий номер 35662412), ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД (податковий номер 41161689), ТОВ БАЛКАНТЕХ (податковий номер 38279165), ТОВ ЕТНА НВО (податковий номер 24511828), ПрАТ ІНТЕРВИБУХПРОМ (податковий номер 31385850), ТОВ ЛІБЕРАТОР (податковий номер 39762786), ТОВ ЕВРОХІММАШ К.О. ГК (податковий номер 40271442), ПП ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО (податковий номер 36077900), ТОВ СЕРВІСТЕХНОПРОМ (податковий номер 38803276), ТОВ АГРОФІРМА ЕВРІКА (податковий номер 20934070), ТОВ ЮПІТЕР (податковий номер 19370805), ТОВ РЕДСЕРВІС УКРАЇНА (податковий номер 38610110), ПП РЕДУКТОР НТЦ (податковий номер 23497612), ТОВ ЕНЕРГІЯ (податковий номер 35742576), ТОВ УКРНАСОССЕРВІС ТД (податковий номер 24715933), ТОВ СОКОВИЙ ЗАВОД КОДИМСЬКИЙ (податковий номер 36788318), ТОВ ХАРКІВ ЕКОХІМ (податковий номер 38383707), ТОВ ЕКСПОМОТОРС (податковий номер 39207714), ПП КРОЛ (податковий номер 31249427), ТОВ ЗЕЛЕНА ДОЛИНА АГРОКОМПЛЕКС (податковий номер 32721857), ТОВ ЛАД БЕТОН (податковий номер 33731798), ТОВ ЕКВІВЕС (податковий номер 37502259), ТОВІ ЛЕЙКС АГРО (податковий номер 40267279), що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000175 від 30.08.17, РН-0000169 від 17.08.17, РН-0000173 від 22.08.17, РН-0000215 від 30.10.17, КА-000091 від 06.09.17, РН-0000176 від 06.09.17, РН- 0000177 від 06.09.17, КА-000092 від 07.09.17, РН-0000178 від 07.09.17, КА-000093 від 13.09.17, РН-0000183 від 13.09.17, КА-000094 від 15.09.17, РН-0000184 від 15.09.17, РН- 0000182 від 11.09.17, РН-0000196 від 29.09.17, РН-0000179 від 12.09.17, РН-0000181 від 12.09.17, РН-0000181 від 12.09.17, РН-0000185 від 15.09.17, РН-0000201 від 12.10.17, РН- 0000188 від 20.09.17, КА-000096 від 22.09.17, РН-0000189 від 22.09.17, КА-000097 від 25.09.17, РН-0000191 від 25.09.17, РН-0000190 від 25.09.17, КА-000098 від 25.09.17, РН- 0000192 від 25.09.17, КА-000099 від 26.09.17 , РН-0000193 від 26.09.17, РН-0000194 від 27.09.17, РН-0000198 від 04.10.17, РН-0000205 від 17.10.17, РН-0000199 від 06.10.17, РН- 0000202 від 12.10.17, РН-0000207 від 19.10.17, РН-0000204 від 12.10.17, РН-0000206 від 17.10.17.

Суд зазначає, що матеріали справи також містять копії попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції (т.2 а.с. 145-189) та оборотно-сальдові відомості (т. 2 а.с. 142-144, 190-240, т.3 а.с. 1-114).

Під час розгляду справи представником позивача було надано пояснення та вказано, що ТОВ СДМ ГРУП в процесі власного виробничого процесу виконує ремонтні, виробничі роботи і дає власні експлуатаційні документи, а отже підприємству сертифікати якості, експлуатаційні документи виробників не потрібні.

Також, представником позивача було надано пояснення та вказано, що у контрагентів, господарська діяльність із якими була поставлена під сумнів контролюючим органом, позивачем придбавались лише складові частини мотор-редуктора, які потім комплектувалися ще іншими запчастинами, придбаними в контрагентів, реальність угод з якими під сумнів не ставиться, а надалі кінцевим споживачам було реалізовано готовий продукт, що прямо підтверджує товарність угод, укладених ТОВ СДМ ГРУП .

Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ - 41077038), ТОВ ВОРКХОРС (код ЄДРПОУ - 40255902), ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ (код ЄДРПОУ 41253267), ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА (код ЄДРПОУ 41504299), ТОВ УРАН ГОРБУД (код ЄДРПОУ - 41685673) при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, з приводу доводів представника відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА , ТОВ УРАН ГОРБУД , ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ , ТОВ ВОРКХОРС , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд зазначає, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Положеннями ст.23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч.4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві, що вірно було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що ні на момент проведення перевірки та фіксації її наслідків контролюючим органом, ні станом на час розгляду судом даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА , ТОВ УРАН ГОРБУД , ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ , ТОВ ВОРКХОРС відсутня.

При цьому, обставини порушення кримінального провадження відносно контрагентів позивача та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючого суб`єкта, в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.03.2019 року по справі №826/3740/17.

Відтак, матеріали досудового розслідування відносно зазначених контрагентів позивача не можуть бути враховані судом як беззаперечні докази фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

При цьому, суд зазначає, що під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначити покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.; на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році звільнено від відбування призначеного покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 8500 грн.

Як встановлено судом, ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року по справі №201/4522/18 апеляційну скаргу захисника Доронкіна І. І . в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 задоволено частково; вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України - скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Також, судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2019 року клопотання ОСОБА_3 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволено; кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України закрито, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

При цьому, зі змісту зазначеної ухвали суду встановлено, що відповідно до обвинувального акта від 26 квітня 2018 року, ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у тому, що остання, діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол № 1 Установчих зборів засновників ТОВ Комплект Стандарт Сервіс датований 10 січня 2017 року та Статут ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , на підставі яких 11 січня 2017 року було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст. ст. 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. ст. 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши право власності на підприємство ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_3 , як засновника та керівника зазначеного підприємства.

Отже судом вказано, що дії ОСОБА_3 , які виразилися у пособництві в створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Однак, з огляду на обставини того, що відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки, а саме: два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, а у відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України, відноситься до злочину невеликої тяжкості та з дня його вчинення, що мало місце 11 січня 2017 року, тобто дня реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, минуло понад два роки, суд з огляду на приписи п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, якою визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, прийшов до висновку про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

З матеріалів адміністративної справи №520/9160/19 судом під час розгляду справи встановлено, що договір поставки №КС-357 від 03.04.2017 року, укладений між позивачем та ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС , підписаний директором ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС ОСОБА_3. , також директором ОСОБА_3 підписані і такі первинні документи як видаткові накладні від 06 квітня 2017 року № КС-4320, від 28 квітня 2017 року № КС-5112, №КС-5110, від 03 травня 2017 року № КС-5132, від 05 травня 2017 року №КС-5150, від 12 травня 2017 року №КС-5550, від 15 травня 2017 року №КС-5575, від 18 травня 2017 року № КС-5710, від 24 травня 2017 року № КС-6025, від 26 травня 2017 року № КС-6065, від 31 травня 2017 року №КС-7010; товарно-транспортні накладні № КС-0000008 від 06.04.2017 року, № КС-0000011, № КС-0000012 від 28.04.2017 року, № КС-0000013 від 03.05.2017 року, № КС-0000014 від 05.05.2017 року, № КС-0000015 від 12.05.2017 року, № КС-0000016 від 15.05.2017 року, № КС-0000017 від 18.05.2017 року, №0000018 від 24.05.2017 року, № КС-0000019 від 26.05.2017 року, №КС-0000020 від 31.05.2017 року.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до зазначеного судового рішення по справі №201/4522/18, підтверджено, що директор контрагента позивача ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС , з яким підприємство позивача мало договірні відносини після моменту здійснення перереєстрації, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності, що свідчило про вчинення директором ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Отже, суд приходить до висновку, що первинні документи складені позивачем та контрагентом ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС не можуть вважатися судом належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг, а отже, позивачем по справі було неправомірно завищено суми податкового кредиту.

При цьому, суд зазначає, що доводи та посилання представника позивача на неможливість врахування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2019 року по справі 201/4522/18 з огляду на відсутність вироку суду у вказаній справі не можуть вважатися судом належними, оскільки зазначене судове рішення набрало законної сили та стосується контрагента позивача. Також суд зазначає, що з огляду на наявність зазначеного судового рішення у справі №201/4522/18 не можуть бути враховані судом і надані представником позивача до суду копії відповіді, заяв від 12.04.2018 року та від 15.08.2018 року ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 118-123).

Таким чином, з огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 року № 00001321412 в частині нарахування податкових зобов`язань щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, а, відтак, скасуванню не підлягає.

Отже, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ТОВ ВОРКХОРС , ТОВ АРТБУД ПРОЕКТ , ТОВ КОМПАНІЯ СОНЯЧНА ЗЕМЛЯ , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КАСТА , ТОВ УРАН ГОРБУД оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2019 року № 00001331412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 421638,75 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 337311,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 84327,75 грн., та № 00001321412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 257282,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 205826,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 51456,50 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП" (м-н Захисників України, буд. 7/8, м. Харків, 61001) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС України в Харківській області від 29 серпня 2019 року № 00001331412 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 421638,75 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 337311,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 84327,75 грн., та № 00001321412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 257282,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 205826,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 51456,50 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ ГРУП" (м-н Захисників України, буд. 7/8, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 36456673) сплачену суму судового збору у розмірі 10183 (десять тисяч сто вісімдесят три) грн. 82 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43143704).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 03 лютого 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.