Постанова

від 29.01.2020 по справі 761/36171/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 761/36171/16-ц

провадження № 61-6574св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада,

треті особи: Приватне підприємство Будівельна компанія Сомпекс , Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Приватне підприємство Будівельна компанія Сомпекс (далі - ПП БК Сомпекс ), Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 , про скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 січня 2015 року як племінник прийняв спадщину, яка складається з Ѕ частини будинку та відповідною частиною будівель та споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 .

Зазначає, що Київська міська рада рішенням від 24 травня 2007 № 670/1331 передала в довгострокову оренду ПП БК Сомпекс частину земельної ділянки, що була закріплена за цим житловим будинком на АДРЕСА_1 , попередньо не дотримавши процедури вилучення цієї частини земельної ділянки у їх користувачів.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати неправомірним та скасувати рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 № 670/1331 в частині передачі в довгострокову оренду ПП БК Сомпекс земельної ділянки площею 680,1 кв. м; зобов`язати Київську міську раду за рахунок коштів місцевого бюджету відновити як в натурі, так і в земельно-кадастровій документації межі ділянки на АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 № 410.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності порушених прав на користування земельною ділянкою померлого ОСОБА_3 та його спадкоємця племінника ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що успадковані права ОСОБА_1 на частину будинку на АДРЕСА_1 порушено не було. Київська міська рада діяла в межах повноважень, у спосіб, визначений Земельним кодексом України, та правомірно передала в довгострокову оренду ПП БК Сомпекс для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку, яка знаходиться в складі ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Суди невірно встановили, що у ОСОБА_3 не було права власності на будинок на АДРЕСА_1 .

Позивач також зазначив, що рішення виконкому Київської міської ради від 13 березня 1956 року № 410, яке містить розпорядження про реєстрацію за землекористувачами на АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 1 820 кв. м не скасоване, в судовому порядку недійсним не визнавалось, тобто є чинним. У зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 24 травня 2007 року № 670/1331 з зареєстрованої ділянки за вказаною адресою незаконно було вилучено її частину площею 680,1 кв. м та передано в довгострокову оренду ПП БК Сомпекс . На думку позивача, факт незаконності вилучення та передачі вказаної частини ділянки, право користування якою було зареєстроване згідно з рішенням виконкому Київської міської ради від 13 березня 1956 року № 410, встановлено висновком експерта по судовій земельно-технічній експертизі від 11 грудня 2017 року № 45.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ Сомпекс зазначає, що не погоджується з вимогами касаційної скарги, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

20 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 було надано в користування земельну ділянку відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13 березня 1956 № 410 Про висновки обміру земель в забудованих кварталах Сталінського, Залізничного, Ленінського, Молотовського, Подільського, Жовтневого, Печерського, Кагановичського районів та Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було затверджено представлені Київським міським бюро технічної інвентаризації матеріали по обміру земель забудованих кварталів і пропозиції комісії про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками, виконаних згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 червня 1952 року № 2007 та постановлено затвердити представлені матеріали по обліку земель забудованих кварталів. За цим рішенням земельна ділянка у кварталі № 873-а Молотовського району м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 складала площу 2 918 кв. м, з яких 1 820 кв. м підлягали реєстрації за землекористувачем, а 1 098 кв. м - вилученню.

Відповідно до листа від 22 липня 2016 року Київського міського бюро технічної інвентаризації, земельна ділянка АДРЕСА_1 нині АДРЕСА_1 складала 2 918 кв. м. Рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 410 від 13 березня 1956 року на основі проведених обмірів і відповідно до діючого на той час законодавства, була зареєстрована за реєстром № 18258 земельна ділянка площею 1 820 кв. м.

Земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 1 820 кв. м перебувала у користуванні ОСОБА_4

14 лютого 1958 року ОСОБА_4 подарувала ј будинку АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_5 (мати позивача).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті належна їй Ѕ частини будинку на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою 22 грудня 1937 року, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , була успадкована її онуками: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по ј частині кожний.

Також після смерті ОСОБА_4 спадщину після неї прийняв ОСОБА_3

ОСОБА_5 мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті належне їй майно у рівних частках успадкували її сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Установлено, що згідно відповіді Головного управління земельних ресурсів від 02 березня 2010 року, за даними автоматизованої системи Кадастр земельна ділянка на АДРЕСА_1 в період з 01 червня 2005 року до 14 січня 2008 року обліковувалась за ОСОБА_3 .

Київською міською радою було прийнято рішення від 24 травня 2007 року № 670/1331 Про передачу приватному підприємству Будівельна компанія Сомпекс земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_4 , на підставі якого ПП БК Сомпекс було передано в довгострокову оренду на 15 років для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку загальною площею 4.2 га, яка складається з: ділянки № 1 площею 2,69 га (кадастровий №8000000000:91:107:0022) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, ділянки № 2 площею 0,31 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0038) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 3 площею 0,21 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0047) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 4 площею 0,99 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0037) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення 21 квітня 2008 року між Київською міською радою та ПП БК Сомпекс укладений договір оренди земельної ділянки на 15 років.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцем ОСОБА_3 є його племінник ОСОБА_1 , який успадкував належну померлому Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

11 грудня 2017 року у справі було проведено судову земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта від 11.12.2017 року № 45 виявлено факт передачі частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007) площею 680,1 кв. м ПП БК Сомпекс в складі земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047, що відбулась у зв`язку із виконанням рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331. Експерт зазначив, що зазначена частина земельної ділянки, яка була зареєстрована за землекористувачами домоволодіння по АДРЕСА_1 в 1956 році рішенням № 410 від13.02.1956 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих, увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047, яка передана у строкове платне користування- оренду строком на 15 років згідно рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331 Приватному підприємству Будівельна компанія Сомпекс .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України 2004 року визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України та частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За землекористувачами домоволодіння по АДРЕСА_1 з 1956 року рішенням № 410 від 13.02.1956 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих на праві постійного користування зареєстрована земельна ділянка площею 1 820 кв. м.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку або судом не скасоване.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, постановлення оскаржуваного рішення Київської міської ради) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 90 Земельного кодексу Української РСР (у редакції від 11 лютого 1983 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Установлено, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2008 року, 01 квітня 2010 року, 22 січня 2015 року позивач є співвласником житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадкованого володіння.

Частинами першою-другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Встановлено, що рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 ПП БК Сомпекс було передано в довгострокову оренду на 15 років для будівництва житлового-офісного комплексу земельну ділянку загальною площею 4.2 га, яка складається з: ділянки № 1 площею 2,69 га (кадастровий №8000000000:91:107:0022) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, ділянки № 2 площею 0,31 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0038) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 3 площею 0,21 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0047) - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянки № 4 площею 0,99 га (кадастровий № 8000000000:91:077:0037) - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

При цьому були здійснені відповідні роботи по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право користування орендаря земельними ділянками.

Згідно відповіді Головного управління земельних ресурсів від 02 березня 2010 року, за даними автоматизованої системи Кадастр земельна ділянка на АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 обліковувалась за ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 45 виявлено факт передачі частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 91:077:007) площею 680,1 кв. м ПП БК Сомпекс в складі земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047, що відбулась у зв`язку із виконанням рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331. Експерт зазначив, що зазначена частина земельної ділянки, яка була зареєстрована за землекористувачами домоволодіння на АДРЕСА_1 в 1956 році рішенням № 410 від13.02.1956 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих, увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:91:077:0047, яка передана у строкове платне користування - оренду строком на 15 років згідно з рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року за № 670/1331 Приватному підприємству Будівельна компанія Сомпекс .

На зазначене суди попередніх інстанцій належної уваги не звернули, повної та обґрунтованої оцінки вказаних доводам не надали та дійшли передчасного висновку про відсутність порушених прав позивача на користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .

Так, місцевий та апеляційний суди не дали належної оцінки тому, чи були при розробці проекту відведення земельних ділянок ПП БК Сомпекс та при прийнятті Київською міською радою оскарженого рішення від 24 травня 2007 року № 670/1331 враховані права та інтереси землекористувачів домоволодіння по АДРЕСА_1 . Зокрема, у судових рішеннях відсутні висновки щодо наявності чи відсутності правових підстав для вилучення з земельної ділянки, зареєстрованої за землекористувачами домоволодіння на АДРЕСА_1 в 1956 році рішенням № 410 від 13 лютого 1956 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих, її частини площею 680,1 кв. м, яка була в подальшому передана в користування ПП БК Сомпекс .

При цьому як суд першої інстанції, так й апеляційний суд не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не звернули уваги на те, що оцінка доказів є прерогативою лише суду, але при цьому взагалі не було досліджено висновки за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 45 у справі та не надано цим висновкам належної правової оцінки.

Суди також не врахували, що відповідач подавав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331 було офіційно оприлюднено в газеті Хрещатик за 28 вересня 2007 року № 51, а тому позивач міг довідатися про порушення своїх прав з моменту цієї публікації.

Крім того, судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання щодо можливого залучення у відповідності до приписів статті 51 ЦПК України до участі у справі в якості співвідповідача ПП БК Сомпекс , прав та інтересів якого безпосередньо стосується предмет позову, оскільки зазначене підприємство є користувачем спірної земельної ділянки на підставі рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 670/1331.

При цьому необхідно враховувати, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд роз`яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Разом із тим, апеляційний суд залишив поза увагою, що суд першої інстанції не визначився належним чином із колом учасників процесу та не у повні мірі виконав передбачені частиною п`ятою статті 12 ЦПК України обов`язки.

Зазначені вище обставини та доводи підлягають перевірці в сукупності та взаємозв`язку.

Суди попередніх інстанцій не врахували наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в судовому рішенні у достатній мірі не виклали мотиви, на яких воно базується, але ж право на захист може вважатися ефективним лише тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах Мала проти України ; Суомінен проти Фінляндії ).

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Встановлення цих обставин має істотне значення для вирішення питання наявності порушеного права позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суди повно та всебічно не встановили, не дослідили зібрані у справі докази, тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило