Рішення

від 20.01.2020 по справі 290/1104/19

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1104/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2020 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Української Народної Партії до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном,-

В С Т А Н О В И В :

12 листопада 2019 року Українська Народна Партія (далі - УНП) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні своєю власністю шляхом визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та виселення її з даного житла.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 вселилася до вищевказаної квартири на певний час для здійснення партійної діяльності, однак на вимогу позивача, остання добровільно виселитися та знятися з реєстраційного обліку за даною адресою не бажає, чим створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні цим майном.

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому зазначила, що у квартирі АДРЕСА_1 вона постійно проживає та несе витрати на її утримання, а тому вважає дану квартиру своєю власністю.

Також позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій містяться дані про те, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано партією для ведення статутної діяльності її структурного утворення - Романівської районної організації Української Народної Партії. У зв"язку з цим 19 квітня 2002 року голова Секретаріату Української Народного РУХу видав ОСОБА_1 доручення для представницьких функцій Партії з усіх питань, що пов"язанні з реєстрацією договору купівлі-продажу даної квартири. Окрім цього відповідач зазначив, що заява-клопотання голови Житомирської обласної організації Українського Народного РУХу до Романівської селищної ради Житомирської області про здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі не має юридичного значення, оскільке таке клопотання було подане не власником майна. Також відповідач заперечує факт постійного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі посилаючись на дані, що містяться в акті депутата Романівської селищної ради Житомирської області за участю жителів будинку від 20 серпня 2019 року.

Суд, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про необхідність задоволення позову УНП, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у колективній власності УНП (до 2003 року - політична партія РУХ (Український Народний РУХ).

Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі була проведена Романівською селищною радою Житомирської області у 2002 році на підставі листа-клопотання голови Житомирської обласної організації Українського Народного РУХу.

Окрім цього, матеріали справи містять письмову вимогу УНП, в якій остання вимагає від ОСОБА_1 звільнити спірну квартиру від особистих речей та знятися з реєстраційного обліку за даною адресою.

Загальними положеннями ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 ЦК України).

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім"ї, а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство в розумінні статтей 156 та 64 Житлового кодексу України, усунення порушень свого права власності у будь-який час . (Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-709цс16).

Також у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

За змістом статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Разом із тим, аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Оскільки судом встановлено, що позивач є власником спірної квартири, відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язана і проживає у вказаній квартирі без укладення відповідного договору, а тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).

За змістом статті 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь УНП понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пов"язані зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Української Народної Партії (адреса місцязнаходження: вул. Інститутська,24/7 кв.7 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21710533) про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити.

Усунути Українській Народній Партії перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування зазначеною квартирою та її виселення без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Української Народної Партії 3842,00 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Суддя С.В. Бабич