Ухвала

від 05.02.2020 по справі 420/1457/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

05 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1457/19

Суддя П`ятого апеляційного адміністративного суду Бойко А.В., розглянувши питання про залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позову Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВОПС про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного майна платника податків.

На зазначене рішення суду Головне управління ДФС в Одеській області 24.01.2020 року подало апеляційну скаргу.

Частиною 8 статті 283 КАС України, якою визначені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Враховуючи, що норми ст.283 КАС України є спеціальними по відношенню до ст.295 КАС України, то саме вони підлягають до застосуванню для визначення строку оскарження рішення суду у справах за зверненням органів доходів і зборів.

Таким чином, апеляційну скаргу подано з порушенням десятиденного строку, встановленого ч.8 ст.283 КАС України.

Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку апелянтом не подано.

Частиною 2 статті 295 КАС України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Таким чином, по аналогії з приписами ч.2 ст. 295 КАС України, апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана ним у строк, встановлений ч.8 ст.283 КАС України з дня вручення йому повного рішення суду.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи розписки копію рішення від 03.01.2020 року позивач отримав 10.01.2020 року. Апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 24.01.2020 року, тобто поза межами десятиденного строку.

Відповідно до ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ч.5 ст.296 КАС України, а саме: до скарги не додано документу про сплату судового збору.

Апелянт не являється особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України Про судовий збір , а оскаржуване рішення суду першої інстанції є об`єктом справляння судового збору згідно ст.3 Закону, тому апеляційна скарга, відповідно до вимог ст.169 КАС України, має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду юридичною особою позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

В свою чергу, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019р. на рівні 1921 грн.

При зверненні з позовом до суду податковим органом заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру.

А відтак, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у даній справі, складає (1921 x 150%) 2881,50 грн.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду має бути перераховано (сплачено) за наступними реквізитами:

банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998

код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"

відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди):

рахунок UA058999980313181206081015008,

отримувач - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101

код за ЄДРПОУ отримувача - 38016923.

Також встановлено, що апеляційну скаргу підписано представником Головного управління ДФС в Одеській області Ємець В.О., яка діє на підставі довіреності від 26.12.2019 року.

Положеннями ст.55 КАС України встановлено, що сторона (позивач, відповідач), третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як представництво і самопредставництво . При цьому, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

При цьому, що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя вказаної статті).

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , яким внесено зміни до Конституції України, зокрема, доповнено Конституцію України статтею 131-2, відповідно до частини першої та третьої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1та статті131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Водночас, пунктом 11 розділу XV Перехідні положення Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про самопредставництво в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Частинами 3, 4 статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (ч.3 ст.9 Закону №755-IV).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону, Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020р. у справі №520/9606/18, ухвалах від 20.01.2020р. у справах №480/1688/19, №340/1051/19, від 24.01.2020р. №826/9147/17, від 24.01.2020р. у справі №П/811/731/16, від 03.02.2020р. у справі №280/3967/19.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять інформації щодо можливості Ємець В.О. здійснювати представництво Головного управління ДФС в Одеській області. Документів, що свідчать про те, що Ємець В.О. є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво Головного управління ДФС в Одеській області у порядку самопредставництва також не надано.

У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Ємець В.О. має статус адвоката і такого документа до апеляційної скарги не додано.

Таким чином, наразі суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо наявності в особи, яка підписала апеляційну скаргу, повноважень на вчинення відповідних дій від імені Головного управління ДФС в Одеській області.

Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не доведено дотримання строків на апеляційне оскарження, судовий збір не сплачено, а також не підтверджено повноважень на підписання апеляційної скарги, подана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 55, 169, 296, 298 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без руху.

Надати апелянту десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних, документально підтверджених, причин пропуску такого строку;

- надання доказів сплати судового збору;

- надання належних доказів наявності у Ємець Вікторії Олександрівни повноважень на підписання та подання від імені Головного управління ДФС в Одеській області апеляційної скарги; або апеляційної скарги, підписаної уповноваженою на те особою.

Роз`яснити апелянту, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги, в частині обгрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено на підставі п.4 ч.1 ст.299 КАС України, а у разі не усунення недоліків в іншій частині, відповідно до ст.169 КАС України, така скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.

Суддя: Бойко А.В.