Ухвала

від 30.01.2020 по справі 363/3722/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/229/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги власника майна ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 та накладено арешт на речовий доказ, який вилучено в ході огляду місця події, а саме вантажний самоскид, марки «DAF», модель СF85.410, номер шасі: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_11 з подальшим його зберіганням на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_6 та його представник, адвокат ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.

Так, власник майна ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необгрунтованість та невмотивованість.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, вказуючи, що слідчим суддею не досліджено можливість використання майна як доказу у даному кримінальному провадженні. Стверджує, що ОСОБА_6 є законним і добросовісним власником транспортного засобу та не перебуває в статусі підозрюваного. Додає, що при постановленні рішення, слідчий суддя керувався показаннями водія транспортного засобу ОСОБА_12 .

Також автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею проігноровано докази того, кому належить навантажувальний майданчик та пісок на ньому. Вказує, що слідчим суддею не враховано розумність і співмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження та арешту. Додає про неповноту судового розгляду.

Представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність доказів того, що транспортний засіб перевозив річковий пісок, на який накладено арешт, та відсутність доказів, що саме річковий пісок знаходився в транспортному засобі. Вказує, що відомості в ЄРДР внесені 05.09.2019, однак огляд транспортного засобу проведено до внесення відомостей в ЄРДР та до визнання його речовим доказом. Додає, що слідчим суддею відхилено клопотання про допит слідчого ОСОБА_13 .

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що слідчим суддею не враховано розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відсутність обгрунтованої підозри, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Стверджує, що арешт майна є необґрунтованим та безпідставним, оскільки слідчим суддею не досліджувалось розумність та співрозмірність обмеження права власності.

У підсумку апелянт вказує на невідповідність журналу судового засідання вимогам ст. 108 КПК України, через відсутність реквізитів кримінального провадження, найменування суду та здійснення неповного фіксування.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску строку вказує, що копію оскаржуваного судового рішення отримано адвокатом 25.09.2019. Апеляційна скарга подана до суду 27.09.2019.

Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги власника майна ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що адвокат ОСОБА_8 участі у судовому засіданні суду першої інстанції не приймав, копію оскаржуваної ухвалиапелянтом отримано 25.09.2019 (а.с 22-23 т. 2), апеляційна скарга подана до суду 27.09.2019 (а.с. 58 т. 2), пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Судове засідання по розгляду згаданих апеляційних скарг призначено слуханням в апеляційній інстанції на 13 годину 20 хвилин 30 січня 2020 року, про що надіслано повідомлення прокурору 27.12.2019 (а.с. 111-112 т. 2), проте в судове засідання прокурор не прибув, про причинисвоєї неявки суду не повідомив, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційних скарг у відсутність прокурора.

Що стосується апеляційних скарг, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №12019110150000744, відомості про яке 05.09.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КПК України.

05.09.2019 слідчий СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2019 року з клопотанням про накладення арешту на речовий доказ, який вилучено в ході огляду місця події, а саме вантажний самоскид, марки «DAF», модель СF85.410, номер шасі: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_11 , з подальшим його зберіганням на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2019 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження адвоката ОСОБА_8 про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. До такого висновку колегія суддів приходить з огляду на додані до клопотання матеріали.

Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено, у зв`язку із чим твердження власника майна ОСОБА_6 про те, що він у статусі підозрюваного не перебуває, не заслуговують на увагу.

Твердження власника майна про те, що він є законним і добросовісним власником транспортного засобу, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання апелянтів на невідповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 05.09.2019, відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с 15 т. 1).

Твердження адвоката ОСОБА_8 про відсутність доказів того, що саме річковий пісок знаходився в транспортному засобі, а транспортний засіб перевозив річковий пісок, на який накладено арешт, слід визнати передчасними, оскільки у відповідності до вимог кримінального процесуального кодексу України, обставини, про які зазначає апелянт не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Не заслуговують на увагу і посилання власника майна ОСОБА_6 на те, що слідчим суддею не встановлено власника навантажувального майданчику та піску на ньому, оскільки, у відповідності до КПК України, при постановленні ухвали про накладення арешту на майно на слідчого суддю такого обов`язку не покладено.

Посилання адвоката ОСОБА_8 на невідповідність журналу судового засідання вимогам ст. 108 КПК України, знайшли своє підтвердження, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням наявності у матеріалах провадження як журналу судового засідання, так і технічного носія, на якому зафіксовано судове засідання в суді першої інстанції.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання адвоката на те, що слідчим суддею відхилено клопотання про допит слідчого ОСОБА_13 , оскільки допит свідків є правом слідчого судді, а не його обов`язком і здійснюється за наявності для того підстав, що у цьому випадку не мало місця.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 в частині того, що слідчим суддею не враховано розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на мету арешту майна, а саме забезпечення збереження речового доказу.

З цих же підстав не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і твердження апелянтів про те, що слідчим суддею не враховано розумність і співмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.

Твердження адвоката про те, що огляд транспортного засобу проведено до внесенні відомостей до ЄРДР, слід визнати непереконливими, оскільки у відповідності до представлених в апеляційний суд матеріалів, огляд вантажного самоскиду, марки «DAF», здійснено 24.09.2019, що підтверджується протоколом огляду місця події від 24.09.2019, тоді як відомості внесено до ЄРДР 05.09.2019 (а.с. 4, 6-8 т. 1). З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання захисника на те, що вказаний огляд проведено до визнання майна речовим доказом, з урахуванням тих обставин, що постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів датована 05.09.2019.

Посилання власника майна на те, що при постановленні рішення слідчий суддя керувався показаннями водія ОСОБА_12 , слід визнати непереконливими, оскільки у відповідності до змісту оскаржуваного судового рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки майно, на яке слідчий просив накласти арешт, являється доказом злочину, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості (інформацію) які можуть бути використані з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування даного кримінального провадження, про що і зазначено в ухвалі слідчого судді.

Разом з цим, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість ухвали слідчого судді в частині поміщення автомобіля на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до абз. 7 ч. 6 статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, що у цьому випадку не мало місця.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині визначення місця зберігання речового доказу, а саме на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Горенка, вул. Річна (Садова), 20», з мотивів викладених судом.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги власника майна ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 та накладено арешт на речовий доказ, який вилучено в ході огляду місця події, а саме вантажний самоскид, марки «DAF», модель СF85.410, номер шасі: НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_11 з подальшим його зберіганням на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати в частині визначення місця зберігання речового доказу, а саме в частині його зберігання на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4