Рішення

від 23.01.2020 по справі 914/1910/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020 Справа № 914/1910/19

За позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» , м. Київ

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові, м. Львів

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» , м. Львів

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» , м. Київ

про зобов`язання повернути безпідставно набутий природній газ в обсязі 0, 140 тис.куб.метрів та стягнення 935, 56 грн вартості безпідставно набутого природного газу

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

За участю представників:

від позивача: Онищенко І.П. - адвокат;

від відповідача: Козій Ю.В. - представник;

від третьої особи1: Бандирський А.С. - адвокат

від третьої особи2: Старчик А.А. - адвокат

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові про зобов`язання повернути безпідставно набутий природній газ в обсязі 0, 140 тис.куб.метрів та стягнення 935, 56 грн вартості такого безпідставно набутого природного газу.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача як оператора ГРМ до відповідача, як замовника послуг розподілу природного газу про зобов`язання повернути безпідставно набутий природній газ та стягнення вартості (компенсації) обсягів природного газу, спожитого відповідачем у квітні 2017 року за відсутності у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи у кількості 0, 140 тис. куб.м. на суму 935, 56 грн (0, 140*6682,54).

Позивач вважає, що оскільки відповідачем у квітні 2017 року не подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу ні одним постачальником, то відбір 0, 140 тис. куб.м. такого газу здійснений з обсягів позивача, що придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГРМ.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що у квітні 2017 року взагалі не споживав газ для потреб централізованого теплопостачання, про що свідчать показники помісячних показів лічильника. Зазначив, що на вимогу позивача за актом наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 сплатив позивачу 118, 96 грн вартості розподілу плати за транспортування договірного газу на квітень 2017 року в обсязі 140 куб.м. Ствердив, що в зазначеному акті позивач помилково зазначив, що відповідач прийняв 140 куб.м. природного газу, замість терміну прийняв до оплати вартість транспортування неспожитого природного газу, замовленого в обсязі 140 куб.м. Тому відповідач звернувся до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з листом, в якому просив підтвердити описку в акті від 30.04.2017.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача. Зокрема, зазначив, що факт споживання відповідачем природного газу у квітні 2017 року підтверджується звітом (алокацією) ПАТ Львівгаз про поділ фактичного обсягу розподілу природного газу, відібраного з точки виходу за квітень 2017 року та звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу між замовниками послуги транспортування в розрізі їх контрагентів. Посилання відповідача, що такий сплатив на користь позивача грошові кошти за отриману послугу з розподілу природного газу вважає помилковим, оскільки таку послугу відповідач отримав саме від ПАТ Львівгаз як оператора газорозподільної системи, що підтверджується актом № ЛВ000047559 наданих послуг з розподілу природного газу за квітень 2017 року.

Відповідач надіслав суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому зазначив, що ОСББ Рівненське сплатило за реквізитами Оператора ГРМ 118, 96 грн вартості розподілу неотриманого природного газу, а згідно з актом транспортування природного газу та рахунку до нього від 30.04.2017 сплатило позивачу 4, 13 грн вартості транспортування. Однак вважає, що покази лічильника спростовують підставу позову, оскільки споживання газу фактично не було.

Надалі позивач подав суду довідку про відсутність у відповідача природного газу у газосховищах АТ Укртрансгаз та лист відповідача про визнання позову за підписом голови правління ОСББ Рівненське Агеєва В.В.

Відповідач в судовому засіданні 21.11.2019 заперечив щодо заявлених позовних вимог та просив суд не брати до уваги лист про визнання заборгованості, оскільки така ним вже не визнається.

З метою з`ясування обставин щодо наявності чи відсутності в акті від 30.04.2017 описки, враховуючи, що як на підтвердження позовних вимог позивач посилається на звіти ПАТ Львівгаз , а відповідач заперечує факт споживання природного газу, суд залучив до участі у справі Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подано суду письмові пояснення, в яких він зазначив, що на підставі розпорядження КМУ № 742-р від 05.10.2016 «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» АТ «НАК «Нафтогаз України» було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії. Оскільки квітень місяць включається в опалювальний сезон, третя особа стверджує, що постачальником газу для відповідача у квітні 2017 року був АТ «НАК «Нафтогаз України» , що підтверджується зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи Львівгаз за січень-лютий 2017 року та звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Львівгаз» за березень-квітень 2017 року. Отже третя особа вважає, що обсяги споживання природного газу відповідачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу. Тому твердження відповідача про допущення помилки, відображеної в акті надання послуг з розподілу природного газу від 30.04.2019, на думку третьої особи, є безпідставними, оскільки Оператором ГРМ розподілено, а споживачем прийнято 140 м. куб. природного газу.

З огляду на надані третьою особою письмові пояснення, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» .

В судовому засіданні 23.01.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що договірних стосунків з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в квітні 2017 року у нього не було, просив в задоволенні позову відмовити або скерувати справу в поліцію.

Представник третьої особи 1 також заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових поясненнях. Просив в задоволенні позову відмовити. Додатково зазначив, що комерційний вузол обліку газу відповідача знаходиться не на межі балансової належності, а тому фактичний об`єм природного газу повинен бути приведений до межі балансової належності з урахуванням втрат і витрат природного газу в елементах газової мережі між точкою вимірювання і межею балансової належності (точкою комерційного обліку) шляхом їх додавання до об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання. В квітні 2017 року товариство розподілило 140 куб.м. природного газу за виробничо-технологічні втрати відповідно до норм Кодексу газорозподільних систем.

Представник третьої особи 2 підтримав позовні вимоги позивача, просив їх задоволити та також зазначив про відсутність укладених в квітні 2017 року договорів з відповідачем.

Розглянувши клопотання відповідача про скерування справи органам Національної поліції, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки чинний процесуальний кодекс не наділяє господарський суд такими повноваженнями.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.

30.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (Покупець) укладено договори про закупівлю природного газу №1704000321-ВТВ, №1704000324-ВТВ, №1704000325-ВТВ відповідно до п.1.1 яких Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у квітні-грудні 2017 року газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для балансування)природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України поставило Позивачу природний газ у квітні 2017 року за договором №1704000321-ВТВ в обсязі 218 000, 000 тис.куб.м. на суму 1 673 193 600 грн, за договором №1704000324-ВТВ в обсязі 20 000, 000 тис.куб.м. на суму 151 104 000 грн, за договором №№1704000325-ВТВ в обсязі 20 000, 000 тис.куб.м. на суму 148 704 000 грн, для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.

Позивач стверджує, що у квітні 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові безпідставно набуло з газотранспортної системи 0,140 тис.куб.м. природного газу, власником якого є Акціонерне товариство Укртрансгаз .

Так, для відбору Відповідачем у квітні 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Акціонерне товариство Укртрансгаз , через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ Львівгаз , останній (Відповідач) повинен був мати Постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності ОСББ «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові не мало підстав здійснювати відбір природного газу та повинно було самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.

У матеріалах справи наявний поданий Позивачем реєстр списання газу на балансування за період з 01.01.2016-30.06.2018, інформація про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на Операторів газорозподільних мереж, зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік, алокація (звіт) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Львівгаз , замовниками послуг транспортування (постачальниками) за квітень 2017 року з додатком № 2.

Позивач стверджує, що відповідачу в квітні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу ні одним постачальником, тому відбір 0,140 тис.куб.м. природного газу здійснений з обсягів природного газу Акціонерного товариства Укртрансгаз , що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора газотранспортної системи, що підтверджується довідкою головного бухгалтера Акціонерного товариства Укртрансгаз .

Відповідачем подано суду акт наданих послуг з розподілу природного газу № ЛВ000047559 від 30.04.2017. В акті вказано, що відповідно до договору розподілу від 01.01.2016, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання №09420Q2N2WАТ016 у квітні 2017 року Оператор ГРМ розподілив, а Споживач прийняв 140 м.куб. природного газу вартістю 116, 96 грн.

Також відповідачем подано суду акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 04-17-1604002042 від 30.04.2017 на суму 4, 13 грн. В акті вказано, що відповідно до договору № 1604002042 від 01.04.2016 ПАТ Укртрансгаз філія Львівтрансгаз надала, а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у квітні 2017 року обсягом 0, 140 тис.куб.м.

Вказані вище акти підписані обома сторонами та оплачені відповідачем.

Поряд з тим, відповідач зазначає, що в акті наданих послуг з розподілу природного газу № ЛВ000047559 від 30.04.2017 описка, а фактично такий лише прийняв до оплати вартість неспожитого природного газу, замовленого в обсязі 140 куб.м.

Також на підтвердження факту відсутності споживання природного газу відповідач подав суду місячні звіти про газопостачання за березень та жовтень 2017 року, з яких вбачається, що показники лічильника у зазначений період не змінювались та акт ПАТ Львівгаз від 10.04.2017 про припинення подачі газу в котельню.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи таке.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу не виділялись номінації на квітень 2017 року та договірних стосунків щодо поставки природного газу в цей ж період не існувало. Дані обставини не заперечуються ні відповідачем, ні третьою особою 2.

Поряд з цим, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи, зокрема, акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.04.2017 та акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також звіти ПАТ Львівгаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, які підтверджують факт прийняття відповідачем у квітні 2017 року природного газу в обсязі 140 м.куб.

Як вказувалось вище, відповідач стверджував, що в акті розподілу природного газу від 30.04.2017 описка, оскільки газ в квітні 2017 року ним не споживався. Однак, оскільки третя особа 1 заперечує, що в акті є описка, відповідач звернувся до СВ Личаківського ВП ГУНП у Львівській області з повідомленням про кримінальне правопорушення стосовно використання в суді акта від 30.04.2017 про розподіл газу, який містить завідомо недостовірні дані.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала чи постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки судового рішення, яке набрало законної сили щодо встановленого факту наявності описки в акті від 30.04.2017 про розподіл газу не має, посилання на ці факти відповідачем судом відхиляються як недоведені.

Посилання відповідача як на необґрунтованість позовних вимог з огляду на показники лічильника також відхиляються судом, оскільки перш за все матеріали справи містять як акт розподілу природного газу, так і акт про надання послуг з його транспортування, щодо якого відповідачем не висловлено жодних заперечень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відсутність зміни показників приладу обліку газу не спростовує факту надання послуг з розподілу та транспортування такого газу, оскільки як зазначено третьою особою 1 та не заперечувалось відповідачем, комерційний вузол обліку ОСББ «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові знаходиться не на межі балансової належності.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи всі подані учасниками процесу докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів та не представив належних та більш вірогідних доказів, ніж позивач у справі, що підтвердили б правомірність набуття відповідачем спірного газу.

Таким чином, оскільки постачальник не підтвердив виділення газу для відповідача, водночас за наявності в газотранспортній системі природного газу, власником якого є позивач, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що відповідач відібрав у квітні 2017 року природний газ в обсязі 140 куб.м.

Разом з тим, заявлені у даній справі позовні вимоги є взаємовиключними.

Оскільки повернення в натурі позивачу природного газу є неможливим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 1213 ЦК України, до задоволення підлягає вимога про відшкодування вартості такого природного газу.

Отже суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про повернення безпідставно набутого майна та присуджує до стягнення його вартість - 935, 56 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір покладається на нього в сумі 1 921 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівненське» по вул. Рівна, 21 у м. Львові (місцезнаходження: 79041, місто Львів, вул. Рівна, будинок 21, ідент. код 26095104) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідент. код 30019801) 935, 56 грн вартості безпідставно набутого майна та 1 921 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.02.2020.

Суддя Галамай О.З.