Рішення

від 04.02.2020 по справі 420/6836/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6836/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Орленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання бездіяльності протиправною, визнання звільненою, зобов`язання вчинити певні дії, зарахування до трудового стажу періоду,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська що виявилася у неприйнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та невнесенні відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення державної служби та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська винести наказ про звільнення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, та внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про припинення державної служби - її звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управлінням Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська з 19 червня 2019 року за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, визнання звільненою ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19 червня 2019 року за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, та припиненою її публічну.

Ухвалою суду від 21.12.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 29.04.2016р. вона була призначена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська за переведенням з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська. Позивач вказала, що 18.06.2013р. у неї народилась дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. По закінченню відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_1 була надана соціальна відпустка без збереження заробітної плати, для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду з 18.06.2016р. по 17.06.2017р. та з 18.06.2018р. по 17.06.2019р. Згодом, як зазначила позивач, управління Пенсійного фонду України Кам`янобрідському районі м.Луганська надіслало трудову книжку поштовим відправленням. Позивач зазначила, що 05.06.2019р. нею до управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська було направлено заяву від 05.06.2019р. про розірвання трудового договору за власним бажанням з 19.06.2019р., у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, яке повернулось адресату з невідомих причин. Водночас, згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №885/Г-11 від 04.10.2019р. отриманої на заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019р. позивача було повідомлено про те, що працівники та керівництво управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська фактично відсутні, а делегування повноважень щодо вирішення питання за заявою ОСОБА_1 про припинення трудових відносин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області діючим законодавством України не передбачено. У зв`язку з викладеним, посилаючись на положення ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу , КЗпП України, практику Верховного Суду та правову позицію Конституційного Суду України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи за адресою, зазначеною у позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак представник управління до суду не з`явився. Так, направлені судом на адресу відповідача документи (позовна заява з доданими документами, ухвала суду від 21.12.2019р. про відкриття провадження у справі та повістка) повернуто до суду із відміткою працівника поштового зв`язку про неможливість вручення, у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до положень ч. 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська вважається належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи.

Представник третьої особи повідомлявся про день та час слухання справи однак у судове засідання представник управління не з`явився. 20.01.2020р. до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшли пояснення щодо позовної заяви у яких третя особа зазначила, що на виконання наказу Пенсійного фонду України від 11.11.2014р. №113 Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 головним управлінням було затверджено графік переміщення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах м. Луганська, а також у містах та районах Луганської області з тимчасово неконтрольованої території на контрольовану територію Луганської області. Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська згідно графіку перемістилось до смт. Біловодськ Луганської області та на даний час у вказаному управлінні немає фактично працюючих співробітників, а керівництво звільнено з займаних посад. Також, третьою особою зазначено, що делегування повноважень управління Пенсійного фонду України Кам`янобродському районі м.Луганська щодо розірвання трудових договорів своїм працівникам, проведенню з ними розрахунків іншій особі, такій як головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що не стороною у таких правовідносинах, законом не допускається та на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України рішення щодо реорганізації або ліквідації управління Пенсійного фонду України в Кам`янобродському районі м.Луганська не приймалося.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська №7-ос від 28.04.2016р. ОСОБА_1 з 29.04.2016р. призначена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська за переведенням з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська, що підтверджується записами трудової книжки від 01.10.2002р.№АВ №745251 (а.с.12-14).

У період з 18.06.2016р. по 17.06.2019р. ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, на підставі наказів Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська №1-в від 17.06.2016р., №1-в від 17.06.2017р. та №1-в від 12.06.2018р. (а.с.19-21).

05.06.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська із заявою про розірвання трудового договору з 19.06.2019р. згідно ст.38 КЗпП України (а.с.22).

Зазначена заява від 05.06.2019р. була направлена засобами поштового зв`язку Укрпошта та повернулась із зазначенням працівником поштового зв`язку підстави для такого повернення - інші підстави, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с.23-24).

Листом №885/Г-11 від 04.10.2019р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019р. поивача було повідомлено, що працівники та керівництво управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська фактично відсутні, а делегування повноважень щодо вирішення питання за заявою ОСОБА_1 про припинення трудових відносин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області діючим законодавством України не передбачено (а.с.32).

Листом Пенсійного Фонду України від 24.10.2019р. №25891/Г-11, на заяву ОСОБА_1 від 23.09.2019р., позиача повідомлено, що оскільки заявник перебуває у трудових відносинах з Управлінням, яке на даний час фактично не функціонує, питання припинення трудових відносин може бути вирішено у судовому порядку (а.с.33).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно із ч. 1 ст.86 Закону України Про державну службу державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Частиною 3 ст. 86 Закону України Про державну службу встановлено, що суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Таким чином, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві у випадках, передбачених законодавством про працю, зокрема, у випадку неможливості продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання) та доглядом за дитиною з інвалідністю, що відповідає ч.1 ст.38 КЗпП України.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993р. N 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно із п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про звільнення.

Пунктом 4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як встановлено судом під час з`ясування офіційних обставин справи та вбачається з заяви від 05.06.2019р., підставою для звернення заявника до управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська із заявою про звільнення з 19.06.2019р. зазначено: переїзд на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю.

Так, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.10.2017р. №0000375750 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є внутрішньо переміщеною особою (а.с.25).

ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником дитини з інвалідністю ОСОБА_2 2013 року народження , що підтверджується свідоцтвом про народження, довідкою від 18.12.2015р. та посвідченням Серії НОМЕР_1 від 11.09.2019р. (а.с.26 - 28).

Враховуючи викладене та обов`язок відповідача звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та доглядом за дитиною з інвалідністю, що виключає можливість дискреції суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська (код ЄДРПОУ 21792324, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка,11) що виявилася у неприйнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та невнесенні відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення державної служби.

Поряд з цим, підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська винести наказ про звільнення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, та внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про припинення державної служби - її звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управлінням Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська з 19 червня 2019 року за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, оскільки згідно п.4 Інструкції №58 запис про звільнення вносяться власником у день звільнення, враховуючи те, що дана вимога є похідною від заявлених позивачем позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, щодо задоволення яких суд дійшов висновку з вищезазначених підстав.

При цьому, при прийнятті рішення суд враховує, що дискреційні повноваження є повноваженнями суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Разом із цим, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення кокретних дій та не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

Водночас, суд зазначає, що незнаходження за місцем реєстрації та фактичне невиконання своїх обов`язків суб`єктом владних повноважень не позбавляє право позивача на працю на яку він вільно погоджується та яке закріплене в ст. 43 Конститції України.

Разом з тим, щодо позовних вимог позивача про визнання звільненою ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19 червня 2019 року за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, та припиненою її публічну службу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.1-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, визнання судом особи звільненою, а публічну службу припиненою не відповідає способу судового захисту передбаченого статтями 5, 245 КАС України. Крім того, особа вважається звільненою, а публічна служба припиненою після прийняття наказу про звільнення та внесення до трудової книжки запису про припинення державної служби та у межах вказаної справи судом встановлено спосіб судового захисту шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти відповідний наказ та внести запис до трудової книжки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Частиною3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції №0.0.1551902914.1 від 13.12.2019р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 2305,20 грн.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська (код ЄДРПОУ 21792324, Луганська обл., смт.Біловодськ, вул. Філоненка,11) що виявилася у неприйнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та невнесенні відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення державної служби.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська (код ЄДРПОУ 21792324, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка,11) винести наказ про звільнення ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю, та внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про припинення державної служби - її звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управлінням Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19 червня 2019 року за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу") у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та необхідність догляду за дитиною з інвалідністю.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стянути з Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська (код ЄДРПОУ 21792324, Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Філоненка,11) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1536,80 грн.(одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2020р.

Суддя К.О. Танцюра

.