Постанова

від 17.06.2020 по справі 420/6836/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6836/19

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Місце та час укладення судового рішення 12:05 , м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 04.02.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гончарової О.О.,

представника позивача Головіна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність щодо прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2019р. з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та внесенні відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення державної служби; зобов`язання винести наказ про звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2019р. з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням (ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про припинення державної служби - її звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19.06.2019р. за власним бажанням (ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю; визнання звільненою ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19.06.2019р. за власним бажанням (ч.1 ст. 86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та припинення публічної служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2020р. позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська щодо прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2019р. з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та внесенні відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення державної служби; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська винести наказ про звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2019р. з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням (ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про припинення державної служби - її звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управлінням Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19.06.2019р. за власним бажанням (ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог закону, внаслідок чого просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання її звільненою з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19.06.2019р. за власним бажанням (ч.1 ст. 86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та припинення публічної служби, - та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська №7-ос від 28.04.2016р. ОСОБА_1 з 29.04.2016р. призначена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за переведенням з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, що підтверджується записами трудової книжки від 01.10.2002р. №АВ №745251. /а.с.12-14/

У період з 18.06.2016р. по 17.06.2019р. ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, на підставі наказів Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська №1-в від 17.06.2016р., №1-в від 17.06.2017р. та №1-в від 12.06.2018р. /а.с.19-21/

05.06.2019р. ОСОБА_1 направлено до Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська заяву про звільнення з посади головного спеціаліста - юрисконсульта з 19.06.2019р. згідно ст.38 КЗпП України у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю. /а.с.22/

Вищезазначена заява від 05.06.2019р. направлена цінним листом засобами поштового зв`язку та повернулася з без вручення адресату, з підстав, незалежних від позивача. /а.с.23-24/

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.10.2019р. №885/Г-11 повідомлено позивача про те, що працівники та керівництво управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська фактично відсутні, а делегування повноважень щодо вирішення питання за заявою ОСОБА_1 про припинення трудових відносин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області діючим законодавством України не передбачено. /а.с.32/

Листом Пенсійного Фонду України від 24.10.2019р. №25891/Г-11 повідомлено ОСОБА_1 про те, що оскільки вона перебуває у трудових відносинах з Управлінням, яке на даний час фактично не функціонує, питання припинення трудових відносин може бути вирішено у судовому порядку. /а.с.33/

Не погоджуючись з бездіяльністю щодо прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2019р. з посади головного спеціаліста - юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов`язку звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та доглядом за дитиною з інвалідністю, а тому задовольнив позовну вимогу про визнання протиправної бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська у прийнятті наказу про звільнення ОСОБА_1 з 19.06.2019р. з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська за власним бажанням у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, та внесення відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про припинення державної служби та зобов`язав відповідача винести відповідний наказ до трудової книжки позивача.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності позовної вимоги про визнання звільненою ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19.06.2019р. за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України Про державну службу ) у зв`язку з переїздом до нового місця проживання та необхідністю догляду за дитиною з інвалідністю, оскільки вона не відповідає способу судового захисту, передбаченого ст.ст. 5, 245 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, а саме щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання звільненою ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - юрисконсульта управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська з 19.06.2019р. за власним бажанням (ч. 1 ст. 86 Закону України Про державну службу ).

Перевіривши матеріали справи судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України), Законом України Про державну службу .

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1-3 ст.24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6 -1 ) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством визначено, що трудовий укладається, як правило, в письмовій формі, зокрема може бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська №7-ос від 28.04.2016р. ОСОБА_1 з 29.04.2016р. призначена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м. Луганська за переведенням з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, що підтверджується записами трудової книжки від 01.10.2002р. №АВ №745251. /а.с.12-14/

Разом з тим, згідно ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Частиною 3 ст. 86 Закону України Про державну службу встановлено, що суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до положень ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином, саме суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві у випадках, передбачених законодавством про працю, зокрема, у випадку неможливості продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання) та доглядом за дитиною з інвалідністю, що відповідає ч.1 ст.38 КЗпП України.

Крім того, трудовим законодавством та законодавством про державну службу передбачено, що особа вважається звільненою, а публічна служба припиненою після прийняття наказу про звільнення та внесення до трудової книжки запису про припинення державної служби.

Пунктом 7 ч.1 ст.2 Закону України Про державну службу передбачено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Оскільки, позивача призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта наказом Управління Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська №7-ос від 28.04.2016р., то саме Управлінню Пенсійного фонду України в Кам`янобрідському районі м.Луганська, як суб`єкту призначення, надано повноваження від імені держави звільняти ОСОБА_1 з такої посади.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.1-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, визнання судом особи звільненою, а публічну службу припиненою не відповідає способу судового захисту передбаченого ст.ст. 5, 245 КАС України, тому суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог в цій частині.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишити без мін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24.06.2020р.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.