Постанова

від 05.02.2020 по справі 640/13597/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13597/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

позивач: ОСОБА_2;

представник відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нескасування постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 54840385 від 06 жовтня 2017 року, ВП № 56339354 від 07 травня 2018 року та ВП № 58808879 від 08 квітня 2019 року;

2) зобов`язати відповідача скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 54840385 від 06 жовтня 2017 року, ВП № 56339354 від 07 травня 2018 року та ВП № 58808879 від 08 квітня 2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що виконавчі провадження ВП № 58808879, ВП № 54840385 та ВП № 56338354 відкрито з порушенням положень ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , а саме з пропуском трьохмісячного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, як зазначає позивач, вказані виконавчі провадження було відкрито на підставі заяв представника Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в той час, як у відповідному виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 року № 826/11632/15 стягувачем є Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не враховано, що він є ліквідатором ПП Бонка , а відтак в силу закону може представляти підприємство у взаємовідносинах з іншими підприємствами, зокрема, звертатися до суду із позовом.

Отже, вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивачем має виступати особисто ПП Бонка , а не ліквідатор ПП Бонка . Інші підстави апеляційної скарги є ідентичними із доводами позовної заяви.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В судовому засіданні позивач підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.06.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист по справі № 826/11632/15, за яким зобов`язано стягнути з Малого приватного підприємства Бонка (код ЄДРПОУ 20576713) суму заборгованості (недоїмки) по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі в розмірі 496,24 грн. на користь управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі міста Києва (код ЄДРПОУ 26087323).

05.10.2017 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до відповідача з відповідною заявою № 55974/16 щодо виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа по справі № 826/11632/15.

За результатами розгляду такої заяви, 06.10.2017 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмака О.О. відкрито виконавче провадження ВП № 54840385.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП №58808879, 28.12.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 54840385 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Окрім цього, 07.05.2018 року за заявою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 18625/16 щодо примусового виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 відкрито виконавче провадження ВП № 56338354.

Проте 26.06.2018 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 56338354 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Також судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2019 року відповідачем за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо примусового виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 було відкрито виконавче провадження ВП № 58808879.

На даний час вказане виконавче провадження не завершено та у ньому здійснюються виконавчі дії по виконанню рішення суду на підставі виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15.

Вважаючи, що вказані вище виконавчі провадження відкрито за заявою неналежної сторони та з порушенням трьохмісячного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, позивач звернувся до суду про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо нескасування постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №54840385 від 06 жовтня 2017 року, ВП №56339354 від 07 травня 2018 року та ВП №58808879 від 08 квітня 2019 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що належним позивачем в даній справі є ПП Бонка , в особі ліквідатора ОСОБА_2, тоді як позовна заява подана особисто ОСОБА_2 , як фізичною особою, а не ПП Бонка в особі ліквідатора ОСОБА_3, як того вимагають положення чинного законодавства.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення його охоронюваних законом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин оскаржуваною відмовою.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом спору у даній справі є вимога про визнання неправомірною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва щодо нескасування постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №54840385 від 06 жовтня 2017 року, ВП №56339354 від 07 травня 2018 року та ВП №58808879 від 08 квітня 2019 року та зобов`язання відповідача скасувати зазначені постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Сторонами вказаних виконавчих проваджень є відповідний орган Пенсійного фонду України в м. Києві (стягувач) та Приватне підприємство Бонка (боржник).

До суду з даним позовом звернувся громадянин ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що він є ліквідатором ПП Бонка .

Згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП Бонка з 31.05.1994 зареєстровано як юридична особа, має ідентифікаційний код 20576713, з 20.09.2018 - перебуває в стані припинення, ліквідатор - ОСОБА_2.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 є засновником ПП Бонка .

Виходячи із викладеного вище, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм права, не надав позивачу можливості, на стадії відкриття провадження у справі, подати уточнення до позовної заяви та уточнити свій процесуальний статус.

Разом з тим, з мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду в якості ліквідатора ПП Бонка та просить захистити права та інтереси товариства, а не свої власні права.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 8 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Делькур проти Бельгії висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі Беллет проти Франції , в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Усуваючи процесуальні помилки, допущені судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне визнати, що до суду звернувся ОСОБА_2 в якості ліквідатора ПП Бонка , а не як фізична особа, а відтак є належним позивачем у справі.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувають виконавчі провадження щодо стягнення з ПП Бонка грошових зобов`язань, зокрема:

- виконавче провадження ВП № 58808879, відкрите на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2019 р., винесена державним виконавцем Дерев`янчуком Сергієм Володимировичем про примусове виконання виконавчого листа № 826/11632/15, виданого 13.12.2015 р. Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з ПП Бонка на користь держави боргу в сумі 496,24 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні є: Мале приватне підприємство Бонка , а стягувачем: ГУ ПФУ в м.Києві;

- виконавче провадження ВП № 54840385, відкрите на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2017 р., винесена державним виконавцем Полісмаком Олександром Олександровичем про примусове виконання виконавчого листа № 826/11632/15, виданого 27.06.2017 р. Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з МПП Бонка суми заборгованості (недоїмки) по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 496,24 грн на користь УПФУ в Шевченківському районі м.Києва. Боржником у даному виконавчому провадженні є ПП Бонка , стягувачем: УПФУ в Шевченківському районі м.Києва;

- виконавче провадження ВП № 56338354, відкрите на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2018 р., винесена державним виконавцем Рибчинським Олександром Володимировичем про примусове виконання виконавчого листа № 826/11632/17, виданого 13.12.2015 р., виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення боргу в сумі 496,24 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні є ПП Бонка , стягувачем: ПФУ у м.Києві.

Отже, на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувають три виконавчі провадження ВП № 56338354, ВП № 54840385, ВП № 58808879, які відкритті на примусове виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2015 р. № 826/11632/17.

Наведене обумовлено тим, що за результатами здійснення вищевказаних виконавчих проваджень державними виконавцями приймались рішення щодо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Так, як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2017 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмака О.О. відкрито виконавче провадження ВП № 54840385.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП №58808879, 28.12.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 54840385 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

07.05.2018 року за заявою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 18625/16 щодо примусового виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 відкрито виконавче провадження ВП № 56338354.

Проте 26.06.2018 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 56338354 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Також, 04.04.2019 року відповідачем за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо примусового виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 було відкрито виконавче провадження ВП № 58808879.

На даний час вказане виконавче провадження не завершено та у ньому здійснюються виконавчі дії по виконанню рішення суду на підставі виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ч. 1 ст. 14 Закону № 1404-VIII учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа , держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як вбачається з виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 судове рішення набрало законної сили 13.12.2015 р., а, отже, зважаючи на те, що стягувачем є державний орган, відповідно строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці, тобто до 13.03.2015 р.

За таких обставин відповідач, відкриваючи виконавчі провадження ВП № 56338354, ВП № 54840385, ВП № 58808879 - 06.10.2017 р., 07.05.2018 р. та 04.04.2019 р. діяв протиправно, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 до виконання сплив 13.12.2015 р. Доказів того, що стягувач звертався до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання матеріали справи не містять.

Разом з тим, оскільки у виконавчих провадженнях ВП № 56338354, ВП № 54840385 винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно підстави для їх скасування у суду відсутні, оскільки жодних правових наслідків для позивача вони не створюють.

Таким чином, колегія суддів надає оцінку правомірності лише винесеній відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58808879.

Колегією суддів встановлено, що позивач звертався до позивача із зверненнями від 12.04.2019 р., 22.04.2019 р., 13.05.2019 р.19.07.2019 р., в яких просив скасувати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58808879.

Однак, відповідачем не було вжито заходів щодо скасування згаданої постанови, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нескасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58808879 від 08.04.2019 року та як наслідок її слід визнати протиправною та скасувати.

В той же час, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що виконавче провадження ВП № 58808879 було відкрито за заявою від 04.04.2019 р. неналежної сторони у справі - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено ухвалу від 08.07.2019 р. у справі № 826/11632/15, якою замінено стягувача у виконавчому листі, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 27.06.2017 року з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі у м. Києва на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Суд визнає, що порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо нескасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58808879 від 08 квітня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо нескасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58808879 від 08 квітня 2019 року.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є. Пилипенко