Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/11940/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020Справа № 910/11940/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція

"Стратегія регіонального розвитку"

до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва

"Київміськсвітло"

про стягнення 252 349,42 грн.

Представники:

від позивача: Гордов М.М.

від відповідача: Логанович О.А.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" про стягнення 252349,42 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати коштів за договором технічного нагляду від 31.05.2017 № АДО-ТН-3, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 191504,92 грн, пеню у розмірі 13447,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 36331,87 грн та 3% річних у розмірі 11065,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 суд ухвалив: позовну заяву Державного підприємства Науково-дослідна виробничо-технічна агенція Стратегія регіонального розвитку залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа із підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку) та розмірі - 3785,24 грн.; надати до суду оригінал документа, що підтверджує повноваження адвоката Гордова М.М. здійснювати представництво інтересів позивача (в тому числі, підписувати позовні заяви станом на 30.08.2019); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

01.10.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 суд ухвалив прийняти справу № 910/11940/19 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 29.10.2019.

29.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов із викладеними запереченнями проти позовних вимог, зокрема: відповідач призупинив оплату за договором через неналежне виконання капітального ремонту, технічний нагляд за яким здійснював позивач, до розгляду кримінального провадження; відповідачем виявлено суттєві недоліки виконаних підрядником робіт, технічний нагляд за якими здійснював відповідач; позивач за умовами п. 6.2. договору несе відповідальність за відповідність об`ємів робіт проектно-кошторисній документації, а також за якість виконаних підрядними організаціями робіт та їх відповідність ДБН.

У підготовче засідання 29.10.2019 з`явились представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.12.2019.

14.11.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує свої вимоги та просить на підставі ч. 3 ст. 237 ГПК України визнати недійсним п. 6.2. договору про здійснення технічного нагляду від 31.05.2017 №АДО-ТН-3.

У підготовче засідання 10.12.2019 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 10.12.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2020.

У судове засідання 28.01.2020 прибули представники сторін.

У судовому засіданні 28.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 між Державним підприємством "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" (виконавець) та Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (замовник) укладено договір № АДО-ТН-3 про здійснення технічного нагляду (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд на об`єкті: "Капітальний ремонт мережі архітектурно-декоративного освітлення мосту Метро через річку Дніпро у місті Києві" відповідно до ДСТУ Б Д. 1.1- 1:2013 (ДК 021:2015 - 71240000-2 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги)" (далі - об`єкт).

Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг з технічного нагляду за цим договором визначається в розмірі 1,8% від вартості фактично виконаного обсягу будівельних робіт на об`єкті (п. 5.8.13 ДСТУ БД.1.1-1:2013), про що сторонами підписано протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною договору (додаток 1 до Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору орієнтована вартість послуг з технічного нагляду за цим договором, за главами 1-9 інвестиційного кошторису замовника, по якому отримано позитивний експертний звіт, визначена в сумі 192969,76 грн., про що сторонами зазначено в підписаному протоколі погодження договірної ціни.

Згідно з п. 3.4, 3.5 Договору розрахунки за надані послуги технічного нагляду здійснюються замовником на підставі оформленого належним чином акта приймання наданих послуг упродовж 5 банківських днів з дати підписання вказаного акта замовником. Вартість фактично наданих послуг з технічного нагляду в гривнях визначається сторонами в акті приймання наданих послуг, виходячи з вартості фактично виконаного обсягу будівельних робіт на об`єкті, вказаного в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що замовник та виконавець підписали акт надання послуг за Договором на загальну суму 191504,92 грн. Замовник підписав цей акт без претензій до об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

Додатковою угодою від 05.12.2017 № 1 до Договору п. 3.2 договору викладено в новій редакції, а саме: вартість послуг з Технічного нагляду за цим договором дорівнює сумі 191504,92 грн. та визначена виходячи з вартості фактично виконаного обсягу будівельних робіт на об`єкті, вказаного в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) від 11.08.2017 № 1 та від 04.09.2017 № 2, про що сторонами зазначено в підписаному протоколі погодження договірної ціни.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати коштів за договором технічного нагляду від 31.05.2017 № АДО-ТН-3, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 191504,92 грн, пеню у розмірі 13447,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 36331,87 грн та 3% річних у розмірі 11065,31 грн. Також позивач просить на підставі ч. 3 ст. 237 ГПК України визнати недійсним п. 6.2. договору про здійснення технічного нагляду від 31.05.2017 №АДО-ТН-3.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно з п. 3.4 Договору розрахунки за надані послуги технічного нагляду здійснюються замовником на підставі оформленого належним чином акта приймання наданих послуг упродовж 5 банківських днів з дати підписання вказаного акта замовником.

Як встановлено судом, замовник та виконавець підписали акт надання послуг за Договором на загальну суму 191504,92 грн. Замовник підписав цей акт без претензій до об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

Отже строк виконання зобов`язання з оплати за вказаним актом є таким, що настав 11.09.2017.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він зупинив сплату 191504,92 грн за надані послуги, оскільки, відповідно до положень ст. 538 ЦК України, таке зупинення можливе у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, тоді-як надані послуги прийняті відповідачем без будь-яких претензій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг за Договором в заявленій позивачем сумі, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості - 191504,92 грн., у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 11065,31 грн. 3% річних та 36331,87 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості наданих послуг.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з 12.09.2017 по 15.08.2019, вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в частині 3% річних підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з вересня 2017 по липень 2019, проте, вказаний розрахунок є арифметично неправильним, з огляду на що, здійснивши власник перерахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, складає 31864,48 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13447,32 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4 Договору за порушення строку оплати послуг, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми оплати за кожний прострочений день.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; позивачем здійснено нарахування за період з 12.09.2017 по 11.03.2018, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Вирішуючи питання про відповідність актам цивільного законодавства п. 6.2 Договору, в якому сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за відповідність об`ємів робіт проектно-кошторисній документації, а також за якість виконаних підрядними організаціями робіт та їх відповідність діючим Державним будівельним нормам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з наведеним у Законі України "Про архітектурну діяльність" визначенням технічний нагляд здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво об`єкта) визначає Порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури (далі - Порядок).

Відповідно до 5 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд:

1) проводять перевірку:

наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо;

відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів;

відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації;

виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду;

2) ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками;

3) проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів;

4) повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів;

5) оформляють акти робіт, виконаних з недоліками;

6) беруть участь у проведенні перевірки:

робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устатковання і механізмів технічним умовам;

органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю;

7) виконують інші функції, пов`язані з технічним наглядом на відповідному об`єкті.

Згідно з п. 6 Порядку особи, що здійснюють технічний нагляд, мають право вимагати від підрядника:

1) виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої технічної документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт;

2) зупинення робіт у разі застосування ним матеріалів, деталей, конструкцій та виробів, які не відповідають вимогам нормативних документів;

3) проведення лабораторних випробувань матеріалів і конструкцій щодо їх відповідності сертифікатам якості, а обладнання - технічним (технологічним) паспортам та своєчасного повідомлення їм про такі випробування;

4) усунення відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред`явлення робіт для здійснення технічного нагляду;

5) зупинення виконання:

робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт;

будівельно-монтажних робіт у разі виявлення понаднормативної деформації об`єкта або загрози обвалу конструкцій та вжиття невідкладних заходів для запобігання виникненню аварії.

Згідно з п. 7 Порядку у разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта, та відмови підрядника їх усунути особа, що здійснює технічний нагляд, повідомляє про це замовнику (забудовнику) і відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Так, зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм -добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Так, оскільки формулювання умов Договору, в тому числі, п. 6.2., було правом позивача (елементом його договірної свободи), суд дійшов висновку, що позивач реалізував таке право шляхом укладення Договору на таких умовах.

При цьому, встановлення відповідальності позивача за відповідність об`ємів робіт проектно-кошторисній документації, а також за якість виконаних підрядними організаціями робіт та їх відповідність діючим Державним будівельним нормам не суперечить актам цивільного законодавства, у тому числі Закону України "Про архітектурну діяльність" та ст. 218 ГК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування передбачених приписами ст. 203 Цивільного кодексу України обставин, які в силу ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання недійсним п. 6.2. Договору.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

07.08.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро Миколи Гордова (Бюро) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №07/08/2019-1, за умовами якого Бюро зобов`язується надати правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити на користь Бюро гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до Умов оплати договору №07/08/2019-1/УО-1 від 07.08.2019, бюро і клієнт домовились, що розмір гонорару за надання правничої допомоги, пов`язаної зі стягненням з відповідача заборгованості за Договором складає 10% від ціни позову; порядок оплати гонорару: протягом 3 днів з дня оформлення клієнтом заяви, останній оплачує на поточний рахунок бюро частину гонорару у розмірі 7500,00 грн. як завдаток.

Судом встановлено, що позивачем сплачено Бюро грошові кошти у розмірі 7500,00 грн. з призначенням платежу- оплата за правничу допомогу згідно з договором від 07.08.2019 №07/08/2019/1, умови оплати №07/08/2019-1/УО-1, заява №07/08/2019-1/ЗПД-1, що підтверджується платіжним дорученням №278 від 09.08.2019.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом відповідачу правничої допомоги, а також предмет спору, ціну позову та складність справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 7500,00 грн. є співмірним із позовними вимогами, а тому витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 40; ідентифікаційний код: 03360905) на користь Державного підприємства "Науково-дослідна виробничо-технічна агенція "Стратегія регіонального розвитку" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9; ідентифікаційний код: 35829997) заборгованість у розмірі 191504 (сто дев`яносто одна тисяча п`ятсот чотири) грн. 92 коп., пеню у розмірі 13447 (тринадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 31864 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 11065 (одинадцять тисяч шістдесят п`ять) грн. 31 коп., судовий збір у розмірі 3718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 23 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7367 (сім тисяч триста шістдесят сім) грн. 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.02.2020

Суддя Ю.В. Картавцева