Постанова

від 04.02.2020 по справі 530/225/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/225/19 Номер провадження 22-ц/814/348/20Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року (повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної ради Полтавської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, поновлення на посаді та стягнення середньої місячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до Зіньківської районної ради Полтавської області,мотивуючи тим, що 21.02.2017 року рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області було уповноважено відділ освіти Зіньківської РДА повідомити завідувача Зіньківського районного методичного кабінету про зміну істотних умов праці, завідувачу Зіньківського районного методичного кабінету попередити педагогічних працівників Зіньківського районного методичного кабінету про зміну істотних умов праці.

Зазначає, що 28.02.2017 року проведено апаратну нараду, де було прийнято рішення про звернення до начальника відділу освіти Дахна Ю ОСОБА_2 за роз`ясненнями щодо змін істотних умов праці. Роз`яснення з цього питання від начальника відділу освіти не надходили.

Вказує, що, відповідно до ст.54 ЗУ Про освіту педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, у тому числі за контрактом, а тому вважає, що дана норма не носить обов`язкового характеру стосовно того, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються виключно за контрактом.

Зазначає також, що їй не надходили пропозиції щодо істотних умов укладання контракту. Окрім того, з 27 червня по 07 липня 2017 року вона знаходилася на лікуванні в Полтавській обласній лікарні, а відтак, згідно ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Також вважає, що відповідна владна функція передана від ліквідованої юридичної особи до новоствореної у формі комунального підприємства засвідчує про те, що Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області є правонаступником Комунальної установи Зіньківський районний методичний кабінет , незаконно звільнений до реорганізації працівник має бути поновлений на роботі на тому підприємстві, яке реорганізоване, де зберігається його робоче місце. При цьому, позивачем було здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що становить 122049,20 грн.

Позивач вважає прийняті відповідачем рішення про звільнення її з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету на підставі п.6 ст.36 КЗпП України протиправними, а тому прохала: визнати незаконними та скасувати рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 27.06.2017 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету по п.6 ст.36 КЗпП України; визнати незаконними та скасувати рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 30.08.2017 року Про внесення змін до Рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 27.06.2017 року ; поновити ОСОБА_1 на посаді Завідувача Комунальної установи Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківської районної ради Полтавської області із 10.07.2017 року по 20.02.2018 року; поновити ОСОБА_1 на посаді Директора Комунальної установи Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області (КОД ЄДРПОУ 41763599) із 20.02.2018 року; стягнути з Зіньківської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 122049,20 грн.; рішення в частині поновлення на посаді Директора Комунальної установи Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області та в частині стягнення з Зіньківської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 7712,82 грн. допустити до негайного виконання (т.1, а.с.1-5).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

З вказаним рішенням не погодилася позивач, яка подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що про ухвалу Верховного Суду від 17.09.2018 року вона (позивач) дізналася лише наприкінці листопада 2018 року, після чого 14.12.2018 року звернулась до суду з даним позовом, за відсутності в неї коштів на правничу допомогу, відтак, строк позовної давності підлягає поновленню.

Вказує, що Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківіської районної ради Полтавської області та Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківіської районної ради Полтавської області є однією науково-методичною установою, яка, відповідно до чинного законодавства, здійснює науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та дошкільної освіти району.

Відтак, оскільки владна функція передана від ліквідованої юридичної особи (Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківіської районної ради Полтавської області) до новоутвореної (Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківіської районної ради Полтавської області), то вона є її правонаступником, та у такому разі, за фактичної реорганізації установи, працівник не підлягає звільненню, робоче місце за ним зберігається.

Стверджує, що висновок місцевого суду стосовно того, що позивач навмисно затягувала звернення з даним позовом до суду є безпідставним.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач , посилаючи на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, прохав залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважають, що місцевий суд прийшов до вірного висновку стосовно того, що Зіньківська райрада, як засновник (власник) мала право вимагати від завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 , яка працювала за трудовим договором, укладення є нею контракту, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 03.02.2016 року у справі №6-1451цс15, яка зводиться до того, що власник комунальної установи має право на визначення форми та умов договору з керівником цієї установи, у тому числі шляхом укладення контракту.

Вказують, що звільнення позивача з посади є законним, та таким, що проведене з дотриманням порядку, встановленого законодавством, що підтверджується - копіями акту №4 від 28.02.2017 року та акту №5 від 13.06.2017 року, поданням відділу освіти Зіньківської РДА від 26.06.2017 року №01-47/880, погодженням Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського від 21.06.2017 року №01-22/834.

Зазначають, що, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет , в якій працювала позивач, є припиненою в результаті ліквідації попереднє місце і посада позивача не збереглись, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про її поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Також, відповідач вказує, що твердження апелянта про те, що Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківіської районної ради Полтавської області є правонаступником Комунальної установи Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківіської районної ради Полтавської області є помилковим, оскільки правонаступництво відбувається у разі реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділу, перетворення), у даному випадку мала місце її ліквідація.

Вказують, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів які б підтверджували факт того, що про існування ухвали Верховного Суду від 17.09.2018 року позивач дізналась наприкінці листопада 2018 року.

Окрім того, вважають, що не є обгрунтованою причиною для поновлення строків позовної давності помилковість подання ОСОБА_1 позову в порядку адміністративного судочинства, не вчасне усунення недоліків позовних заяв, поданих до Зіньківського районного суду та їх відкликання, як вказувала сама позивач, з метою визначення іншого судді.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про її відхилення з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 09.09.1996 року ОСОБА_1 прийнята на посаду методиста райметодкабінету відділу освіти. В подальшому, 04.09.2002 року переведена на посаду завідуючої райметодкабінету відділу освіти (т.1, а.с.77-79).

Рішенням двадцять четвертої сесії п`ятого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області районний методичний кабінет відділу освіти Зіньківської райдержадміністрації реорганізовано в Зіньківський районний методичний кабінет з 25.02.2010 року (т.2, а.с.102-104).

Рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області Про затвердження Статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції від 21.02.2017 року було затверджено Статут Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції; втратив чинність п.2 рішення двадцять четвертої сесії п`ятого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 25.02.2010 року Про районний методичний кабінет та призначення його керівника ; уповноважено відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації зареєструвати Статут Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції згідно чинного законодавства; уповноважено відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації повідомити завідувача Зіньківського районного методичного кабінету Дуб`ягу Л.В. про зміну істотних умов праці; Завідувача Зіньківського районного методичного кабінету попередити педагогічних працівників Зіньківського районного методологічного кабінету про зміну істотних умов праці (т.1, а.с.71, а.с.172, зворот).

28.02.2017 року начальником відділу освіти Дахном Ю.П., заступником начальника відділу освіти Бузовським В.Д., секретарем-друкаркою групи по централізованому обслуговуванню шкіл відділу освіти Пасядою Т.І. складений Акт №4 про те, що 28.02.2017 року завідувач Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 ознайомлена у їх присутності з рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 21.02.2017 року Про затвердження Статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції та повідомлена про зміну істотних умов праці, але підпис про ознайомлення під рішенням сесії ставити відмовилася (т.1, а.с.188).

Відповідно до листа відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 27.03.2017 року №01-50/464 на лист від 28.02.2017 року №01-47/5, завідуючій Зіньківським районним методичним кабінетом повідомлено, що рішенням від 21.02.2017 року було затверджено Статут Зіньківського районного методичного кабінету в новій редакції, з яким її ознайомлено. Відділ освіти (п.3 цього ж рішення) було уповноважено зареєструвати Статут Зіньківського районного методичного кабінету в новій редакції, згідно чинного законодавства. Дане рішення виконано 27.02.2017 року. Пунктом 4 рішення, відділ освіти уповноважено повідомити завідуючу районним методичним кабінетом про зміну істотних умов праці. Дане рішення теж було виконано і повідомлено про це 28.02.2017 року (т.1, а.с.187).

Згідно з Актом №5 від 13.06.2017 року, складеним начальником відділу освіти Дахном Ю.П., заступником начальника відділу освіти Бузовським В.Д., головним спеціалістом відділу освіти Ниценко Л.М., 13.06.2017 року завідувач Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 відмовилася від продовження трудових відносин на умовах контрактної форми трудового договору (т.1, а.с.189).

У подальшому, Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського погодив звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету за умови дотримання чинного трудового законодавства (вих. №01-22/834 від 21.06.2017 року) (т.1, а.с.166).

26.06.2017 року начальник відділу освіти Дахно Ю. ОСОБА_3 . звернувся з листом за №01-47/880 до сесії Зіньківської районної ради з проханням звільнити ОСОБА_1 , завідувача Зіньківського районного методичного кабінету з 27.06.2017 року відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження трудових відносин на умовах контрактної форми трудового договору (т.1, а.с.186).

Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 27.06.2017 року звільнено з посади завідувача Зіньківської районним методичним кабінетом ОСОБА_1 , 27.06.2017 року, згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України (т.1, а.с.72-73, 182-185).

У зв`язку з відсутністю на роботі 27.06.2017 року завідувача Зіньківської районним методичним кабінетом на роботі, яка не повідомила про причину своєї відсутності складено акт №7 від 27.06.2017 року (т.1, а.с.193).

При цьому було встановлено, що ОСОБА_1 , 27.06.2017 року за медичною допомогою до Зіньківської центральної районної лікарні не зверталася, листок непрацездатності не видавався (т.1, а.с.191).

Проте, як убачається з матеріалів справи, у період з 27.06.2017 року по 07.07.2017 року ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі Полтавської обласної клінічної лікарні, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЕ №390792 (т.1, а.с.80).

Відповідно до рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 30.08.2017 року внесені зміни до рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 27.06.2017 року Про звільнення з посади завідувача Зіньківським районним методичним кабінетом ОСОБА_4 Л.В. , , а саме пункт 1 викладено в наступній редакції: Звільнити з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 , 10.07.2017 року, згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України (т.1, а.с.74, 198-202).

Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 24.11.2017 року утворено комунальну установу Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області та затверджено статут, структуру і граничну штатну чисельність комунальної установи (т1, а.с.75).

Рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 12.12.2017 року припинено юридичну особу - комунальну установу Зіньківський районний методичний кабінет (місцезнаходження: 38100, Полтавська область, місто Зіньків, вулиця Воздвиженська, будинок 63, ЄДРПОУ - 3710116) шляхом її ліквідації (т.1, а.с.76).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що, Зіньківська райрада, як засновник (власник) мала право вимагати від завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 , яка працювала за трудовим договором, укладення з нею контракту, про що позивача повинен був повідомити відповідач не пізніше як за два місяці до укладення контракту, оскільки переукладення трудового договору зі зміною його на контракт призводить до зміни істотних умов праці. Проте, оскільки таке повідомлення належним чином проведено не було, то звільнення позивача з займаної з посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України рішеннями Зіньківської районної ради Полтавської області від 27.06.2017 року та від 30.08.2017 року, є неправомірним.

Проте, поновленню на попередній посаді позивач не підлягає у зв`язку з її ліквідацією. При цьому, поновлення на новоутвореній установі також визнано безпідставним, оскільки ОСОБА_1 , не була переведена на новоутворене підприємство в установленому законом порядку.

Окрім того, вимоги про визнання незаконними та скасування рішень відповідача та про стягнення середнього заробітку були відхилені місцевим судом у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

За нормою ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду трудових спорів від 6 листопада 1992 року №9 роз`яснено, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.

За змістом ч.3 ст.54 Закону України Про освіту педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області Про затвердження Статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції від 21.02.2017 року було затверджено Статут Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції, наслідок чого втратив чинність п.2 рішення двадцять четвертої сесії п`ятого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 25.02.2010 року Про районний методичний кабінет та призначення його керівника .

Так, пунктом 5.3 Статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області (нова редакція) визначено, що безпосереднє керівництво методкабінетом здійснює його завідувач, який призначається і звільняється з посади на умовах контракту. (т.1, а.с.89-93).

Відтак, місцевим судом було вірно визначено, що Зіньківська районна рада Полтавської області, як засновник (власник) мала право вимагати від завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 укладення з нею контракту.

Частиною 3 ст.32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці .

Вказані вище обставини, а саме необхідність укладення контракту є істотними змінами в організації праці, а тому у відповідача виник обов`язок повідомлення позивача про вказані обставини, не пізніше як за два місяці, до укладення контракту.

Частиною 4 ст.32 КЗпП України визначено, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з п.6 ч.1ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

За змістом ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як убачається з детального аналізу матеріалів справи та вірно визначено місцевим судом, надані відповідачем - акт №4 від 28.02.2017 року та лист відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 27.03.2017 року №01-50/464 , якими встановлюється факти ознайомлення позивача з рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області Про затвердження Статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції та про відмову ставити підпис про ознайомлення з рішенням районної ради, не встановлюють факт повідомлення ОСОБА_1 не пізніше ніж за два місяці, про зміну істотних умов праці завідувача Зіньківського районного методичного кабінету, оскільки вони не містили інформацію для позивача про те, які саме істотні умови підлягають зміні, з якого моменту, працівнику не роз`яснено право погодитися або відмовитися продовжувати трудові відносини шляхом надання відповідної письмової згоди.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Відтак, судом першої інстанції було правомірно відмовлено у прийнятті до уваги акту №5 від 13.06.2017 року про відмову ОСОБА_1 від продовження трудових відносин на умовах контрактної форми трудового договору, як доказу, оскільки на час його складання не встановлено факту її повідомлення, як завідувача Зіньківського районного методичного кабінету не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно установлено та знайшло підтвердження матеріалами справи, що звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої Зіньківського районного методичного кабінету на підставі п.6 ст.36 КЗпП України є неправомірним.

За змістом ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет , ідентифікаційний код юридичної особи 37105116, місцезнаходження: 38100, Полтавська область, Зіньківський район, місто Зіньків, вул. Воздвиженська, буд. 63, засновник - Зіньківська районна рада Полтавської області, дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: 20.02.2018 року, 15641110007000432, припинено, за рішенням засновників (т.1, а.с.206-208).

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду трудових спорів від 6 листопада 1992 року №9 у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Відтак, місцевий суд, на підставі належної оцінки наданих у справі доказів та аналізу норм права, вірно встановив, що, оскільки на даний час Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет , в якій працювала позивач, є припиненою в результаті ліквідації та її попереднє робоче місце і посада не збереглися, то позовні вимоги ОСОБА_1 про її поновлення на роботі у вказаному вище комунальному закладі задоволенню не підлягають.

Установлено, що, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 41763599, місцезнаходження: 38100, Полтавська область, Зіньківський район, місто Зіньків, вул. Воздвиженська, буд. 63, засновник - Зіньківська районна рада Полтавської області, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 28.11.2017 року, 1 564 102 0000 000700 (т.1, а.с.81-83).

Так, судом першої інстанції було вірно вказано, що, оскільки Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр не є правонаступником Комунальної установи Зіньківський районний методичний кабінет та на новоутворене підприємство Дуб`яга Л.В. не була переведена в установленому законом порядку, то підстави для її поновлення на новоутвореному підприємстві відсутні.

Твердження апелянта про те, що Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківіської районної ради Полтавської області та Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківіської районної ради Полтавської області є однією науково-методичною установою, та новоутвореному підприємству передана від ліквідованої юридичної особи владна функція , а тому вона є її правонаступником, відтак, за фактичної реорганізації установи, працівник не підлягає звільненню, робоче місце за ним зберігається, колегія суддів оцінює критично, оскільки, згідно відомостейз Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Комунальна установа Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківіської районної ради Полтавської області ліквідована без визначення правонаступників, зокрема, і Комунальної установи Зіньківський районний методичний центр Зіньківіської районної ради Полтавської області. Відтак, вказане твердження апелянта не ґрунтується на обставинах справи та зводиться до довільного трактування ОСОБА_1 норм закону. Передача відповідної владної функції від однієї установи до іншої жодним чином не вказує на факт правонаступництва між цими особами.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Отже, статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі №6-2426цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року №9 встановлені статями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Матеріалами справи установлено та не заперечується сторонами по справі факт своєчасного отримання позивачем трудової книжки та ознайомлення позивача з рішенням про звільнення.

При цьому, як установлено місцевим судом, ОСОБА_1 зверталася за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства та рішенням Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області від 19.04.2019 року її позовні вимоги, задоволено частково (т.1, а.с.108-112).

В подальшому, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року скасовано, провадження по справі №530/1073/17 закрито, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (т.1, а.с.114-118).

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката Дуб`яги Л.В. - Григоренка В.В. на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року

Копію даної ухвали суду разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами направлено адвокату позивача - Григоренку ОСОБА_5 , які отримані ним 25.09.2018 року, що підтверджується повідомленням Верховного суду від 07.10.2019 року за вих.№2628/0/58-19 (т.2, а.с.198).

Окрім того, установлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Зіньківського районного суду Полтавської області з аналогічними позовами щодо захисту її трудових права, однак її позови повертались у зв`язку з не усуненням недоліків заяв, або за клопотанням самої ОСОБА_1 про залишення їх без розгляду, як вказує сама позивач, такі дії нею вчинялись з метою вибору іншого судді, який розглядатиме спір, що є неприпустимим, та суперечить фундаментальним засадам цивільного-процесуального судочинства.

18.09.2019 року Зіньківською районною радою Полтавської області було подано до місцевого суду заяву про застосування строків позовної давності (т.2, а.с.106-108).

Відтак, до поданої 14.02.2019 року, майже через півтора роки після спірних подій, даної позовна заява без належного обґрунтування поважності причин пропуску місячного строку позовної давності, місцевим судом вірно застосовано положення ч.4 ст.267 ЦК України, згідно якого сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень про звільнення з посади, та про виплату її середнього заробітку за час вимушеного прогулу, правомірно відхилені за пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що про ухвалу Верховного Суду від 17.09.2018 року позивач дізналась лише наприкінці листопада 2018 року, після чого 14.12.2018 року звернулась до суду з даним позовом, за відсутності в неї коштів на правничу допомогу, відтак, строк позовної давності підлягає поновленню, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ П.С. Абрамов

О.В. Чумак