Ухвала

від 20.03.2020 по справі 530/225/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 530/225/19

провадження № 61-5067ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року щодо звільнення її з посади завідувача Комунальної установи Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківської районної ради Полтавської області (далі - КУ Зіньківський районний методичний кабінет ) за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України; визнати незаконним та скасувати рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради від 30 серпня 2017 року Про внесення змін до рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради від 27 червня 2017 року ; поновити її на посаді завідувача КУ Зіньківський районний методичний кабінет з 10 липня 2017 року по 20 лютого 2018 року; поновити її на посаді Директора Комунальної установи Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області (далі - КУ Зіньківський районний методичний центр ) з 20 лютого 2018 року; стягнути із Зіньківської районної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122 049,20 грн; рішення суду в частині поновлення на посаді директора КУ Зіньківський районний методичний центр та в частині стягнення із Зіньківської районної ради на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 7 712,82 грн допустити до негайного виконання.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року - без змін.

11 березня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження і ОСОБА_1 не заявила клопотання про його поновлення.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Останнім днем звернення до суду з касаційною скаргою на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року було 05 березня 2020 року, однак касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку лише 11 березня 2020 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

Зі змісту касаційної скарги не вбачається клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, в якій навести підстави для його поновлення та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Доводи заявника про те, що вона звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18.

Отже, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення її з роботи та поновлення її на роботі, але в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу їй необхідно сплатити судовий збір.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позовну заяву подано у лютому 2019 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року - 1 921 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви в цій справі).

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в цій справі в розмірі 2 440,98 грн (122 049,20 грн х 1 % х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 2 440,98 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р?ні/ Печерс.р?н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN ) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині сплати судового збору касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук