Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 530/225/19
провадження № 61-13952св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Зіньківська районна рада Полтавської області, третя особа - Відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 листопада
2019 року у складі судді Загнійко А. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів:
Кривчун Т. О., Абрамова П. С., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Зіньківської районної ради Полтавської області, третя особа - Відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Зіньківським відділом освіти.
09 вересня 1996 року в порядку переведення прийнята на посаду методиста районного методичного кабінету відділу освіти, 04 вересня 2002 року переведена на посаду завідуючої районного методичного кабінету відділу освіти.
З 25 лютого 2010 року рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області районний методичний кабінет відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації реорганізовано в Зіньківський районний методичний кабінет.
28 лютого 2017 року проведено апаратну нараду, де було прийнято рішення про звернення до начальника відділу освіти Дахна Ю. П. за роз`ясненнями щодо змін істотних умов праці. Роз`яснення з цього питання від начальника відділу освіти не надходили.
Позивач зазначала, що їй не надходили пропозиції щодо істотних умов укладання контракту. Крім того, з 27 червня по 07 липня 2017 року вона знаходилася на лікуванні в Полтавській обласній лікарні, а відтак, згідно зі статтею 40КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Також позивач вважала, що відповідна владна функція передана від ліквідованої юридичної особи до новоствореної у формі комунального підприємства засвідчує про те, що Комунальна установа Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області (далі - КУ Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області) є правонаступником КУ Зіньківський районний методичний кабінет , а тому незаконно звільнений до реорганізації працівник має бути поновлений на роботі на тому підприємстві, яке реорганізоване, де зберігається його робоче місце. При цьому, позивачем було здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що становить 122 049,20 грн.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року щодо звільнення ОСОБА_1
з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету
на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України;
- визнати незаконними та скасувати рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 30 серпня 2017 року Про внесення змін до рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року ; поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача КУ Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківської районної ради Полтавської області
з 10 липня 2017 року по 20 лютого 2018 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора КУ Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області
з 20 лютого 2018 року;
- стягнути з Зіньківської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу
в розмірі 122 049,20 грн;
- рішення в частині поновлення на посаді директора КУ Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області та в частині стягнення з Зіньківської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 7 712,82 грн допустити до негайного виконання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області
від 13 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області
від 13 листопада 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Сторонами не заперечувався факт своєчасного отримання позивачем трудової книжки та ознайомлення позивача з рішенням про звільнення.
Отже, наявні підстави для відмови у задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 18 вересня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Оскільки заявник помилково звернулася до суду з адміністративним позовом, який було подано в межах строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, тому причини пропуску звернення до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства про захист своїх трудових прав є поважними.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 вересня 1996 року ОСОБА_1 прийнято на посаду методиста районного методичного кабінету відділу освіти, 04 вересня
2002 року переведено на посаду завідуючої районного методичного кабінету відділу освіти.
Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області районний методичний кабінет відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації реорганізовано в Зіньківський районний методичний кабінет
з 25 лютого 2010 року.
Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 21 лютого 2017 року Про затвердження статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції затверджено статут Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції; втратив чинність пункт 2 рішення Зіньківської районної ради Полтавської області
від 25 лютого 2010 року Про районний методичний кабінет та призначення його керівника ; уповноважено відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації зареєструвати статут Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції згідно з чинним законодавством; уповноважено відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації повідомити завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці; завідувача Зіньківського районного методичного кабінету попередити педагогічних працівників Зіньківського районного методологічного кабінету про зміну істотних умов праці.
28 лютого 2017 року складено акт № 4 про те, що 28 лютого 2017 року завідувач Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 ознайомлена з рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області
від 21 лютого 2017 року Про затвердження статуту Зіньківського районного методичного кабінету Зіньківської районної ради Полтавської області в новій редакції та повідомлена про зміну істотних умов праці, але підпис про ознайомлення під рішенням сесії ставити відмовилася.
Листом відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 27 березня 2017 року повідомлено, що рішенням
від 21 лютого 2017 року затверджено статут Зіньківського районного методичного кабінету в новій редакції, з яким ознайомлено ОСОБА_1 Відділ освіти було уповноважено зареєструвати статут Зіньківського районного методичного кабінету в новій редакції згідно з чинним законодавством. Дане рішення виконано 27 лютого 2017 року. Пунктом 4 рішення відділ освіти уповноважено повідомити завідуючу районним методичним кабінетом про зміну істотних умов праці. Дане рішення теж було виконано і повідомлено про це 28 лютого 2017 року.
Відповідно до акта від 13 червня 2017 року № 5, 13 червня 2017 року завідувач Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 відмовилася від продовження трудових відносин на умовах контрактної форми трудового договору.
Листом від 21 червня 2017 року Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського погодив звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету за умови дотримання чинного трудового законодавства.
26 червня 2017 року начальник відділу освіти Дахно Ю. П. звернувся
з листом до сесії Зіньківської районної ради Полтавської області
з проханням звільнити завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 з 27 червня 2017 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження трудових відносин на умовах контрактної форми трудового договору.
Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача Зіньківським районним методичним кабінетом 27 червня 2017 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відповідно до акта від 27 червня 2017 року № 7 завідувач Зіньківської районним методичним кабінетом ОСОБА_1 була відсутня на роботі, про причину своєї відсутності не повідомила. При цьому, 27 червня 2017 року за медичною допомогою до Зіньківської центральної районної лікарні не зверталася, листок непрацездатності не видавався.
Також встановлено, що у період з 27 червня по 07 липня 2017 року
ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі Полтавської обласної клінічної лікарні, що підтверджується листком непрацездатності.
Відповідно до рішення Зіньківської районної ради Полтавської області
від 30 серпня 2017 року внесені зміни до рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року Про звільнення з посади завідувача Зіньківським районним методичним кабінетом ОСОБА_1 ,
а саме: пункт 1 викладено в наступній редакції: Звільнити з посади завідувача Зіньківського районного методичного кабінету ОСОБА_1 ,
10 липня 2017 року, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 24 листопада 2017 року утворено КУ Зіньківський районний методичний центр Зіньківської районної ради Полтавської області та затверджено статут, структуру і граничну штатну чисельність комунальної установи.
Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 12 грудня
2017 року припинено юридичну особу - КУ Зіньківський районний методичний кабінет (38100, Полтавська область, місто Зіньків, вулиця Воздвиженська, будинок 63, ЄДРПОУ 3710116) шляхом її ліквідації.
Суди встановили, що у липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Зіньківської районної ради Полтавської області, третя особа - начальник відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Дахно Ю. П., про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії (справа № 530/1073/17).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року Про звільнення завідувача Зіньківським районним методичним кабінетом ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 30 серпня 2017 року Про внесення змін до рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року Про звільнення завідувача Зіньківським районним методичним кабінетом ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача КУ Зіньківський районний методичний кабінет Зіньківської районної ради Полтавської області
з 10 липня 2017 року. Стягнуто із Зіньківської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 66 397,32 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 7 712,82 грн допущено до негайного виконання
(а. с. 108-112, т. 1).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду
від 19 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття постанови апеляційного суду (а. с. 114-118, т. 1)).
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року відмовлено.
Відповідно до листа Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року копію ухвали Верховного Суду
від 17 вересня 2018 року разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами направлено адвокату ОСОБА_1 - Григоренку В. В. Поштове відправлення 25 вересня 2018 року отримано Григоренком В. В.
(а. с.198, т. 2).
Також установлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась
до Зіньківського районного суду Полтавської області з аналогічними позовами щодо захисту її трудових прав, однак її позови повертались
у зв`язку з не усуненням недоліків заяв, або за клопотанням самої
ОСОБА_1 про залишення їх без розгляду. Як вказує сама позивач, такі дії нею вчинялись з метою вибору іншого судді, який розглядатиме спір, що є неприпустимим та суперечить фундаментальним засадам цивільного процесуального судочинства (справа № 530/1931/18 ).
18 вересня 2019 року Зіньківською районною радою Полтавської області подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності (а. с.106-108, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у
пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
За загальним правилом, власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, вказувала, що за захистом своїх порушених трудових прав вона помилково звернулася до суду з адміністративним позовом, який було подано в межах строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що з 17 вересня 2018 року
у ОСОБА_1 виникло право на подання цивільного позову про захист порушених трудових прав, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що, звернувшись до суду із даним позовом 14 лютого 2019 року, позивач пропустила установлений законом строк позовної давності, про застосування якого відповідачем подано заяву, що є підставою для відмови у позові у даній справі.
Дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження
№ 14-446цс18).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень
На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області
від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька І. В. Литвиненко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2020 |
Оприлюднено | 07.12.2020 |
Номер документу | 93302338 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Фаловська Ірина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні