Ухвала

від 28.01.2020 по справі 922/584/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/584/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився;

третя особа-1 - не з`явився;

третя особа-2 - не з`явився;

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр)

на рішення Господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л. С.) від 10.07.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Здоровко Л. М., судді Бородіна Л. І., Мартюхіна Н. О.) від 01.10.2019 у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Ватутіна" (далі - ПСП "Імені Ватутіна", Позивач)

до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бичко Світлани Миколаївни (далі - Реєстратор, Відповідач)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Держгеокадастру

про скасування рішення державного кадастрового реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 ПСП "Імені Ватутіна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Реєстратора про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію у Державному земельному кадастрі (далі - Рішення) земельної ділянки загальною площею 31,4003 га, кадастровий номер 6325784500:01:001:0437, яка знаходиться на території Гетьманівської сільської ради Шевченківського району Харківської області (далі - Земельна ділянка).

Позовна заява мотивована тим, що Реєстратор неправомірно вніс відомості до Державного земельного кадастру про Земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства; право постійного користування ОСОБА_1 Земельною ділянкою припинено ще у 2004 році, оскільки відповідний державний акт визнано недійсним; Земельної ділянки з площею 31,4003 га не існує, а земельна ділянка з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437 перебуває у законній оренді Позивача; реєстрація Земельної ділянки здійснена без згоди власника, а лише на підставі недійсного державного акта про право постійного користування земельною ділянкою і технічної документації із землеустрою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.07.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, позов задоволено; Рішення визнано протиправним та скасовано.

Рішення судів мотивовані відсутністю доказів того, що ОСОБА_1 є належним користувачем Земельної ділянки державної власності або особою, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що може бути підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у користування із земель державної власності. Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація Земельної ділянки проведена за заявою особи, яка не має права на звернення із відповідною заявою. Натомість ПСП "Імені Ватутіна", яке є належним землекористувачем, не має можливості зареєструвати право оренди на Земельну ділянку.

Оскільки Позивач обґрунтовував позовні вимоги наявністю у нього права оренди та відсутністю права постійного користування Земельною ділянкою у ОСОБА_1 , а також відсутністю у нього права звернутись до Реєстратора із заявою про реєстрацію у Державному земельному кадастрі Земельної ділянки на підставі державного акту, який визнано недійсним, суди дійшли висновку, що спір у цій справі пов`язаний з порушенням прав Позивача на Земельну ділянку і має цивільно-правовий характер.

Суди попередніх інстанцій, зокрема, встановили такі обставини:

07.05.2001 ОСОБА_1 видано державний акт про право постійного користування землею площею 31,4003 га, серія та номер ІІІ-ХР № 006213 (далі - Державний акт).

Розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Адміністрація) № 394 від 19.11.2004 у зв`язку із тим, що земельна ділянка використовувалась способами, які суперечать екологічним вимогам, Державний акт визнано недійсним; земельну ділянку передано до земель запасу.

14.06.2005 ПСП "Імені Ватутіна" та Адміністрація уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 69,0052 га строком на 15 років. Договір оренди зареєстрований у Центрі ДЗК 14.06.2005 за № 040570400001 (далі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 39 Договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір оренди укладено строком на 15 років, термін його дії закінчується 14.06.2020.

За довідкою № 0-20-0.23,29-112/120-17 від 05.09.2017, яка видана Відділом у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за Позивачем обліковуються дві земельні ділянки площею 29, 9379 га, кадастровий номер 6325784500:01:001:0437 (спірна земельна ділянка) та площею 39,0673 га кадастровий номер 6325784500:02:002:0203 на підставі Договору оренди.

Договір оренди є чинним, доказів розірвання або припинення його дії в матеріалах справи немає.

30.05.2017 ОСОБА_1 подав заяву про державну реєстрацію земельної ділянки площею 31,4003 га разом з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка виготовлена ТОВ ГК "Геопром" 22.05.2017 на підставі Державного акта.

06.06.2017 на підставі зазначеної технічної документації Реєстратор зареєстрував за ОСОБА_1. Земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

21.11.2018 в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 6325784500:01:001:0437 зареєстрована земельна ділянка загальною площею 29,9379 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ - 6306765032018.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437 площею 29, 9379 га перебуває в оренді у Позивача за Договором оренди. Відомості саме щодо цієї земельної ділянки були внесені 06.06.2017 Реєстратором до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437, однак з іншою площею - 31,4003 га та іншим цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства .

ПСП "Імені Ватутіна" зверталося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстратора про визнання протиправним та скасування Рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 520/11522/18 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом та роз`яснено Позивачу, що зазначена позовна вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, ПСП "Імені Ватутіна" зверталося до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію земельної ділянки. Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 14.01.2019 у справі № 637/11/19 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за цим позовом та роз`яснено Позивачу, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції Господарського суду Харківської області.

Внесення 06.06.2017 Реєстратором спірних відомостей до Державного земельного кадастру надало можливість державному реєстратору Печенізької РДА Харківської області Зоткіну С.В. зареєструвати 30.08.2017 речове право - право постійного користування ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку із зазначенням підстави виникнення речового права - Державного акта.

ПСП "Імені Ватутіна" зверталось до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30.08.2017 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 31,4003 га з цільовим призначенням - для фермерського господарства. Однак, провадження у справі № 637/116/18 було закрито, оскільки спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а не цивільного.

У межах справи № 637/116/18 ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПСП "Імені Ватутіна" та Адміністрації про визнання недійсними розпорядження Адміністрації № 394 (2004 року) "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством "Горожанівське", від 01.04.2005 № 96 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди ПСП "Імені Ватутіна" на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу розташованих на території Гетьманівської сільської ради Шевченківського району Харківської області", Договору оренди, однак цей спір не було розглянуто по суті.

У Харківському окружному адміністративному суді розглядається справа № 2040/6583/18 за позовом ОСОБА_1 до Реєстратора, треті особи Держгеокадастр, ПСП "Імені Ватутіна" про визнання дій Реєстратора про внесення змін у Державний земельний кадастр інформації відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437 щодо розміру земельної ділянки, цільового призначення та виду використання, а також виключення правовстановлюючих документів протиправними; зобов`язання внести зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437, зазначивши: площа земельної ділянки - 31, 4003 га, цільове призначення та вид використання - для фермерського господарства, документи, що посвідчують право - Державний акт. Розгляд справи № 2040/6583/18 зупинено до розгляду судом справи № 922/584/19.

За Інформацією з Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, здійсненого судом у межах розгляду справи № 922/584/19, за ОСОБА_1 зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У витязі з Інформації з Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься чинний запис про внесення 06.06.2017 Реєстратором відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437, однак з іншою площею 31, 4003 га та іншим цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

30.10.2019 Держгеокадастр звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.07.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та закрити провадження у цій справі.

Касаційна скарга Держеокадастру обґрунтована тим, що позов у цій справі повинен розглядатись в порядку адміністративного, а не господарського судочинства, оскільки вчинена Реєстратором державна реєстрація Земельної ділянки, є дією спеціально уповноваженої особи при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі при наданні адміністративних послуг, що узгоджується з приписами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Держгеокадастру; розгляд справи призначено на 28.01.2020; встановлено строк для подання відзиву до 31.12.2019.

Розглядаючи цю справу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виявила правову проблему, яку вважає виключною з огляду на практику вирішення Верховним Судом справ, пов`язаних з вирішенням питання суб`єктної юрисдикції у спорах, предметом яких є скасування рішення державного реєстратора стосовно земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 637/116/18

Положеннями статті 13 ЦПК України, зокрема визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства

Судами встановлено, що спірна Земельна ділянка з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437 площею 29, 9379 га перебуває в оренді у Позивача за Договором оренди. Відомості саме щодо цієї земельної ділянки були внесені 06.06.2017 Реєстратором до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437, однак з іншою площею 31,4003 га та іншим цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

У подальшому Реєстратор на підставі заяви ПСП "Імені Ватутіна" від 14.06.2017 про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру внесено зміни до характеристик земельної ділянки з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437, зазначена площа 29, 9379 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виключено відомості щодо підстави права постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою - Державного акта, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ - 6306765032018.

Внесення 06.06.2017 Реєстратором спірних відомостей до Державного земельного кадастру надало можливість державному реєстратору Печенізької РДА Харківської області Зоткіну С.В. зареєструвати 30.08.2017 речове право - право постійного користування ОСОБА_1. на спірну земельну ділянку із зазначенням підстави виникнення речового права - Державний акт.

При цьому, за інформацією Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься чинний запис про внесення 06.06.2017 Реєстратором відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437, однак з іншою площею - 31,4003 га та іншим цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами або органами державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Разом з тим, виокремлюючи виключну правову проблему у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 637/116/18, у якій Велика Палата, вирішуючи питання суб`єктної юрисдикції, виходила з того, що в разі, якщо на час відкриття провадження у справі щодо спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною чи іншою особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Отже, розглядаючи цю справу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду і яка полягає у необхідності забезпечення єдності судової практики у вирішені питання про те, чи слід вважати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію у Державному земельному кадастрі спірної Земельної ділянки, прийнятими про права, інтереси та (або) обов`язки фермерського господарства, обставини створення якого судами не встановлювались, за умови, що оскаржувані відомості внесені до Державного земельного кадастру про спірну Земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта, виданого ОСОБА_1, а в подальшому Реєстратор вніс до Державного земельного кадастру виправлені відомості стосовно характеристик спірної Земельної ділянки з тим самим кадастровим номером стосовно цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За правилами якого судочинства потрібно розглядати спір про скасування рішення кадастрового реєстратора про внесення відомостей про земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта, виданого фізичній особі, якщо обставини створення фермерського господарства і набуття ним права користування спірною ділянкою на час звернення з позовом у справі не встановлювались, а оскаржувані відомості про спірну земельну ділянку стосовно цільового призначення - для ведення фермерського господарства в подальшому змінені на цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва? При цьому, за інформацією Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно міститься чинний запис про внесення Реєстратором відомостей про спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Окрім цього, з огляду на те, що Державний акт, на підставі якого вчинено оскаржувані реєстраційні дії, видано ОСОБА_1 на право постійного користування землею, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає також увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, у якій Велика Палата, вирішуючи питання суб`єктної юрисдикції, виходила з того, що саме фермерське господарство, а не його засновник, на ім`я якого видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, може ставити вимоги про порушення його прав як постійного землекористувача. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду послалась також на власні висновки, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц та від 12.12.2018 року у справі № 388/1103/16-ц, стосовно того, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне саме у цій справі для забезпечення дотримання вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на суперечливі обставини стосовно цільового призначення спірної Земельної ділянки, а саме: оскаржуваним Рішенням внесено відомості до Державного земельного кадастру про спірну Земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта, виданого ОСОБА_1, а в подальшому Реєстратор вніс до Державного земельного кадастру виправлені відомості стосовно характеристик спірної Земельної ділянки з тим самим кадастровим номером стосовно цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, за інформацією Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно міститься чинний запис про внесення Реєстратором відомостей про спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, а обставини створення фермерського господарства і набуття ним права користування спірною ділянкою суди не встановлювали.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).

Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

З огляду на викладене справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 922/584/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Ватутіна" до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бичко Світлани Миколаївни про скасування рішення державного кадастрового реєстратора передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв