Ухвала

від 19.02.2020 по справі 922/584/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/584/19

Провадження № 12-9гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/584/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Імені Ватутіна до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бичко Світлани Миколаївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про скасування рішення державного кадастрового реєстратора за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року (головуючий суддя Здоровко Л. М., судді Бородіна Л. І., Мартюхіна Н. О.) та

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство Імені Ватутіна (далі - ПСП Імені Ватутіна ) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бичко Світлани Миколаївни (далі - реєстратор) про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію у Державному земельному кадастрі (далі - рішення про реєстрацію) земельної ділянки загальною площею 31,4003 га, кадастровий номер 6325784500:01:001:0437, яка знаходиться на території Гетьманівської сільської ради Шевченківського району Харківської області (далі - земельна ділянка).

Позовна заява обґрунтована тим, що реєстратором неправомірно внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства; право постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою припинено ще у 2004 році, оскільки відповідний державний акт визнано недійсним; земельної ділянки з площею 31,4003 га не існує, а земельна ділянка з кадастровим номером 6325784500:01:001:0437 перебуває у законній оренді позивача; реєстрація земельної ділянки здійснена без згоди власника, а лише на підставі недійсного державного акта про право постійного користування земельною ділянкою і технічної документації із землеустрою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 березня 2019 року задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року, позов задоволено; рішення про реєстрацію визнано протиправним та скасовано.

Судові рішення мотивовано відсутністю доказів того, що ОСОБА_1 є належним користувачем земельної ділянки державної власності або особою, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що може бути підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у користування із земель державної власності. Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація земельної ділянки проведена за заявою особи, яка не має права на звернення із відповідною заявою. Натомість ПСП Імені Ватутіна , яке є належним землекористувачем, не має можливості зареєструвати право оренди земельною ділянкою.

Оскільки позивач обґрунтовував позовні вимоги наявністю у нього права оренди та відсутністю права постійного користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 на підставі державного акта, який визнано недійсним, а також відсутністю у позивача права звернутись до реєстратора із заявою про реєстрацію у Державному земельному кадастрі права оренди земельної ділянки, суди дійшли висновку, що спір у цій справі пов`язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку і має цивільно-правовий характер.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ Держгеокадастру у жовтні 2019 року подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що позов у цій справі повинен розглядатись в порядку адміністративного, а не господарського судочинства, оскільки вчинена реєстратором державна реєстрація земельної ділянки є дією спеціально уповноваженої особи при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі при наданні адміністративних послуг, що узгоджується з приписами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру, а ухвалою від 28 січня 2020 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що розглядаючи цю справу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виявила правову проблему, яку вважає виключною з огляду на практику розгляду Верховним Судом справ, пов`язаних з вирішенням питання суб`єктної юрисдикції у спорах, предметом яких є скасування рішення державного реєстратора стосовно земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

При цьому суд касаційної інстанції послався на частину п`яту статті 302 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить відповідна справа, і вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Передаючи дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що за якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність забезпечення єдності судової практики у вирішенні питання за правилами якого судочинства потрібно розглядати спір про скасування рішення кадастрового реєстратора про внесення відомостей про земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта, виданого фізичній особі, якщо обставини створення фермерського господарства і набуття ним права користування спірною ділянкою на час звернення з позовом у справі не встановлювались, а оскаржувані відомості про спірну земельну ділянку стосовно цільового призначення - для ведення фермерського господарства в подальшому змінені на цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, за інформацією Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно міститься чинний запис про внесення реєстратором відомостей про спірну земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання касаційного суду на наявність в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей про земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням (використанням) не свідчить про існування виключної правової проблеми, що містить ця справа та вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що юрисдикція суду щодо розгляду тієї чи іншої справи має встановлюватись з огляду на сутність права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Окрім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням не лише якісного, а й кількісного критеріїв. Кількісний критерій ілюструє той факт, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Однак Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, вказуючи на наявність виключної правової проблеми у цій справі, жодних доводів на підтвердження кількісного критерію існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах не навів.

Мотиви, викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 28 січня 2020 року, про відсутність судової практики у відповідних питаннях, які чітко не визначені на нормативному рівні, також не свідчать про наявність у справі виключної правової проблеми. Сама по собі відсутність судової практики не вказує на наявність такої проблеми.

Відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, то відсутні й підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже, справу № 922/584/19 разом з касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

Справу № 922/584/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Імені Ватутіна до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бичко Світлани Миколаївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про скасування рішення державного кадастрового реєстратора за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року у цій справі повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. В. Пророк В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. Г. Яновська