Постанова від 06.02.2020 по справі 908/1550/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1550/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

учасники процесу в судове засідання не з"явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 ( суддя Горохов І.С.) у справі № 908/1550/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк"), 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Вавіпал", 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка, вул. Горького, буд. 14

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості за договором поруки №POR1453196535774 від 19.01.2016 в розмірі 469 945,45 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 у справі №908/1550/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Суд стягнув з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом за Договором №б/н від 31.08.2015 в розмірі 469 945,45 грн (чотириста шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 45 коп.), судовий збір у сумі 7049,18 грн (сім тисяч сорок дев`ять гривень 18 коп.).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, просив рішення суду від 06.09.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції всупереч нормам господарського процесуального законодавства не надав правової оцінки збільшенню в односторонньому порядку кредитного ліміту без згоди поручителя, оскільки позивач відповідно до довідки № 08.7.0.0.0/190524122010 від 24.05.2019, після укладення Договору поруки, змінював ФГ "Вавіпал" кредитний ліміт 29.08.2017 до 310000,00 грн., та 13.03.2018 до 470000,00 грн.

Апелянт вважає, що позивач, припинивши дію кредитного договору зверненням до суду із позовом, внаслідок чого рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2018, вимоги Позивача до боржника ФГ "Вавіпал", які виникли із Кредитного Договору були задоволені, також припинив і дію договору поруки, укладеного із відповідачем, а тому стягнення з останнього суми заборгованості за договором поруки є безпідставним, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

На думку апелянта, позивач, звернувшись до суду із позовом до позичальника, в односторонньому порядку розірвав дію Кредитного договору, і таким чином, не мав права нараховувати відсотки, пеню, штрафи за невиконання за період після розірвання Кредитного договору та звернення до суду з позовною вимогою до поручителя.

Апелянт посилається на те, що позивач не навів підтверджень, що позичальник приєднався саме до тих Умов та правил надання банківських послуг, які зазначив позивач.

Крім того, на думку апелянта, оскільки під час дії Кредитного договору позивач не пред`явив позову до відповідача про стягнення заборгованості як з солідарного боржника, то такі вимоги, заявлені після розірвання в односторонньому порядку кредитного договору, не повинні бути задоволені.

Всі ці обставини, як вважає апелянт, є підставами для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019, ухвалене суддею Гороховим І.С. повний текст якого складений 09.09.2019, у справі №908/1550/19 залишено без руху. Апелянту наданий десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги: надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору у сумі 2881,50 грн.

11.11.2019 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим доказом сплатити судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 у справі №908/1550/19, розгляд призначено на 16.12.2019, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач); судді : Дармін М.О., Іванов О.Г.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Березкіної О.В., у відпустці, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18 зі змінами, розгляд справи № 908/1550/19, призначеної на 16 грудня 2019 року не відбувся (інформаційна довідка).

Після усунення зазначених обставин, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2020 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді - Іванов О.Г., Подобєд І.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду на 06.02.2020. При цьому, повторний автоматизований розподіл справи №908/1550/19 відбувся на підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.01.2020, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, через перебування у відпустці судді Дарміна М.О.

05.02.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1550/19 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді - члена колегії суддів Подобєда І.М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020, справу №908/1550/19 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Дармін М.О., які ухвалою суду від 06.02.2020 прийняли справу до свого провадження.

Позивачем - Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.145-147), не з`явились, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надали, що надає підстави суду розглянути справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (банк), та Фермерським господарством "Вавіпал" (позичальник) було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (Умов), згідно з якою ФГ "Вавіпал" приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 31.08.2015 та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

ФГ "Вавіпал" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 у справі №908/2021/18, яке набрало законної чинності, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Фермерського господарства "Вавіпал" стягнуто з Фермерського господарства "Вавіпал" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 469 945,45 грн. заборгованості за кредитом, 72 919,80 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 58 581,45 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 9021,70 грн. судового збору.

Таким чином, рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 у справі № 908/2021/18 встановлено неналежне виконання ФГ "Вавіпал" умов договору б/н від 31.08.2015 щодо повернення кредитних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 у справі № 908/2021/18 було встановлено, що станом на 14.03.2019 заборгованість ФГ "Вавіпал" за Договором банківського обслуговування б/н від 31.08.2015 за тілом кредиту складає 469 945,45 грн.

19.01.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АК КБ "Приватбанк", (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки №POR1453196535774, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством "Вавіпал" (боржник) зобов`язань за угодами "Кредитний ліміт" "Умов та правил надання банківських послуг" та "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг".

За текстом договору поруки "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг" "Угода 1", а "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг" "Угода 2".

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, які належать йому на праві власності.

Звертаючись до відповідача - ОСОБА_1 із позовом про стягнення 469 945,45 грн. заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 31.08.2015, позивач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" посилався на невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором, що є підставою для стягнення суми боргу за тілом кредиту з поручителя, який поручився за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання ФГ "Вавіпал" договору банківського обслуговування б/н від 31.08.2015 щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитними коштами, відповідач, як поручитель за укладеним договором поруки № POR1453196535774 від 19.01.2016 зобов`язаний сплатити заявлену позивачем суму боргу за тілом кредиту у розмірі 469 945,45 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 у справі № 908/2021/18, яке набрало законної чинності, встановлено неналежне виконання ФГ "Вавіпал" умов договору б/н від 31.08.2015 щодо повернення кредитних коштів, та встановлена сума боргу за тілом кредиту, яка складає 469 945,45 грн., господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення даної суми на користь позивача.

При цьому, доводи апелянта про те, що суд не надав оцінку тому, що внаслідок змін розміру кредитного ліміту збільшився обсяг відповідальності поручителя, що виключає настання його відповідальності за невиконання позичальником умов договору, є неспроможними з огляду на наступне.

Предметом договору поруки (згідно пункту 1.1 цього договору) є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Фермерським господарством "Вавіпал" зобов`язань за угодами-приєднання до:

підпункт 1.1.1 цього договору розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі - Угода 1 та

підпункт 1.1.2 цього договору до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг, далі - Угода 2.

Дійсно, на час укладання договору поруки (19.01.2016) у підпунктах 1.1.1 та 1.1.2 цього договору зазначено, що розмір кредиту за Угодою 1 та Угодою 2 становить по 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) кожний.

Проте, пунктами 1.1.1 та 1.1.2 договору поруки передбачено, що якщо під час виконання "Угоди 1" та "Угоди 2" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Отже, сторони договору поруки передбачили, що подальше збільшення відповідальності поручителя внаслідок збільшення розміру зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 31.08.2015 відбувається без згоди поручителя.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебував на посаді директора Основного боржника - Фермерського господарства "Вавіпал", який укладав/підписував з ПриватБанком договір 31.08.2015 та отримував кредитні кошти, а тому не міг не бути обізнаним про зміну ліміту кредитування.

Пунктом 2.1.2 договору поруки № POR1453196535774 від 19.01.2016 передбачено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Не направлення кредитором вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2", незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги, а тому позивач мав право звернутися до поручителя із вимогою про стягнення суми основного боргу вже після ухвалення рішення про стягнення такого боргу з позичальника.

Посилання апелянта на те, що порука є припиненою внаслідок звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитом з позичальника і ухвалення відповідного рішення, а тому позивач не мав права нараховувати відсотки, пеню, штрафи за невиконання за період після розірвання Кредитного договору та звернення до суду з позовною вимогою до поручителя, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Згідно з п. 4.1 договору поруки №POR1453196535774 від 19.01.2016, порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (тобто 19.01.2031).

Отже, на момент пред`явлення даного позову порука відповідача не є припиненою.

В той же час, жодних нарахувань у вигляді пені, відсотків та штрафів до поручителя позивачем не здійснювалось і не заявлялось.

Доводи апелянта про те, що позивач не навів підтверджень, що позичальник приєднався саме до тих Умов та правил надання банківських послуг, які зазначив позивач, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дані обставини були встановлені рішенням господарського суду у справі № 908/2021/18 від 21.12.2018, та не підлягають перевірці у межах даної справи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на судову практику, а саме - постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, в якій зроблено висновок про те, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

За змістом даної постанови, заборгованість за кредитним договором була стягнута достроково солідарно з позичальника та поручителя, а у подальшому, внаслідок невиконання рішення суду, до позичальника та поручителя були заявлені вимоги щодо стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, процентів за користування кредитом та таке інше.

В той же час, у справі, яка переглядається апеляційним судом, вимоги до поручителя заявлені щодо суми заборгованості за тілом кредиту та у межах строку дії поруки.

З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, Господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 у справі № 908/1550/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 року у справі №908/1550/19 - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2020 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін