Рішення

від 07.02.2020 по справі 913/664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 лютого 2020 року Справа № 913/664/19

м.Харків Провадження №33/913/664/19

За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601

до відповідача Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» ,

квартал Молодіжний, буд.10-Б, смт.Станично-Луганське, Луганська область, 93601

про стягнення 81 610 грн 81 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» про стягнення грошових коштів за договором постачання природного газу №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017 у сумі 81 610 грн 81 коп., з яких: 6 383 грн 99 коп. - сума нарахованих 3% річних; 11 004 грн 85 коп. - інфляційних втарат; 64 221 грн 97 - пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017 позивач передав у власність відповідачу природний газ на суму 1 518 144 грн 46 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, підписаними сторонами.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за придбаний газ на підставі ст.625 ЦК України та п.8.2 договору позивачем були також нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня, за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.12.2019 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві за вих.№ 472 від 23.12.2019, що надійшов на електронну пошту суду (підписаний електронним цифровим підписом), просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки нарахування пені за простроченими зобов`язаннями споживача, за його твердженням, суперечить приписам п.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , якою встановлений мараторій на час, визначений статтею 1 цього закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Згідно з п.6 статуту АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» предметом його діяльності є зокрема, видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. У відповідності до п.2 ст.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу позивач є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.м. та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Мараторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до завершення антитерористичної операції (надалі - АТО). Договірні відносини, які є предметом даного судового спору, виникли у період дії АТО, а тому підпадають під дію відповідних нормативно-правових актів.

На електронну адресу суду відповідачем також 06.02.2020 подані копія статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ліцензія АГ №579733 від 02.11.2012, сертифікату №4471 від 16.06.2015 про форс-мажорні обставини, яку підписані електронним цифровим підписом.

Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком позивача, до господарського суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.09.2017 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був підписаний договір №5151/1718-КП-20 постачання природного газу, за приписами п.п.1.1, 1.2, 1.4 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ обсягом до 177,342 тис. куб. метрів (сто сімдесят сім тисяч сорок два куб.метрів), у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): жовтень 5,474, листоад 23,173, грудень 26,761, 4 кв. 2017 р. 55,408, січень 38,666, лютий 33,268, березень 50,000, 1 кв. 2018 р. 121,934 (в редакції додаткової угоди №1 від 27.03.2018).

Відповідно до п.3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7 договору).

За умовами 5.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюються положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м. ( без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488 грн 64 коп. (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2. цього договору, здійснюється за умови:

- наявності у споживача відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством);

- виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , обов`язку щодо відкриття рахунка зі спеціальним режимом використання;

- дотримання вимог пункту 12 положення.

В п.6.1 сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі просточення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми просточеного платежу за кожний день просточення платежу (п.8.2 договору).

Відповідно до п.10.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 по 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 02.04.2018).

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017 позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 31.10.2017 у жовтні 2017 року на суму 51 940 грн 81 коп.;

- б/н від 30.11.2017 у листопаді 2017 року на суму 219 880 грн 26 коп.;

- б/н від 31.12.2017 у грудні 2017 року на суму 253 925 грн 50 коп.

- б/н від 31.01.2018 у січні 2018 року на суму 366 887 грн 76 коп.;

- б/н від 28.02.2018 у лютому 2018 року на суму 315 668 грн 08 коп;

- б/н від 31.03.2018 у березні 2018 року на суму 309847 грн 05 коп.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по своєчасній оплаті отриманого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого у зв`язку із допущеним простроченням Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наданих позивачем письмових пояснень, даних наведених у розрахунку, у довідці Операції по договору №5151/1718-КП-20 з 01.10.2017 по 31.05.2019 Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , а також у наданих банківських виписках по рахунку та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, вбачається, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставками жовтня- грудня 2017 року, січня - березня 2018 року було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені п.6.1. договору.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.8.2 договору у разі просточення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми просточеного платежу за кожний день просточення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 64 221 грн 97 коп. пені за загальний період з 27.02.2018 по 09.12.2018 (поставки січня - березня 2018 року).

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Час, визначений у статті 1 цього Закону - до 31.12.2020.

Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015 року.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Наразі пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України Про визначення гарантованих постачальників природного газу встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.п.5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України встановлено, що метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Предметом діяльності позивача є, зокрема видобування нафти та постачання природного газу (метану), вугільних родовищ.

Законом України Про енергозбереження визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Акціонерне товариство Національної акціонерної компанії Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Згідно із ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та статуті відповідача, основним видом діяльності останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

В той же час, відповідно до наявної копії ліцензії Луганської обласної державної адміністрації АГ №579733 від 02.11.2012 Комунальне підприємство «Теплосервіс Станично-Луганського району» є виробником, здійснює транспортування та постачання теплової енергії. Зазначена ліцензія є чинною та має необмежений термін дії згідно роз`яснень, наданих керівником Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації в листі №15/07-1472 від 11.07.2018.

Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Так, з п.1.2 договору вбачається, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність у смт.Станиця Луганська Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 по справі №913/66/18, а також у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 913/653/18, від 06.09.2019 у справі № 913/7/19, від 22.01.2020 у справі №913/223/19, що враховано судом під час вирішення даного спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення 64 221 грн 97 коп. пені заявлені за загальний період з 27.02.2018 по 09.12.2018 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у січні - березні 2018 року за договором №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017 є такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за загальний період з 27.02.2018 по 09.12.2018 у розмірі 6 383 грн 99 коп. за зобов`язаннями січня - березня 2018 року.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими і тому, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу за загальний період з квітня 2018 року по листопад 2018 року у розмірі 11 004 грн 85 коп. (за зобов`язаннями поставки лютого - березня 2018 року).

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню на визначені позивачем суми, а саме 6 383 грн 99 коп. та 11 004 грн 85 коп. відповідно.

Враховуючи зазначене, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних у сумі 6 383 грн 99 коп., інфляційні втрати у сумі 11 004 грн 85 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір в сумі 409 грн 31 коп. підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія « Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» про стягнення 81 610 грн 81 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» (квартал Молодіжний, буд.10-Б, смт.Станиця Луганська, Луганська область, 93601, ідентифікаційний код 35259450) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних у сумі 6 383 грн 99 коп., інфляційні втрати у сумі 11 004 грн 85 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 409 грн 31 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 07.02.2020. Суддя О.В. Драгнєвіч