Постанова

від 15.04.2020 по справі 913/664/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. Справа № 913/664/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.

без виклику сторін

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№677 Л/З) на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2020 (повний текст складено та підписано 07.02.2020 року у місті Харкові) по справі №913/664/19 (суддя Драгнєвіч О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» , смт. Станично-Луганське, Луганська область

про стягнення 81 610, 81 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

06.12.2019 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» , смт. Станично-Луганське, Луганська область про стягнення грошових коштів за договором постачання природного газу №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017 у сумі 81 610 грн 81 коп., з яких: 6 383 грн 99 коп. - сума нарахованих 3% річних; 11 004 грн 85 коп. - інфляційних втарат; 64 221 грн 97 - пені (а.с. 4-10).

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 10.12.2019р. розгляд справи №913/664/19 здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2020 року по справі №913/664/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ до Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» про стягнення 81 610,81 грн. задоволені частково ( а.с. 117-121).

Стягнуто з Комунального підприємства «Теплосервіс Станично-Луганського району» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних у сумі 6 383 грн 99 коп., інфляційні втрати у сумі 11 004 грн. 85 коп. та судовий збір в сумі 409 грн 31 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач оплату за спожитий у січні-березні 2018 року природний газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, передбаченого договором №5151/1718-КП-20 постачання природного газу від 18.09.2017р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції посилався на ст. 1, ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який встановлює мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО.

Проаналізувавши зазначений закон та, встановивши, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» , а відповідач, КП Теплосервіс Станично-Луганського району є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про те, положення ч. 2 ст. 2 зазначеного закону розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017р., а відтак відмовив у задоволені вимог щодо стягнення пені у розмірі 64 221,97 грн. за період з 27.02.2018р. по 09.12.2018р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у січні-березні 2018р. за договором №5151/1718-КП-20 постачання природного газу від 18.09.2017р.

Щодо задоволення інфляційних витрат та 3% річних, заявлених позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість цих вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія« Нафтогаз України» , м.Київ звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку, в якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2020 року по справі №913/664/19 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 64 221,97 грн., прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення 64 221,97 грн. пені задовольнити. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Скаржник вважає зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значенням для справи.

Апелянт зазначає щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", оскільки судом не враховано, що позивач не є енергопостачальною компанією, а тому Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не поширює свою дію на спірні правовідносини.

Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі №913/65/18, в якій встановлено, що АТ НАК Нафтогаз України не є енергопостачальною організацією.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020р. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020р. апеляційну скаргу було залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн. ( а.с. 126-127).

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду 11.03.2020р. від апелянта надійшла заява про усунення недоліків та надано оригінал платіжного доручення №0000001679 від 26.02.2020 року на суму 2881,50 грн., що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 04.03.2020р.

Після усунених скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020р. по справі №913/664/19 поновлено пропущений процесуальний строк апелянту, відкрито апеляційне провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву до суду до 30.03.2020р. включно (а.с.151-153).

26.03.2020р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу у справі. В зазначеному відзиві відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2020р. у справі № 913/664/19 без змін ( а.с.159-162).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, до таких відносяться:

- справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені в розмірі 64 221,97 грн., 3% річних у розмірі 6 383, 99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 004, 85 грн., що загалом складає 81 610, 81 грн.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , з повідомленням учасників справи, а тому доходить висновку про можливість призначити апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року розгляд справи №913/664/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.166-167).

Відповідно ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали господарської справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20077720), що підтверджено Статутом (а.с. 83-85).

Комунальне підприємство «Теплосервіс Станично-Луганського району» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35259450), що підтверджено Витягом з ЄДР та Статутом (а.с.91-94, 112-115).

Предметом діяльності відповідача згідно п.2.2 Статуту є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.114).

Комунальне підприємство «Теплосервіс Станично-Луганського району має ліцензію на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (а.с.108-109)

Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Теплосервіс Станично-Луганського району» (споживач) 18.09.2017р. укладено договір № 5151/1718-КП-20 постачання природного газу (далі - Договір) ( а.с. 15-24).

За вказаним Договором постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ обсягом до 177,342 тис. куб. метрів (сто сімдесят сім тисяч сорок два куб.метрів), у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): жовтень 5,474, листопад 23,173, грудень 26,761, 4 кв. 2017 р. 55,408, січень 38,666, лютий 33,268, березень 50,000, 1 кв. 2018 р. 121,934 (в редакції додаткової угоди №1 від 27.03.2018).

Відповідно до п.3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7 договору).

За умовами 5.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюються положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488 грн 64 коп. (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2. цього договору, здійснюється за умови:

- наявності у споживача відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством);

- виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» , обов`язку щодо відкриття рахунка зі спеціальним режимом використання;

- дотримання вимог пункту 12 положення.

В п.6.1 сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2 договору).

Відповідно до п.10.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 по 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 02.04.2018) (а.с.26).

На виконання умов Договору, за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, позивач передав відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.10.2017 у жовтні 2017 року на суму 51 940 грн 81 коп.;

- б/н від 30.11.2017 у листопаді 2017 року на суму 219 880 грн 26 коп.;

- б/н від 31.12.2017 у грудні 2017 року на суму 253 925 грн 50 коп.

- б/н від 31.01.2018 у січні 2018 року на суму 366 887 грн 76 коп.;

- б/н від 28.02.2018 у лютому 2018 року на суму 315 668 грн 08 коп.;

- б/н від 31.03.2018 у березні 2018 року на суму 309 847 грн 05 коп. ( а.с. 30-35).

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату за переданий позивачем газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своєю правовою природою договір №5151/1718-КП-20 постачання природного газу від 18.09.2017р. є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, до звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до п. 8.2 договору, в якому визначено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Вказаний пункт Договору узгоджується з положеннями ст. ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором у січні-березні 2018 року, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу перед позивачем за Договором, становить 64 221,97 грн. за період з 27.12.2018р. по 09.12.2018р.

Судом першої інстанції у стягненні пені було відмовлено повністю, оскільки положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступного.

З 07.02.2015 року набрав чинності Закон України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають та території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13.01.2015р. № 85-VIII, яким встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Час, визначений у статті 1 цього Закону - до 31.12.2020р.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Згідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Зі Статуту відповідача вбачається, що основним видом діяльності КП "Теплосервіс Станично-Луганського району є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря ( а.с.114).

Відповідно до наявної копії ліцензії Луганської обласної державної адміністрації АГ №579733 від 02.11.2012 Комунальне підприємство «Теплосервіс Станично-Луганського району» є виробником, здійснює транспортування та постачання теплової енергії. Зазначена ліцензія є чинною та має необмежений термін дії згідно роз`яснень, наданих керівником Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації в листі №15/07-1472 від 11.07.2018 (а.с.108-109).

З п.1.2 договору вбачається, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Водночас відповідач здійснює свою господарську діяльність у смт. Станиця Луганська Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у смт. Станиця Луганська Луганської області є загальновідомим фактом, який на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Стосовно доводів скаржника про безпідставне застосування місцевим судом до спірних правовідносин положень ст.2 Закону України №85 від 13.01.2015р., оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Пунктом 1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річних обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 ( у редакції, що діяла на момент прийняття Закону України від 13.01.2015р. № 85-VШ), встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту позивача (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п.п.3,18).

Законом України «Про енергозбереження» встановлено, що "енергозбереження"- це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

Таким чином, висновок суду про те, що ПАТ НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією, є правомірним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 по справі №913/66/18, а також у постановах Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 913/653/18, від 06.09.2019 у справі № 913/7/19, від 22.01.2020 у справі №913/223/19.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18, оскільки, як вказувалось питання правозастосування положень Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII врегульовано, зважаючи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №913/12/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилась в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Закону України від 13.01.2015р. № 85-VШ, а тому обґрунтовано відмовив у позові щодо стягнення з відповідача 64 221,97 грн. пені, заявленої за загальний період з 27.02.2018 по 09.12.2018 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у січні - березні 2018 року за договором №5151/1718-КП-20 від 18.09.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2020 року у справі № 913/664/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2020 року у справі № 913/664/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови у відповідності до вимог ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2020 .

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота