Постанова

від 28.01.2020 по справі 401/217/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року м. Кропивницький

справа № 401/217/19

провадження № 22-ц/4809/131/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко -Шаповалова В. В.

учасники справи :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Система бронювання Путівка.ком ,

представник позивача - адвокат Коссов Сергій Олександрович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Філоненко Олександр Валентинович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Філоненка Олександра Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2019 року у складі судді Волошиної Н. Л. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Система бронювання Путівка.ком до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Система бронювання Путівка.ком звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позову товариство зазначало, що впродовж 2016 - 2018 років бухгалтер ТОВ Система бронювання Путівка.ком ОСОБА_2 шляхом зловживання своїм службовим становищем із використанням електронної системи клієнт - банк здійснила платіжні операції, внаслідок яких з розрахункового рахунку товариства на користь ряду фізичних осіб (рідних та близьких ОСОБА_3 ) переведено значні грошові кошти. За цими фактами 11 січня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України. Зокрема, в період з 21 грудня 2017 року по 22 березня 2018 року ОСОБА_1 безпідставно отримав на власний картковий рахунок у АТ КБ Приватбанк за рахунок ТОВ Система бронювання Путівка.ком гроші в сумі 56770 грн..

Стверджуючи, що між товариством та ОСОБА_1 не було жодних правовідносин, кошти ОСОБА_1 на рахунок товариства не вносились, позивач просив суд з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача на користь товариства безпідставно отримані грошові кошти в сумі 56 770 грн. (т. 1 а.с. 3-5).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Система бронювання Путівка.ком 45 610 грн. та судові витрати в сумі 1543,33 грн..

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Система бронювання Путівка.ком є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем не доведено правові підстави для отримання коштів. Наявності договірних відносин будь-якого характеру між позивачем та ОСОБА_1 за договорами та виникнення у зв?язку з цим між ними відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України цивільних прав та обов?язків не доведено, жодних правових підстав для набуття відповідачем грошових коштів не встановлено. Докази того, що рахунок, на який було перераховано товариством 22 березня 2018 року грошові кошти в сумі 11160 грн. належить відповідачеві, суду не надано, тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають (т. 1 а.с. 191-195).

Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 858,32 грн. (т.1,а.с.231-234).

В апеляційній скарзі адвокат Філоненко О.В., який діє в інтересах відповідача, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що між позивачем та ОСОБА_1 були укладені договори про надання туристичних послуг, на підставі яких ОСОБА_1 сплатив керівництву ТОВ Система бронювання Путівка.ком кошти у готівковій формі. В подальшому від туристичних послуг відповідач відмовився і сплачені ним кошти поверталися частинами на його картковий рахунок. Факт наявності правовідносин між сторонами підтверджується договором про надання туристичних послуг, заявою про повернення коштів та актом звірки розрахунків. Суд не дав належну оцінку цим доказам по справі, не взяв до уваги покази свідка - бухгалтера ОСОБА_2 , яка підтвердила вказані факти, передачі коштів керівництву та підстави їх повернення, та пояснила, що вважає даний позов помстою до її рідних внаслідок неприязних відносин, які склались між нею і керівництвом товариства. Суд послався на те, що відповідачем не було надано прибутковий касовий ордер, проте прибутковий касовий ордери, який зазначено у акті звірки взаєморозрахунків між товариством і ОСОБА_1 , знаходяться у позивача (т.1, а.с. 220-222).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, 21 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 25 листопада 2019 року (т. 1, а.с.247,251). 25 листопада 2019 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22 січня 2020 року (т.2,а.с.2-3). 22 січня 2020 року у справі оголошено перерву до 28 січня 2020 року, за клопотанням представника відповідача і продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти цих доводів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Товариством з обмеженою діяльністю Система бронювання Путівка.ком , яке здійснює діяльність туристичного агентства, діяльність туристичних операторів, надання інших послуг бронювання та пов?язану з цим діяльність, на картковий рахунок ОСОБА_1 у АТ КБ Приватбанк були перераховані грошові кошти, а саме :

відповідно до платіжного доручення № 1097 від 21 грудня 2017 року в сумі 15360 грн., призначення платежу: повернення коштів за ненадані послуги по договору № 1102289;

за платіжним дорученням № 1132 від 28 грудня 2017 року в сумі 14022 грн., призначення платежу: повернення коштів за ненадані послуги по договору № 106277;

за платіжним дорученням №43 від 15 січня 2018 року в сумі 3080 грн., призначення платежу: повернення коштів за ненадані послуги по договору № 101775;

відповідно до платіжного доручення № 94 від 23 січня 2018 року у сумі 6574 грн., призначення платежу: повернення коштів за ненадані послуги по договору № 112189.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав про те, що ОСОБА_1 , чоловік племінниці ОСОБА_2 , яка працювала на той час бухгалтером ТОВ Система бронювання Путівка.ком і здійснювала бухгалтерські операції щодо повернення грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , уклав договір про надання туристичних послуг № 102289 від 12 грудня 2017 року, на підставі якого сплатив безпосередньо керівництву товариства, особисто керівнику, кошти в готівковій формі в сумі в 49 000 грн..

У зв?язку з відмовою від туристичних послуг, сплачені ним кошти поверталися на його картковий рахунок. Підставою повернення грошових коштів була заява про повернення коштів від 20 грудня 2018 року та Акт звірки взаєморозрахунків від 25 грудня 2018 року.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно наданої відповідачем копії договору № 102289 від 12 грудня 2017 року, укладеного між ТОВ Система бронювання Путівка.ком та ОСОБА_1 , ТОВ надає послуги по бронюванню санаторію Ріксос-Прикарпаття за адресою м АДРЕСА_1 , Львівська область на 14 днів з 01 червня 2018 року по 15 червня 2018 року.

Відповідно до п.2.2. договору - сума договору складає 49 000 грн., ця сума гарантує послугу бронювання Об`єктом розміщення.

За умовами п.2.3 договору пакет документів включає в себе цей договір, путівку і рахунок на предоплату (т.1 а.с. 101-105).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ Система бронювання Путівка.ком від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_1 просив у строк до 28 грудня 2018 року повернути й ому кошти, внесені в якості передоплати за путівку в санаторій Ріксос-Прикарпаття , яка була здійснена у грудні 2017 року. Просив також здійснити з ним звірку повернутих йому грошових коштів по внесеній передоплаті (т.1,а.с.116).

Судом встановлено, що вказану заяву прийняла бухгалтер ТОВ Путівка.ком ОСОБА_2 , родичка відповідача.

Відомості про реєстрацію вказаної заяви у журналі вхідної кореспонденції товариства, наявність резолюції директора товариства щодо виконання заяви, на самій заяві відсутні.

Відповідно до наданої відповідачем копії Акту звірки від 25 грудня 2018 року, який підписано замовником ОСОБА_1 та від виконавця - ОСОБА_2 , бухгалтером товариства, яка є родичкою замовника, згідно договору № 102289 від 12 грудня 2017 року, укладеного між товариством і ОСОБА_1 , а також прибуткового касового ордера від 12 грудня 2017 року, замовник сплатив 49000 грн..

У зв`язку з відмовою замовника від наданих послуг виконавцем - ТОВ Система бронювання Путівка.ком повернуто на картковий рахунок замовника грошові кошти в сумі 45610 грн.

Заборгованість виконавця перед замовником по вказаному договору станом на 25 грудня 2018 року складає 3390 грн. (т.1,а.с.106).

Як пояснив представник позивача, договори в системі Путівка.ком отримують номери автоматично при формуванні замовником заявки. Змінити номери та зміст договорів можливо виключно шляхом підроблення поза системою з використанням програм редагування. Кожного наступного року нумерація договорів автоматично продовжується.

Судом встановлено, що у Товаристві Система бронювання Путівка.ком в електронному вигляді зберігається дійсний договір № 102289 від 16 жовтня 2017 року, замовником по якому є ОСОБА_4 (т.1, а.с.158-162)

Дата укладення цього оригіналу договору, його предмет та вартість не співпадають з датою укладення, предметом та вартістю у копії договору, наданого відповідачем на підтвердження наявності договірних відносин з товариством.

Факт укладення договору про надання послуг з відповідачем товариством заперечується.

На підтвердження внесення грошових коштів на рахунок ТОВ Система бронювання Путівка.ком в загальній сумі 49000 грн., відповідачем не надано квитанції до прибуткового касового ордера, крім того, в Акті звірки, на який, як на доказ посилається відповідач, не зазначено номер прибуткового касового ордера від 12 грудня 2017 року, за яким, як стверджує представник відповідача, було сплачено за договором № 102289 49000 грн..

За правилами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В суді апеляційної інстанції представником відповідача надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 22 від 12 грудня 2017 року про прийняття ТОВ Система бронювання Путівка.ком від ОСОБА_1 на підставі договору №102289 коштів в сумі 49000 грн., в якій міститься підпис бухгалтера ОСОБА_2 з відтиском печатки.

Представник відповідача обґрунтував клопотання про долучення цього документа до справи тим, що квитанція до прибуткового касового ордеру у відповідача була відсутня, тому він не мав можливості надати її суду першої інстанції. Копію квитанції відшукала у себе колишній бухгалтер товариства ОСОБА_2 вже після розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегією суддів задоволено клопотання представника відповідача, оскільки ним доведено неможливість подання цього документа в суді першої інстанції.

У зв?язку з тим, що представник відповідача не заперечував, крім того в суді першої інстанції заявляв про необхідність витребування бухгалтерських документів від товариства, колегією суддів, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, з метою забезпечення принципу змагальності сторін під час розгляду справи, забезпечення можливості дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону, ухвалою апеляційного суду задоволено клопотання представника позивача про долучення до справи довідки б/н від 23 січня 2020 року щодо здійснення обліку готівкових коштів; витягів з Касової книги товариства за 2016-2018 роки, наказу № 37 від 12 серпня 2019 року проведення ревізії фінансово-господарської діяльності бухгалтерії та Акту за результатами ревізії від 12 серпня 2019 року.

Згідно довідки позивача, у товаристві облік готівкових коштів здійснюється в електронному вигляді в програмі 1С-Бухгалтерія , тому Касова книга в паперовому вигляді не ведеться. У 2016-2018 роках готівкові кошти за надані послуги і зокрема від ОСОБА_1 12 грудня 2017 року на рахунок товариства не надходили.

Відповідно до Витягу з Касової книги на 2016, на 2017 та на 2018 роки записи у вказаній книзі відсутні.

За наказом директора товариства № 37 від 12 серпня 2019 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності бухгалтерії товариства в частині взаємовідносин, зокрема з ОСОБА_1 ..

За наслідками ревізії складено Акт від 12 серпня 2019 року про те, що в період з 21 грудня 2017 року по 22 березня 2018 року на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ ПриватБанк ТОВ Система бронювання Путівка.ком були перераховані грошові кошти за платіжними дорученнями, перелік яких співпадає з тими, що зазначені у позовній заяві, крім платіжного доручення и№ 428 від 22 березня 2018 року на суму 11 160 грн.. При звірці проведених платежів з реєстрами щоденних платежів були виявлені розбіжності. Колишній бухгалтер ОСОБА_2 всупереч п.2.2. посадової інструкції здійснила банківські перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 , при цьому директора товариства не затверджував вказані перекази. Ці перекази відсутні в реєстрах щоденних платежів.

Шляхом аналізу касових документів та реєстру приходно-касових ордерів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ревізійною комісією встановлено, що готівкові кошти, зокрема від ОСОБА_1 до каси ОВ Система бронювання Путівка.ком не надходили.

При перевірці отриманих поштою копій договорів, зокрема № 102289 від 12 грудня 2017 року встановлено, що в реєстрі договорів ТОВ Система бронювання Путівка.ком за № 102289 укладено договір з ОСОБА_4 від 16 жовтня 2017 року.

Договір з ОСОБА_1 .. № 102289 від 12 грудня 2017 року товариством не укладався.

Заява про повернення коштів від ОСОБА_1 25 грудня 2018 року не надходила. В журналі обліку вхідної кореспонденції товариства ця заява не зареєстрована. Директор з маркетингу, який згідно своєї посадової інструкції затверджує реєстри повернень, дані заяви не бачив та повернення грошових коштів не затверджував.

Акт звірки взаєморозрахунків з Орликом від 25 грудня 2018 року директором ТОВ Система бронювання Путівка.ком на підприємстві не проводились та директором ТОВ не затверджувався.

Як правову підставу для стягнення з відповідача коштів, позивач зазначав ст.1212 ЦК України.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша).

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга).

Положення цієї статті застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя вказаної статті).

Разом з цим відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Відповідачем не надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту укладення договору, факту внесення 49 000 грн. на рахунок ТОВ Система бронювання Путівка.ком .

Надану відповідачем копію договору про надання послуг по бронюванню № 102289 від 12 грудня 2017 року не можна визнати належним та достовірним доказом, оскільки він не відповідає оригіналу договору з ідентичним номером що зберігається у товаристві і є документом бухгалтерського обліку, за датою його укладення та відомостями щодо предмету договору, особи, яка укладала договір з ідентичним номером.

Не є належними, допустими і достовірними доказами копія квитанції до прибуткового касового ордера № 22 від 12 грудня 2017 року щодо внесення грошових коштів товариству в сумі 49000 грн., оскільки ця квитанція не підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Оплата договору готівкою підтверджується прибутковим касовим ордером чи квитанцією до нього.

Відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру на підтвердження готівкової оплати договору суду першої інстанції не надано.

Копію такої квитанції до прибуткового касового ордеру надано в суді апеляційної інстанції фактично не відповідачем, а іншою особою - ОСОБА_2 , яка не була учасником справи та зберігала вказаний документ у себе.

Твердження представника відповідача про те, що грошові кошти відповідач особисто передав директору товариства, не підтверджено доказами.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.89 ЦПК України надав належну оцінку доказам та з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки відповідач за рахунок позивача набув грошові кошти в сумі 45610грн. без жодних правових підстав, у відповідності до правил ч. 1 ст.1212 ЦК України вони підлягають поверненню позивачеві.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові, не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що имагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Філоненка Олександра Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2020 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т.М. Авраменко

В. В. Черненко