Ухвала

від 20.03.2020 по справі 401/217/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 401/217/19

провадження № 61-4888ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Філоненко Олександр Валентинович, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Система бронювання Путівка.ком до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Система бронювання Путівка.ком (далі - ТОВ Система бронювання Путівка.ком ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило з підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 56 770 грн.

Позовні вимоги ТОВ Система бронювання Путівка.ком обґрунтовано тим, що впродовж 2016-2018 років бухгалтер ТОВ Система бронювання Путівка.ком ОСОБА_2 шляхом зловживання своїм службовим становищем із використанням електронної системи клієнт-банк здійснила платіжні операції, внаслідок яких з розрахункового рахунку товариства на користь ряду фізичних осіб (рідних та близьких ОСОБА_3 ) переведено значні грошові кошти. За цими фактами 11 січня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 191 КК України. Зокрема, в період з 21 грудня 2017 року до 22 березня 2018 року ОСОБА_1 безпідставно отримав на власний картковий рахунок у АТ КБ ПРИВАТБАНК за рахунок ТОВ Система бронювання Путівка.ком кошти в сумі 56 770 грн. Враховуючи, що між товариством та відповідачем не було жодних правовідносин, кошти ОСОБА_1 на рахунок товариства не вносилися, позивач просив позов задовольнити.

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 24 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ Система бронювання Путівка.ком кошти в сумі 45 610 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Філоненко О. В., подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 56 770 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга містить посилання на те, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки він на даний час не працює та отримує мізерний дохід, а щоб виконати рішення суду йому необхідно буде віддавати весь свій мізерний дохід і при цьому у нього не буде залишатися жодної копійки для існування. Також, це є занадто триваючим порушенням його прав та законних інтересів і він весь цей час буде вимушений виконувати незаконне рішення у справі, у той час, коли він спочатку заплатив товариству кошти, товариство йому їх повністю не повернуло, а потім їх у нього ж стягують за рішенням суду.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а доводи заявника полягають у його незгоді з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій проігноровано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-88цс13 та Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine ( Азюковська проти України ) рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Філоненко Олександр Валентинович, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Система бронювання Путівка.ком до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило