Ухвала

від 30.01.2020 по справі 466/5171/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 466/5171/16-ц

провадження № 61-10146св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Львівська міська рада, ОСОБА_2 , Львівська регіональна філія державного підприємства Центр ДЗК ,

третя особа - відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі судді Шеремети Н. О. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2018 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів Курій Н. М., Мікуш Ю. Р., Цяцяка Р. П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , Львівської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК , третя особа - відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, про визнання недійсним акта про передачу і показ меж земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням поданої нею у жовтні 2016 році заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати недійсним акт про передачу і показ меж земельної ділянки, а також визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Просила поновити строк звернення до суду.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 також подала позов про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2017 року вищевказані справи були об`єднані в одне провадження.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , якому відповідно до державного акта на право приватної власності від 23 березня 2000 року належала земельна ділянка для ведення садівництва, площею 0,0648га, яка розташована на території Шевченківського району м. Львова в кооперативно-садівничому товаристві Приозерне , що знаходиться в урочищі Голоско .

23 грудня 2005 року державний нотаріус Шостої Львівської державної нотаріальної контори Горонна І. С. видала їй свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 грудня 2005 року, згідно якого за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0648га, яка розташована на території Львівської міської ради в кооперативно-садівничому товаристві Приозерне в урочищі Голоско .

Іншу 1/2 частину земельної ділянки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 листопада 2005 року отримав її рідний брат - відповідач ОСОБА_2 .

На її письмову заяву від 01 квітня 2016 року про здійснення державної реєстрації права власності, як співвласника земельної ділянки, відділ Держгеокадастру у м. Львові надав відповідь про те, що у 2006 році всю земельну ділянку було передано її брату ОСОБА_2 , якому видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 листопада 2006 року.

Крім того, 23 листопада 2005 року між М. Літинською, інженером-землевпорядником Львівського міського управління земельних ресурсів, та ОСОБА_2 був складений та підписаний акт про передачу і показ меж земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 було визнано одноосібним землекористувачем усієї земельної ділянки.

Позивач зазначала на незаконність оскаржуваних нею актів та рішення про державну реєстрацію земельної ділянки за відповідачем, що порушує її права, як співвласника такої земельної ділянки.

В обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач вказувала, що з 2005 року, тобто з часу смерті свого батька, вона користується і обробляє землю, займається садівництвом, сплачує членські внески в садівничому кооперативі Приозерне . Про видачу ОСОБА_2 державного акта на земельну ділянку від 28 листопада 2006 року їй раніше відомо не було.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2018 року позов задоволено. Постановлено визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду поважними.

Визнано недійсними:

- Акт про передачу і показ меж земельної ділянки від 23 листопада 2005 року, який складений та підписаний інженером-землевпорядником Львівського міського управління земельних ресурсів, через представника Львівського міського відділу регіональної філії Центру державного земельного кадастру М. Літинську, та ОСОБА_2 ;

- Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0648 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 28 листопада 2006 року, серія ЯГ № 047564, виданий ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Львівського міського відділу Львівської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК від 28 листопада 2006 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0648га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0648 га, для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення місцевого суду оскаржене ОСОБА_2 в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто апелянту у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 23 листопада 2005 року, який складений та підписаний інженером-землевпорядником Львівського міського управління земельних ресурсів, через представника Львівського міського відділу регіональної філії Центру державного земельного кадастру М. Літинську та ОСОБА_2 та про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду справи по суті.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 31 травня 2019 року та від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаними касаційними скаргами.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

05 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , Львівської регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК , третя особа - відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, про визнання недійсним акта про передачу і показ меж земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування призначити до судового розгляду.

Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська