Постанова

від 05.02.2020 по справі 922/2636/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа № 922/2636/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Дучал Н.М., суддя Сіверін В.І.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.

за участю представників:

позивач - Козарь Ю.І.;

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд", м. Харків (вх. №3395Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року (суддя Смірнова О.В., повний текст складено 16.10.2019 р.) у справі №922/2636/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд", м. Новомосковськ Дніпропетровської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 1640175,83 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд" заборгованість у розмірі 1640175,83 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 418/18 від 26.12.2018 року в частині повної та своєчасної оплати товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року (суддя Смірнова О.В., повний текст складено 16.10.2019 р.) у справі №922/2636/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" 1070175,83 грн заборгованості та судовий збір у розмірі 16052,63 грн.

Відповідач, ТОВ "Дистрибуційна компанія Юнітрейд", з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В, суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд", призначено справу до розгляду.

Через канцелярію суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

У зв`язку з перебуванням на навчанні суддів Россолова В.В. та Хачатрян В.С., які входять до складу колегії суддів, було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Дучал Н.М., суддя Сіверін В.І.

У судове засідання відповідач не з`явився, повноважного представника до суду не направив.

Зважаючи на те, що явка сторін не була визнана обов`язковою і неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд" (покупець, відповідач) 26.12.2018 року було укладено договір №418/18 (далі - Договір), відповідно до якого, продавець зобов`язувався передати у власність покупця сталевий емальований посуд, а покупець прийняти та оплатити його у повному обсязі.

Постачання товару здійснюється на основі замовлення на постачання (п. 3.3., 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, датою поставки узгодженої партії товару і датою переходу права власності на товар вважається дата оформлення видаткової накладної.

На виконання умов Договору, у період з 21.03.2019 року по 25.04.2019 року, на підставі замовлень відповідача, позивачем було поставлено товару на загальну суму 1689942,36 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи.

Вказані видаткові накладні були підписані уповноваженими представниками відповідача, що підтверджується довіреностями, які містяться в матеріалах справи, та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 5.2. Договору в редакції додаткової угоди від 14.01.2019 року передбачено, що строк оплати товару - напротязі 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати поставки узгодженої партії товару.

Таким чином, позивач виконував взяті на себе зобов`язання згідно з домовленостями та своєчасно постачав товар, проте відповідач сплачував кошти за поставлений товар не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього, станом на час розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1070175,83 грн.

04.07.2019 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з проханням виконати свої зобов`язання відповідно до встановлених домовленостей у добровільному порядку. Вказана претензія отримана відповідачем 02.08.2019 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач на вказану претензію не відреагував, заборгованість у повному обсязі не сплатив.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В силу приписів ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5.2. Договору в редакції додаткової угоди від 14.01.2019 року передбачено, що строк оплати товару - на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати поставки узгодженої партії товару.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного Кодексу України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1070175,83 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, за спірними видатковими накладними.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, у зв`язку з ненаданням останнім заявок на постачання товару, не може вважатись підставним, з огляду на те, що за умовами спірного договору, обов`язок відповідача оплатити поставлений товар виникає у останнього напротязі 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати поставки узгодженої партії товару.

Тобто, обов`язок відповідача оплатити товар пов`язується саме з фактом поставки такого товару. Враховуючи отримання відповідачем товару за видатковими накладними та їх підписання уповноваженими представниками останнього, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений позивачем товар.

Окрім цього, пунктом 6.1. Договору передбачено, що приймання продукції по кількості проводиться відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, за якістю відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що претензії у разі невідповідності товару вимогам цього Договору, пред`являються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 6 "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 27.04.1966 № П-7, визначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача в наступні терміни: - при поставці з іншого міста - не пізніше 20 днів.

Акт про скриті недоліки, виявлені в продукції з гарантійними термінами служби або зберігання, повинен бути складений впродовж 5 днів з моменту виявлення недоліків, але в межах гарантійного терміну.

Одночасно з прийманням продукції за якістю здійснюється перевірка комплектності продукції, а також пакування, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особових умов, інших обов`язкових для сторін правил або договору, кресленням, зразкам (еталонам). Приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності стандартам, технічним умовам, основними умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які посвідчують якість і комплектність продукції, яка поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, яка надійшла (в акті вказується які документи відсутні).

При встановленні невідповідності якості, комплектності, маркування, продукції яка надійшла, тари чи пакування вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції (пункт 14 Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акту представника виробника (постачальника) з іншого міста, якщо це передбачено в умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участі представників, складається акт про фактичну якість та комплектність одержаної продукції.

Акт повинен бути підписаний усіма особами, які приймають участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не погоджується із змістом акту, зобов`язана його підписати з приміткою щодо свого непогодження та викласти свою позицію.

Згідно з п. 25 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, якщо при прийманні продукції за участю представника, вказаного в п. 17 або п. 18 даної Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описі, в пакувальних ярликах і ін.), то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт має бути складений того ж дня, коли недостача виявлена. В акті про недостачу продукції повинно бути зазначено, зокрема найменування і адреси відправника (виробника) і постачальника; дата відправки продукції із станції (пристані, порту) відправлення або із складу відправника; транспортна і відправник маркіровка місць (по документах і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях; точна кількість бракуючої продукції і вартість її; висновок про причини і місце утворення недостачі.

Доказів складення актів про приймання продукції за якістю в момент прийняття означених партій продукції та впродовж наступних 20 днів або за кількістю, у відповідності до зазначених Інструкцій, сторонами не надано, що також свідчить про те, що поставка товару за накладними №602 від 21.03.2019 року, №667 від 28.03.2019 року, №760 від 12.04.2019 року, №655 від 25.04.2019 року, №РЗЦ/46 від 25.04.2019 року була узгоджена сторонами.

На підставі наведених обставин, господарський суд першої інстанції правомірно визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1070175,83 грн. заборгованості, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки 26.12.2018 року було укладено договір №418/18.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року у справі №922/2636/19.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія Юнітрейд" на рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року у справі №922/2636/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року у справі №922/2636/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2020 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Дучал Н.М.

Суддя Сіверін В.І.