Постанова

від 10.02.2020 по справі 440/3377/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: А.Б. Головко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р. Справа № 440/3377/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2019, повний текст складено 04.11.19 по справі № 440/3377/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області треті особи Головне управління ДПС у Полтавській області , Карлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.07.2019 № Ф-2581-53.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.07.2019 № Ф-2581-53.

Головне управління ДФС у Полтавській області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог зазначив, що у спірних правовідносинах позивач не звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2017-2018, оскільки з реєстрації як ФОП остання знята лише 09.01.2019.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 14.12.2000 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку у Карлівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі №2а-2025/10/1670 за позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, яка набрала законної сили 06.07.2010 року, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1

04.07.2019 Головного управління ДФС у Полтавській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2581-53, якою визначено, що станом на 30.06.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 18275,72 грн.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав у спірний період обов`язку зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим відповідачем безпідставно сформовано і направлено оскаржувану вимогу про сплату боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

При цьому, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 18275,72 грн. виникла внаслідок несплати зобов`язань за період 2017-2018 років, а саме 2017 рік у розмірі 8448,00 грн, 2018 рік у розмірі 9828,72 грн.

Так, підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена на підставі судового рішення - постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі №2а-2025/10/1670, що набрало законної сили 06.07.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент прийняття постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі №2а-2025/10/1670) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач була знята з реєстрації лише 09.01.2019.

Крім того, судовим розглядом не встановлено та відповідачем не надано доказів на підтвердження фактичного ведення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності у період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області не надано доказів, що спростовують встановлені обставини та свідчать про здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період із отриманням доходу від неї.

Отже, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про скасування оскаржуваної податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі № 440/3377/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов