Постанова

від 05.02.2020 по справі 368/353/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 368/353/19

Головуючий у першій інстанції - Іванюта Т.Є.

Номер провадження № 22-ц/824/2513/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Переселенське-К , поданою представником Максименком Ярославом Олександровичем, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Переселенське-К про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПСП Переселенське-К про розірвання договору оренди земельної ділянки, який мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір оренди №б/н від 19 березня 2018 року 2/3 частин земельної ділянки площею 3,6772 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222282000:05:002:0009, та належить позивачу на праві власності.

Позивач вказує, що відповідно до п. 4.1. договору щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 9 667,00 грн. без вирахування всіх податків та зборів, а згідно п. 4.7. договору ПСП Переселенське-К мало виплачувати орендну плату один раз на рік після збирання урожаю, а саме з 01 вересня по 31 грудня в рік збирання урожаю.

Проте позивач вказує, що відповідачем було виплачено йому неповну суму орендної плати за 2018 рік, а саме - 4 863,00 грн., у зв`язку із чим він двічі направляв листи на адресу відповідача з проханням виплатити залишок орендної плати - 4 804,00 грн., проте відповіді на свої вимоги не отримав.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до договору орендна плата сплачується орендарем лише за періоди користування, які починаються з весняними польовими роботами та закінчуються збиранням урожаю, й відповідно до прибуткового касового ордеру ПСП Переселенське-К виплатило позивачу орендну плату за 2019 рік в сумі 4 863,00 грн., а виходячи із договору оскільки весняно-польові роботи вже розпочались та закінчаться збиранням урожаю, відповідач має доплатити оренду плату за користування земельною ділянкою у 2019 році в сумі 4 804,00 грн.

Оскільки відповідачем порушено умови договору, позивач звернувся до суду із позовом та просив розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача на його користь орендну плату в сумі 9 608,00 грн. та судові витрати в сумі 768,40 грн.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди №б/н від 19 березня 2018, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Переселенське-К на 2/3 частин земельної ділянки площею 3,6772 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222282000:05:002:0009, та належить ОСОБА_1 на праві власності, скасувавши реєстрації права оренди, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Бартко Т.М., індексний номер 40555968 від 10 квітня 2018 року. Стягнуто з ПСП Переселенське на користь ОСОБА_1 орендну плату в сумі 9 608,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПСП Переселенське-К - Максименко Я.О. подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що 29 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н строком на 5 років з дати державної реєстрації - тобто до 01 квітня 2020 року.

Апелянт вказує, що 09 жовтня 2015 року ПСП Переселенське-К була виплачена орендна плата за користування ділянкою до 2019 року за договором оренди №б/н від 29 січня 2015 року. Та - 19 березня 2018 року договір оренди землі було переукладено на новий - довший термін та надано позивачу заохочувальні за заключення договору в розмірі 10 019,00грн., а 06 квітня 2018 року було розірвано договір оренди земельної ділянки від 09 січня 2015 року, й таким чином відпала підстава для оплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2018 та 2019 роках.

Апелянт вказує, що виходячи з наведеного, позивач був зобов`язаний повернути відповідачу 9 726,00 грн. як отриману наперед орендну плату за 2018, 2019 роки за договором оренди від 29 січня 2015 року, у зв`язку з тим, що в даній ситуації позивач набув майно, а саме, 9 726,00 грн., правові підстави для отримання якого відпали у зв`язку з розірванням вказаного договору оренди земельної ділянки.

Окрім того, апелянт вказує, що оскільки, між сторонами в подальшому було укладено договір оренди №б/н від 19 березня 2018 року, відповідно до якого у відповідача виникло зобов`язання по щорічній платі за користування земельною ділянкою в розмірі 9 667,00 грн., то відповідач запропонував позивачу зарахувати зустрічні однорідні вимоги, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті 9 667,00 грн. за користування земельною ділянкою в 2018 році було повністю виконано відповідачем.

Апелянт наголошує, що немає підстав для припинення договору оренди шляхом розірвання, адже відповідно на ст.. 32 ЗУ Про оренду землі однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, проте в даній справі відсутні ознаки систематичної несплати апелянтом (відповідачем) орендної плати.

Окрім того, апелянт звертає увагу, що оплата оренди за користування земельною ділянкою за 2019 рік ним також не прострочена, адже апелянт зобов`язаний сплатити таку плату до 31 грудня 2019 року, а позивач із вказаним позовом звернувся у березні 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року у повному обсязі та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСП Переселенське-К судові витрати в розмірі 7 200,00 грн.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта Максименко Я.О. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема Земельного кодексу та Закону України Про оренду землі , які визначають випадки та обставини за яких може бути розірвано договір оренди землі за зверненням орендодавця.

Зокрема апелянт посилається, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, який укладений 19 березня 2018 року між позивачем та відповідачем позивач зазначив - систематичну не сплату орендної плати за користування земельною ділянкою. Разом з тим, орендар вважає такі доводи не обґрунтованими, оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою за 2018 рік була виплачена шляхом зарахування раніше отриманих позивачем коштів відповідно до договору укладеного в 2015 році, а строк сплати орендної плати за 2019 рік на час звернення позивача із позовом та ухвалення судом оскаржуваного рішенні ще не сплив.

Тому, 27 грудня 2019 року у строки визначені п.4.7 Договору оренди землі від 19 грудня 2018 року відповідачем було сплачено позивачу суму орендної плати, визначену п.4.1 Договору, у зв`язку з чим вважає, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клапчук Ф.П. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом правильно встановлено всі обставини справи.

При цьому заперечуючи проти доводів апелянта представник позивача вказав, що не дивлячись на те, що відповідач за попереднім договором оренди землі від 2015 року сплатив орендну плату на перед, в тому числі і за 2018, 2019 роки, однак письмовим договором від 06 квітня 2018 року вказаний договір оренди землі ( 2015 рік) був розірваний і сторони погодили в пункті 6 Договору про розірвання договору про припинення між сторонами зобов`язань. Враховуючи зазначене, сплачені за вказаним договором кошти не можуть бути зараховані в якості орендної плати за новим договором, який укладено 19 березня 2018 року.

Оскільки позивач укладаючи новий договір із відповідачем в 2018 році розраховував отримати орендну плату в розмірі, встановленому п. 4.1 Договору, а відповідач в односторонньому порядку перестав виконувати такі зобов`язання, тому позивач, враховуючи положення ст. 782 ЦК України вважав що суд прийшов до обґрунтованого висновку про розірвання договору найму/ оренди землі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) з однієї сторони та ПСП Переселенське-К (орендар) з другої, було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.31-34).

Також ПСП Переселенське-К 01 квітня 2015 року виплатило заохочення ОСОБА_1 у розмірі 1332 грн за заключення вказаного договору оренди (а.с.42).

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 передав, а ПСП Переселенське-К прийняло в оплатне строкове користування (оренду) земельну ділянку, розміром 2,4500 га, яка розміщена на території Горохуватської сільської рада Кагарлицького району Київської області.

Відповідно до п.4.1. та п.4.4. вказаного договору щорічну орендну плату за користування земельною ділянку встановлено у розмірі 3454 грн. Орендар виплачує орендну плату один раз на рік після збирання врожаю, а саме з 01 вересня по 31 грудня в рік збирання врожаю. Орендна плата сплачується орендарем лише за періоди користування, які починаються з весняними польовими роботами та закінчуються збиранням врожаю орендарем.

Розділом 10 договору передбачено відповідальність сторін за невиконання умов договору.

Згідно із копіями видаткових касових ордерів від 09 жовтня 2015 року ПСП Переселенське-К сплатило 4863 грн орендної плати за земельний пай 2015 - 2019 роки (а.с.37-39).

19 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПСП Переселенське-К було укладено договір оренди землі, відповідно до якого об`єктом договору виступає 2/3 частини земельної ділянки, яка розташована на території Горохуватської сільської рада Кагарлицького району Київської області (а.с.8-12).

Відповідно до п.3.1. зазначеного договору термін його дії становить п`ятнадцять років від дати державної реєстрації даного договору після підписання сторонами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.4.1. та п.4.7. договору щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою 9 667 грн без вирахування всіх податків та зборів. Орендар виплачує орендну плату один раз на рік після збирання врожаю, а саме з 01 вересня по 31 грудня в рік збирання врожаю. Орендна плата сплачується орендарем лише за періоди користування, які починаються з весняними польовими роботами та закінчуються збиранням врожаю орендарем.

Розділ 13 вказаного договору встановлює відповідальність сторін у разі невиконання умов договору.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 19 березня 2018 року ПСП Переселенське-К виплатило ОСОБА_1 заохочення за заключення договору оренди у розмірі 10 019 грн (а.с.40). Даний факт підтверджує також розписка, наявна в матеріалах справи (а.с.41).

В подальшому, 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 та ПСП Переселенське-К підписали угоду про розірвання договору оренди землі від 29 січня 2015 року №б/н (а.с.43-44).

Умовами вказаної угоди передбачено, що орендар повертає, а орендодавець приймає 2/3 частини земельної ділянки, загальною площею 3,6772 га, що розташована на території Горохуватської сільської рада Кагарлицького району Київської області.

Відповідно до п.6 зазначеної угоди зазначено, що договір оренди земельної ділянки від 29 січня 2015 року №б/н та права і обов`язки, що виникли у сторін за даним договором втрачають чинність з моменту проведення державної реєстрації угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства.

Таким чином, сторони домовились, що вказаною угодою припиняються всі їх взаємні права та обов`язки, всі зобов`язання, які в них виникли у зв`язку із укладенням договору оренди земельної ділянки від 29 січня 2015 року, про що прямо вказано в тексті самої угоди.

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого вказував, що ПСП Переселенське-К не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оренди від 19 березня 2018 року, так як не було проведено розрахунки за орендну плату за 2018 рік, оскільки відповідачем було сплачено орендну плату за 2018 рік в сумі 4863 грн й не доплачено 4804 грн.

Так, суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача щодо розірвання договору оренди землі від 19 березня 2018 року, який укладено з ПСП Переселенське-К мотивував своє рішення тим, що ПСП Переселенське-К систематично не сплачує визначену орендну плату за землю, тим самим, порушуючи умови договору, а тому визнав наявність підстав для його розірвання.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі не відповідає, виходячи з наступного.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання ПСП Переселенське-К із позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.21 Закону України "Про оренду землі"орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Таким чином обов`язок з виплати орендної плати покладається на орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України "Про оренду землі"орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі"на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою в тому числі є систематична несплата орендної плати (п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України ).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної, тобто двох і більше разів, несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Окрім того, системний аналіз зазначених вище положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

З матеріалів справи вбачається, що причиною звернення позивача до суду із вимогою розірвання договору оренди земельної ділянки №б/н від 19 березня 2018 року є те, що ПСП Переселенське-К не здійснювало плату за оренду землі.

Разом із тим, відповідно до умов укладеного сторонами договору оренди землі від 19 березня 2018 року - п.4.1. та п.4.7. щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 9 667 грн без вирахування всіх податків та зборів. Орендар виплачує орендну плату один раз на рік після збирання врожаю, а саме з 01 вересня по 31 грудня в рік збирання врожаю. Орендна плата сплачується орендарем лише за періоди користування, які починаються з весняними польовими роботами та закінчуються збиранням врожаю орендарем.

Як встановлено судом та не заперечується представником відповідача при розгляді вказаної справи, орендна плата за користування ПСП Переселенське-К у 2018 році не було сплачено. При цьому орендар вважав, що вказана плата підлягає зарахуванню раніше виплаченої ним орендної плати за договором від 2015 року, а орендодавець заперечував вказані обставини та наполягав на тому, щоб вказані кошти були сплачені саме відповідно до умов п.4.6, 4.7 Договору та в розмірі, визначеному п. 4.1 Договору укладеного 19 березня 2018 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із доводами позивача та висновками суду першої інстанції про несплату відповідачем орендної плати за Договором від 2018 року та обґрунтованості стягнення даної суми судом першої інстанції в розмірі 9608 грн..

Щодо заперечень відповідача та його посилання про зарахування ним вказаної орендної плати з врахуванням виплат проведених 09 жовтня 2015 року ( а.с.38,39), то колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що сторони, укладаючи 06 квітня 2018 року Договір про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29 січня 2015 року в п.6 погодили умови розірвання вказаного договору та погодилися, що всі права та зобов`язання за вказаним договором втратили чинність ( а.с. 44).

Також колегія суддів враховує, що звертаючись до суду із вказаним позовом у березні 2019 року та посилаючись на систематичне не виконання орендарем взятих на себе зобов`язань в частині сплати орендної плати позивач не врахував умови Договору в частині строків сплати орендної плати, а саме з 01 вересня по 31 грудня року збору урожаю.

З врахуванням того, що на час звернення позивача до суду та ухвалення судом першої інстанції рішення у вказаній справі не настали строки сплати орендної плати, а сторонами не заперечується, що вказану орендну плату відповідач перерахував позивачу за 2019 рік - 27 грудня 2019 року в повному обсязі, тому відсутні підстави вважати, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань систематично.

Посилання позивача та суду першої інстанції на положення норм ст. 782 ЦК України як підставу для розірвання договору оренди землі є помилковим, оскільки вказані правовідносини в частині оренди землі врегульовані ст. 792 ЦК України та відповідно Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", які є відмінними від договору найму визначених в § 1 глави 58 ЦК України.

Таким чином, належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що ПСП Переселенське-К систематично не сплачує орендну плату відповідно до умов укладеного договору оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі не відповідає нормам законодавства та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ПСП Переселенське-К сплатило судовий збір на загальну суму 2305,20 грн (а.с.,129,149. Апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі, тому частковому стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір в розмірі 1152,60 грн.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, ст. 792 ЦК України, ст. 141 ЗК України, апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Переселенське-К , подану представником Максименком Ярославом Олександровичем, задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №б/н від 19 березня 2018, який укладений між ОСОБА_1 та ПСП Переселенське-К на 2/3 частин земельної ділянки площею 3,6772 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Горохуватської сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер 3222282000:05:002:0009, та скасування реєстрації права оренди земельної ділянки, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Бартко Т.М., індексний номер 40555968 від 10 квітня 2018 року, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволення позову в цій частині .

В іншій частині рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Переселенське-К (юридична адреса Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Комунарська, 1, код ЄДРПОУ 38846526 ) витрати понесенні по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1152,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 10 лютого 2020 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв