Рішення

від 06.02.2020 по справі 569/16058/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16058/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратура Рівненської області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратура Рівненської області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 600 000 (шістсот тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди; 10 000 (десять тисяч) гривень витрат понесених у зв`язку з наданням правової допомоги; 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень витрат понесених на залучення спеціаліста в межах кримінальної справи.

В судовому засіданні представник відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні представник третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратури Рівненської області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Рівненській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 10 грудня 2014 року слідчим відділом Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014180010007871. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, передбачене ч.4 ст.191 КК України.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з кримінального провадження №12014180010007871 вбачається: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела: 10.12.2014. Заявник або потерпілий: ТОВ Технотек (код 32171142). Дата внесення до ЄРДР: 10.12.2014. Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст.191 ч.4. Фабула: ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю Технотек , будучи службовою особою в силу виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, вчинив привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах за наступних обставин. Так, в період з 28 вересня 2012 року по 20 лютого 2013 року, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, на підставі договорів позики від 12.09.2012 та від 18.01.2013 між ТОВ Технотек та фізичною особою ОСОБА_1 , які фактично не укладались, особисто отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 158 500 грн., без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив їх обернувши на свою користь, чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на загальну суму 158 500 грн. Орган досудового розслідування: Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області. Слідчий: Савчук І.М., прокурор: ОСОБА_2 (підпис реєстратора ОСОБА_3 , начальник відділення 12.02.2015).

02 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що від підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

04 лютого 2015 року проведено допит підозрюваного ОСОБА_1 , про що складено протокол допиту підозрюваного.

Ухвалою Рівненського міського суду від 05 лютого 2015 року по справі №569/1749/15-клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області капітана міліції Савчука І.М., яке погоджене із старшим прокурором прокуратури м.Рівне Лозинським М.Я. про арешт майна задоволено; накладено арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме 4/100 частки власності будівлі корпусу допоміжних цехів №21, інв.№9, літ. S , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна - 826173).

Ухвалою Рівненського міського суду від 16 лютого 2015 року по справі №569/2329/15-к ц застосовано відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 на строк 2 місяці обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження; не відлучатися із м.Рівне без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляли слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

18 березня 2015 року проведено одночасний допит двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що складено протокол одночасного допиту двох осіб.

18 березня 2015 року проведено одночасний допит двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , про що складено протокол одночасного допиту двох осіб.

23 березня 2015 року проведено одночасний допит двох осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що складено протокол одночасного допиту двох осіб.

27 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме про те, що від підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України.

31 березня 2015 року проведено допит підозрюваного ОСОБА_1 , про що складено протокол допиту підозрюваного.

31 березня 2015 року старшим прокурором прокуратури м.Рівне молодшим радником юстиції М.Я. Лозинським було затверджено обвинувачений акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ТОВ Технотек , внесеного в Єдиний реєстру досудових розслідувань за №12014180010007871 від 10.12.2014 та направлено до Рівненського міського суду для розгляду.

31 березня 2015 року ОСОБА_1 вручено вищезазначений обвинувальний акт.

03 грудня 2015 року суддею Рівненського міського суду від 03 грудня 2015 року по справі №569/5255/15-к винесено ухвалу про привід обвинуваченого до Рівненського міського суду в судове засідання.

Вироком Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року по справі №569/5255/15-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. Цивільний позов ТзОВ Технотек до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без розгляду. Витрати пов`язані із залученням експерта в розмірі 391,20 грн. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України. Скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: 4/100 частки власності будівлі корпусу допоміжних цехів №21, інв. №0, літ. S-2 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майн - 826173), що був накладений ухвалою слідчого суддів Рівненського міського суду від 05 лютого 2015 року (справа №569/1749/15-к).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ТОВ Технотек Кравчука І.І. - без задоволення.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 8 листопада 2018 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 7 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, касаційні скарги прокурорів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та представника цивільного позивача ТОВ Технотек Матвієнко В.А. - без задоволення.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів судового розслідування, прокуратури і суду ( далі Закон № 266/94- ВР) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Частиною 2 статті вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

З дослідженого в судовому засіданні вироку Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року по справі №569/5255/15-к вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлене обвинувачення у тому, що він, перебуваючи на посаді генерального директора товариств аз обмеженою відповідальністю Технотек (далі -ТОВ Технотек ) будучи службовою особою, в силу виконання організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, згідно Статуту товариства, 28 вересня 2012 року, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 1-Д діючи умисно, з корисливих мотивів, без фактичного укладання та підписання договору позики від 12 вересня 212 року між ТОВ Технотек та ним як фізичною особою, отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 7000 грн., як поворотну фінансову допомогу, без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів ними, обернувши на свою користь, чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на вищевказану суму. У подальшому ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ Технотек будучи службовою особою, в силу виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 1 жовтня 2012 року, перебуваючи за адресою місто Рівне АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, без фактичного укладення та підписання договору позики від 12 вересня 2012 року між ТОВ Технотек та ним, як фізичною особою, отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 35200 грн., як поворотну фінансову допомогу, без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів ними, обернувши на свою користь, чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на вищевказану суму. У подальшому, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ Технотек будучи службовою особою, в силу виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 17 жовтня 2012 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, без фактичного укладення та підписання договору позики від 12 вересня 2012 року між ТОВ Технотек та ним, як фізичною особою, отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 25000 грн., як поворотну фінансову допомогу, без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів ними, обернувши на свою користь чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на вищевказану суму. У подальшому, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ Технотек будучи службовою особою, в силу виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 29 січня 2013 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, без фактичного укладення та підписання договору позики від 18 січня 2013 року між ТОВ Технотек та ним, як фізичною особою, отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 10000 грн., як поворотну фінансову допомогу, без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів ними, обернувши на свою користь чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на вищевказану суму. У подальшому, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ Технотек будучи службовою особою, в силу виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 4 лютого 2013 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, без фактичного укладення та підписання договору позики від 18 січня 2013 року між ТОВ Технотек та ним, як фізичною особою, отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 1300 грн., як поворотну фінансову допомогу, без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів ними, обернувши на свою користь чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на вищевказану суму. У подальшому, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ Технотек будучи службовою особою, в силу виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 20 лютого 2013 року перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, без фактичного укладення та підписання договору позики від 18 січня 2013 року між ТОВ Технотек та ним, як фізичною особою, отримав з каси товариства грошові кошти в сумі 80000 грн., як поворотну фінансову допомогу, без мети повернення цих коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів ними, обернувши на свою користь чим завдав майнової шкоди ТОВ Технотек на вищевказану суму. Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_2 змінив пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення. При цьому, посилаючись на те, що під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 у час (дати), який інкриміновано, як вчинення кримінальних правопорушень. Перебував поза межами території України, в новому обвинуваченні вказав, що заволодіння грошовими коштами, які інкримінувалися ОСОБА_1 , як вчинені 28 вересня 2012 року, 1 жовтня 2012 року та 17 жовтня 2012 року були вчинені ним у жовтні 2012 року (точної дати не встановлено), а заволодіння грошовими коштами, яке інкримінувалося ОСОБА_1 , як вчинене 4 лютого 2013 року було вчинене ним у лютому 2013 року (точної дати не встановлено). В решті попередньо пред`явлене обвинувачення залишено без змін. Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч.3 ст.191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим повторно.

Частиною другою статті 191 КК України встановлено відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; частиною третьою цієї ж статті - за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Судом визнано, що стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності складу вказаного злочину в діях ОСОБА_1 як того вимагає закон.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Суб`єкт злочину усвідомлює, що а) майно, яким він протиправно заволодіває, є для нього на даний момент чужим і він не має на нього права; б) вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно знаходиться, але, не зважаючи на це він бажає ним заволодіти або обернути на свою користь чи користь інших осіб.

Корисливий мотив при вчиненні злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже чи нічийне майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову винагороду без обернення чужого майна на свою користь. В результаті заволодіння чужим майном винний або інші особи одержують фактичну можливість володіти, користуватися чи розпоряджатися таким майном як своїм власним, а власник цього майна такої можливості позбавляється. Відсутній злочин проти власності і у випадку, коли кошти, недостача яких встановлена, витрачалися не на особисті потреби службової особи, яке їй було ввірене чи було у її віданні, чи на потреби інших осіб (родичів, близьких, керівництва), а на покриття виробничих витрат у широкому розумінні цього поняття.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.

Обвинуваченням не доведено і судом не встановлено ні факту отримання ОСОБА_1 вказаних в обвинувальному акті коштів, ні факту заволодіння чи розпорядження ОСОБА_1 цими коштами, ні , відповідно, обернення їх на свою користь. Жодним чином не доведено і наявності прямого умислу, як обов`язкової складової складу злочину, спрямованого на заволодіння грошовими коштами та обернення їх на свою користь.

Суд прийшов до висновку, що встановлені під час судового провадження фактичні обставини за обвинуваченням ОСОБА_1 не містять даних про наявність в його діях складу злочину.

Вироком Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року, який залишений в силі ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року та постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 8 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позивач набув право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбаченому зазначеним вище Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст.13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату на рівні 4173 гривні.

З матеріалів справи вбачається, що строк перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить з 02 лютого 2015 року до 08 листопада 2018 року, тобто 45 місяців та 9 днів, тому мінімально встановлений розмір відшкодування моральної шкоди становить 189 036,90 грн. (4173*45 місяців та 9 днів).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відшкодування шкоди (у тому числі моральної) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить.

Європейський суд з прав людини зазначив, що обвинувачений в кримінальному провадженні має право на розгляд його справи належним чином; стаття 6 в кримінальному провадженні застосовується, щоб позбавити особу, яку звинувачено, залишатись тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (справа Нахманович проти Росії ).

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що розмір гарантованого мінімуму за час перебування під слідством і судом з перебуванням протягом тривалого часу, не в повному обсязі компенсує завданої позивачу шкоди, з огляду на таке.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, дійшов висновку, що порушена проти ОСОБА_1 кримінальна справа мала тяжкі наслідки для нього, оскільки він тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього. ОСОБА_1 перебував під слідством з 02 лютого 2015 року до 08 листопада 2018 року, був позбавлений можливості виїзду за межі проживання. Разом з цим, в період дії обмежень на пересування в ОСОБА_1 була необхідність виїзду до м.Ірпінь та м.Луцьк, де проводились українські тенісні турніри, в яких брала участь ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_1 , що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами. Крім того, позивач був позбавлений можливості бути присутнім разом з донькою і в інші важливі моменти її професійного становлення; святкування дня народження дочки оскільки саме в цей день слідчим у кримінальному провадження було призначення одночасний допит ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Крім того, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушенням у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, а також нанесенням шкоди у своїй репутації в бізнес-сфері.

З урахуванням установлених обставин у справі, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним також врахувати ступінь страждань від безпідставного обвинувачення позивача у вчиненні злочину, тривалість обмеження його конституційних прав, а тому дійшов висновку, що достатньо підстав для визначення розміру компенсації у сумі 300 000 гривен у відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями державних органів (слідства), саме такий розмір відповідає характеру та обсягу страждань позивача, а також засадам виваженості, законності та справедливості.

Згідно з підпунктом 1 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 , казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 , казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Таким чином, безспірне списання коштів Державного бюджету України на підставі рішення суду здійснюється саме Державною казначейською службою України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні спору щодо стягнення суми коштів сплачених позивачем за надання правової допомоги в розмірі 10000 грн., суд приходить до такого висновку.

У статті 3 Закону 266/94-ВР вказано, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

У статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За змістом положень статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до приписів викладених у статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов , згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

На теперішній час єдиним таким законом є Закон 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі на осіб, кримінальне провадження стосовно яких було закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та винесення постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає у силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України , Закону 266/94-ВР.

Позивачем доведено належним чином понесення витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, а саме актом приймання-передачі наданих послуг №01/2017-ІПП від 14 березня 2017 року, який містить перелік правової допомоги, що надавалась клієнтові, а також кількість годин, затрачених адвокатом на надання такої право опої допомоги. Факт понесення витрат підтверджується рахунком №01/17-ІПП від 14 березня 2017 року, звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 Адвокатського бюро Миколи Бляшина з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року (виписка від 03 квітня 2017 року) та меморіальним ордером №Н0323SUC5G від 23 березня 2017 року.

Тому, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позивач надав належні докази щодо понесених ним під час слідства та судового провадження судових витрат, а саме договору - доручення на здійснення правової допомоги та квитанції до прибуткових касових ордерів щодо сплати коштів позивачем, тому у суду не має підстав для сумніву у розмірі понесених позивачем витрат, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, а саме витрат пов`язаних із залученням експерта, прийшов до такого висновку.

При вирішенні вказаних вимог позивача суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

В межах досудового розслідування досліджувались касові чеки, прибуткові та видаткові ордери, за якими начебто ОСОБА_1 який до 04 квітня 2016 року працював директором ТОВ Технотек отримав поворотку фінансову допомогу від ТОВ Технотек шляхом видачі готівкових коштів в розмірі 158 500,00 грн. та начеб то зазначені кошти обернув на свою користь. Разом з тим, в ході дослідження зазначених документів, як доказів, виникла необхідність в спеціальних знаннях в сфері бухгалтерського обліку. Зокрема, фахівцю у сфері фінансів та бухгалтерського обліку було поставлено ряд питань.

Аудиторська фірма Інфо-сервіс-аудит отримала запит від 25 квітня 2016 року про надання письмового документа спеціаліста щодо питань, які потребують спеціальних знань в галузі фінансів та бухгалтерського обліку та у відповідь на запит було надано висновок спеціаліста листом №27 від 06 травня 2016 року з детальним роз`ясненням щодо кожного з питань, зазначених у запиті. Послуги спеціаліста з надання висновку коштували 1500,00 грн. та були оплачені відповідно до рахунка №34 від 06 травня 2016 року Адвокатським бюро Миколи Бляшина від імені ОСОБА_1 .

Таким чином, витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 1500,00 грн.

підлягають відшкодуванню, оскільки є доведеними у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, то вказані витрати ( 10000 грн. професійна правова допомога, 1500,00 грн. витрати пов`язані із проведенням експертизи) підлягають компенсації за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,137,141,263,264,265,268,

273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратура Рівненської області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди; 10 000 (десять тисяч) гривень витрат понесених у зв`язку з наданням правової допомоги; 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень витрат понесених на залучення спеціаліста в межах кримінальної справи.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_2 .

Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, м.Київ, вул.Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа: Прокуратура Рівненської області, м.Рівне, вул.16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077.

Третя особа: Головне управління національної поліції в Рівненській області, м.Рівне, вул.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761.

Суддя :