Рішення

від 27.01.2020 по справі 340/2289/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2289/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярошук Т.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження

адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: перший заступник голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гаврилюк Наталія Іванівна (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14)

відповідач-2: Світловодська районна державна адміністрація Кіровоградської області (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ 04055162)

представник: адвокат Новак Ю.П.

про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до першого заступника голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гаврилюк Н.І., Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації (надалі - Управління АПР Світловодської РДА) про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що розпорядженням голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області №44-к від 31.03.2016 року він призначений на посаду начальника Управління АПР Світловодської РДА з 01.04.2016 року з випробувальним терміном один місяць, однак розпорядженням №57-к від 28.04.2016 року був звільнений з цієї посади як такий, що не пройшов випробувальний термін. За його позовом рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року в адміністративній справі №401/1652/16-а його поновлено на посаді начальника Управління АПР Світловодської РДА та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Після цього позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про поновлення на роботі, але був поновлений на роботі лише розпорядженням першого заступника голови Світловодської районної державної адміністрації №38-к від 12.08.2019 року. Тож у період з 07.02.2019 року по 12.08.2019 року позивач з вини відповідача не був працевлаштований на роботі та має право на стягнення середнього заробітку за цей час. Крім того, першим заступником голови Світловодської районної державної адміністрації видано розпорядження №39-к від 12.08.2019 року, яким позивача звільнено з посади начальника Управління АПР Світловодської РДА з 22.02.2019 року на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, оскільки посада начальника Управління АПР Світловодської РДА з 22.02.2019 року була скорочена. Позивач не погоджується зі своїм звільненням, посилаючись на те, що його не було попереджено про зміну істотних умов праці за 2 місяці, як це передбачено частиною 4 статті 43 Закону України "Про державну службу", ст.49-2 КЗпП України, а на його звільнення не було отримано погодження від органів виконавчої влади вищого рівня, чого вимагає стаття 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1374 від 29.07.1999 року. Також позивач стверджує, що скорочення посади начальника Управління АПР Світловодської РДА проведено безпідставно, а звільнення його "заднім числом" є незаконним. У зв`язку з цим позивач просить суд:

- стягнути з Управління АПР Світловодської РДА на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2019 року по день фактичного виконання рішення суду про поновлення на роботі - 12.08.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Світловодської районної державної адміністрації Гаврилюк Н.І. №39-к від 12.08.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади начальника Управління АПР Світловодської РДА;

- поновити його на посаді начальника Управління АПР Світловодської РДА;

- стягнути з Управління АПР Світловодської РДА на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2019 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на посаді.

Ухвалою судді від 03.10.2019 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 19.11.2019 року суд замінив відповідача-2 - Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації - його процесуальним правонаступником - Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (надалі - Світловодська РДА).

Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що наразі судові рішення у справі №401/1652/16-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління АПР Світловодської РДА оскаржені у касаційному порядку, тож вирішення питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі є передчасним. Також відповідачі зазначили, що розпорядженням голови Світловодської РДА від 22.02.2019 року №33-р "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.03.2017 року №113-р" скорочено штатну посаду начальника Управління АПР Світловодської РДА, тому у розпорядженні №38-к від 12.08.2019 року "Про поновлення ОСОБА_1 " запропоновано позивачу рівнозначну посаду начальника Управління економічного розвитку і торгівлі Світловодської районної державної адміністрації. Оскільки той не погодився на таку пропозицією, його було звільнено з посади за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Доводячи правомірність звільнення позивача, відповідачі просили суд у задоволенні його позову відмовити.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані та зібрані докази, суд установив такі обставини.

Розпорядженням голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області №44-к від 31.03.2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Управління АПР Світловодської РДА з 01.04.2016 року, як такого, який пройшов конкурсний відбір з випробувальним терміном один місяць, з присвоєнням 9 рангу державного службовця. (а.с. 13)

Розпорядженням голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області №57-к від 28.04.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління АПР Світловодської РДА 28.04.2016 року на підставі статті 28 КЗпП України, як такого, що не пройшов випробувальний термін.

Не погодившись зі своїм звільненням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалася у судах неодноразово.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року в адміністративній справі №401/1652/16-а позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області №57-к від 28.04.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області з 29.04.2016 року. Стягнуто з Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 247 062, 71 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. (а.с. 30 - 33)

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року вказане рішення суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління АПР Світловодської РДА - без задоволення. (а.с. 35 - 38)

ОСОБА_1 18.02.2019 року звернувся до голови Світловодської РДА із заявою, у якій просив на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року поновити його на посаді начальника Управління АПР Світловодської РДА. (а.с. 39)

Першим заступником голови Світловодської районної державної адміністрації видано розпорядження №38-к від 12.08.2019 року "Про поновлення ОСОБА_1 " (а.с. 43 - 44)

Пунктом 2 цього розпорядження поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління АПР Світловодської РДА з 29.04.2016 року.

Пунктом 4 цього розпорядження вирішено у зв`язку зі скороченням штатної одиниці в Управлінні АПР Світловодської РДА згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22.02.2019 року №33-р "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.03.2017 року №113-р" та штатним розписом Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду начальника Управління економічного розвитку і торгівлі Світловодської районної державної адміністрації.

Того ж дня першим заступником голови Світловодської районної державної адміністрації видано розпорядження №39-к від 12.08.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено позивача з посади начальника Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на іншу запропоновану рівнозначну посаду (начальника Управління економічного розвитку і торгівлі Світловодської районної державної адміністрації) з 21.02.2019 року. (а.с. 45)

Не погодившись з такими рішеннями та діями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір в частині законності звільнення позивача з посади, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

Статтею 48 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про державну службу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Згідно з частинами 1, 2 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Відповідно до частин 3, 4 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Частинами 3, 4, 5 статті 43 Закону України "Про державну службу" передбачено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Верховний Суд України у постанові від 23.03.2016 року у справі №6-2748цс15 висловив правову позицію, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною 3 статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" наголошено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Судом установлено, що звільнення позивача з посади за спірним розпорядженням №39-к від 12.08.2019 року відповідачі пов`язують з тим, що посада начальника Управління АПР Світловодської РДА, на яку позивача було поновлено за рішенням суду, була скорочена, а позивач відмовився від запропонованої йому рівнозначної посади начальника Управління економічного розвитку і торгівлі Світловодської районної державної адміністрації.

Так, після ухвалення 07.02.2019 року Кіровоградським окружним адміністративним судом рішення в адміністративній справі №401/1652/16-а головою Світловодської районної державної адміністрації видано розпорядження №33-р від 22.02.2019 року "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28 березня 2017 року №113-р", яким внесено зміни до розпорядження голови Світловодської РДА від 28.03.2017 року №113-р "Про затвердження структури районної державної адміністрації" та зменшено штатну чисельність працівників Управління АПР Світловодської РДА з 6 до 5 працівників. (а.с. 41, 158 - 159)

На виконання цього розпорядження в.о. начальника Управління АПР Світловодської РДА Михайленко О.М. (яка виконувала обов`язки начальника Управління АПР Світловодської РДА на підставі розпорядження голови Світловодської РДА №130-к від 05.12.2018 року, на період заміщення вакантної посади) 22.02.2019 року складено новий штатний розпис Управління АПР Світловодської РДА, у якому посада начальника відсутня. Вказаний штатний розпис затверджений головою Світловодської РДА. (а.с. 160, 174 - 175)

Як передбачено статтею 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" у складі місцевих державних адміністрацій утворюються зокрема такі структурні підрозділи (якщо інше не передбачено законодавчими актами):

- управління - структурний підрозділ місцевої державної адміністрації одногалузевого або однофункціонального спрямування, до складу якого входить не менш як два самостійних відділи;

- відділ - структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності місцевої державної адміністрації з штатною чисельністю не менше ніж п`ять одиниць в обласній державній адміністрації та не менше ніж три одиниці у районній державній адміністрації;

Кількість заступників керівників зазначених структурних підрозділів визначається за критеріями, установленими для апарату центрального органу виконавчої влади.

У пункті 1 цієї постанови Кабінету Міністрів України визначено, що управління (самостійний відділ) очолює керівник (начальник). Начальник управління, штатна чисельність якого не перевищує 13 одиниць, може мати одного заступника - начальника відділу. У разі коли штатна чисельність управління становить понад 13 одиниць, начальник управління може мати не більше двох заступників - начальників відділів.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №606 від 18.04.2012 року "Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій", пунктом 1 якої затверджено рекомендаційний перелік структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації згідно з додатком 2.

Пунктом 2 цієї постанови постановлено, що головою обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації з урахуванням вимог законів та особливостей відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворюватися структурні підрозділи, не зазначені в рекомендаційному переліку, в межах бюджетних асигнувань, виділених для утримання відповідної місцевої державної адміністрації.

Постановою Кабінету Міністрів України №887 від 26.09.2012 року затверджено Типове положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації (надалі - Типове положення).

Пунктами 1, 2 Типового положення передбачено, що структурний підрозділ місцевої держадміністрації (далі - структурний підрозділ) утворюється головою місцевої держадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Структурний підрозділ підпорядкований голові місцевої держадміністрації, а також підзвітний і підконтрольний відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Відповідно до пункту 9 Типового положення структурний підрозділ із статусом юридичної особи публічного права очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою місцевої держадміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з органом виконавчої влади вищого рівня.

Згідно з пунктами 13, 14 Типового положення граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурного підрозділу визначає голова місцевої держадміністрації у межах відповідних бюджетних призначень.

Штатний розпис та кошторис структурних підрозділів затверджує голова місцевої держадміністрації за пропозиціями керівників структурних підрозділів відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228.

Суд вважає, що зменшення чисельності працівників Управління АПР Світловодської РДА за рахунок скорочення посади начальника Управління є незаконним, оскільки суперечить статті 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанові Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" та Типовому положенню про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №887 від 26.09.2012 року.

Суд дійшов до висновку, що звільнення позивача з посади за пунктом 6 статті 36 КЗпП України є незаконним, оскільки істотні умови праці чи державної служби не змінювалися, натомість було безпідставно скорочено посаду начальника Управління АПР Світловодської РДА, на яку позивача було поновлено рішенням суду.

Попри те, що позивач займав посаду державної служби, відповідач-1, звільняючи його з посади, не дотримався порядку припинення державної служби, установленого Законом України "Про державну службу".

Отже, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про протиправність оскаржуваного розпорядження першого заступника голови Світловодської РДА №39-к від 12.08.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " Спірне розпорядження як правовий акт індивідуальної дії не відповідає критеріям та принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято безпідставно та необґрунтовано. Відтак, це розпорядження є протиправним, його слід скасувати, а позов у цій частині задовольнити.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зважаючи на те, що позивача протиправно звільнено з посади начальника Управління АПР Світловодської РДА розпорядженням №39-к від 12.08.2019 року, тому він має бути поновлений на цій посаді з 12.08.2019 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100), який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктами 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд витребував від відповідачів довідку про середньоденний заробіток позивача на день його звільнення 12.08.2019 року. Проте таку довідку відповідачі суду не надали, у відзивах на позов вказали, що розмір середнього заробітку позивача для оплати вимушеного прогулу встановлений судовими рішеннями в адміністративній справі №401/1652/16-а, які набрали законної сили.

Позивач також не надав суду доказів на підтвердження виду та розміру виплат, що включаються у розрахунок його середньої заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на це, суд при обрахунку позивачу розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням виходить з середньоденного заробітку за січень 2019 року в розмірі 442,86 грн., який встановлений рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року в адміністративній справі №401/1652/16-а, що набрало законної сили.

Вимушений прогул у період з 12.08.2019 року по 27.01.2020 року складає 116 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 51371, 76 грн. (442, 86 грн. х 116 днів)

Судом установлено, що за розпорядженням першого заступника голови Світловодської РДА №162-р від 15.08.2019 року структурний підрозділ місцевої державної адміністрації - Управління агропромислового розвитку Світловодської районної державної адміністрації - припинено як юридична особа 29.10.2019 року (а.с. 69, 130 - 136). Тож середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням слід стягнути на користь позивача з Світловодської РДА.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення про поновлення на роботі, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Такі ж норми передбачені статтею 370 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому, пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з частиною 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі №6-435цс15, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Суд установив, що голова Світловодської РДА як відповідач в адміністративній справі №401/1652/16-а, що був зобов`язаний негайно виконати рішення суду у цій справі від 07.02.2019 року про поновлення позивача на роботі, безпідставно зволікав із виданням відповідного розпорядження. Таке розпорядження було видано лише 12.08.2019 року.

Отже, період з 08.02.2019 року по 11.08.2019 року слід визнати вимушеним прогулом позивача, зумовленим затримкою роботодавцем виконання рішення про поновлення позивача на роботі. Вказаний період має бути компенсований позивачу за правилами статті 236 КЗпП України. Оскільки Управління АПР Світловодської РДА припинено як юридична особа, тому суд покладає на відповідача-2 обов`язок виплатити позивачеві середній заробіток на час затримки виконання рішення суду в адміністративній справі №401/1652/16-а, починаючи з 08.02.2019 року по 11.08.2019 року.

Суд не включає в розрахунок кількості робочих днів часу вимушеного прогулу дні 07.02.2019 року та 12.08.2019 року, про які зазначав позивач, прохаючи стягнути за них середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки день 07.02.2019 року вже був врахований як день вимушеного прогулу судом в рішенні від 07.02.2019 року в адміністративній справі №401/1652/16-а, а день 12.08.2019 року увійшов до періоду вимушеного прогулу, за який суд у даній справі стягнув на користь позивача середній заробіток на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України.

При обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі суд виходить з середньоденного заробітку в розмірі 442, 86 грн., який встановлений рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року у справі №401/1652/16-а.

Оскільки час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі у період з 08.02.2019 року по 11.08.2019 року склав 124 робочих днів, тому розмір середнього заробітку ОСОБА_1 , який має бути компенсований за цей період відповідачем-2, становить 54914, 64 грн. (442, 86 грн. х 124 днів).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми 9742, 92 грн. (442, 86 грн. х 22 дні) слід звернути до негайного виконання.

Судові витрати у справі сторонами не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до першого заступника голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області Гаврилюк Наталії Іванівни (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14), Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ 04055162) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області №39-к від 12.08.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління агропромислового розвиту Світловодської районної державної адміністрації з 12.08.2019 року.

Стягнути зі Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08.02.2019 року по 11.08.2019 року у розмірі 54914, 64 грн.

Стягнути зі Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2019 року по 27.01.2020 року у сумі 51 371, 76 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 9 742, 92 грн. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне судове рішення складено 06.02.2020 року.