Рішення

від 10.02.2020 по справі 640/16802/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м. Київ № 640/16802/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕТЛЕД доКиївської міської митниці Державної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕТЛЕД (далі - позивач або ТОВ ЛЕТЛЕД ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або Київська міська митниця ДФС України), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300036/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00236, прийняті Київською міською митницею ДФС 13.02.2019 за митною декларацією №/2019/118238.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якого ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2019 відмовлено.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним здійснювалося імпортування товару з КНР, у зв`язку з чим подано митну декларацію, в якій визначено вартість товару за першим методом (ціною контракту), та до якої, як вважає позивач, додано всі, передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість. Однак, відповідачем, на думку позивача, протиправно скориговано заявлену товариством митну вартість за резервним методом та прийнято оскаржуване рішення №/2019/300036/2 від 13.02.2019 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00236.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та наполягає на правомірності коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, посилається на те, що надані декларантом документи не містять усіх відомостей щодо складових заявленої ним митної вартості товару та ціни, яка сплачена, що в інвойсі не зазначено витрати на доставку, навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, його митне очищення в країні експорту та оформлення сертифікату походження, що довідка про витрати на транспортування товару видана ТОВ Сигейт , а в коносаменті міститься відмітка ТОВ Форвард транс і позивачем не надано до митного оформлення договору на транспортно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем подано прайс-лист не від виробника. Ці обставини, як вважає митниця, унеможливили перевірку заявленої митної вартості товару за ціною контракту та зумовили необхідність її коригування за резервним методом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ ЛЕТЛЕД (код ЄДРПОУ 40767896) здійснює на території України діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі, у тому числі освітлювальним приладдям.

06.11.2018 між позивачем, як покупцем, та компанією JIAXING RENSE IMPORT&EXPORT СО., LTD (Китайська Народна Республіка), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт № 06112018.

Відповідно до п. 1 Контракту, продавець продав, а покупець купив освітлювальне обладнання чи інші товари, названі в подальшому Товар , в кількості, асортименті та за цінами, згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною Контракту та оформлюється при кожній окремій поставці в ході виконання Контракту.

У пункті 3 Контракту його Сторони погодили, що у вартість товару враховано витрати, пов`язані на доставку та навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифікату походження.

06.11.2018 сторонами була укладена Специфікація №°0611 до Контракту на постачання товарів - світильників електричних стельових світлодіодних загальною кількістю 10 400 шт. та загальною вартістю 51480,00 дол. США (асортимент, кількість та ціна за одиницю кожного виду світильників зазначені у Специфікації).

Поставка товару здійснювалася на умовах Інкотермс-2010 FOB .

13.02.2019 за митною декларацією № UA100110/2019/11/8238 TOB ЛЕТЛЕД заявлено до митного оформлення імпорт узгоджених у специфікації до Контракту товарів за комерційним інвойсом №-1 від 23.12.2018.

До вказаної митної декларації позивачем були додані наступні документи:

1) зовнішньоекономічний контракт № 906112018 від 06.11.2018 з компанією JIAXING RENSE IMPORT&EXPORT СО., LTD , яка є виробником імпортованого товару;

2) специфікація № 0611 від 06.11.2018 до Контракту;

3) рахунок-проформа № G-1 від 06.11.2018 на передоплату відповідно до Специфікації;

4) комерційний інвойс № G-1-1 від 23.12.2018;

5) платіжні доручення № 20 від 08.11.2018 та № 961 від 10.01.2019;

6) сертифікат про походження товару серії ССРІТ341 1900103532 № 918C3304A3887/00009 від 28.12.2018;

7) коносамент від 27.12.2018 № 9WOLSZ8E18123046;

8) пакувальний лист б/н від 23.12.2018;

9) автотранспортна накладна (CMR) № 94762 від 12.02.2019;

10) рахунок на оплату від ТОВ СІГЕЙТ (рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг) № 9363 від 28.01.2019;

11) довідка ТОВ СІГЕЙТ про транспортно-експедиторські витрати № 927020 від 28.01.2019;

12) фото товарів.

13.02.2019 Київською міською митницею ДФС (Відділ контролю митної вартості УАМП та МТР) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 9UA100000/2019/300036/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №°UA100110/2019/00236.

У зазначеному рішенні про коригування заявлена позивачем митна вартість товарів скоригована відповідачем за 6-м (резервним) методом визначення митної вартості (другорядний метод 2-ґ - резервний метод визначення митної вартості) до загальної вартості 75 422,70 дол. США (4,63 дол. США/кг).

Підставами для зазначеного коригування заявленої декларантом митної вартості у рішенні митниці вказано:

1) документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості;

2) у поданому до митного оформлення інвойсі не зазначено такі складові митної вартості як витрати на доставку та навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифікату походження;

3) вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 28.01.2019 № 27020, яка видана ТОВ Сигейт , але разом з тим в коносаменті від 27.12.2018 № WOLSZ8E18123046 містяться відмітки ТОВ Форвард транс . До митного оформлення договір на транспортно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи, що підтверджують взаємовідносини між ними, не надано. Декларантом надано рахунок-фактура на оплату ТЕО, який виставив ТОВ Сигейт , але в ньому відсутні умови оплати транспортно-експедиційних послуг.

13.02.2019 у зв`язку з незгодою ТОВ ЛЕТЛЕД з прийнятим митницею рішенням, відповідно до положень частини сьомої статті 55 МК України, товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA100110/2019/118516 з наданням ТОВ ЛЕТЛЕД фінансової гарантії на суму 156 270,49 грн. (30 052,02 грн. ввізного мита та 126 218,47 грн. ПДВ).

25.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 25042019/3 (зареєстрована в Київській міській митниці ДФС 25.04.2019 за вх. № 6563/10), в якій виклав фактичне та правове обґрунтування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом (за ціною контракту) та додав додаткові документи, а саме: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 0334/Т- 2017 від 14.11.2017, заявку № 27020 від 17.12.2018, лист ТОВ СІГЕЙТ № 93038 від 16.04.2019, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9731 від 14.02.2019, платіжне доручення № 9320 від 27.02.2019, виписки по рахунку ПАТ КРЕДОБАНК за 09.11.2018 та за 11.01.2019.

Листом вих. № 4418/10/26-70-19-01 від 06.05.2019 відповідач повідомив ТОВ ЛЕТЛЕД про відсутність підстав для скасування раніше прийнятого ним рішення про коригування митної вартості у зв`язку з не усуненням позивачем всіх суперечностей заявленої митної вартості товарів.

Незгода з вищевказаним рішенням відповідача № UA100000/2019/300036/2 від 13.02.2019 про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації товарів № UA100110/2019/00236 обумовила звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п`ятою-шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного в цій справі рішення про коригування заявленої ТОВ ЛЕТЛЕД митної вартості товару, суд звертає увагу на те, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірному рішенні митного органу, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, контролюючий орган у своєму рішенні, а також у відзиві на позов, посилається на те, що у поданому до митного оформлення інвойсі не зазначено такі складові митної вартості як витрати, пов`язані на доставку та навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифікату походження.

Однак, суд звертає увагу на те, що зазначені складові митної вартості товару за умовами зовнішньоекономічного Контракту від 06.11.2018 № 906112018, укладеного між позивачем і компанією JIAXING RENSE IMPORT&EXPORT CO., LTD , входять до ціни на товар (пункт 3.2 Контракту), який поставлявся продавцем на умовах FOB, тобто ці витрати несе продавець. Такі ж умови поставки прописані сторонами й у специфікації № 0611 від 06.11.2018, яка разом з Контрактом надавалася позивачем митному органу при імпортуванні товару, але залишена відповідачем поза увагою.

Разом з тим, в інвойсі № 9G-1-1 від 23.12.2018, який також був наданий позивачем відповідачу разом з митною декларацією, ціни зазначені в дол. США за одиницю товару (шт.) і включають у себе всі витрати продавця на умовах FOB, Ningbo, Китай, у тому числі витрати на доставку та навантаження на борт судна, упаковку, маркування, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифіката походження.

При цьому, суд відзначає, що такі положення Контракту відповідають обраному сторонами виду поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010 і зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 МК України, оскільки вони включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на митну вартість товару.

Більш того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.

Таким чином, зазначення продавцем в інвойсі № G-1-1 від 23.12.2018 ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого визначення числових складових таких витрат не суперечить, а навпаки повністю відповідає п. 3.2 Контракту № 906112018, правилам міжнародної торгівлі та вимогам митного законодавства України, а отже, вищенаведені доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Твердження відповідача про те, що вартість витрат на транспортування товару, який імпортувався позивачем, підтверджено довідкою від 28.01.2019 № 27020, що видана ТОВ Сигейт , а в коносаменті від 27.12.2018 № WOLSZ8E18123046 містяться відмітки ТОВ Форвард транс за відсутності відповідного договору на транспортно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжних документів, що підтверджують взаємовідносини між ними, не надано, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, а також документів, які надавалися позивачем митному органу разом з митною декларацією, ТОВ ЛЕТЛЕД було укладено договір № 90334/T-2017 на транспортно-експедиційне обслуговування саме з ТОВ СІГЕЙТ і саме з цим товариством позивачем узгоджено заявку № 927020 на транспортно-експедиційне обслуговування контейнера MRKU3264762 за маршрутом Нінгбо (Китай) - Южний - Київ.

Відповідно до листа ТОВ СІГЕЙТ від 16.04.2019 № 3038, для виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем за вказаним договором воно залучило ТОВ Форвард Транс для здійснення експедирування морського перевезення контейнеру відповідно до укладеного між ними договору.

Отже, оскільки позивач перебував у правовідносинах саме з ТОВ СІГЕЙТ , ним правомірно подано митному органу при проходженні митних формальностей документацію з транспортно-експедиційного обслуговування імпортованого товару з вказаним товариством.

При цьому, суд відзначає, що в договорі № 90334/T-2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, який був укладений між позивачем і ТОВ СІГЕЙТ , та подавався ним при митному оформленні товару, прямо передбачено, право експедитора, тобто ТОВ СІГЕЙТ , укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх обов`язків за договором, а також доручати виконання договору третій особі (п.п. 2.2.1 та 2.2.5 договору), що крім іншого відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було здійснено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, а натомість здійснено коригування заявленої ним митної вартості товару з формальних підстав, що не відповідають сутності виниклих правовідносин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ТОВ ЛЕТЛЕД виконано вимоги частини другої статті 53 МК України щодо надання документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Водночас, зазначення в рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг умов оплати, відповідно до чинного законодавства, не є обов`язковим, не впливає на числові показники митної вартості і не створює жодних розбіжностей в поданих до митного оформлення документах.

Посилання відповідача на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, спростовуються матеріалами цієї справи з огляду на вищевикладене.

Доводи відповідача про те, що позивачем подано прайс-лист не від виробника, суд до уваги також не приймає та вважає безпідставними, оскільки, як установлено вище, контрагент позивача є саме виробником товару, що імпортувався позивачем і саме ним видано відповідний прайс-лист.

Крім того, відповідачем не доведено, яким чином це вплинуло на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару та/або що унеможливило здійснення її перевірки.

При цьому, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковим для застосування судами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Також слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Крім того, аналізуючи доводи обох сторін, суд звертає увагу й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено достатніх підстав, які б вказували не неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому).

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення № UA100000/2019/300036/2 від 13.02.2019 про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00236.

Втім, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської митниці ДФС України № UA100000/2019/300036/2 від 13.02.2019 про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00236 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ ЛЕТЛЕД - задоволенню .

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Наразі слід виокремити, що частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, з огляду на викладені приписи КАС України, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, слід акцентувати, що задоволення позовних вимог саме у спосіб, обраний позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕТЛЕД - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України № UA100000/2019/300036/2 від 13.02.2019 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00236 від 13.02.2019.

3. Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕТЛЕД (адреса: 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, 17-А, ідентифікаційний код 40767896) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, ідентифікаційний код 39422888) понесені ТОВ ЛЕТЛЕД витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко