Ухвала

від 06.04.2020 по справі 640/16802/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16802/19

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

06 квітня 2020 року м. Київ

Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишина О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Київської митниці Держслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Летлед до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921,00*10=19 210,00).

Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.

Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до пп. в п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (ч. 1 п. 190.1 ст. 190 МК України).

З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Таким чином, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 р. у справі № 1.380.2019.001962.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було сплачено фінансові гарантії на суму 156 270,49 грн., в тому числі 30 052,02 грн ввізного мита та 126 218,47 грн ПДВ (МД-UA100110/2019/118516 від 13.02.2019 р.).

Отже, сума 156 270,49 грн, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги.

Таким чином, судовий збір за подання адміністративного позову має бути сплачений в розмірі 156 270,49*1,5=2 344,05 (за вимогу майнового характеру) + 1921 (за вимогу немайнового характеру) = 4 265,05 грн, а, отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 4 265,05 *150%= 6 397,57 грн.

В якості доказів сплати судового збору апелянтом надано суду платіжне доручення № 356 від 21.02.2020 р. на суму 5 763,00 грн.

Однак, сплачена апелянтом сума судового збору не відповідає законодавчо визначеному розміру, а тому йому необхідно доплатити судовий збір у розмірі 6 397,57 - 5 763,00 = 634,57 грн та надати докази такої сплати.

Відповідно до розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, доповненого Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням короновірусної хвороби COVID-19 (опубліковано в газеті Верховної Ради України Голос України № 62(7319) 02.04.2020 р.) встановити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги не пізніше ніж десять днів з дня закінчення дії карантину.

Керуючись ст.ст. 133, 169, 295, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331, розділу VI Прикінцеві положення КАС України, суддя-доповідач,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держслужби залишити без руху.

Надати апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги не пізніше ніж десять днів з дня закінчення дії карантину.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина