Постанова

від 09.09.2020 по справі 640/16802/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16802/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Летлед до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Летлед (далі - позивач або ТОВ Летлед ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або Київська міська митниця ДФС України), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300036/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00236, прийняті Київською міською митницею ДФС 13.02.2019 за митною декларацією №/2019/118238.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним здійснювалося імпортування товару з КНР, у зв`язку з чим подано митну декларацію, в якій визначено вартість товару за першим методом (ціною контракту), та до якої, як вважає позивач, додано всі, передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість. Однак, відповідачем, на думку позивача, протиправно скориговано заявлену товариством митну вартість за резервним методом та прийнято оскаржуване рішення №/2019/300036/2 від 13.02.2019 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00236.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю Летлед задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України № UA100000/2019/300036/2 від 13.02.2019 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2019/00236 від 13.02.2019.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не враховано, що декларантом до митного оформлення не надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування та платіжні документи, що підтверджують розрахунки за транспортування.

В подальшому для підтвердження факту оплати щодо вартості доставки вантажу відповідно до умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.11.2017 р. № 0334Т-2017 та рахунку від 28.01.2019 р. № 363, позивачем надано копію платіжного доручення від 27.02.2019 р. № 320. Однак, згідно даних зазначених в платіжному дорученні від 27.02.2019 р. № 320, позивачем здійснено перерахування коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , який не зазначено в договорі про транспортно-експедиторське обслуговування. Окрім того, у наданому платіжному дорученні банком платника є ПАТ Кредобанк , тоді як відповідно до умов договору банком платника є ПАТ Креді Агріколь банк .

Отже, апелянт вважає, що відомості щодо складових митної вартості товару не підтверджені документально.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Летлед (код ЄДРПОУ 40767896) здійснює на території України діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі, у тому числі освітлювальним приладдям.

06.11.2018 р. між позивачем, як покупцем, та компанією JIAXING RENSE IMPORT&EXPORT СО., LTD (Китайська Народна Республіка), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт № 06112018.

Відповідно до п. 1 Контракту, продавець продав, а покупець купив освітлювальне обладнання чи інші товари, названі в подальшому "Товар", в кількості, асортименті та за цінами, згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною Контракту та оформлюється при кожній окремій поставці в ході виконання Контракту.

У пункті 3 Контракту його Сторони погодили, що у вартість товару враховано витрати, пов`язані на доставку та навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифікату походження.

06.11.2018 р. сторонами була укладена Специфікація №°0611 до Контракту на постачання товарів - світильників електричних стельових світлодіодних загальною кількістю 10 400 шт. та загальною вартістю 51480,00 дол. США (асортимент, кількість та ціна за одиницю кожного виду світильників зазначені у Специфікації).

Поставка товару здійснювалася на умовах Інкотермс-2010 "FOB".

13.02.2019 р. за митною декларацією № UA100110/2019/11/8238 TOB Летлед заявлено до митного оформлення імпорт узгоджених у специфікації до Контракту товарів за комерційним інвойсом №-1 від 23.12.2018.

До вказаної митної декларації позивачем були додані наступні документи:

1) зовнішньоекономічний контракт № 906112018 від 06.11.2018 з компанією "JIAXING RENSE IMPORT&EXPORT СО., LTD", яка є виробником імпортованого товару;

2) специфікація № 0611 від 06.11.2018 до Контракту;

3) рахунок-проформа № G-1 від 06.11.2018 на передоплату відповідно до Специфікації;

4) комерційний інвойс № G-1-1 від 23.12.2018;

5) платіжні доручення № 20 від 08.11.2018 та № 961 від 10.01.2019;

6) сертифікат про походження товару серії ССРІТ341 1900103532 № 918C3304A3887/00009 від 28.12.2018;

7) коносамент від 27.12.2018 № 9WOLSZ8E18123046;

8) пакувальний лист б/н від 23.12.2018;

9) автотранспортна накладна (CMR) № 94762 від 12.02.2019;

10) рахунок на оплату від ТОВ Сігейт (рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг) № 9363 від 28.01.2019;

11) довідка ТОВ Сігейт про транспортно-експедиторські витрати № 927020 від 28.01.2019;

12) фото товарів.

13.02.2019 Київською міською митницею ДФС (Відділ контролю митної вартості УАМП та МТР) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 9UA100000/2019/300036/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №°UA100110/2019/00236.

У зазначеному рішенні про коригування заявлена позивачем митна вартість товарів скоригована відповідачем за 6-м (резервним) методом визначення митної вартості (другорядний метод 2-ґ - резервний метод визначення митної вартості) до загальної вартості 75 422,70 дол. США (4,63 дол. США/кг).

Підставами для зазначеного коригування заявленої декларантом митної вартості у рішенні митниці вказано:

1) документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості;

2) у поданому до митного оформлення інвойсі не зазначено такі складові митної вартості як витрати на доставку та навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифікату походження;

3) вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 28.01.2019 № 27020, яка видана ТОВ "Сигейт", але разом з тим в коносаменті від 27.12.2018 № WOLSZ8E18123046 містяться відмітки ТОВ "Форвард транс". До митного оформлення договір на транспортно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжні документи, що підтверджують взаємовідносини між ними, не надано. Декларантом надано рахунок-фактура на оплату ТЕО, який виставив ТОВ "Сигейт", але в ньому відсутні умови оплати транспортно-експедиційних послуг.

13.02.2019 р. у зв`язку з незгодою ТОВ Летлед з прийнятим митницею рішенням, відповідно до положень частини сьомої статті 55 МК України, товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA100110/2019/118516 з наданням ТОВ Летлед фінансової гарантії на суму 156 270,49 грн. (30 052,02 грн. ввізного мита та 126 218,47 грн. ПДВ).

25.04.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 25042019/3 (зареєстрована в Київській міській митниці ДФС 25.04.2019 за вх. № 6563/10), в якій виклав фактичне та правове обґрунтування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом (за ціною контракту) та додав додаткові документи, а саме: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 0334/Т- 2017 від 14.11.2017, заявку № 27020 від 17.12.2018, лист ТОВ "Сігейт" № 93038 від 16.04.2019, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9731 від 14.02.2019, платіжне доручення № 9320 від 27.02.2019, виписки по рахунку ПАТ "КРЕДОБАНК" за 09.11.2018 та за 11.01.2019.

Листом вих. № 4418/10/26-70-19-01 від 06.05.2019 відповідач повідомив ТОВ Летлед про відсутність підстав для скасування раніше прийнятого ним рішення про коригування митної вартості у зв`язку з неусуненням позивачем всіх суперечностей заявленої митної вартості товарів.

Незгода з вищевказаним рішенням обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність, а тому суд першої інстанції визнав неправомірним коригування митної вартості товару.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розд. 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч.ч. 5-6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного в цій справі рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачем при проходженні процедури митних формальностей було надано контролюючому органу всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а тому підстави для відмови в розмитненні імпортованого товару, вказані у спірному рішенні митного органу, суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, контролюючий орган у своєму рішенні, а також у відзиві на позов, посилається на те, що у поданому до митного оформлення інвойсі не зазначено такі складові митної вартості як витрати, пов`язані на доставку та навантаження на борт судна, пакування, маркування товару, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифікату походження.

Однак, зазначені складові митної вартості товару за умовами зовнішньоекономічного Контракту від 06.11.2018 № 906112018, укладеного між позивачем і компанією "JIAXING RENSE IMPORT&EXPORT CO., LTD", входять до ціни на товар (пункт 3.2 Контракту), який поставлявся продавцем на умовах FOB, тобто ці витрати несе продавець. Такі ж умови поставки прописані сторонами й у специфікації № 0611 від 06.11.2018, яка разом з Контрактом надавалася позивачем митному органу при імпортуванні товару, але залишена відповідачем поза увагою.

Разом з тим, в інвойсі № 9G-1-1 від 23.12.2018, який також був наданий позивачем відповідачу, разом з митною декларацією, ціни зазначені в дол. США за одиницю товару (шт.) і включають у себе всі витрати продавця на умовах FOB, Ningbo, Китай, у тому числі витрати на доставку та навантаження на борт судна, упаковку, маркування, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифіката походження.

При цьому, суд відзначає, що такі положення Контракту відповідають обраному сторонами виду поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010 і зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 МК України, оскільки вони включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на митну вартість товару.

Більш того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.

Таким чином, зазначення продавцем в інвойсі № G-1-1 від 23.12.2018 ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого визначення числових складових таких витрат не суперечить, а навпаки повністю відповідає п. 3.2 Контракту № 906112018, правилам міжнародної торгівлі та вимогам митного законодавства України, а отже, вищенаведені доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Твердження відповідача про те, що вартість витрат на транспортування товару, який імпортувався позивачем, підтверджено довідкою від 28.01.2019 № 27020, що видана ТОВ "Сігейт", а в коносаменті від 27.12.2018 № WOLSZ8E18123046 містяться відмітки ТОВ "Форвард транс" за відсутності відповідного договору на транспортно-експедиційне обслуговування між цими підприємствами та платіжних документів, що підтверджують взаємовідносини між ними, суд першої інстанції визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, а також документів, які надавалися позивачем митному органу разом з митною декларацією, ТОВ Летлед було укладено договір № 90334/T-2017 на транспортно-експедиційне обслуговування саме з ТОВ Сігейт і саме з цим товариством позивачем узгоджено заявку № 927020 на транспортно-експедиційне обслуговування контейнера MRKU3264762 за маршрутом Нінгбо (Китай) - Южний - Київ.

Відповідно до листа ТОВ Сігейт від 16.04.2019 № 3038, для виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем за вказаним договором воно залучило ТОВ "Форвард Транс" для здійснення експедирування морського перевезення контейнеру відповідно до укладеного між ними договору.

Отже, оскільки позивач перебував у правовідносинах саме з ТОВ Сігейт , ним правомірно подано митному органу при проходженні митних формальностей документацію з транспортно-експедиційного обслуговування імпортованого товару з вказаним товариством.

При цьому, суд відзначає, що в договорі № 90334/T-2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, який був укладений між позивачем і ТОВ Сігейт , та подавався ним при митному оформленні товару, прямо передбачено, право експедитора, тобто ТОВ Сігейт укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх обов`язків за договором, а також доручати виконання договору третій особі (п.п. 2.2.1 та 2.2.5 договору), що крім іншого відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було здійснено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, а натомість здійснено коригування заявленої ним митної вартості товару з формальних підстав, що не відповідають сутності виниклих правовідносин.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що ТОВ Летлед виконано вимоги ч. 3 ст. 53 МК України щодо надання документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Водночас, зазначення в рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг умов оплати, відповідно до чинного законодавства, не є обов`язковим, не впливає на числові показники митної вартості і не створює жодних розбіжностей в поданих до митного оформлення документах.

Посилання відповідача на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, спростовуються матеріалами цієї справи з огляду на вищевикладене.

Доводи відповідача про те, що позивачем подано прайс-лист не від виробника, суд до уваги також не приймає та вважає безпідставними, оскільки, як установлено вище, контрагент позивача є саме виробником товару, що імпортувався позивачем і саме ним видано відповідний прайс-лист.

Крім того, відповідачем не доведено, яким чином це вплинуло на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару та/або що унеможливило здійснення її перевірки.

При цьому, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковим для застосування судами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що в наданому позивачем платіжному дорученні від 27.02.2019 р. № 320 зазначено інший розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , який не зазначено в договорі про транспортно-експедиторське обслуговування, а також те, що у наданому платіжному дорученні банком платника є ПАТ Кредобанк , тоді як відповідно до умов договору банком платника є ПАТ Креді Агріколь банк , оскільки у вказаному платіжному дорученні наведено вірні назви та ідентифікаційні коди ТОВ Летлед та ТОВ Сігейт , сума платежу відповідає вартості транспортно-експедиторських послуг, узгоджених у заявці № 27020 від 17.12.2018 р. Також в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється згідно рахунку № 363 від 27.02.2019 р. Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що наданий позивачем платіжний документ безпосередньо стосується оплати за транспортно-експедиторські послуги для доставки заявлених до митного оофрмдення за ЕМД №UA№ 100110/2019/118238 товарів.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 288, 289, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко