Ухвала

від 11.02.2020 по справі 915/1784/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1784/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 (повний текст постанови складено 01.11.2019)

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

до 1. Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області,

2. Київської міської профспілкової організації працівників малого та середнього бізнесу "Єднання",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Єднання"

про визнання незаконним та скасування розпорядження; договору; державних актів на право власності та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 915/1784/18; призначено до розгляду вказану касаційну скаргу на 12.02.2020 о 12:45.

Ухвалою суду від 06.02.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Єднання" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 915/1784/18.

При вивченні матеріалів касаційної скарги колегією суддів встановлено, що у касаційній скарзі прокурор посилається зокрема на те, що Велика палата Верховного Суду постановою від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц наголосила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі, позовну вимогу, щодо зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов та можливо заявити протягом впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку, (подібну позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 4.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

При цьому, враховуючи те, що приписи статті 388 ЦК України не застосовуються до вирішення спору за негаторним позовом, а наявність волі на відчуження спірної земельної ділянки не входить до предмета доказування за цим позовом, Велика Палата Верховного Суду відхилила як неприйнятний довід касаційної скарги про те, що територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради виявила волю на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Разом з цим, колегією суддів з`ясовано, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 прийнято до розгляду справу №372/1684/14-ц, за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, призначено справу № 372/1684/14-ц до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 07.04.2020.

Наведена справа передана Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), оскільки до 2018 року судова практика була іншою, зокрема суди виходили із того, що позови про витребування (повернення) незаконно виділених земельних ділянок розглядалися судами як віндикаційні на підставі статей 387, 388 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3089цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, від 15 листопада 2017 року у справі № 6-2304цс16).

Відхід від роками виробленої практики щодо можливості оспорювання в судовому порядку незаконних рішень органів місцевого самоврядування та державної влади, непоширення позовної давності на вимоги про витребування земельних ділянок, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суперечить принципу правової визначеності.

Крім того, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, правові висновки, висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), суперечать принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю (п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц), який системно впроваджується у практику Верховного Суду. Зокрема, з одного боку, зроблено висновок, що незаконне заволодіння землями водного фонду приватними особами є неможливим, а з іншого - земельні ділянки витребовуються від громадян, які є їх власниками згідно записів у відповідних державних реєстрах.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що поданий прокурором позов у частині вимоги про витребування спірних земельних ділянок у державну власність є віндикаційним позовом. При цьому колегія суддів зазначила, що на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, повинно поширюваитися положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності повинен починатися від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження за касаційною скаргою, поданою у справі №915/1784/18, до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 372/1684/14-ц.

Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №915/1784/18 зупинити до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №372/1684/14-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський