Постанова

від 07.02.2020 по справі 5011-54/8221-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року м. Київ Справа №  5011-54/8221-2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. – головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сонат" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 (головуючий – Разіна Т.І., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) у справі №5011-54/8221-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства фінансів України, 2) Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", до Приватного підприємства "Русь-95" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав" про стягнення 173 832 763,00 грн за рахунок предмета іпотеки, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 1.          Заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі – Позивач-1) та Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі – Позивач-2, Банк) до Приватного підприємства "Русь-95" (далі – Відповідач) про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №90 від 26.12.2008 (далі – Кредитний договір) у сумі 173822763,00 грн. (у тому числі 102999108,88 грн. заборгованості за кредитом, 69191425,71 грн. заборгованості за процентами, 1526407,48 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів у межах строку позовної давності, 1330522,74 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту в межах строку позовної давності) на належне Відповідачу майно – нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки за Іпотечними договорами №№1, 3, 4, 6-8, 10, 12, 13, 15, 16 від 30.12.2008 (далі – Майно, Іпотечні договори) шляхом його продажу з прилюдних торгів за початковою вартістю предмета іпотеки у розмірі 90% від його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності в процесі виконавчого провадження. 2.          Позов мотивований посиланням на обставини невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" (далі – Третя особа) своїх зобов'язань за Кредитним договором, у забезпечення яких укладені договори іпотеки щодо Майна, право власності на яке перейшло до Відповідача. Хід розгляду справи 3.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013, позов задоволений, стягнуто з Відповідача на користь Позивача-2 102999108,88 грн. заборгованості за кредитом, 67966723,98 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за рахунок реалізації Майна шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України "Про виконавче провадження" та з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" з початковою ціною реалізації у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки за Іпотечними договорами, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України. В іншій частині позову відмовлено.   4.          Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін. 5.          Приватне акціонерне товариство "Сонат" (далі – Скаржник) звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012. 6.          Водночас Скаржник подав заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. Заява мотивована тим, що рішення у справі ухвалено про права, інтереси та (або) обов'язки Скаржника; він звертався до Господарського суду міста Києва з заявою від 26.01.2017 про вступ у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, але жодного процесуального документу не отримував та не був повідомлений про розгляд справи; а 2 листопада 2017 року Скаржник дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень про постанову Вищого господарського суду України. Короткий ухвали суду апеляційної інстанції 7.          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 відмовлено Скаржнику у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. 8.          Ухвала мотивована тим, що впродовж значного періоду часу з моменту прийняття рішення судом першої інстанції апелянт не звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення. При цьому річний строк апеляційного оскарження минув не лише з моменту прийняття оскаржуваного рішення, а і з моменту набрання чинності відповідною редакцією Господарського процесуального кодексу України. Відповідно, зацікавлена особа, проявивши розумну обачність, могла реалізувати своє право на апеляційне оскарження. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника 9.          Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника на рішення суду першої інстанції. 10.          Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, залишивши поза увагою пункт 2 зазначеної норми, з огляду на те, що Скаржник є особою, не залученою до участі в справі. 11.          Водночас Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів жодної підстави, зазначеної в статті 261 Господарського процесуального кодексу України, та позбавив Скаржника гарантованого статтями 55, 129 Конституції України права на оскарження в апеляційному порядку судового рішення, яке стосується його прав та інтересів. 12.           Крім того, Скаржник подав доповнення до касаційної скарги, в якому зазначає про відсутність підстав для застосування положень частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України до його апеляційної скарги. 13.          Також Скаржник послався на те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи, що гарантує їй захист від безумовної відмови судом у відкритті апеляційного провадження. При цьому Скаржник послався на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 14.08.2019 у справі №62/112, від 02.10.2019 у справі №К/107-12/13, від 23.06.2018 у справі №916/2491/15. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 14.          Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури та Відповідач-2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін. 15.           Відзиви мотивовані тим, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції вже було предметом перегляду Вищого господарського суду України, за результатами якого прийнято постанову касаційної інстанції, а Господарський процесуальний кодекс України станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення не передбачав можливості повторного касаційного перегляду одного і того ж судового акта. 16.          Також у відзивах зазначено про відсутність підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки будучи обізнаним про існування оскаржуваного рішення протягом семи років з моменту його ухвалення, зокрема протягом чотирьох років з моменту його повторного ознайомлення з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/19995/15 та протягом трьох років з моменту звернення його до суду із заявою про вступ у цю справу в якості третьої особи, Скаржник не звертався до суду апеляційної інстанції щодо його оскарження. 17.          Крім того, Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури та Відповідач-2 вважають, що оскаржуваним рішенням у справі не вирішені питання про права та інтереси Скаржника. Позиція Верховного Суду 18.          У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі – Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. 19.          За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов'язковість судового рішення. 20.          Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. 21.          Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії"). 22.          Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. 23.          З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду. 24.          Так, згідно з частиною 1 статтею 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. 25.          При цьому за частиною 2 зазначеної статті незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. 26.          Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній після 15.12.2017) у частині 1 статті 254 надає право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, зокрема, особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Статтею 272 зазначеного Кодексу передбачений порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи. 27.          Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) у статті 91 також надавав право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду особам, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. 28.          Водночас зазначений Кодекс не передбачав здійснення повторного апеляційного перегляду судових рішень, які вже були переглянуті в апеляційному та касаційному порядку, в тому числі й за скаргою особи, що не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. Адже відповідно до визначених статтею 101 зазначеного Кодексу меж перегляду справи в апеляційній інстанції було передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. 29.          Відповідно до підпункті 13 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 30.          Водночас зазначений розділ Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). 31.          З огляду на викладене здійснення повторного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та набрало законної сили, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів. А здійснення перегляду зазначеного рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду в складі суддів об'єднаної оалати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15 і від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11. 32.          Отже, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 було переглянуто в апеляційному порядку до 15.12.2017, залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 та набрало законної сили, воно не підлягає апеляційному оскарженню. Тому суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017). 33.          Тобто суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов по суті правильного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою Скаржника, однак в оскаржуваній ухвалі помилково послався на положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній після 15.12.2017), яка не підлягає застосуванню до зазначеної скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 34.          Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 та частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. 35.          Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції без скасування по суті правильного рішення. 36.          Касаційна скарга залишається без задоволення. Розподіл судових витрат 37.          Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: 1.          У задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сонат" відмовити. 2.          Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2019 у справі №5011-54/8221-2012 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 3.          В іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2019 у справі №5011-54/8221-2012 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий                                                                                    О. Кролевець Судді                                                                                                 Н. Губенко                                                                                                                Л. Стратієнко