Ухвала

від 11.02.2020 по справі 2140/1436/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 11 лютого 2020 року Київ справа №2140/1436/18 адміністративне провадження №К/9901/32024/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача – Желтобрюх І.Л., суддів – Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №2140/1436/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЛС ІНТЕР ГРУП», Приватне підприємство «Комерційна фірма «Агроресурс», Приватне підприємство «Буд-Опторг-Прайм», Приватне підприємство «Таурус-С», Приватне підприємство «Барс-Херсон» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, в с т а н о в и в : 12 липня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Херсонській області до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року в адміністративній справі №2140/1889/18. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику запропоновано усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору у сумі та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши в ній достатні підстави для поновлення пропущеного строку з наданням відповідних доказів. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання  цієї ухвали. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Верховного Суду від 22 липня 2019 року скаржник отримав 02 серпня 2019 року. На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та відстрочення сплати судового збору. Клопотання про відстрочення сплати судового збору вмотивоване тим, що Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі , на даний час позбавлене можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, наслідком чого стала недостатність коштів на рахунках податкового органу. На думку скаржника, вказані обставини є обов'язковими умовами для відстрочення Судом терміну сплати судового збору. Зазначає, що відсутність коштів не повинна перешкоджати доступу до правосуддя. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З указаного вбачається, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати. Зважаючи на те, що вищезазначені умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні. В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що ним раніше подавалася касаційна скарга в межах встановленого законом строку. Однак, у зв'язку з відсутністю коштів, відповідач не мав можливості сплатити судовий збір, а тому ухвалою Верховного суду первинна касаційна скарга була повернута скаржнику з підстав  невиконання вимог, зазначених в ухвалі. Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги. Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків". Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж. Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Стосовно доводів скаржника, про те, що сплата судових витрат не повинна бути перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не наведено. За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення. Пунктом 4 частини першої статті 333 цього ж Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними. Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у х в а л и в : Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі строку на касаційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №2140/1436/18. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №2140/1436/18. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач                                                                      І.Л. Желтобрюх Судді                                                                                           О. В. Білоус                                                                                                     Н.Є. Блажівська