Постанова

від 11.02.2020 по справі 640/18265/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Справа № 640/18265/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Антощук Л.П., Кириленка Ю.В.,

представника відповідача Борозни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автек-Стройтех

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автек-Стройтех (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 17.08.2018 №№ 0043481404, 0043491404, від 30.08.2018 № 0045151404.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 позов було задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ Поділля-Центр є реальними, підтверджуються відповідними первинними документами, мають ділову мету їх вчинення та відповідний економічний результат, а також з того, що зустрічними звірками по зазначеному контрагенту позивача, проведеними податковими органами, встановлено реальність відповідних операцій, вчинених між ним та позивачем.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що по ланцюгу постачання товарів контрагента позивача та його контрагентів неможливо встановити реальність спірних операцій ТОВ Автек-Стройтех .

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта, їх безпідставності та неправильному тлумаченні податковим органом норм матеріального і процесуального законодавства.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 та від 28.01.2020 витребувано додаткові докази та продовжено строк розгляду справи.

Представником позивача було заявлено клопотання про визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами та накладення на нього штрафу, у задоволенні якого протокольною ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.02.2020 відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Автек-Стройтех (далі - ТОВ Автек-Стройтех ) (код ЄДРПОУ 35534069) є юридичною особою, платником ПДВ та перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

Видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.32 оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.61 оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

19.03.2018 між позивачем (Покупець) і ТОВ Поділля-Центр (Постачальник) укладено договори поставки №№ П19031, 1119031, відповідно до предметом яких є товар - зернові культури.

У зазначених договорах сторони погодили, що перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається у момент фактичної передачі товару та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної, а також здійснення оплати товару у безготівковій формі.

Відвантаження товару відбувалось відповідно до видаткових накладних від 23.03.2018 № 2 на суму 119 700 000,00 грн. (кукурудза 3-го класу українського походження, врожаю 2017 року), від 19.04.2018 № 3 на суму 60 600 000,00 грн., (пшениця 5-го та 6-го українського походження, врожаю 2017 року), від 10.05.2018 № 8 на суму 64 200 000,00 грн. (кукурудза 3-го класу українського походження, врожаю 2017 року).

Передача товару зафіксована актами відповідними приймання-передачі, за якими ТОВ Поділля-Центр передало, а ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл прийняло товар на зерновому складі ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл /ОМТП, а ТОВ Автек-Стройтех підтвердило надходження відповідного обсягу товару.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями та банківськими виписками.

До матеріалів справи позивачем надано картку аналізу зерна, отриманого від ТОВ Поділля-Центр .

Разом з тим, 23.12.2016 та 23.03.2018 із ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл та підприємством Вторметекспорт у формі ТОВ позивачем було укладено договори комісії №№ К2312-2, К2303-1, відповідно до яких названі контрагенти зобов`язались здійснити реалізацію на експорт з України товару, що належить позивачу, укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати в інтересах позивача інші документи, тощо.

На підтвердження виконання даних договорів комісії позивачем надано до матеріалів справи копії актів приймання-передачі товару на комісію, вантажних митних накладних, звітів комісіонера.

На підставі податкових накладних, виданих на адресу позивача ТОВ Поділля-Центр , позивачем задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року податковий кредит 30 050 000,00 грн. та за травень 2018 року податковий кредит 10 700 000,00 грн.

Загальна сума податкового кредиту відповідно до декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року - 39 096 151,00 грн., сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 28 836 651,00 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу наступного податкового періоду - 10 259 500,00 грн., а за травень 2018 року - 21 129 030,00 грн., сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 20 892 545,00 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу наступного податкового періоду - 236 485,00 грн.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 15.06.2018 № 9996, відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Автек-Стройтех з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2018 № 704/26-15-14-04-01/35534069.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом, зокрема зазначено, що позивачем порушено пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2018 року на суму 6 783 672,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2018 року на суму 1 266 338,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2018:

1) № 0043481404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, яку задекларовано на рахунок платника у банку у розмірі 6 783 672,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 391 836,00 грн.;

2) № 0043491404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 266 338,00 грн.

Також, ГУ ДФС у м. Києві здійснено документальну позапланову перевірку ТОВ Автек-Стройтех з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за березень 2018 року, за результатом якої складено довідку від 11.06.2018 № 582/26-15-14-04-01/35534069.

Вказаною довідкою контролюючим органом підтверджено достовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за березень 2018 року, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Поділля-Центр .

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копії довідок ГУ ДФС у Вінницькій області від 09.10.2018 № 4978/14-11/31163811, від 30.10.2018 № 157/14-11/31163811 та від 30.11.2018 № 183/14-11/31163811 про результати зустрічної зірки ТОВ Поділля-Центр щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ Автек-Стройтех , їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень, травень 2018 року.

Відповідно до цих довідок контролюючим органом зроблено висновок, що господарські відносини ТОВ Поділля-Центр із ТОВ Автек-Стройтех за період березень - травень 2018 року документально підтверджені.

Таким чином, проведеними контролюючим органом зустрічними звірками підтверджено реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ Поділля-Центр , за результатом яких першим було задекларовано податковий кредит, який в подальшому заявлено до бюджетного відшкодування.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.08.2018 №№ 0043481404, 0043491404, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність операцій позивача з ТОВ Поділля-Центр підтверджується відповідними первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними та актами приймання-передачі товару.

Також матеріалами справи підтверджується господарська мета вчинення спірних операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, відповідність таких операцій видам господарської діяльності позивача і їх економічне обґрунтування.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що товар, який був придбаний позивачем у ТОВ Поділля-Центр , у подальшому реалізований на експорт з України шляхом застосування послуг ТОВ Олімпекс Купе Інтернейшенл і ТОВ Вторметекспорт за вищенаведеними договорами комісії.

Крім того, як вбачається з матеріалів цієї справи та не спростовано відповідачем, товарність операцій , що заперечується відповідачем у цій справі, була визнана безпосередньо податковими органами при проведення зустрічних звірок контрагента позивача ТОВ Поділля-Центр , за результатами яких складено довідки від 09.10.2018 № 4978/14-11/31163811, від 30.10.2018 № 157/14-11/31163811 та від 30.11.2018 №183/14-11/31163811 про результати зустрічної зірки ТОВ Поділля-Центр щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Автек-Стройтех їх реальності та повноти відображення в обліку за березень, квітень, травень 2018 року.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача із зазначеним контрагентом підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що кукурудза, яка була придбана позивачем у ТОВ Поділля-Центр та у СТОВ Урожай , не зберігалася на зерновому складі ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл і що позивачем не надано відповідних доказів подальшої реалізації саме цього товару, спростовуються матеріалами справи, а саме листом ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл та картками аналізу зерна та витягом з реєстру складських документів /т. 4 а.с. 47-50/, наданими зазначеним підприємством на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020.

Твердження апелянта про те, що по ланцюгу постачання товарів контрагента позивача та його контрагентів неможливо встановити реальність спірних операцій ТОВ Автек-Стройтех , апеляційний суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище, а також зазначає, що статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 17.08.2018 №№ 0043481404, 0043491404.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Отже, судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 лютого 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: