Рішення

від 12.02.2020 по справі 340/2279/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року справа № 340/2279/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Соборного відділу Державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - виконавча служба) (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: сільськогосподарське приватне підприємство Біле Озеро , товариство з обмеженою відповідальністю Доброульянівка (далі - Товариство), товариство з обмеженою відповідальністю Зоря Нив , товариство з обмеженою відповідальністю Колодязнянське та приватне акціонерне товариство Страхова компанія Інгосстрах (далі - Товариство 2)) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з заявою до виконавчої служби про визнання протиправними дій та зняття арешту з майна, який накладено 13 серпня 2019 року під час виконання наказу господарського суду.

Зазначила, що договір оренди землі, котрий уклала з Товариством (орендар), завершив дію, а виконавча служба наклала арешт на земельну ділянку під час виконання наказу господарського суду, де боржником є орендар.

Стверджує, що рішення виконавчої служби створює перешкоду у реєстрації договору оренди землі, який укладено з іншим орендарем.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, надавши відзив на нього (а.с.58-61).

Стверджує, що не наклав арешт на земельну ділянку позивача.

Арешт накладено на право оренди Товариства, яке є боржником у виконавчому провадженні.

Звертає увагу, що договір оренди земельної ділянки, який уклали позивач і Товариство, на час накладення арешту на завершив дію.

Товариство 2, котре є стягувачем у виконавчому провадженні, надало аналогічні пояснення (а.с.66-67).

Інші треті особи не висловили відношення до позову, будучи належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.184-187).

Цієї ж ухвалою суд відмовив Товариству 2 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 7,16 га, яка розташована на території Добронадіївської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.9).

25 квітня 2013 року позивач уклала договір оренди землі з Товариством.

Строк дії договору становить 5 років з дня державної реєстрації.

Приписами пункту 34 договору встановлено, що у разі закінчення дії договору перед закінченням польових робіт він зберігає чинність до їх повного завершення.

Державна реєстрація речового права орендаря відбулась 26 квітня 2014 року (а.с.7).

13 серпня 2019 року, виконуючи наказ Господарського суду Дніпропетровської області, виконавча служба наклала арешт на речове право Товариства (на право оренди земельної ділянки, яка належить позивачу) (а.с.7).

Сторонами виконавчого провадження є Товариство 2 (стягувач) і треті особи (боржники).

Наказ господарського суду стосувався солідарного стягнення коштів з боржників (а.с.4-5, 134-135).

Позивач не надала доказів, що накладення арешту на речове право Товариства створює перешкоду у реєстрації договору оренди землі, який укладено з іншим орендарем (не надала доказів звернення додержавного реєстратора і прийняття ним рішення про відмову у реєстрації речового права).

Про оскаржене рішення виконавчої служби ОСОБА_1. дізналася 05 вересня 2019 року, а звернулася до суду з позовом через 7 днів (а.с.2-3, 7).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, відсутній спір про право власності на земельну ділянку, доказом чого є державний акт на землю, який виданий позивачу.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Приписами частини 2 статті 135 ЗК України передбачено, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Приписами частини 1 статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Таким чином, виконавча служба наклала арешт не на земельну ділянку, а на право оренди Товариства, вважаючи, що договір оренди завершує дію по закінченню польових робіт у 2019 році, керуючись згаданими нормами права і змістом правочину.

Рішення виконавчої служби стосується виключно інтересів Товариства та не порушує жодних прав позивача, оскільки орендар не позбавляється права обробітку землі та збирання врожаю, а тому має змогу виплатити орендну плату.

З появою рішення виконавчої служби про арешт права оренди орендар втратив право укласти договір суборенди.

Рішення про арешт права оренди є похідним від права.

Якщо позивач вважала, що 26 квітня 2019 року завершилась дія договору оренди землі, то мала право укладати договір оренди землі з іншим орендарем та реєструвати речове право на новим користувачем.

Державний реєстратор міг відмовити у реєстрації договору оренди землі лише у випадку, коли зробив висновок, що не завершена дія попереднього правочину.

На формування такого висновку жодним чином не впливає рішення виконавчої служби про арешт права оренди Товариства.

Впливає лише аналіз договору оренди землі.

Позивач не надала доказів звернення до державного реєстратора стосовно реєстрації договору оренди землі з новим орендарем та його рішення про відмову у державній реєстрації з підстави наявності арешту права оренди Товариства.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про відсутність ознак порушеного права, що виключає потребу у судовому захисті.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 768,40 грн. та витрат на правничу допомогу - 8000 грн. (а.с.13-19)

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей