Постанова

від 13.02.2020 по справі 480/1658/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 р. Справа № 480/1658/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, місце складання м. Суми, повний текст складено 22.07.19 року по справі № 480/1658/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24 квітня 2019 року № UA805180/2019/000100/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.03.2019 ТОВ "МЕАТРАНС" як покупець уклав з UAB "Atavis" (Литовська республіка) як продавцем зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 05/03-1, за умовами якого продавець передає у власність покупця автомобіль уживаний марки OPEL VIVARO-B, 2016 року випуску, за ціною 7400,00 євро. 10 квітня 2019 року на підставі оформлених в країні експорту документів автомобіль було вивезено з Литовської республіки та ввезено в Україну, а згодом доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. Під час митного оформлення 23.04.2019 декларантом позивача було подано до митного оформлення митну декларацію, якою задекларовано придбаний позивачем автомобіль. Разом з декларацією декларантом були подані документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 05/03-1 від 05.03.2019, рахунок-фактура від 04.04.2019, лист від 12.04.2019 № 7 щодо рахунку-фактури, автотранспортна накладна № 5032019 від 10.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 29.12.2017, банківський платіжний документ на підтвердження вартості та оплати товару від 08.04.2019, висновок про ринкову вартість транспортного засобу № 19-19 від 19.04.2019, копія митної декларації країни відправлення № 19LTKC0100EK09E567 від 10.04.2019, калькуляція транспортних витрат № 20 від 22.04.2019. Проте 24.04.2019 Сумською митницею ДФС було прийняте Рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000100/2 та картку відмови в митному оформленні № UA805180/2019/00234, за якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено вартість автомобіля за другорядним методом (за ціню договору щодо ідентичних товарів). Відповідно до Рішення вартість товару для цілей нарахування митних платежів митницею визначено в розмірі 16350 євро. Підставою незастосування основного методу визначення митної вартості товару та її коригування відповідачем зазначено спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в том числі із зовнішніх джерел, а також те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Також митниця направила позивачу запит про надання документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, однак не зазначила, які саме документи необхідно додатково надати. Вважає, що такий висновок митного органу не ґрунтується на законі, оскільки, на думку позивача, декларантом було подано всі необхідні належним чином оформлені документи, які містили необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності щодо вартості товару в даних документах відсутні. Крім того, з метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ "МЕАТРАНС" було змушено подати нову митну декларацію в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, за якою до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею, в загальному розмірі 83243,78 грн. Вважає оскаржуване рішення протиправним та прийнятим з порушенням норм Митного кодексу України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі № 480/1658/19 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 05.03.2019 ТОВ "МЕАТРАНС" (покупець) уклав з UAB "Atavis" (Литовська республіка) (продавець) зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 05/03-1, за умовами якого продавець передає у власність покупця автомобіль уживаний марки OPEL VIVARO-B, 2016 року випуску, за ціною 7400,00 євро (а.с.11-12).

10 квітня 2019 року на підставі оформлених в країні експорту документів вказаний автомобіль було вивезено з Литовської республіки та ввезено в Україну, а згодом доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. Під час митного оформлення 23.04.2019 р. декларантом позивача було подано до митного оформлення митну декларацію, якою задекларовано придбаний позивачем автомобіль. У декларації митну вартість товару було визначено за ціною угоди в сумі 7400 євро (а.с.20).

24.04.2019 Сумською митницею ДФС було прийняте Рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000100/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00234, згідно з якими митну вартість автомобіля, визначену декларантом, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у розмірі 16350 євро (а.с.21,22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган, маючи в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, який імпортується, за ціною договору, неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України).

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Матеріалами справи встановлено, що при ввезенні на митну території України автомобіля марки OPEL VIVARO-B, 2016 року випуску, його ціна, що підлягала сплаті, в усіх поданих для митного оформлення документах містила єдине числове значення - 7400,00 євро (а.с.11-12,14,18,19).

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 МК України підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару.

При цьому, відповідач, визначаючи вартість вказаного автомобіля у розмірі 16350 євро, не надав жодного доказу на підтвердження правомірності визначення вказаної вартості легкового автомобіля.

У рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що при обробці документів, наданих декларантом, спрацювала система управління ризиками. Цією ж системою згенеровано митну вартість автомобіля у розмірі 16350 Євро.

Натомість, сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому відповідачем не надано доказів існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву щодо вартості імпортованого товару.

Натомість, з поданням митної декларації митному органу було подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену у декларації.

Так, із рахунку-фактури серії ATA4334P від 04.04.2019 р., договору купівлі-продажу (контракту) № 05/03-1 від 05.03.2019 р., митної декларації країни відправлення та платіжного доручення від 08.04.2019 р. (а.с.11-12,14,18,19) вбачається, що вартість придбаного товару становить 7400,00 євро.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 24 квітня 2019 року № UA805180/2019/000100/2.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі № 480/1658/19 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 по справі № 480/1658/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова